Рішення № 19868010, 29.11.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

29.11.2011Справа №5002-7/4454-2011

За позовом Приватного підприємства "Венеція" (вул. Прибрежна, буд. 1, смт. Партеніт, м. Алушта, АР Крим, Україна, 98500, ідентифікаційний код 24509435)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Пансионат "Береговий" (вул. Тургенєва, буд. 20, м. Сімферополь, АР Крим, Україна, 95034, ідентифікаційний код 03061775)

Про стягнення 117 164,12 грн.

Суддя І. І. Дворний

представники:

Від позивача ОСОБА_1. предст., дов. б/н

Від відповідача ОСОБА_2. предст., дов. б/н від 04.01.2011р.

Сутьспору: Приватне підприємство "Венеція" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Пансионат "Береговий" 117 164,12 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем належним чином своїх обовязків за договором поставки №32 від 10.05.2011 р. в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару, у звязку з чим заборгованість Закритого акціонерного товариства "Пансионат "Береговий" перед Приватним підприємством "Венеція" складає 75000,00 грн., яку позивач просить стягнути примусово. Крім того, у звязку з порушенням відповідачем виконання грошового зобовязання, позивач також просить стягнути з Закритого акціонерного товариства "Пансионат "Береговий" неустойку в сумі 42164,12 грн.

Ухвалою ГС АР Крим від 15.11.2011 р. відповідач у справі був замінений на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Пансионат "Береговий".

Відповідач у судове засідання зявився, однак письмовий відзив на позов не надав, пояснив, що заборгованість була частково погашена та станом на 28.11.2011 р. складає 55000,00 грн.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи. При цьому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами справи в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

10.05.2011 р. між Приватним підприємством "Венеція" (Постачальник) та Закритим акціонерним товариством "Пансионат "Береговий" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Пансионат "Береговий", Покупець) був укладений договір поставки №32, пунктом 1.1 якого передбачено, що постачальник зобовязується поставити покупцю товар, а покупець зобовязується прийняти від постачальника товар та своєчасно оплатити його на умовах цього договору.

Ціна, кількість та асортимент товарів, проданих за цим договором, визначаються усною домовленістю та вказуються в накладних, які є невідємною частиною цього договору (п. 2.1 Договору).

Відповідно до пункту 5.3 Договору покупець зобовязується здійснити повну оплату товару протягом 14 банківських днів з моменту поставки.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору позивачем була здійснена поставки товару на загальну суму 170649,25 грн., що підтверджують наявні в матеріалах справи видаткові накладні. Проте, вартість товару була оплачена відповідачем лише в сумі 95649,25 грн., що призвело до утворення заборгованості в розмірі 75000,00 грн. та стало підставою для звернення до суду з позовом про примусове стягнення боргу.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

У судовому засіданні представник позивача надав суду примірник акта звірки від 28.11.2011 р., з якого вбачається, що заборгованість була частково погашена відповідачем на суму 20000,00 грн: 10000,00 грн. були сплачені 17.10.2011 р. та 27.10.2011 р. було сплачено 10000,00 грн. Правомірність цієї інформації безпосередньо підтверджена представником відповідача у судовому засіданні.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до суду 18.10.2011 р. (позов був зданий до відділення поштового звязку).

Отже, частина заборгованості в розмірі 10000,00 грн. була сплачена відповідачем за день до звернення Приватного підприємства "Венеція" до суду та не була врахована позивачем при обчисленні розміру боргу.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, факт порушення або оспорювання права повинен існувати до часу звернення до суду, який, відповідно, надає право на таке звернення.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що в п. 3 Розяснень «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України» від 23.08.94 р. N 02-5/612 (з наступними змінами та доповненнями) Вищий арбітражний суд України зазначив, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК зокрема у таких випадках:

- припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

- спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

У випадках відмови позивача від позову (пункт 4 статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб (п. 5 Розяснень).

Таким чином, приймаючи до уваги те, що частина заборгованості у розмірі 10 000,00 грн. була сплачена відповідачем до часу звернення Приватного підприємства "Венеція" до суду, у позивача було відсутнє право заявляти до суду вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у зазначеному розмірі, через що в частині стягнення заборгованості в цьому розмірі в позові слід відмовити.

Як вже було вказано вище, матеріали справи (відповідний акт звірки) свідчать, що після звернення позивача до суду відповідачем була погашена заборгованість у сумі 10000,00 грн. Даний факт був підтверджений сторонами в судовому засіданні.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення 10000,00 грн. підлягає припиненню за пунктом 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України через відсутність предмету спору.

Однак, відповідач не надав суду доказів погашення іншої частини заборгованості в розмірі 55000,00 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем своїх обовязків за договором поставки №32 від 10.05.2011 р. в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару, у звязку з чим вимоги Приватного підприємства "Венеція" про примусове стягнення з відповідача заборгованості в сумі 55 000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пункті 5.2 Договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати отриманої партії товару покупець зобовязаний сплатити постачальнику неустойку в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати, з урахуванням коефіцієнту інфляції, що діє на момент виникнення заборгованості.

