Рішення № 19868939, 06.12.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

06.12.2011Справа №5002-19/4815-2011 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агро» (с.Тесів, Острозький район, Рівненська область, 35810; ідентифікаційний код 32843893)

До відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_2)

про стягнення 81334,43 грн.

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача не зявився

Від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агро» - не зявився

Від відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 ОСОБА_6 представник, дов. б/н від 14.01.2010 р.

Суть спору: позивач Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до Господарського суд Автономної Республіки Крим з позовом до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агро» та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, у якому просить суд стягнути з відповідачів на користь позивача суму основної заборгованості у розмірі 64995,00 грн., 3% річних 3471,30 грн., суму грошових коштів, знецінених внаслідок інфляції у розмірі 12868,13 грн., а також просить стягнути судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.11.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання.

01.12.2011 р. до суду від позивача надійшли письмові пояснення щодо суми позовних вимог, а також надано акт звірки взаєморозрахунків підписаний лише позивачем.

Представник відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві та просив суд позовні вимог позивача задовольнити частково, стягнути з відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 в порядку ст.553 Цивільного кодексу України солідарно 1000,00 грн., усю іншу уму позовних вимог просив стягнути з відповідача 1.

Позивач та відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Агро» явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, про причини неявки суд не сповістили. Про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 19.10.2011 р. по справі № 5023/4165/11.

Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 р. № 802), ст.3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 р. № 1771), ст.12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 07.07.2010 р. № 2453 із змінами і доповненнями), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 р. № 8312), ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 р. № 350) та усного клопотання представника відповідача, він давав пояснення на російський мові.

Клопотань щодо фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) позивачем не заявлялося.

Представнику відповідача розяснені приписи ст.38 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) про витребування господарським судом доказів лише за клопотанням сторін.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями).

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

12.07.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід Агро» (Замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Виконавець) укладено Договір про виконання робіт по збиранню врожаю сільськогосподарських культур № 1, відповідно до п.1.1 якого Замовник доручає, а виконавець зобовязується виконати роботи по збиранню врожаю сільськогосподарських культур сезону 2010 р. на умовах, передбачених даним Договором (а.с.16).

Згідно п.2.1.6 Договору № 1 Замовник зобовязується провести розрахунок з Виконавцем за якісно виконані роботи.

Відповідно до п.2.2.1 Договору № 1 Виконавець зобовязується у відповідності до вимог даного Договору забезпечити вчасне та якісне виконання робіт по збору врожаю сільськогосподарських культур сезону 2010 р.

Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця. Сторонами може бути погоджена інша форма розрахунку, ніж передбачена в п.4.2 даного Договору. Замовник проводить розрахунок за фактично виконані роботи після підписання акту виконаних робіт згідно додатку 2 до даного договору, який є його невідємною частиною (п.4.2-4.4 Договору № 1).

Пунктом 8.1 Договору № 1 визначено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до остаточного виконання сторонами своїх зобовязань за ним.

10.08.2010 р. між фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 (Поручитель) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 (Кредитор) укладено Договір № 1008-2010 про забезпечення виконання зобовязань за Договором про виконання робіт по збору врожаю сільськогосподарських культур № 1 від 12.07.2010 р. порукою, відповідно до п.1.1 якого Поручитель зобовязується в обсязі, визначеному в п.2.3 даного Договору, відповідати перед кредитором за виконання зобовязань Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід Агро» (у подальшому іменуємий «Боржник») по Договору № 2 про виконання робіт по збору врожаю сільськогосподарських культур від 12.07.2010 р., який був укладений між Кредитором та Боржником (іменуємий в подальшому «Основний Договір») (а.с.10-11).

Підставою зобовязання, забезпеченого порукою за даним Договором є основний Договір (Договір № 1 про виконання робіт по збору врожаю сільськогосподарських культур від 12.07.2010 р.). Предметом вищевказаного основного Договору є сума грошових коштів у розмірі, визначеному у розділі 4 основного Договору, а також інші виплати належні кредитору за Основним Договором та Додатковими угодами до нього, укладеними, як в момент укладення Основного Договору, так і після такого. Даним Договором поруки забезпечується виконання зобовязання по основному Договору частково, в межах суми 1000,00 грн. (ч.2 ст.553 ЦК України) (п.2.1-2.3 Договору № 1008-2010).

З наявного у матеріалах справи Акту № 2 виконаних робіт з обмолоту власним комбайном від 28.08.2010 р. позивач відповідно до умов Договору № 1 підтвердив надання позивачем послуг відповідачу на загальну суму 124005,00 грн. та виставлено рахунок для сплати (а.с.17-18).

Претензією № 1 від 04.08.2011 р. про стягнення суми боргу позивач звернувся до відповідача з вимогами про погашення наявної заборгованості у розмірі 65000,00 грн., оскільки за надані послуги відповідачем була сплачена сума боргу частково. Крім того, позивач звернув увагу відповідача, що у разі не погашення наявної заборгованості він буде змушений звернутись до суду із позовом та крім суми основного боргу нарахує 3% річних та індекс інфляції (а.с.19-20).

