Рішення № 19842650, 07.12.2011, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 2-930/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.12.2011 року

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Гриб М.В.

при секретарі Непокупній Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миргороді справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Рйффайзен Банк Аваль», 3-я особа на стороні відповідача ОСОБА_3, про стягнення сум процентів по вкладам, пені та 3% річних, -

В С Т А Н О В И В:

07.09.2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про стягнення сум процентів по вкладам, пені та 3% річних. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що рішенням судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області від 20.12.2010 року були задоволені його позовні вимоги до відповідача про стягнення 42000 доларів США та 7000 Євро депозитних вкладів і 25223,22 долари США та 1451, 37 Євро прострочених відсотків по вкладах. Рішення суду набрало законної сили з моменту його проголошення, але виконане було тільки 7 квітня 2011 року. Посилаючись на обставини, встановлені зазначеним рішенням, ст.9 Конституції України, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст.ст. 8, 61 ЦПК України та ст.ст. 549, 599, 625, 1060, 1061 ЦК України просив стягнути з відповідача на його користь: по договору № 20/02-02/15 на вклад «Валютний»від 28.03.2006 року суму процентів у розмірі 14131,95 доларів США, суму пені у розмірі 11408,00 доларів США, суму 3% річних від суми боргу у розмірі 1875,28 доларів США; по договору № 20/02-02/11 на вклад «Універсальний»від 1 лютого 2007 року суму процентів у розмірі 4411,80 доларів США, суму пені у розмірі 3565 доларів США, суму 3% річних від суми боргу у розмірі 586,02 долари США; по договору № 20/02-02/19 на вклад «Універсальний» від 12 серпня 2008 року суму процентів у розмірі 205,97 Євро, суму пені у розмірі 2495,50 Євро, суму 3% річних від суми боргу у розмірі 410,21 Євро. Також просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5, що діє на підставі довіреності (а.с.62), позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_6, що діє на підставі довіреності (а.с.63), позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні в звязку з його безпідставністю та неправомірністю. У своїх запереченнях поти позову пояснювала, що грошові зобовязання у банку перед ОСОБА_1 до набрання чинності рішенням суду від 20.12.2010 року були відсутні, але банк добровільно виконав рішення суду після надходження відповідної постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження. Тому, вважаючи позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними, просила відмовити у їх задоволенні. Крім того, просила застосувати до вимог позивача позовну давність і відмовити у задоволенні позовних вимог і з цих підстав. Також представник відповідача в судовому засіданні вважала безпідставними вимоги позивача в частині стягнення з Банку і 3% річних від простроченої суми і відсотків за користування грошовими коштами позивача, визначених договорами, оскільки такі вимоги суперечать положенням ст. 625 ч.2 ЦК України.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду від 22.09.2010р. та рішенням судової палати з цивільних справ апеляційного суду Полтавської області від 20.12.2010 року встановлено, що 28 березня 2006 року між сторонами укладено договір №20/02-02/15 (Договір-1) на вклад «Валютний»строком на 6 місяців, на підставі якого було відкрито рахунок НОМЕР_2 і ОСОБА_1 вніс на нього вклад в загальній сумі 32000 доларів США. Відповідно до п. 1.2 Договору на суму вкладу нараховуються відсотки у розмірі 25% річних.

Крім того, 1 лютого 2007 року між сторонами було укладено договір № 20/02-02/11 (Договір-2) на вклад «Універсальний», за умовами якого ОСОБА_1 передав відповідачу 10000 доларів США терміном на 6 місяців з виплатою банком 25% річних, і на підставі нього згідно п.2.2 Договору відповідач відкрив рахунок НОМЕР_1.