У той же час, в пункті 8.2 Договору передбачено, що за прострочення оплати партії товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від вартості партії товару за кожен день прострочення.

Таким чином, в договорі сторонами чітко не був визначений розмір неустойки, яка підлягає сплаті за прострочення оплати вартості товару.

Однак, суд зазначає, що статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Відповідно до ч. 1 ст. 231 названого Кодексу законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Приписами п. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором. Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань регулюються Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”. Статями 1, 3 цього Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Вказаний висновок суду відповідає позиції Вищого господарського суду України, викладеній в п. 49 Інформаційного листа від 07.04.2008 р. N 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України».

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо необхідності здійснення обчислення розміру пені за прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання, виходячи саме з подвійної облікової ставки Нацбанку України, а тому наведений позивачем розрахунок пені підлягає наступному коригуванню:

- 7209,24 грн. х 15,5% : 365 дн. х 1 дн. 3,06 грн.;

- 7840,54 грн. х 15,5% : 365 дн. х 8 дн. 26,64 грн.;

- 7209,24 грн. х 15,5% : 365 дн. х 21 дн. 64,29 грн.;

- 26877,30 грн. х 15,5% : 365 дн. х 5 дн. 57,07 грн.;

- 32556,20 грн. х 15,5% : 365 дн. х 16 дн. 221,20 грн.;

- 47167,05 грн. х 15,5% : 365 дн. х 1 дн. 20,03 грн.;

- 54477,05 грн. х 15,5% : 365 дн. х 1 дн. 23,13 грн.;

- 51199,25 грн. х 15,5% : 365 дн. х 3 дн. 21,74 грн.;

- 60881,89 грн. х 15,5% : 365 дн. х 2 дн. 51,71 грн.;

- 61550,05 грн. х 15,5% : 365 дн. х 1 дн. 26,14 грн.;

- 64537,05 грн. х 15,5% : 365 дн. х 1 дн. 27,41 грн.;

- 68065,63 грн. х 15,5% : 365 дн. х 1 дн. 28,90 грн.;

- 77483,39 грн. х 15,5% : 365 дн. х 3 дн. 98,71 грн.;

- 83408,58 грн. х 15,5% : 365 дн. х 3 дн. 106,26 грн.;

- 90602,21 грн. х 15,5% : 365 дн. х 2 дн. 76,95 грн.;

- 100390,21 грн. х 15,5% : 365 дн. х 4 дн. 170,53 грн.;

- 113713,32 грн. х 15,5% : 365 дн. х 1 дн. 48,29 грн.;

- 127686,77 грн. х 15,5% : 365 дн. х 2 дн. 108,45 грн.;

- 122292,88 грн. х 15,5% : 365 дн. х 4 дн. 207,73 грн.;

- 127726,47 грн. х 15,5% : 365 дн. х 1 дн. 54,24 грн.;

- 132811,35 грн. х 15,5% : 365 дн. х 1 дн. 56,40 грн.;

- 143286,81 грн. х 15,5% : 365 дн. х 2 дн. 121,70 грн.;

- 151000,00 грн. х 15,5% : 365 дн. х 3 дн. 192,37 грн.;

- 134624,06 грн. х 15,5% : 365 дн. х 7 дн. 400,18 грн.;

- 124624,06 грн. х 15,5% : 365 дн. х 3 дн. 158,77 грн.;

- 120000,00 грн. х 15,5% : 365 дн. х 6 дн. 305,75 грн.;

- 110000,00 грн. х 15,5% : 365 дн. х 6 дн. 280,27 грн.;

- 100000,00 грн. х 15,5% : 365 дн. х 2 дн. 84,93 грн.;

- 85000,00 грн. х 15,5% : 365 дн. х 4 дн. 144,38 грн.;

- 75000,00 грн. х 15,5% : 365 дн. х 11 дн. 350,34 грн.

Таким чином, загальний розмір неустойки, що підлягає стягненню з відповідача, дорівнює 3537,57 грн.

З урахуванням цього, позов підлягає частковому задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись пунктом 1-1 частини 1 статті 80, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Припинити провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пансионат "Береговий" на користь Приватного підприємства "Венеція" 10000,00 грн. заборгованості.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пансионат "Береговий" (вул. Тургенєва, буд. 20, м. Сімферополь, АР Крим, Україна, 95034, ідентифікаційний код 03061775) на користь Приватного підприємства "Венеція" (вул. Прибрежна, буд. 1, смт. Партеніт, м. Алушта, АР Крим, Україна, 98500, ідентифікаційний код 24509435) 55000,00 грн. заборгованості, неустойку в сумі 3537,57 грн., 685,38 грн. державного мита та 138,05 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Відмовити в позові в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пансионат "Береговий" на користь Приватного підприємства "Венеція" 10000,00 грн. заборгованості та неустойки в сумі 38626,55 грн.

5.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя (підпис) І. І. Дворний

Рішення підписано 29.11.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДворний І.І.