Рішення № 19868945, 05.12.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

05.12.2011Справа №5002-33/4978-2011 за позовом приватного підприємства «Піонер-Дрінк»

(95040, м. Сімферополь, пров. Елеваторний, 16)

дотовариства з обмеженою відповідальністю «Стайер»

(95013, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 47)

про стягнення 224622.03 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність від 21.11.2011 р., ПП «Піонер-Дрінк».

Від відповідача: не з'явився, ТОВ «Стайер».

Суть спору: приватне підприємство «Піонер-Дрінк» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Стайер» та просить суд стягнути 224622.03 грн., у тому числі 193370.23 грн. заборгованості, 19379.41 грн. - пені, 8121.54 грн. - інфляційних витрат та 3750.85 грн. 3% річних.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором поставки № ПР-40268 від 01 липня 2008 року в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару та обґрунтовані посиланнями на статті 230, 231 Господарського кодексу України та статті 625, 629, 692 Цивільного кодексу України.

Відповідач в судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причини відсутності суд не повідомив. Про час та місце судового засідання був сповіщений належним чином (а.с.72) за адресою, зазначеною у спеціальному витягу з ЄДРПОУ (а.с. 69-71). Будь-яких клопотань на адресу суду не надходило.

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судова кореспонденція у разі ненадання сторонами іншої адреси надсилається за адресою, що зазначена в ЄДРПО України. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала суду вручена їм належним чином.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на участь у судових засіданнях та надання відзиву, а явка в судове засідання, згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України це право, а не обовязок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представнику позивача роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

01 липня 2008 року між приватним підприємством «Піонер-Дрінк» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Стайер» (покупець) укладений договір поставки № ПР-40268, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобовязується поставити товар в строки, обумовлені цим договором, відповідно до замовлень покупця, які є невідємною частиною договору, а покупець прийняти та оплатити його на умовах, обумовлених в додатку № 4 (а.с. 8-17).

Асортимент та ціна товару погоджується в специфікаціях до договору. Специфікація затверджується сторонами у встановленій формі (додаток № 1) та є його невідємною частиною (пункт 2.1 договору).

Загальна сума договору складає суму товару, отриманого за всіма накладними (пункт 7.1 договору).

Покупець проводить оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в строк, встановлений сторонами в пункті 6 додатку № 4 до даного договору (пункт 7.2 договору).

Відповідно до пункту 6 додатку № 4 до договору поставки від 01 липня 2008 року № ПР-40268 відстрочка оплати товару складає 14 календарних днів (а.с.18-19).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вказаних договорів позивач протягом грудня 2010 року січня 2011 року поставляв на адресу відповідача товар, що підтверджується видатковими накладними (а.с. 21-27).

30 червня 2011 року між сторонами за спірним договором був складений акт звірення взаємних розрахунків, згідно з яким відповідач визнав наявність у нього заборгованості перед позивачем в сумі 311702.30 грн. (а.с. 37).

Однак, за твердженням позивача, відповідачем систематично порушувалися взяти на себе за договором поставки зобовязання в частині своєчасної та повної оплати вартості товару, у зв'язку з чим 04 березня 2011 року та 18 жовтня 2011 року (а.с. 29,35) він звертався до відповідача з претензіями, в якіх просив погасити заборгованість.

Несплата відповідачем суми заборгованості за договорами поставки у добровільному порядку зявилося підставою для звернення приватного підприємства «Піонер-Дрінк» до господарського суду АР Крим із даною позовною заявою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом було встановлено, що між сторонами у даній справі склалися правовідносини з поставки, які повинні регулюватися відповідно до правил глави 54 Цивільного кодексу України та загальних положень чинного законодавства про виконання господарських зобовязань.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, судом було встановлено, що за період з грудня 2010 року по січень 2011 року на підставі накладних позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 374679.58 грн. (а.с. 21-27, 94-96).

Факт отримання товару відповідачем підтверджується підписами його представників на вищевказаних накладних та відтисками печатки товариства (а.с. 21-27).

Відповідно до частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У наступному, відповідачем частково був сплачений отриманий за вказаними накладними товар, у звязку з чим станом на 24 жовтня 2011 року за товариством з обмеженою відповідальністю «Стайер» залишилася заборгованість в сумі 193370.23 грн..

Наявність у нього заборгованості перед приватним підприємством «Піонер-Дрінк», яка створилася внаслідок неоплати вищевказаних накладних, відповідач неодноразово визнавав у актах звіряння взаємних розрахунків, які складалися сторонами (а.с. 32, 34, 37).