12 серпня 2008 року між ними укладено договір № 20/02-02/19 (Договір-3) на вклад «Універсальний», за умовами якого ОСОБА_1 передав відповідачу 7000 Євро терміном на 12 місяців з виплатою банком 25% річних, і на підставі нього згідно п.2.2 Договору відповідач відкрив рахунок НОМЕР_3

Згаданим рішенням судової палати з цивільних справ апеляційного суду Полтавської області від 20.12.2010 року було стягнуто з відповідача на користь позивача суми депозитних вкладів та відсотки на них, що виникли станом на 1 липня 2009 року (а.с.13-15).

У відповідності з ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки у згаданій справі брали участь ті самі особи, що й у цій справі, обставини, встановлені рішенням суду від 30.08.2010 року не підлягають доказуванню.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобовязання мають виконуватися відповідно умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмові від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. При цьому наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Ч. 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Аналіз цієї норми закону вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплаті кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання.

Відповідно до п. 3.2.3. вищезгаданих договорів (а.с.31-33) вкладник має право по закінченню строку договору отримати всі належні йому суми коштів за договором готівкою або шляхом безготівкового перерахування на рахунки вкладника.

Стаття 1060 ЦК України встановлює, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобовязаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умови договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемними.

Виходячи з системного аналізу вищенаведеного законодавства, враховуючи обставини встановлені рішенням Миргородського міськрайонного суду від 22.09.2010р. та рішенням судової палати з цивільних справ апеляційного суду Полтавської області від 20.12.2010 року, суд вважає, що зобовязання про повернення сум вкладів було виконане відповідачем 7 квітня 2011року (а.с.18), що було підтверджено і представником відповідача в судовому засіданні, а отже по цю дату відповідач повинен сплатити позивачу по Договору-1 та по Договору-2, проценти, в розмірах, передбаченими цими договорами та пеню в розмірі, передбаченому п.4.1 вказаних договорів, а по Договору-3 проценти в розмірі, передбаченому цим договором до дня закінчення його дії, тобто до 12 серпня 2009 року, та пеню в розмірі, передбаченому п.4.1 цього договору, до дня фактичного повернення вкладу, тобто до 07.04.2011 року. Визначаючи період, за який повинні бути нараховані проценти по вкладах, суд виходить з положень п. 2.4.1 кожного договору, відповідно яких: по Договору-3 днем закінчення нарахування зазначених в договорі відсотків є день закінчення строку вкладу, а по Договорах 1 і 2 днем закінчення нарахування, передбачених договором відсотків, є день, що передує дню повернення вкладу.

Разом з цим суд вважає, що оскільки розмір процентів за користування грошовими коштами позивача по Договорах №1,2 встановлений цими договорами, стягнення по цих договорах ще й 3% річних, що також є платою від боржника за користування, утримуваними ним грошовими коштами, є безпідставним. Тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення 3% річних по Договорах 1,2 суд вважає необхідним відмовити.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних по Договору-3 суд вважає обґрунтованими, відповідаючими вимогам ст. 625 ч.2 ЦК України і підлягаючими задоволенню з наступного дня після закінчення його дії до дня фактичного повернення вкладу, тобто, з 13 серпня 2009 року до 07.04.2011 року. Його вимоги про стягнення 3% річних по Договору-3 в період з 23.04.2009 року по 12.08.2009 року суд вважає не підлягаючими задоволенню, оскільки на цей період розмір процентів за користування грошовими коштами позивача був визначений самим договором (п.1.2), і додаткове стягнення ще й 3% річних, що також є платою від боржника за користування, утримуваними ним грошовими коштами, є безпідставним.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивач з вимогою про стягнення з відповідача пені звернувся до суду 07.09.2011 року. Відповідно до ч.3 ст. 549 пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже у задоволенні цієї вимоги , щодо всіх трьох договорів, за період до 07.09.2010р. слід відмовити.

Щодо сум коштів, які підлягають стягненню з відповідача по договору на вклад «Валютний»№20/02-02/15 від 28 березня 2006 року (Договір -1) суд виходить з наступних розрахунків: 32000(сума вкладу) Х 25% : 365 = 21,91 (дол. США в день) Х 645(днів: з 01.07.09 р по 06.04.11 року) = 14131,95 доларів США.