Невиконання зобовязань за Договором й стала підставою для звернення до суду із даним позовом.

Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши надані докази у їх сукупності, в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов обґрунтованим і підлягаючим задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) та положень статті 193 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями) зобовязання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст.546 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. №435 із змінами і доповненнями) виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Суд зазначає, що види забезпечення виконання зобовязання є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених ст.546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до ч.1 ст.553 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Статтею 554 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно п.1 ст.543 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

З наявного у матеріалах справи Акту № 2 виконаних робіт з обмолоту власним комбайном від 28.08.2010 р. позивач відповідно до умов Договору № 1 підтверджується надання позивачем послуг відповідачу на загальну суму 124005,00 грн. та виставлено рахунок для сплати (а.с.17-18).

Претензією № 1 від 04.08.2011 р. про стягнення суми боргу позивач звернувся до відповідача з вимогами про погашення наявної заборгованості у розмірі 65000,00 грн., оскільки за надані послуги відповідачем сплачена сума боргу частково. Крім того, позивач звернув увагу відповідача, що у разі не погашення наявної заборгованості він буде змушений звернутись до суду із позовом та крім суми основного боргу нарахує 3% річних та індекс інфляції (а.с.19-20).

10.08.2010 р. між фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 (Поручитель) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 (Кредитор) укладено Договір № 1008-2010 про забезпечення виконання зобовязань за Договором про виконання робіт по збору врожаю сільськогосподарських культур № 1 від 12.07.2010 р. порукою, відповідно до п.1.1 якого Поручитель зобовязується в обсязі, визначеному в п.2.3 даного Договору, відповідати перед кредитором за виконання зобовязань Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід Агро» (у подальшому іменуємий «Боржник») по Договору № 2 про виконання робіт по збору врожаю сільськогосподарських культур від 12.07.2010 р., який був укладений між Кредитором та Боржником (іменуємий в подальшому «Основний Договір») (а.с.10-11).

Підставою зобовязання, забезпеченого порукою за даним Договором є основний Договір (Договір № 1 про виконання робіт по збору врожаю сільськогосподарських культур від 12.07.2010 р.). Предметом вищевказаного основного Договору є сума грошових коштів у розмірі, визначеному у розділі 4 основного Договору, а також інші виплати належні кредитору за Основним Договором та Додатковими угодами до нього, укладеними, як в момент укладення Основного Договору, так і після такого. Даним Договором поруки забезпечується виконання зобовязання по основному Договору частково, в межах суми 1000,00 грн. (ч.2 ст.553 ЦК України) (п.2.1-2.3 Договору № 1008-2010).

Доказів скасування вказаного договору або визнання його недійсним суду не надано, тому у суду немає підстав не враховувати положення вказаного договору при вирішенні спору по суті.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агро» суми основного боргу 63995,00 грн. А також, про наявність підстав для стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агро» солідарно 1000,00 грн., оскільки фізична особа-підприємець ОСОБА_5 у спірних правовідносинах виступав як поручитель за основним зобовязанням Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агро».

Доказів оплати суми основного боргу відповідачами суду не надано, що відповідно до положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України є їх обовязком, а також не оспорено суму розрахунку позивача.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. №435 із змінами і доповненнями) боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач, саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Агро» прострочив виконання грошового зобовязання по сплаті за надані послуги, то у відповідача в силу наведених приписів закону виникає обовязок сплатити 3% річних та суму інфляційних витрат. Як вбачається з розрахунку позивача він просить суд стягнути індекс інфляції у розмірі 12868,13 грн. та 3% річних у розмірі 3471,30 грн.

Відповідачі розрахунок суми позову не оспорювали.

Таким чином, суд вважає за можливе стягнути з відповідача індекс інфляції у розмірі 12868,13 грн. та 3% річних у розмірі 3471,30 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агро» суми основного боргу 63995,00 грн., в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агро» солідарно 1000,00 грн. підлягають задоволенню. Також прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агро» на користь позивача 3% річних у розмірі 3471,30 грн., індексу інфляції у розмірі 12868,13 грн., оскільки вони обґрунтовані, засновані на законі та підлягають задоволенню.

Суд звертає увагу сторін, що дана справа відповідно до положень статті 15 Господарського процесуального кодексу України підсудна Господарському суду Автономної Республіки Крим.

Згідно ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Документально підтверджених доказів, які б спростували, або підтвердили сплату заборгованості відповідача перед позивачем суду не представлено. Також документально не оспорено суму розрахунку.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідачів в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) пропорційно задоволеним вимогам.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями), суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агро» на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 суму основного боргу у розмірі 64000,00 грн., 3% річних у розмірі 3471,30 грн., індексу інфляції у розмірі 12868,13 грн., державне мито у розмірі 808,34 грн. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу у розмірі 234,55 грн.

3.Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агро» та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 суму основного боргу у розмірі 1000,00 грн., державне мито у розмірі 5,00 грн. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу 1,45 грн.

4.Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 08.12.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримМокрушин В.І.