Рішення № 19868002, 29.11.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 203

РІШЕННЯ

Іменем України

29.11.2011Справа №5002-29/4708-2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримфрукт» (95022, м. Сімферополь, вул. Глінки, буд. 55, код ЄДРПОУ 25129769);

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайер» (95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 47, код ЄДРПОУ 32973371);

Про стягнення 55892,33 грн.

Суддя О.І. Башилашвілі

представники:

Від позивача ОСОБА_1., представник, довіреність б/н від 14.07.2011 р;

Від відповідача не зявився;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримфрукт» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайер» про стягнення заборгованості за договором поставки товару в сумі 55892,33грн. Крім того, позивач просить суд покласти судові витрати на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ «МАКСІМА-2006» порушені умови договору № М-60359 поставки товару від 23.03.2010р., укладеного між ТОВ «МАКСІМА-2006» та позивачем по справі, в частині своєчасності та повноти оплати переданого ТОВ «МАКСІМА-2006» товару, в зв'язку з чим за останнім склалася заборгованість в сумі 55892,33 грн.

15.09.2011 р. між позивачем, ТОВ «МАКСІМА-2006» та ТОВ «Стайер» було укладено трьохсторонній договір №ТД-М/СС 3297 про переведення боргу та додаткову угоду б/н від 15.09.2011 р., відповідно до яких ТОВ «Стайер» прийняв на себе зобовязання по оплаті заборгованості ТОВ «МАКСІМА-2006» за договором поставки № М-60359 від 23.03.2010 р. у розмірі 55892,33 грн. згідно узгодженого графіку погашення.

Вимога позивача до ТОВ «Стайер» про погашення боргу останнім була проігнорована, що стало причиною звернення позивача до суду із позовом.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 31.10.2011 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримфрукт» прийнято судом до розгляду, справу за порушеним провадженням призначено до слухання у судовому засіданні.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на задоволенні останніх.

Відповідач в судове засідання не зявився, про причини неявки не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

Слід зазначити, що судом був спрямований запит до електронної бази даних АРМ ЄДР для отримання даних про включення відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та відповідно отриманий спеціальний витяг, з якого вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Стайер» зареєстровано в реєстрі як юридична особа з місцезнаходженням, вказаним у позовній заяві.

Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається за місцем його державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до розяснень Вищого господарського суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 (із змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Проте, відповідач не скористався наданим законом правом на участь у судовому засіданні, поданні доказів у справі. Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України у відсутність представника відповідача, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують обставини справи і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

23.03.2010р. між підприємством «Кримфрукт», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Кримфрукт» (далі постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «МАКСІМА-2006» (далі покупець) укладений договір поставки №М-60359 (а.с. 9-13).

Згідно частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом укладеного договору є те, що постачальник зобовязався поставити товар в строки, оговорені даним договором, згідно замовлення покупця, яке є невідємною частиною договору, а покупець прийняти і оплатити його на умовах, оговорених в додатку №4 до даного договору, який є невідємною частиною договору.

Згідно п. 7.1 договору, загальна вартість договору складає суму товару, одержаного по всіх накладних.

Відповідно до п. 7.2 договору, покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в строк, встановлений сторонами в пункті 6 додатку №4.

У додатку №4 до договору поставки пунктом 6 сторони обумовили умови оплати товару, а саме покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 21 календарних днів з моменту поставки товару.

У виконання умов договору поставки №М-60359 від 23.03.2010р. ТОВ «Кримфрукт» за накладними поставляло ТОВ «МАКСІМА-2006» товар. Зокрема за період з 21.09.2010р. по 25.10.2010р. позивач поставив відповідачеві за накладними товар на загальну суму 58299,44грн. (а.с. 15-26).

Факт одержання ТОВ «МАКСІМА-2006» поставленого товару підтверджується підписом в графі «прийняв» та печаткою підприємства.

Однак відповідач - ТОВ «МАКСІМА-2006» оплатило одержаний товар частково, в сумі 2455,52грн., у звязку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 55892,33грн.

Акт звірки взаємних розрахунків проведений між ТОВ «МАКСІМА-2006» та ТОВ «Кримфрукт» 30.06.2011р. за період з 01.03.2010р. по 30.06.2011р. підписаний цими сторонами та скріплений печатками підприємств, свідчить про наявність у ТОВ «МАКСІМА-2006» перед позивачем боргу в розмірі 55892,33грн. (а.с. 38).

15.09.2011р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Стайер» (надалі новий боржник), товариством з обмеженою відповідальністю «МАКСІМА-2006» (надалі первісний боржник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Кримфрукт» (надалі кредитор) укладено договір про переведення боргу №ТД-М/СС 3297 (а.с. 29).

Статтею 520 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до пункту 1 договору про переведення боргу, цим договором регулюються відносини, повязані зі зміною зобовязаної сторони (первісного боржника) у зобовязанні, що виникає із договору поставки №М-60359 від 23.03.2010р., укладеного між первісним боржником та кредитором (надалі основний договір).

Згідно п. 2 договору про переведення боргу, первісний боржник переводить на нового боржника грошове зобовязання, яке існує у первісного боржника перед кредитором у розмірі 55892,33грн., що підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків, підписаний між кредитором та первісним боржником станом на 30.06.2011р., який є невідємною складовою частиною даного договору. Новий боржник зобовязаний сплатити зазначену суму кредитору на умовах визначених в додатковій угоді до цього договору, яка укладається між новим боржником та кредитором.

Додатковою угодою до договору про переведення боргу №ТД-М/СС 3297 від 15.09.2011р., укладеною між товариством з обмеженою відповідальністю «Стайер» та товариством з обмеженою відповідальністю «Кримфрукт» 15.09.2011р. сторони узгодили, що новий боржник здійснює оплати по основному договору у розмірі 55892,33грн. в наступному порядку: - 30000,00грн. протягом 10 діб з моменту підписання цієї угоди; - 25892,33грн. протягом двох тижнів з моменту першої оплати. (а.с. 30).

Таким чином кінцевий строк погашення зобовязання новим боржником перед кредитором, визначений додатковою угодою до договору про переведення боргу №ТД-М/СС 3297 від 15.09.2011р., сплив 11.10.2011р., однак сума боргу нового боржника ТОВ «Стайер» перед кредитором - ТОВ «Кримфрукт» в розмірі 55892,33грн. погашена не була.

Вимога ТОВ «Кримфрукт» вих. №62 від 24.10.2011р., спрямована на адресу ТОВ «Стайер» в порядку ст. 530 ЦК України, про погашення заборгованості в розмірі 55892,33грн. в строк до 27.10.2011р. (а.с. 27), залишена останнім без відповіді та задоволення, тому позивач звернувся з позовом до суду про стягнення суми боргу в примусовому порядку.

Дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Як зазначалось вище, за умовами договору про переведення боргу №ТД-М/СС 3297 від 15.09.2011р. та додаткової угоди до нього від 15.09.2011р. ТОВ «Стайер» зобовязався оплати позивачеві 55892,33грн. заборгованості у встановлених додатковою угодою порядку та строк, який сплив 11.10.2011р.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Виходячи зі змісту статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості. Тому, позов в частині стягнення заборгованості за договором про переведення боргу №ТД-М/СС 3297 від 15.09.2011р. в сумі 55892,33грн. є обґрунтованим, підтверджується документально, а тому підлягає задоволенню.

Судові витрати зі сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайер» (95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 47, код ЄДРПОУ 32973371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримфрукт» (95022, м. Сімферополь, вул. Глінки, буд. 55, код ЄДРПОУ 25129769) 55892,33 грн. заборгованості, 558,95грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБашилашвілі О.І.