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Однак, суд не може погодитися з доводами позивача про те, що поставка за долученими до позову накладними здійснювалася саме на підставі договору поставки № ПР-40268 від 01 липня 2008 року, у звязку з чим застосуванню підлягають його умови, зокрема, щодо строків оплати отриманого товару.

Так, у спірних накладних, які були надані позивачем в обґрунтування своїх вимог, відсутні посилання на договір поставки № ПР-40268 від 01 липня 2008 року, а отже і немає підстав стверджувати, що поставки здійснювалися згідно з його умовами.

Одночасно, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 202 цього Кодексу передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно з частинами 1, 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Крім того, за правилами частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Одночасно, вказаною правовою нормою врегульовано, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує їх бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Матеріали справи містять докази укладання договору у зазначений спосіб, а саме здійснення поставки товару, що підтверджується накладними, відображеними у підписаними сторонами актах звірення взаємних розрахунків.

Отже, суд дійшов висновку про те, що поведінка сторін достовірно засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків, що, в свою чергу, є підставою для виникнення зобовязальних правовідносин.

Аналогічних висновків дійшов Севастопольський апеляційний господарський суд при перегляді справ даної категорії (постанова від 15 червня 2010 року у справі № 2-33/1588-2010).

Таким чином, застосуванню підлягають положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, де унормовано, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується, що 04 березня 2011 року та 18 жовтня 2011 року (а.с. 29-31,35) позивач звертався до відповідача з претензіями, в яких просив погасити заборгованість за отриманий товар.

Так, зокрема, разом із претензією від 04 березня 2011 року позивачем на адресу відповідача було надіслано акт звіряння, у якому відображено поставку товару на підставі спірних накладних.

Зазначені претензії були отримані відповідачем, що також підтверджується матеріалами справи (а.с. 30-31).

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що у березні 2011 року у відповідача виник обовязок щодо повної оплати отриманого на підставі спірних накладних товару.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на вимогу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів сплати заборгованості в сумі 193370.23 грн. відповідачем на вимогу суду надано не було.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Стайер» суми заборгованості в розмірі 193370.23 грн. підлягають задоволенню.

Одночасно, позивач просив стягнути з відповідача 8 121.54 грн. - інфляційних витрат та 3 750.85 грн. 3% річних.

Суд вважає ці вимоги такими, що також підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, судом було встановлено, що відповідач прострочив виконання свого грошового обовязку, а отже сума заборгованості підлягає стягненню з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3 % річних.

Розрахунок 3% річних та інфляційних витрат, наданий позивачем (а.с. 3), проведений ним вірно, у звязку з чим стягненню з відповідача підлягає 8 121.54 грн. інфляційних витрат та 3 750.85 грн. 3% річних.

Одночасно, суд вважає, що вимоги про стягнення пені в розмірі 19 379.41 грн. задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Як вже було вище вказано, доказів в обґрунтування доводів про здійснення поставки за спірними накладними на підставі договору № ПР-40268 від 01 липня 2008 року позивачем суду надано не було, зокрема, накладні не містять посилань на вказаний договір, а отже відсутні правові підставі для застосування до спірних правовідносин його умов.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (стаття 546 Цивільного кодексу України).

Статтею 547 Цивільного кодексу України визначені вимоги щодо форми правочину щодо забезпечення виконання зобовязання, згідно з якими правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Доказів укладення правочину, умовами якого сторони передбачили виконання зобовязань, які виниклі у звязку з поставкою товару на підставі спірних накладних, позивачем надано суду не було, у звязку з чим підстави для нарахування та стягнення пені у даному випадку відсутні.

Судові витрати, згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, понесені позивачем у звязку зі зверненням до господарського суду із даним позовом, суд покладає на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 08 грудня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтею 49, та статтями 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Стайер» (95013, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 47, р/р 2600701017709 в КРФ ПАТ «Кредобанк» м. Сімферополь, МФО 324913, ЄДРПОУ 32973371) на користь приватного підприємства «Піонер-Дрінк» (95034, м. Сімферополь, пров. Елеваторний, 16, п/р 26004301025601 в СФ АБ «Південний», м. Сімферополь, МФО 384652, ЄДРПОУ 32703487) 193 370.23 грн. - заборгованості, 8 121.54 грн. інфляційних витрат, 3750.85 грн. 3% річних, 2 052.42 грн. державного мита та 215.63 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.В частині стягнення пені в сумі 19 379.41 грн. в позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримРадвановська Ю.А.