Рішення № 19868452, 05.12.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 203

РІШЕННЯ

Іменем України

05.12.2011Справа №5002-29/4834-2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Геркулес Плюс» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 130, корп. 2, кВ. 43, код ЄДРПОУ 30688389);

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайер» (95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 47, код ЄДРПОУ 32973371);

Про стягнення 31852,75 грн.

Суддя О.І. Башилашвілі

представники:

Від позивача ОСОБА_1, представник, довіреність №2 від 18.11.2011р.;

Від відповідача не зявився;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Геркулес Плюс» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайер» про стягнення заборгованості за договором поставки товару в сумі 31852,75 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушені умови договору № 450129-СС поставки товару, згідно з Замовленням Покупця, від 15.10.2010 р., укладеного між сторонами по справі, та Додатку до нього, в частині своєчасності та повноти оплати переданого відповідачеві товару на суму 36 523,26 грн., в зв'язку з чим за відповідачем склалася заборгованість в сумі 31019,47 грн., з урахуванням угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, що стало причиною звернення позивача до суду із позовом.

Крім того, позивач заявив до стягнення штрафні санкції у вигляді пені за неналежне виконання умов договору та суму 3% річних.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 03 листопада 2011 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Геркулес Плюс» прийнято судом до розгляду, справу за порушеним провадженням призначено до слухання у судовому засіданні.

У судовому засіданні 05.12.2011р. позивач заявив клопотання про долучення матеріалів до справи, а саме розрахунок ціни позову, статутних документів та довідки Державного казначейства України в Ар Крим про зарахування державного мита до державного бюджету України. Також позивачем наданий акт звірки взаємних розрахунків, підписаний сторонами, станом на 31.10.2011р.

Суд оглянувши клопотання позивача визнав його таким що підлягає задоволенню, тому оригінали зазначених документів оглянуті у судовому засіданні, копії долучені в матеріали справи.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, причина неявки не відома, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся ухвалами сулу за адресою, вказаною в позові.

Слід зазначити, що судом був спрямований запит до електронної бази даних АРМ ЄДР для отримання даних про включення відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та відповідно отриманий спеціальний витяг, з якого вбачається, що Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайер» зареєстровано в реєстрі як юридична особа за місцезнаходженням, вказаним у позовній заяві.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Проте, відповідач не скористався наданим законом правом на участь у судовому засіданні, поданні доказів у справі. Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України у відсутність представника відповідача, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують обставини справи і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

15.10.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Геркулес Плюс» (далі постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стайер» (далі покупець) укладений договір поставки №450129-СС (далі договір, а.с. 9-13).

Згідно частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом укладеного договору є те, що постачальник зобовязався поставити товар в строки, оговорені даним договором, згідно замовлення покупця, яке є невідємною частиною договору, а покупець прийняти і оплатити його на умовах, оговорених сторонами в додатку №4 до даного договору, який є невідємною частиною договору.

Згідно п. 7.1 договору, загальна вартість договору складає суму товару, одержаного по всіх накладних.

Відповідно до п. 7.2 договору, покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в строк, встановлений сторонами в пункті 6 додатку №4 «Додаткові умови».

У додатку №4 до договору поставки пунктом 6 сторони обумовили умови оплати товару, а саме покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 60-ти календарних днів з моменту поставки товару.

У виконання умов договору поставки №450129-СС від 15.10.2010р. ТОВ «Геркулес Плюс» за накладними поставляло ТОВ «Стайер» товар, зокрема за період з 23.12.2010р. по 05.07.2011р. позивач поставив відповідачеві за накладними товар на загальну суму 36523,26 грн. (а.с. 16-21).

Факт одержання ТОВ «Стайер» поставленого товару підтверджується підписом в графі «отримав» та печаткою підприємства.

08 квітня 2011 року ТОВ «Стайер» здійснило часткову оплату поставленого товару в сумі 4065,00 грн. за платіжним дорученням №40 від 08 квітня 2011 р. (а.с. 23).

Також 20 липня 2011 року між сторонами у справі було укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог №1554-20/07/2011, відповідно до якої ТОВ «Геркулес Плюс» та ТОВ «Стайер», маючи однорідні вимоги, строк виконання яких настав, зокрема за договором поставки №450129-СС від 15.10.2010р., дійшли згоди про залік однорідних вимог на загальну суму 1438,79 грн. (а.с. 22).

Однак, у повному обсязі заборгованість за отриманий товар відповідач не сплатив, чим порушив взяті на себе договірні зобовязання за договором, у звязку з чим за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 31019,47 грн.

Крім того, вимога ТОВ «Геркулес Плюс» вих. №6/10-11 від 06.10.2011р., спрямована на адресу ТОВ «Стайер» в порядку ст. 530 ЦК України, про погашення заборгованості за поставлений товар у семиденний строк від дня предявлення вимоги (а.с. 24), залишена останнім без відповіді та задоволення, тому позивач звернувся з позовом до суду про стягнення суми боргу в примусовому порядку.

Дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Як зазначалось вище, за умовами договору, позивач відпустив за видатковими накладними відповідачеві товар на умовах сплати його відповідачем на протязі 60-ти днів з моменту прийому кожної окремої партії товару, тобто строк виконання грошового зобовязання відповідача перед позивачем по кожній з накладних окремо, сплив.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Виходячи зі змісту статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості.

Більш того, акт звірки взаємних розрахунків підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств, свідчить про наявність у відповідача перед позивачем заборгованості станом на 31.10.2011р. у розмірі 31019,46грн.

Тому, позов в частині стягнення заборгованості за договором №450129-СС від 15.10.2010р. в сумі 31019,47 грн. є обґрунтованим, підтверджується документально, визнаний відповідачем в акті звірки, а тому підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 698,15 грн. пені за період з 04.09.2011р. по 27.10.2011р.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п. 8.9 договору поставки товару, в разі прострочення оплати товару постачальник має право стягнення з покупця пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого в строк товару за кожний день прострочення платежу.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як свідчать матеріали справи, згідно розрахунку, позивач нарахував суму пені в межах шестимісячного строку, за період з 04.09.2011р. по 27.10.2011р., з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, в розмірі 698,15грн., тобто у відповідності з умовами укладеного між сторонами договору та чинного законодавства, тому дані вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 135,13 грн.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобовязання по сплаті за поставлений товар, то у позивача в силу наведених приписів закону виникає обовязок сплатити суму 3 % річних у розмірі 135,13 грн. за період з 04.09.2011 р. по 27.10.2011 р., тому дані позовні вимоги теж підлягають задоволенню.

Судові витрати зі сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайер» (95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 47, код ЄДРПОУ 32973371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Геркулес Плюс» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 130, корп. 2, кв. 43, код ЄДРПОУ 30688389) 31019,47 грн. заборгованості, 698,15 грн. пені, 3 % річних у розмірі 135,13 грн., 318,53 грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Повне рішення складено 05.12.2011р. об 11 год. 20 хв.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБашилашвілі О.І.