Рішення № 19868561, 28.11.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 317

РІШЕННЯ

Іменем України

28.11.2011Справа №5002-28/4324-2011 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1

До відповідача Євпаторійської міської ради (97400, м. Євпаторія, пр-т. Леніна, 2).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим (95015, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 19).

Про стягнення 12300,00 грн.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від позивача ОСОБА_2., ОСОБА_3. представник, договір від 10.11.2011р.

Від відповідача ОСОБА_4. - представник, довіреність № 316/02-29 від 18.03.2011р.

Від третьої особи - не зявився, повідомлений належним чином.

Суть спору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Євпаторійської міської ради про стягнення суми в розмірі 12300,00 грн., сплаченої за придбання земельної ділянки площею 24,00 кв.м, розташованої за адресою: м. Євпаторія, вул. Д. Ульянова, б. 9-а, відповідно до умов договору купівлі-продажу від 26.05.2010 р., укладеного між сторонами.

Позовні вимоги обґрунтовані ст. 1212 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 04.11.2011р. постановою Севастопольського апеляційного господарського суд у справі № 5002-12/3291-2010 скасовано рішення господарського суду АР Крим від 08.07.2010р. про визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення загальною площею 0,0024 га. від 26.05.2010р.

27.10.2011 р. від відповідача надійшов відзив, у якому останній проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні, а також клопоче про залучення до участі у справі Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим в якості другого відповідача. Також, відповідач зазначив, що відповідно до умов спірного договору купівлі-продажу грошові кошти від продажу земельної ділянки перераховані на розрахунковий рахунок продавця в Управління державного казначейства і зараховані в відповідні рівні бюджетів. Відповідно до довідок виданих позивачу Управлінням державного казначейства в м. Євпаторія, сума 7774,75 грн. перерахована повністю в Державний бюджет України, а в місцевий бюджет м. Євпаторії надійшла лише сума в розмірі 4525,25 грн.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 27.10.2011р. залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини відсутності суду не повідомив, про дату розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 ГПК України.

Після вияснення всіх обставин справи та перевірення доказів, суд видалявся для прийняття рішення по справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

14 травня 2010 року Євпаторійською міською радою прийнято рішення № 5-60/158 «Про продаж у власність СПД ОСОБА_2 земельної ділянки, розташованої за адресою: вул. Дм. Ульянова, 9а», відповідно до якого, міська рада вирішила продати у власність СПД ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 24,00 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 яка надана їй в оренду для обслуговування магазину, на умовах укладення договору купівлі-продажу (а. с. 54).

26 травня 2010 року між територіальною громадою міста Євпаторії (продавець) та субєктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення (а. с. 55-57).

Відповідно до п. 1.1 договору, продавець на підставі рішення Євпаторійської міської ради від 14 травня 2010 року № 5-60/158 передає за плату, а покупець приймає у власність земельну ділянку з усіма обтяженнями і сервітутами, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 0,0024 га.

Земельна ділянка, зазначена в пункті 1.1, продається для обслуговування магазину (п. 1.2 договору).

Ціна продажу земельної ділянки за цим договором становить 12 300,00 грн. згідно з висновком експерту від 31 грудня 2009 року (п.2.1 договору).

Згідно з п. 2.2 договору, ціна земельної ділянки повинна бути сплачена покупцем шляхом перерахування грошових коштів в сумі 12 300,00 грн. з урахуванням авансового внеску в рахунок сплати ціни земельної ділянки 4 525,25 грн., сплаченого покупцем згідно з договором про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки від 14.10.2009 р. на рахунок державного бюджету міста Євпаторія протягом 30 діб після підписання цього договору та його нотаріального посвідчення.

Позивач звернувся до відповідача з проханням зявитись до нотаріуса для нотаріального посвідчення укладеного договору, проте відповідач ухилився від такого посвідчення.

