Рішення № 19868373, 28.11.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

28.11.2011Справа №5002-33/4807-2011 за позовом приватного підприємства «Кримагротрейд»

(вул. М.Донського, 22/93, м.Сімферополь, 95047)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Прибережне» (96447, Чорноморський район, с.Медведеве, вул. Полтавська, 31)

про стягнення 47056,90 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники :

Від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність від 20.10.2011р., ПП «Кримагротрейд».

Від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність від 13.05.2011 р. № 47, ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Прибережне».

Суть спору: приватне підприємство «Кримагротрейд» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Прибережне», та просить суд стягнути 47056.90 грн. заборгованості, з яких 3084.00 грн. - заборгованість за отриманий протягом 2010 року товар, 42943.68 грн. - заборгованість за договором № 01141 від 14 січня 2011 року, 414.25 грн. - інфляційні витрати, та 614.97 грн. 3% річних.

Позовні вимоги вмотивовані неналежною оплатою відповідачем вартості отриманого ним товару та неналежним виконанням договору купівлі-продажу в частині повної та своєчасної оплати переданої за цим договором продукції та обґрунтовані посиланнями на статті 526, 530, 612, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач в судовому засіданні надав заяву, відповідно до якій позовні вимоги визнав в повному обсязі (а.с. 79).

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

Як вбачається з матеріалів справи протягом 2010 року позивачем, приватним підприємством «Кримагротрейд», на підставі рахунків-фактур на адресу відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Прибережне», був поставлений товар, що підтверджується видатковими накладними (а.с. 13,16, 19, 20, 23, 24, 26, 27, 29, 30, 31, 32, 34, 35).

Так, позивачем було поставлено відповідачу автозапчастині на загальну суму 33230.04 грн.

Позивач стверджує, що відповідач надані позивачем послуги оплатив частково, лише в розмірі 30146.04 грн., у звязку з чим за ним склалась заборгованість по вищезазначених видаткових накладних в сумі 3084.00 грн.

Також, 14 січня 2011 року між приватним підприємством «Кримагротрейд» (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Прибережне» (покупець) укладений договір купівлі-продажу № 01141, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобовязався передати у власність покупця товар у кількості, якості, асортименті відповідно до виставлених рахунків, накладних, що є невід'ємною частиною договору (а.с. 11).

Пунктом 1.2 договору покупець зобовязався провести оплату за поставлений товар в строки, що обумовлені пунктом 2.2 договору.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що сума договору складає загальну вартість фактично відвантаженого товару відповідно витратних накладних, у тому числі 20 % ПДВ.

Відповідно до пункту 2.2 договору покупець зобовязався провести оплату відповідно виставленого рахунку протягом 20 банківських днів з моменту отримання товару.

Поставка товару здійснюється окремими партіями в обсягах, погоджених сторонами. Найменування, ціна, кількість товару погоджується за кожною поставкою окремо та вказується в товарних накладних, рахунках, що підтверджують поставку товару, оформлених в письмовому вигляді, підписаними сторонами або уповноваженими ними особами та є невідємними частинами договору (пункт 3.2).

Товар переходить у власність покупця з моменту підписання їм витратній накладній (пункт 3.3 договору).

Строк дії договору зазначений в пункті 6.1 до 31 грудня 2011 року.

Так, за твердженням позивача, на підставі рахунків та видаткових накладних (а.с. 37-48), позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар всього на загальну суму 42943.68 грн.

Однак, відповідачем були порушені зобовязання, в частині оплати отриманого за договором товару, у зв'язку з чим за ним склалася заборгованість в розмірі 42943.68 грн.

06 вересня 2011 року позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій вимагав оплатити заборгованість протягом 7 днів з моменту отримання претензії (а.с. 52), яка була залишена відповідачем поза увагою.

Зазначене зявилося підставою для звернення приватного підприємства «Кримагротрейд» до господарського суду АР Крим із даною позовною заявою.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Оскільки спірні правовідносини виниклі у звязку з неналежним виконанням зобовязань, вони регулюються положеннями глав 48, 63 Цивільного кодексу України з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України, що регулюють виконання господарських зобовязань.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (пункти 1, 2 статті 205 Цивільного кодексу України).

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (частина 1 статті 206 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дослідивши матеріали справи, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі був укладений як усній так і письмовий правочин щодо купівлі-продажу товару.

Так, вчинення сторонами такого правочину підтверджується видатковими накладними (а.с. 13,16, 19, 20, 23, 24, 26, 27, 29, 30, 31, 32, 34, 35, 37-48).

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач, оплату отриманого товару в строк, який вказаній в видаткових накладних не здійснив, у зв'язку з чим позивач звернувся до нього з претензією про оплату заборгованості за видатковими накладними, однак відповідачем зазначені вимоги не виконані, оплата не проведена.

Крім того, в пункті 1.2 договору відповідач зобовязався здійснити оплату отриманого за договором товару в строки, передбачені цим договором, однак дане зобовязання також виконане відповідачем не було.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів оплати суми боргу відповідачем надано не було.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 3084.00 грн. заборгованості за поставлений протягом 2010 року товар та 42943.68 грн. заборгованості за договором № 01141 від 14 січня 2011 року.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 614.97 грн. та 414.25 грн. інфляційних витрат.

Суд вважає ці вимоги такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем наданий розрахунок суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з лютого 2011 року по березень 2011 (а.с. 9).

Судом перевірений розрахунок, наданий позивачем, який проведений вірно, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 414.25 грн. інфляційних витрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути 3% річних в сумі 614.97 грн.

Позивачем наданий розрахунок суми 3% річних від простроченої суми боргу (а.с. 9).

Судом перевірений розрахунок, наданий позивачем, який складений вірно, у зв'язку з чим вимоги про стягнення 3% річних в сумі 614.97 грн. також підлягають задоволенню.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем в судовому засіданні позовні вимоги визнані в повному обсязі (а.с. 79).

Відповідно до пункту 5 статті 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Суд перевірив повноваження особи, яка підписала заяву про визнання позову (а.с. 80) та приймає цю заяву, оскільки вона не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Прибережне» на користь приватного підприємства «Кримагротрейд» 3084.00 грн. - заборгованості за отриманий протягом 2010 року товар, 42943.68 грн. - заборгованості за договором № 01141 від 14 січня 2011 року, 414.25 грн. - інфляційних витрат та 614.97 грн. 3% річних.

Судові витрати, повязані з оплатою держмита та витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 02 грудня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Прибережне» (96447, Чорноморський район, с. Медведеве, вул. Полтавська, 31, п\р 26007174807 в ВАТ «Раййфайзен Банк «Аваль», м. Київ, МФО 380805, ЄДРПО 31970755) на користь приватного підприємства «Кримагротрейд» (вул. М.Донського, 22/93, м. Сімферополь, 95047, р\р 26004142887 в КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) 46027.68 грн. заборгованості 414.25 грн. - інфляційних витрат та 614.97 грн. 3% річних, 470.00 грн. державного мита та 236.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримРадвановська Ю.А.