Рішення № 19868435, 29.11.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 203

РІШЕННЯ

Іменем України

29.11.2011Справа №5002-29/4835-2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінг компані» (99002, АР Крим, м. Севастополь, вул. Н.Краєвої, 15 // 99014, АР Крим, м. Севастополь, Камишове шосе, 15, код ЄДРПОУ 36951496);

До відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (98500, АДРЕСА_1, код ІНН НОМЕР_1);

Про стягнення 5888,37 грн.

Суддя О.І. Башилашвілі

Представники:

Від позивача не зявився;

Від відповідача не зявився;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдінг компані» звернулося до господарського суду АР Крим із позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за поставлений товар згідно видаткової накладною №00000293199 від 26.07.2011 р. у сумі 5678,49 грн., а також 34,98 грн. 3% річних та 174,90 грн. пені.

Крім того, позивач просить покласти судові витрати зі сплати державного мита та інформаційно технічного забезпечення судового процесу на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач придбав товар у позивача на суму 45796,28 грн., що підтверджується видатковою накладною № 00000293199, але не здійснив оплату за придбаний товар своєчасно та у повному обсязі, що і стало причиною звернення позивача до суду.

Крім того, позивач вважає, що несвоєчасне виконання відповідачем свого зобовязання щодо оплати поставленого товару дає йому право нарахування 3% річних від суми заборгованості та пені.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 03 листопада 2011 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінг компані» прийнято судом до розгляду, справу за порушеним провадженням призначено до слухання у судовому засіданні.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, однак через канцелярію суду 29.11.2011р. від нього надійшла заява про залучення документів до матеріалів справи, згідно з якою позивач просить суд розглянути справу без його участі, долучити до матеріалів справи підтвердження часткової оплати поставленого товару відповідачем, пояснивши, що відповідач заборгованість заявлену в позові не погасив, акт звірки не підписав.

Суд у судовому засіданні оглянув заяву і надані документи та задовольнив заяву позивача.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, вимоги ухвали господарського суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений рекомендованою кореспонденцією, спрямованою за адресою, вказаною в позові.

Слід зазначити, що судом був спрямований запит до електронної бази даних АРМ ЄДР для отримання даних про включення відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та відповідно отриманий спеціальний витяг, з якого вбачається, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 зареєстровано в реєстрі як Фізична особа-підприємець з місцезнаходженням за адресою: 98500, АДРЕСА_1.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Проте, відповідач не скористався наданим законом правом на участь у судовому засіданні, поданні доказів у справі. Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України у відсутність представника відповідача, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують обставини справи і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

26.07.2011р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдінг компані» (далі постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі покупець) укладений договір поставки продукції №00000293199 (далі договір, а.с. 9 зворотна сторона).

Даний договір вступає в силу з моменту підписання і діє до його повного виконання (п. 9 договору).

Сторонами доказів розірвання чи визнання даного договору у встановленому законом порядку недійсним, суду не надано, тому суд вважає даний договір чинним.

Згідно частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 договору поставки сторони визначили предмет договору, а саме постачальник зобовязується передати у власність покупцеві у встановлений строк товар, а покупець зобовязується прийняти і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 4 даного договору, покупець оплачує товар на умовах відстрочення платежу на строк не більше 5 банківських днів з моменту одержання товару.

У виконання умов договору ТОВ «Трейдінг компані» відпустило ФОП ОСОБА_3 за видатковою накладною №00000293199 від 26.07.2011р. товар на суму 45796,28грн. (а.с. 9).

Товар відповідачем отриманий, про що свідчить підпис відповідача в графі «одержав» та відтиск печатки.

Однак відповідач порушив взяті на себе договірні зобовязання в частині своєчасності та повноти оплати товару, відпущений товар оплатив частково, що підтверджується прибутковими касовими ордерами за період з 06.08.2011р. по 04.10.2011р., у звязку з чим виникла заборгованість у розмірі 5678,49грн.

Дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Як зазначалось вище, за умовами договору, позивач відпустив за видатковою накладною відповідачеві товар на умовах сплати його відповідачем з відстрочкою в 5 днів з моменту прийому партії товару, тобто строк виконання грошового зобовязання відповідача перед позивачем сплив.

Судом досліджувались матеріали справи, доданий розрахунок та акт звірки взаємних розрахунків, з яких вбачається, що господарські відносини між сторонами у справі носять триваючих характер, і поставці товару за накладною №00000293199 від 26.07.2011р. передували неодноразові поставки за накладними в період з 29.04.2011р. по 22.07.2011р. Загалом за період з 29.04.2011р. по 26.07.2011р. позивач поставив відповідачеві товар за накладними на загальну суму 96319,42грн., тоді як відповідачем за період з 29.04.2011р. пл. 04.10.2011р. сплачено вартість товару та повернуто товар, на загальну суму 90640,93грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами за вказаний період.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Виходячи зі змісту статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 5678,49грн., тому позов в частині стягнення заборгованості за поставлений по видатковій накладній №00000293199 від 26.07.2011р. товар в сумі 5678,49грн. є обґрунтованим, підтверджується документально, а тому підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 174,90грн. пені за період з 09.08.2011р. по 25.10.2011р.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п. 5 договору поставки, за недотримання строків оплати товару згідно п. 4 договору, покупець сплачує постачальнику неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки платежу від суми невнесеного платежу.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як свідчать матеріали справи, згідно розрахунку, позивач нарахував суму пені в межах шестимісячного строку, за період з 09.08.2011р. по 25.10.2011р., з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, в розмірі 174,90грн., тобто у відповідності з умовами укладеного між сторонами договору та чинного законодавства, тому дані вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 34,98грн. 3% річних за період з 09.08.2011р. по 25.10.2011р..

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив грошове зобовязання за договором поставки, то у нього в силу наведених приписів закону виникає обовязок сплатити суму 3% річних у розмірі 34,98грн., тому дані позовні вимоги теж підлягають задоволенню.

Судові витрати зі сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (98500, АДРЕСА_1, код ІНН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінг компані» (99002, АР Крим, м. Севастополь, вул. Н.Краєвої, 15 // 99014, АР Крим, м. Севастополь, Камишове шосе, 15, код ЄДРПОУ 36951496) 5678,49грн. заборгованості, 174,90 грн. пені, 34,98грн. 3% річних, 102,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Повне рішення складено 02.12.2011р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБашилашвілі О.І.