Рішення № 19868957, 05.12.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

05.12.2011Справа №5002-33/4976-2011 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

дотовариства з обмеженою відповідальністю «Октябрьське»

(97020, Красногвардійський район, с. Восход, вул. Северна, 1;

97055, Красногвардійський район, с. Амурське, пров. Шевченка, 2, кв.16)

про стягнення 76453.78 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники:

Від позивача: не з'явився, ФОП ОСОБА_1.

Від відповідача: не з'явився, ТОВ «Октябрьське».

Суть спору: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Октябрьське» та просить суд стягнути 76453.78 грн., у тому числі 23088.74 грн. - пені, 13881.86 грн. - інфляційних витрат та 39483.18 грн. 30 % річних.

Позовні вимоги вмотивовані порушенням відповідачем грошового зобовязання, що виникло на підставі договору купівлі-продажу від 12 травня 2009 року № 13/05, у звязку з чим позивачем на суму заборгованості були нараховані штрафні санкції, та обґрунтовані посиланнями на статті 509, 512-519, 526, 533, 536, 610, 612, 625-629, 655, 692-694 Цивільного кодексу України та статті 173, 193, 202 Господарського кодексу України.

Сторони в судове засідання не з'явилися, витребувані судом документи не надали, про час та місце судового засідання були сповіщені належним чином за адресами, зазначеними в спеціальному витягу з ЄДРПОУ та позовній заяві (а.с. 36,37), про причини відсутності суд не повідомили.

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судова кореспонденція у разі ненадання сторонами іншої адреси надсилається за адресою, що зазначена в ЄДРПО України. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала суду вручена їм належним чином.

Оскільки явка в судове засідання, згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України - це право, а не обовязок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд

встановив:

З матеріалів справи вбачається, що 12 травня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Окябрьське» (покупець) укладений договір № 13/05 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу, предметом якого, згідно з розділом 1, є засоби захисту рослин (а.с. 14-15).

Відповідно до пункту 2.1 договору асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках до даного договору, які є його невідємними частинами.

Згідно з пунктом 5.1 договору покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках, які є невідємною частиною цього договору.

Пунктом 5.3 договору визначено, що оплата товару проводиться наступним чином:

-30% від вартості товару оплачується покупцем протягом трьох робочих днів з моменту підписання даного договору;

-70% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 1 листопада 2009 року.

На виконання умов укладеного між сторонами договору товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» був поставлений товариству з обмеженою відповідальністю «Окябрьське» товар на загальну суму 194552.83 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням покупцем своїх зобовязань за договором купівлі-продажу в частині повної та своєчасної оплати товару та, як наслідок, утворення у нього заборгованості, у 2010 році товариство з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Окябрьське» 127604.85 грн. заборгованості, 6306.82 грн. - пені, 2807.31 грн. - інфляційних витрат, 30% річних в розмірі 9229.50 грн., штрафу в розмірі 25520.97 грн. та 8000.00 грн. адвокатських витрат.

Рішенням господарського суду АР Крим від 23 березня 2010 року у справі № 2-7/877-2010 позов був задоволений частково, з товариства з обмеженою відповідальністю «Октябрське» стягнуто 122848.31 грн. заборгованості, 6071.74 грн. пені, 2456,96 грн. інфляційних втрат, 30% річних в розмірі 8885.47 грн., 1402.62 грн. державного мита та 193.05 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 17-23).

На примусове виконання рішення, 12 квітня 2010 року господарським судом АР Крим був виданий наказ.

Позивач зазначає, що добровільно заборгованість відповідачем не погашено, наказ господарського суду АР Крим від 12 квітня 2010 року по справі № 2-7/877-2010 не виконаний.

25 лютого 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» (первісний кредитор) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (новий кредитор) укладена угода № ФОП-5-ТА про заміну кредитора у зобовязанні (відступлення права вимоги в порядку статей 512-519 Цивільного кодексу України), відповідно до пункту 1.1 якого первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Октябрське» (боржник), зобовязання щодо сплати розміру штрафних санкцій (пені, 30% річних, інфляційних витрат), набутих первісним кредитором на підставі договору № 13/05 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 12 травня 2009 року щодо оплати вартості отриманого товару, а новий кредитор компенсує вартість переданого зобовязання відповідно до умов цієї угоди (а.с. 26-27).

Пунктом 1.2 угоди сторони домовилися, що новий кредитор одержує право замість первісного кредитору вимагати від боржника сплати грошової суми в розмірі, визначеному в пункті 2.1 цієї угоди.

Так, відповідно до пункту 2.1 угоди вартість зобовязання, що відступається за даною угодою становить 76453.78 грн.

Пунктом 2.2 угоди визначено, що первісний кредитор повідомляє, а новий кредитор погоджує те, що сума, вказана у пункті 2.1, що відступається згідно з договором № 13/05 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 12 травня 2009 року, є загальною сумою (розміром) штрафних санкцій (пені, 30% річних, інфляційних витрат), які нараховані товариству з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» відповідно до умов та норм чинного законодавства за період з 30 січня 2010 року по 25 лютого 2011 року.

