Рішення № 19868941, 01.12.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

01.12.2011

Справа №5002-17/4394-2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Консоль ЛТД»

До відповідача Публічного акціонерного товариства «Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз»

про стягнення 378 037,03 грн.

Суддя В.І. Гайворонський

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Над’ярова С.В., представник

Від відповідача – Тітов О.С., представник

Сутність спору: Товариство з обмеженою відповідальністю фірми «Консоль ЛТД» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом та просить стягнути з відповідача – Публічного акціонерного товариства «Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» 378 037,03 грн. заборгованості за надані послуг по договору № 06/1/6/345 про виконання проектних та будівних робіт від 01.03.2007р.

Відповідач у відзиві на позов щодо позову заперечує, просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, у зв’язку з тим що акт звірки взаємних розрахунків від 01.10.2010р., на який посилається позивач, не був направлений на адресу відповідача. Крім цього, відповідач вважає, відсутні докази підписання позовної заяви уповноваженою особою, оскільки позивач не спрямував йому копію відповідної довіреності.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними у ній матеріалами, при цьому виходить із того, що згідно ст.129 Конституції України надання до справи матеріалів є правом сторони, а не обов’язком.

По справі оголошену вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд –

ВСТАНОВИВ:

Згідно договору від 01.03.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю фірми «Консоль ЛТД» та Державним акціонерним товариством «Чорноморнафтогаз» (правонаступником якого, є Публічне акціонерне товариство «Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» укладено договір № 06/1/6/345 про виконання проектних та будівних робіт , відповідно до якого позивач (підрядчик) взяв на себе зобов’язання на свій риск власними та залученими, за згодою з відповідача (замовника) силами розробити проектно-кошторисну документацію та виконати реконструкцію адміністративного корпуса ДАТ «Чорноморнафтогаз» по пр. Кірова/ пер. Совнаркомовський, 52/1, з розміщенням на першому поверху дома культури (літера Е), відповідно з затвердженим проектом, а замовник зобов’язується прийняти та сплатити виконані роботи.(п.1.1 договору).

У встановленому Законом порядку даний договір з будь-яких підстав недійсним не визнаний та згідно ст. 204 ЦК України є дійсним.

При цьому необхідно відмітити, що виходячи із закріпленого статтею 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін суд не вправі давати оцінку договорам на предмет їх невідповідності законодавству, про що також указується в постанові Верховного суду України від 20.05.2002 року № 02/132 (справа № Д 12/2) по аналогічному випадку.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до п. 3.7 договору розрахунки за виконані роботи замовник здійснює протягом 7 банківських днів з дати підписання актів приймання виконаних робіт.

Виконання позивачем робіт, підтверджується актами приймання виконаних робіт, згідно яких роботи виконані на суму 1 398 037,04 грн

Предметом спору у даній справі є невиконання відповідачем обов’язку щодо оплати вартості виконаних позивачем робіт, а не невиконання чи неналежне виконання обов’язків позивачем.

Якщо відповідач вважає, що позивач неналежним чином виконав зобовязагння, він вправі захищати свої інтереси у встановленому порядку.

Відповідачем не надані докази сплати виконаних робіт.

Ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості, а також закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед Законом та судом.

Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

Про необхідність дотримання принципу диспозитивності сторін також указується в постанові Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132. (справа № Д12/12), а в постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя” вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.

Таким чином суд вправі розглядати справу по тім матеріалам які надані зацікавленими особами.

Оскільки відповідачем докази не надані до справи до прийняття рішення, то не існує підстав їх залучати до матеріалів справи після прийняття рішення.

Якщо відповідач сплатив заборгованість в час розгляду справи чи після прийняття рішення, це не є підставою для зміни рішення, оскільки при прийнятті рішення суд матеріального та процесуального законодавства щодо вказаної обставини не порушує.

У зазначеному випадку зацікавлена особа вправі звернутися із заявою згідно статті 117 ГПК України про визнання наказу не підлягаючим виконанню повністю або частково.

Таким чином позовні вимоги є законними та підлягають задоволенню.

Посилання відповідача у відзиві щодо невизнання позову не можуть бути прийняти до уваги, оскільки крім акту звірки взаємних розрахунків позивачем надані акти виконаних робіт.

При цьому також необхідно відмітити, що акт звірки від 01.11.2010р. є в матеріалах справи, та він підписаний головним бухгалтером відповідача, підпис його засвідчений печаткою.

Щодо не направлення відповідачу довіреності, вказана вимога відповідача виконана позивачем в процесі розгляду справи.

Згідно самої довіреності представник позивача відповідні повноваження має.

Відповідно до п. «а» ч. 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів ставка державного мита встановлюється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (17Х6=102 грн.).

Відповідно до п. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України неоподатковуваний мінімум встановлений у розмірі 17 грн.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2009 року № 825 з 05.08.2009 року розмір судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу складає 236,00 грн.

Відповідно до ч.5 ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв’язку з оплатою позову державним митом та сплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, відповідно: 3 780,37 грн. та 236,00 грн.

Вказані витрати підтверджені платіжним дорученням № 3892 від 02 вересня 2011 року на суму 3 780,37 грн. з державного мита, та платіжним дорученням № 3893 від02 вересня 2011 року на суму 236,00 грн. по сплаті судових витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз», (95000, АР Крим, м. Сімферополь, пр.Кірова/пров. Совнаркомовський 52/1, рахунок: 26000000131709 в АКБ «Чорноморський банк реконструкції та розвитку», МФО 384577, ідентифікаційний код: 00153117) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Консоль ЛТД», (95022, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 16, рахунок: 26002485327571 в КР філії АКБ УСБ, м. Сімферополь, ідентифікаційний код: 20676633, МФО 324010) заборгованість у сумі 378 037,03 грн., судові витрати з державного мита в сумі 3780,37 грн., та 236,00 грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Гайворонський В.І.