Вищенаведені обставини також встановлені господарським судом АР Крим під час розгляду справи № 2-12/3291-2010 за позовом ФОП ОСОБА_2. до Євпаторійської міської ради про визнання договору купівлі-продажу дійсним, по якій 08 липня 2010р. винесено рішення, а саме: визнано дійсним договір купівлі-продажу від 26.05.2010р. земельної ділянки несільськогосподарського призначення загальною площею 0,0024 га, розташованої в м. Євпаторія, вул. Дм. Ульянова, № 9а, укладений між Євпаторійською міською радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2. (а. с. 60-62).

04 листопада 2010р. постановою Севастопольського апеляційного господарського суду у справі № 2-12/3291-2010 (а. с. 63-67) рішення господарського суду АР Крим від 08.07.2010р. скасовано, а також відмовлено у задоволені позовних вимог ФОП ОСОБА_2.

02 лютого 2011р. постановою Вищого господарського суду України касаційну скаргу Євпаторійської міської ради залишено без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.11.2010р. у справі № 5002-12/3291-2010 залишено без змін.

За загальним правилом кожна особа, що бере участь у справі, повинна довести обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень (ст. 33 ГПК України). Водночас, стаття 35 ГПК України визначає підстави, за яких ці особи звільняються від обов'язку доказування. Частини 2-4 ст. 35 ГПК України вказують на факти, які містяться у винесених раніше судових рішеннях. Ці факти мають для суду преюдиціальний характер.

Таким чином, факти встановлені судами під час розгляду справи № 5002-12/3291-2010 не підлягають доказуванню.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.05.2010р., позивачем сплачено 12300,00 грн., а саме: 4 525,25 грн. - сума авансового платежу в рахунок оплати ціни земельної ділянки (квитанція № ПН10861 від 20.10.2009 р.) та 7 774,75 грн. (квитанція № ПН 6844 від 15.06.2010 р. (а. с. 84).

Також, в матеріалах справи наявні довідки Управління державного казначейства у м. Євпаторія від 29.04.2011р. № 03.0/12 та 03.0/13 (а. с. 68-69), які підтверджують зарахування зазначених сум до відповідних бюджетів, а саме: сума 7774,75 грн. перерахована повністю в Державний бюджет України, а сума 4525,25 грн. перерахована до місцевого бюджету м. Євпаторії.

У своїй позовній заяві, позивач просить стягнути з відповідача 12300,00 грн. як безпідставно набуті кошти, які було сплачено на виконання умов договору купівлі-продажу від 26.05.2010 р.

Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (ст. 657 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Враховуючи те, що постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.11.2010р. у справі № 5002-12/3291-2010 відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 26.05.2010р., то зазначений договір є нікчемним правочином, оскільки при його укладанні не було дотримано вимог законодавства про нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави (гл. 83 ЦК України) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, кошти перераховані позивачем у розмірі 12300,00 грн. на виконання умов договору купівлі-продажу від 26.05.2010р., є такими, що перераховані безпідставно. Отже, враховуючи нікчемність зазначеного договору, суд дійшов висновку, що сума у розмірі 12300,00 грн. підлягає поверненню позивачу.

При цьому суд враховує, що відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 78 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010р., державна казначейська служба України веде облік усіх надходжень, що належать місцевим бюджетам, та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, погодженим з відповідними місцевими фінансовими органами, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Процедура повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів визначається Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, який затверджено наказом Державного казначейства України від 10.12.2002р. № 226.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України, державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету регламентується Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. № 845.

Згідно статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Відповідач не представив суду належних доказів повернення позивачу коштів у розмірі 12300,00 грн., у звязку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсягу.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені 28.11.2011р.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України 05.12.2011р.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Євпаторійської міської ради (97400, м. Євпаторія, пр-т. Леніна, 2, код ЄДРПО України 35236652) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму в розмірі 12300,00 грн., сплаченої за придбання земельної ділянки площею 24,00 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до умов договору купівлі-продажу від 26.05.2010 р., укладеного між ФОП ОСОБА_2. та Євпаторійською міською радою, державне мито у розмірі 123,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримЛукачов С.О.