Так, відповідно до пункту 2.3 угоди первісним кредитором нараховано, а новим кредитором перевірено та погоджено розмір нарахувань, а саме 23088.74 грн. пені, 39483.18 грн. 30% річних та 13881.86 грн. інфляційних витрат.

Пунктом 3.2 угоди визначено, що в момент її підписання, незалежно від виконання боржником зобовязань новому кредитору, у первісного кредитора виникає право вимоги до нового кредитора в сумі 76453.78 грн.

Відповідно до пункту 4.3 угоди первісний кредитор зобовязаний сповістити боржника про відступлення права вимоги за цією угодою

Угода набирає чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань за цією угодою (пункт 6.1 угоди).

25 лютого 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» передав за актом приймання-передачі фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 згідно з переліком документи, що стосуються виконання договору купівлі-продажу № 13/05 від 12 травня 2009 року (а.с. 28).

28 лютого 2011 року позивач повідомив товариство з обмеженою відповідальністю «Октябрське» про заміну кредитора в зобовязанні (а.с. 29-30).

Зазначені обставини зявилися підставою для звернення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 із даною позовною заявою до господарського суду АР Крим.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Оскільки спірні правовідносини виниклі у звязку з невиконанням грошового зобовязання, вони регулюються положеннями глави 48 Цивільного кодексу України з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України, що регулюють виконання господарських зобовязань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Судом було встановлено, що 12 травня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Октябрьське» (покупець) укладений договір № 13/05 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу, предметом якого, згідно з розділом 1, є засоби захисту рослин (а.с. 14-15).

Так, позивач, посилаючись на факт встановлення рішенням господарського суду АР Крим від 23 березня 2010 року у справі № 2-7/877-2010 наявності у товариства з обмеженою відповідальністю «Октябрське» заборгованості за цим договором, просить стягнути з відповідача 30% річних, інфляційні витрати та пеню за період з 30 січня 2010 року по 25 лютого 2011 року, тобто за період, який не був включений до періоду, за який заявлялися вимоги у справі № 2-7/877-2010, та протягом якого відповідач також не виконав свого обовязку з погашення заборгованості за договором № 13/05 від 12 травня 2009 року.

Частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, в процесі розгляду справи № 2-7/877-2010 судом була встановлена наявність у товариства з обмеженою відповідальністю «Октябрське» заборгованості за договором № 13/05 від 12 травня 2009 року перед товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» в сумі 122848.31 (а.с. 17-23).

Також, судом в процесі розгляду даної справи було встановлено, що 25 лютого 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» (первісний кредитор) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (новий кредитор) укладена угода № ФОП-5-ТА про заміну кредитора у зобовязанні (відступлення права вимоги в порядку статей 512-519 Цивільного кодексу України), відповідно до пункту 1.1 якого первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Октябрське» (боржник), зобовязання щодо сплати розміру штрафних санкцій (пені, 30% річних, інфляційних витрат), набутих первісним кредитором на підставі договору № 13/05 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 12 травня 2009 року щодо оплати вартості отриманого товару, а новий кредитор компенсує вартість переданого зобовязання відповідно до умов цієї угоди.

Пунктом 1.2 угоди сторони домовилися, що новий кредитор одержує право замість первісного кредитору вимагати від боржника сплати грошової суми в розмірі, визначеному в пункті 2.1 цієї угоди.

Так, відповідно до пункту 2.1 угоди вартість зобовязання, що відступається за даною угодою, становить 76453.78 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Матеріалами справи підтверджується, що 28 лютого 2011 року позивач повідомив товариство з обмеженою відповідальністю «Октябрське» про заміну кредитора в зобовязанні (а.с. 29-30).

Відповідно до частини 1 статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

25 лютого 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» передав за актом приймання-передачі фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 згідно з переліком документи, що стосуються виконання договору купівлі-продажу № 13/05 від 12 травня 2009 року (а.с. 28).

Так, позивач, з огляду на положення чинного законодавства та умови договору № ФОП-5-ТА від 25 лютого 2011 року вимагає від товариства з обмеженою відповідальністю «Октябрське» сплати штрафних санкцій за порушення останнім грошового зобовязання.

Одночасно позивач стверджує, що з огляду на положення статті 625 Цивільного кодексу України він не втратив право на подальше нарахування 3% річних та інфляційних витрат на суму заборгованості, що існувала за період з 30 січня 2010 року по 25 лютого 2011 року, після прийняття рішення про її примусове стягнення.

Так, суд приймає до уваги, що доказів сплати заборгованості за вказаний позивачем період відповідачем суду надано не було.

Крім того, в матеріалах справи міститься лист Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим № 2379/11/1-6, з якого вбачається, що станом на 22 лютого 2011 року (дата складання листа) грошові зобовязання товариства з обмеженою відповідальністю «Октябрське» перед товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента-Агро» у примусовому порядку виконані не були (а.с. 24).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, вказана норма щодо встановлення обовязку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати відсотки.

