Рішення № 19868659, 06.12.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 323

РІШЕННЯ

Іменем України

06.12.2011Справа №5002-21/4655-2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Даерс», м. Дніпропетровськ, вул. Марії Кюрі, 5; м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 80, кв. 29;

до відповідача Приватного підприємства «Залізничне торгове об'єднання», м. Сімферополь, пр. Кірова, 1;

про стягнення 10 259,03 грн.

Суддя Господарського

Суду Автономної Республіки Крим

С.І. Чонгова

Представники:

Від позивача ОСОБА_1, довіреність б/н від 01.11.2011 р., представник;

Від відповідача не зявився,

Сутність спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Даерс» звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом до відповідача - Приватного підприємства «Залізничне торгове об'єднання», у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості у розмірі 8549,19 грн. та штраф у розмірі 1709,84 грн. Крім того, просить стягнути з відповідача судові витрати, повязані з оплатою державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У засідання суду представник позивача зявився, вимоги позову підтримав.

Представник відповідача у засідання суду не зявився, про день слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Документи, витребувані судом, а також відзив на позовну заяву не надав.

Суд вважає можливим розглядати справу у відсутність представника відповідача, оскільки у матеріалах справи є достатньо документів для розгляду справи. Також, суд зазначає, що у відповідача було достатньо часу для надання документів, необхідних за його думкою, для розгляду спору. Більш того, статтею 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено двомісячний строк розгляду судом позовної заяви.

У порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

20 квітня 2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Даерс» та Приватним підприємством «Залізничне торгове об'єднання» був укладений договір поставки № 7/399.

Згідно вимогам статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до умов укладеного договору Постачальник (позивач) зобовязується передати у власність, а Покупець (відповідач) прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених договором.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Згідно пункту 1 статті 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а згідно пункту З вищевказаної статті у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідачу товар відповідно видатковим накладним: № 70025593 від 20.01.2011 р. на суму 264,00 грн.; № 70025604 від 20.01.2011 р. на суму 610,56 грн.; № 70025987 від 27.01.2011 р. на суму 192,00 грн.; № 70026386 від 03.02.2011 р. на суму 373,60 грн.; № 70026387 від 03.02.2011 р. на суму 442,56 грн.; № 70026696 від 10.02.2011 р. на суму 204,00 грн.; № 70026752 від 10.02.2011 р. на суму 412,32 грн.; № 70026976 від 17.02.2011 р. на суму 455,52 грн.; № 70026977 від 17.02.2011 р. на суму 463,20 грн.; № 70027069 від 24.02.2011 р. на суму 109,08 гри.; № 70027070 від 24.02.2011 р. на суму 230,40 грн.; № 70027145 від 03.03.2011 р. на суму 891,91 грн.; № 70027234 від 10.03.2011 р. на суму 1530,24 грн.; № 70027323 від 17.03.2011 р. на суму 878,40 грн.; № 70027235 від 10.03.2011 р. на суму 700,00 грн.; № 70027325 від 17.03.2011 р. на суму 518,40 грн.

Факт одержання відповідачем товару від позивача підтверджується підписом уповноваженого представника Покупця на вказаних накладних та печаткою підприємства відповідача.

Відповідно до пункту 4.1. договору (у редакції додаткової угоди № 1 до договору постачання № 7/399 від 20.04.2010 р.) Покупець здійснює оплату товару протягом 60 календарних днів з моменту поставки.

Однак відповідач, у порушення умов укладеного договору, товар поставлений позивачем сплатив не в повному обсязі та не в обумовлені договором строки, що привело до утворення заборгованості в розмірі 8549,19 грн.

Статей 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач не надав доказів погашення виниклої заборгованості.

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків станом на 01.06.2011 р., який підписаний уповноваженими представниками покупця та постачальника, та скріплений печатками підприємств (а. с. 38).

Відповідно до вимог статей 525, 526 Цивільного Кодексу України - одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1709,84 грн. штрафу, який передбачений пунктом 9.3. договору постачання.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1709,84 грн. штрафу задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

При таких обставинах, суд дійшов висновку, що вимоги позивача у частині стягнення суми боргу в розмірі 8549,19 грн. підлягають задоволенню, оскільки вони засновані на нормах чинного законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати державного мита та судові витрати, пов'язані з інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу підлягають віднесенню на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У засіданні суду було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення оформлено та підписано відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 07 грудня 2011 р.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193, 231, 343 Господарського кодексу України, ст.. ст.. 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Залізничне торгове обєднання», м. Сімферополь (м. Сімферополь, пр. Кірова, 1; р/р 26002060228110 в КРУ Приватбанк в м. Сімферополь, МФО 384436, ЄДРПОУ 36228464, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Даерс», м. Дніпропетровськ (поштова адреса: м. Дніпропетровськ, вул. Марії Кюрі, 5; юридична адреса: м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 80, кв. 29; р/р 26001301053401 філія АБ «Південний» в м. Дніпропетровськ, МФО 306458, код ЄДРПОУ 33564369, свідоцтво № 04028325, ІПН 335643604628, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) 8549,19 грн. заборгованості, 85,49 грн. державного мита та 195,88 грн. витрат повязаних з інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У частині вимог щодо стягнення штрафу в розмірі 1709,84 грн. - відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримЧонгова С.І.