Рішення № 19868651, 05.12.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

05.12.2011Справа №5002-25/4546-2011 за позовом - Приватного підприємства «Санта-України», м. Київ, бульвар Лесі Українки, 15, 01133

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайер», АР Крим, м.Сімферополь, вул. Севастопольська, буд. 47, 95013

про стягнення 27840, 10 грн.

Суддя Копилова О.Ю.

представники:

від позивача ОСОБА_1, довіреність № 3110/11 від 31.10.11, представник

від відповідача не зявився

Обставини справи:

Позивач Приватне підприємство «Санта-України» звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайер» та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 27840,10 грн., у тому числі: сума основного боргу 27448,56 грн.; суми пені 328,05 грн.; 3% річні 63,49 грн., позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх обовязків за договором постачання №450678-СС від 01 січня 2011 року.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач жодного разу у судове засідання не зявився, про причини відсутності суд не повідомив, про день, час та місце судового розгляду справи був сповіщений належним чином: рекомендованою кореспонденцією, про що свідчить відповідний штамп господарського суду з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали господарського суду АР Крим про відкладення розгляду справи від 14.11.2011, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від10.12.2002 № 75.

Під час розгляду даної справи відповідач не надав суду відзиву на позовну заяву, з документальним обґрунтуванням своїх заперечень, у разі їх наявності.

Враховуючи те, що матеріали справи в повній мірі сформульовані та у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, суд

встановив:

01 січня 2011 року між Приватним підприємством «Санта-України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стайер» укладений договір постачання №450678-СС, пунктом 1.1. якого встановлено, що постачальник зобовязується поставити товар в строки, що оговорені договором, відповідно замовлення покупця, що є невідємною частиною договору, а покупець прийняти його та оплатити на умовах, що оговорені в додатку №4 к договору «Додаткові умови», що є невідємною частиною договору.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товаротранспортної) накладної, яка підтверджує факт передачі товару.

Відповідно до пункту 7.2 Договору та розділу 6 Додаткових умов від 01.01.2011 к договору №450678-СС покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 40 календарних днів з моменту постачання товару.

Угодою від 01 січня 2011 року к додатковим умовам договору постачання сторони домовились, що покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 50 календарних днів з моменту постачання товару.

Позивач в позовній заяві посилається на те, що на виконання умов договору постачання Приватне підприємство «Санта-України» за період з 01 січня 2011 року по 13 серпня 2011 року поставило відповідачеві товар на загальну суму 27635,34 грн., який останнім сплачений частково, лише на суму 186,78 грн.

Таким чином, на момент звернення позивача з позовом до суду за відповідачем числиться заборгованість по договору постачання №450678-СС в сумі 27448,56 грн., у тому числі: за видатковими накладними №139255 від 20.07.2011 в сумі 7030,20 грн., №142509 від 22.07.2011 в сумі 3976,80 грн., №155241 від 06.08.2011 в сумі 7094,04 грн., №160644 від 13.08.2011 в сумі 9347,52 грн., (а.с. 26-32).

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 27448,56 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Статтею 629 Цивільного кодексу України, передбачено що, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з ст. 525 Цивільного Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача суму пені 328,05 грн.; 3% річні 63,49 грн. Пунктом 8.9. Договору встановлено, що у випадку прострочення оплати товару постачальник стягує з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідно до частин 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд погоджується з розрахунком пені, зробленим позивачем, з урахуванням приписів Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, в редакції що діяла на момент звернення позивача з позовом до суду, оплата державного мито та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 07 грудня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 82-85 Господарського Кодексу України, суд -

вирішив:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайер», (м.Сімферополь, вул. Севастопольська, 47, 95013, ідентифікаційний код 32973371, МФО 325365, р\р 2600701183367 в Кримському відділенні Центральної фідії ПАТ «Кредобанк» м.Сімферополь) на користь Приватного підприємства «Санта-України» (м. Київ, бульвар Лесі Українки, 15, 01133, ідентифікаційний код 30634862, р/р 26009289341001 в РЦ КБ «Приватбанк», МФО 320649) заборгованість у сумі 27840,10 грн., у тому числі: сума основного боргу 27448,56 грн.; суми пені 328,05 грн.; 3% річні 63,49 грн.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайер», (м.Сімферополь, вул. Севастопольська, 47, 95013, ідентифікаційний код 32973371, МФО 325365, р\р 2600701183367 в Кримському відділенні Центральної фідії ПАТ «Кредобанк» м.Сімферополь) на користь Приватного підприємства «Санта-України» (м. Київ, бульвар Лесі Українки, 15, 01133, ідентифікаційний код 30634862, р/р 26009289341001 в РЦ КБ «Приватбанк», МФО 320649) 278,40 грн. державного мита.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайер», (м.Сімферополь, вул. Севастопольська, 47, 95013, ідентифікаційний код 32973371, МФО 325365, р\р 2600701183367 в Кримському відділенні Центральної фідії ПАТ «Кредобанк» м.Сімферополь) на користь Приватного підприємства «Санта-України» (м. Київ, бульвар Лесі Українки, 15, 01133, ідентифікаційний код 30634862, р/р 26009289341001 в РЦ КБ «Приватбанк», МФО 320649) 236,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

5.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКопилова О.Ю.