Аналогічне по суті положення містить норма статті 1214 Цивільного кодексу України, згідно з якою у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.

Так, чинне законодавство у випадку порушення однією особою договірних обовязків, передбачає не тільки відповідальність даної сторони у вигляді неустойки (штраф і/або пеня), а і грошову компенсацію іншій стороні, яка була позбавлена можливості користуватися певний час грошовими коштами, що їй причитаються, у зв'язку з несвоєчасним поверненням від боржника (після примусового стягнення тощо).

Так, у статті 599 Цивільного кодексу України зазначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У постанові Верховного Суду України від 26 березня 2006 року у справі № 2-4/11319-2004 визначено, що чинне законодавство не повязує припинення зобовязання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження по його примусовому виконанню.

Також, в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 20 листопада 2008 року № 01-8/685 зазначено, що чинне законодавство не заперечує звернення кредитора до господарського суду з вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Згідно зі статтями 598-609 Цивільного кодексу України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобовязання.

Водночас, приписи статті 625 Цивільного кодексу України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобовязання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобовязанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобовязання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення (постанова Верховного Суду України від 30 вересня 2008 року № 1/384-07).

Аналогічна правова позиція щодо можливості стягнення плати за користування чужими грошовими коштами викладена в постановах Вищого господарського суду України від 30 травня 2006 року у справі № 20-9/024-20/245 та від 02 липня 2009 року у справі № 2-23/11020-2008.

Одночасно, статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено право сторін встановлювати іншій, ніж 3%, розмір процентів річних.

Так, в пункті 8.6 договору купівлі-продажу №13/05 від 12 травня 2009 року передбачено, що сторони, згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, дійшли згоди, що покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця сплачує на користь останнього 30% річних.

Так, відповідно до розрахунку, наданого позивачем (а.с. 5), сума 30% річних нарахована ним за період з 30 січня 2010 року по 25 лютого 2011 року та становить 39483.18 грн.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок, який проведений вірно, у зв'язку з чим вимоги про стягнення 30% річних в розмірі 39483.18 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно, суд вважає, що підлягають частковому задоволенню вимоги позивача про стягнення 13881.86 грн. інфляційних витрат, нарахованих за період з січня 2010 року по січень 2011 року.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що розмір інфляційних витрат розрахований ним за період з січня 2010 року по січень 2011 року (а.с. 5).

У листі Верховного Суду України № 62-97р від 03 квітня 1997 року «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» зазначено, що якщо погашення заборгованості відбулося наприклад, з 01 по 15 числа відповідного місяця, період індексується з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що періодом нарахування штрафних санкцій позивач визначив період з 30 січня 2010 року по 25 лютого 2011 року (а.с. 4), а отже виходячи з вимог, викладених у Рекомендаціях Верховного суду України 62-97 від 03 квітня 1997 року, січень 2010 року безпідставно включений позивачем до розрахунку інфляційних витрат.

З огляду на викладене, судом проведений розрахунок інфляційних витрат за період з лютого 2010 року по січень 2011 року та їх розмір складає 10073.56 грн. (а.с. 54), та саме в цьому розмірі підлягає задоволенню.

В частині стягнення 3808.30 грн. інфляційних витрат у позові слід відмовити.

Також, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення 23088.74 грн. пені підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Позивачем наданий розрахунок пені, проведений за період з 30 січня 2010 року по 25 лютого 2011 року (а.с. 5).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В пункті 8.2 договору купівлі-продажу сторони передбачили, що за прострочення виконання зобовязання покупець зобовязаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, згідно з абзацом 2 пункту 8.3 договору, сторони домовилися про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань за даним договором, здійснюється протягом пяти років.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Так, позивачем з огляду на вищенаведене та враховуючи умови угоди № ФОП-5ТА від 25 лютого 2011 року було нараховано пеню за період з 30 січня 2010 року по 25 лютого 2011 року на суму заборгованості в розмірі 23088.74 грн.

Судом був досліджений розрахунок суми пені, наданий позивачем, та встановлена правильність його проведення, у зв'язку з чим вимоги про стягнення 23088.74 грн. пені є такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 23088.74 грн. пені, 10073,56 грн. інфляційних витрат та 39483.18 грн. 30% річних.

Судові витрати, згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, понесені позивачем у звязку зі зверненням до господарського суду із даним позовом, суд покладає на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 08 грудня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтею 49, та статтями 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Октябрьське» (97020, Красногвардійський район, с.Восход, вул. Северна, 1; 97055, Красногвардійський райно, с. Амурське, пров. Шевченка, 2, кв.16, п\р 260057639 банк КРБ АППБ «Аваль», м. Сімферополь, МФО 324021, ЄДРПОУ 31783582) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, п\р НОМЕР_1 в ЮГРУ ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 328704, ЄДРПОУ НОМЕР_2) 23088.74 грн. - пені, 10073.56 грн. - інфляційних витрат та 39483.18 грн. 30 % річних, 726.45 грн. державного мита та 224.24 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.В частині стягнення 3808.30 грн. інфляційних витрат - у позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримРадвановська Ю.А.