Таким чином розмір процентів, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача по Договору №1 становить 14131,95 доларів США.

Сума пені по цьому договору за період з 07.09.2010 р. по 06.04.2011р. складає 3392 долари США (із розрахунку: 32000 Х 0,05% Х 212 днів = 3392 долари США).

По договору «Універсальний»№20/02-02/11 від 1 лютого 2007 року (Договір -2) підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 4411,80 доларів США процентів по вкладу за період з 01.07.2009 року по 06.04.2011 року (із розрахунку: 10000 х 25% :365 днів х 645 днів = 4411,80 доларів США).

Сума пені по цьому договору за період з 07.09.2010 р. по 06.04.2011р. складає 1060 доларів США (із розрахунку: 10000 х 0,05% = 5 доларів США в день х 212 днів = 1060 доларів США).

По договору «Універсальний»№20/02-02/19 від 12 серпня 2008 року (Договір - 3), підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 205,97 Євро процентів по вкладу за період з 01.07.2009 року по 12.08.2009 року, (із розрахунку: 7000 Євро х 25% :365 днів х 43 дні = 205,97 Євро).

Крім цього, згідно ст. 625 ч.2 ЦК України також підлягає стягненню 3% річних за період з 13 серпня 2009 року до 07.04.2011 року (за 602 дні) в розмірі 346,35 Євро, (із розрахунку: 7000 х 3% : 365 х 602 = 346,35 Євро).

Отже всього відсотків по вкладу за період з 01.07.2009 року до 07.04.2011 року підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 552,32 Євро.

Сума пені по цьому договору за період з 07.09.2010 р. по 06.04.2011р. складає 742 євро, (із розрахунку: 7000 Євро х 0,05% = 3,5 Євро в день х 212 днів = 742 Євро).

Таким чином всього підлягає стягненню з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на користь ОСОБА_1 22995,75 доларів США, із яких 18543,75 доларів США - процентів по Договору-1 і Договору-2 та 4452 долари США - пені по них (із розрахунку:14131,95 + 4411,80 + 3392+1060=22995,75 доларів США), а також 1294,32 Євро, із яких: 552,32 Євро процентів по Договору-3 та 742 євро - пені по ньому, що в загальній сумі на день вирішення справи судом за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 197585,12 грн (із розрахунку: станом на 07.12.2011 року 1 долар США=7,9899 грн, 1Євро = 10,701672 грн. Тому: 22995,75 доларів США х 7,9899 грн =183733,74 грн; 1294,32 Євро х 10,701672 грн = 13851,38 грн; 183733,74 грн + 13851,38 грн = 197585,12 грн).

Відповідно до ст.ст. 81, 84, 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати в сумі 1700 грн. судовий збір (а.с.1), 120 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с.2).

Керуючись ст. 9 Конституції України, ст.ст. 258, 267, 525, 526, 533, 599, 625, 1060, 1061 ЦК України, ст.ст. 8, 10, 11, 60, 61, 88, 208, 209, 212, 215, 223, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(01011, м. Київ, вул.Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) на користь ОСОБА_1 суму відсотків та пені по договорах на вклад №20/02-02/15 від 28.03.2006 року та № 20/02-02/11 від 01.02.2007 року в розмірі 22995,75 доларів США та суму відсотків і пені по договору на вклад № 20/02-02/19 від 12.08.2009 року в розмірі 1294,32 Євро, що все в загальній сумі на день вирішення справи судом еквівалентно 197585,12 грн (сто дев'яносто сім тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять грн 12 коп).

В решті позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»- відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»на користь ОСОБА_1 1820,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять гривень 00 коп.) у відшкодування понесених витрат на сплату судового збору та витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд в 10 діб з часу його проголошення.

Суддя:М. В. Гриб