Постанова № 1980505, 02.06.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий по 1-ій інст. С.Швед Справа № 22а-1573/08

Господарський суд Закарпатської обл. (№ 16/217) Рядок статзвіту № 40

Доповідач: Шавель Р.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2008 року м.Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - судді Шавеля Р.М.,

суддів Пліша М.А. та Заверухи О.Б.,

при секретарі Романишин О.Р.,

з участю осіб, які взяли участь у справі:

пред-ка позивача - Митровція В.І., довіреність від 06.07.2007р.,

пред-ків відповідача - Рипкович М.П., довіреність № 20/9/10 від 15.05.2008р.,

Рущака І.В., довіреність № 19/9/10 від 15.05.2008р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перевал» на постанову господарського суду Закарпатської обл. від 04.09.2007р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перевал» до Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції та Головного управління Державного казначейства України у Закарпатській обл., з участю прокуратури Закарпатської обл., про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,-

в с т а н о в и л а:o:p>/o:p>

o:p>/o:p>

05.07.2007р. позивач ТзОВ «Перевал» звернувся до господарського суду з позовом (а.с.2-6), в якому, із врахуванням поданих під час розгляду справи уточнень (а.с.103-104, 148-149), просить визнати протиправною бездіяльність Свалявської МДПІ щодо неподання до Відділення Державного казначейства у Воловецькому районі Закарпатської обл. висновку про відшкодування позивачу податку на додану вартість за листопад і грудень 2006 року, січень 2007 року; визнати підтвердженими за результатами перевірки відповідача заявлену суму бюджетного відшкодування ТзОВ «Перевал» за листопад 2006 року в розмірі 360437 грн., за грудень 2006 року в розмірі 250872 грн., за січень 2007 року в розмірі 200756 грн.; стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Закарпатській обл. на користь ТзОВ «Перевал» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2006 року в розмірі 360437 грн., за грудень 2006 року в розмірі 250872 грн., за січень 2007 року в розмірі 200756 грн., зобовязавши Свалявську МДПІ скласти та подати до Головного управління Державного казначейства України у Закарпатській обл. відповідні Висновки про суму відшкодування податку на додану вартість та Реєстри сум, що підлягають бюджетному відшкодуванню щодо даного субєкта підприємницької діяльності; стягнути із Свалявської МДПІ витрати на оплату праці адвоката в сумі 8120 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір.

Постановою господарського суду Закарпатської обл. від 04.09.2007р. заявлений позов задоволено частково; стягнуто з державного бюджету на користь позивача суму в розмірі 2670 грн., з якої 2644 грн. бюджетна заборгованість та 26 грн. судові витрати (а.с.154-158).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову господарського суду оскаржив позивач ТзОВ «Перевал», який покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задоволити (а.с.159-166).

Апелянт вказує, що проведеними податковим органом перевірками за листопад і грудень 2006 року не встановлено будь-яких порушень боку підприємства при формуванні та визначенні бюджетного відшкодування відповідно в розмірі 360437 грн. та 250872 грн., тобто за наслідкам таких перевірок суми бюджетного відшкодування мали бути підтверджені у повному обсязі.

За результатами перевірки щодо підтвердження бюджетного відшкодування за січень 2007 року податковим органом фактично не сформовано висновок про підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування у розмірі 200756 грн.

Також в оскаржуваній постанові судом без посилання на норми права визначений відмінний від передбаченого Законом України «Про податок на додану вартість» механізм відшкодування податку, сплаченого при імпорті товарів, а саме: при імпорті товарів сплачений ПДВ закладається у податковий кредит, який спрямовується на погашення податкових зобовязань платника податку при наступній реалізації товарів (послуг).

Таким чином, підприємство правомірно розрахувало суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, а судом здійснено невірне тлумачення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, пояснення представника позивача на підтримання поданої апеляційної скарги, заперечення представників відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до частково задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно поданих позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад і грудень 2006 року, січень 2007 року, розрахунку суми бюджетного відшкодування та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок позивача за листопад 2006 року складає 360437 грн., за грудень 2006 року - 250872 грн., за січень 2007 року - 202026 грн. (а.с.71-96).

Протягом 30.01.-23.02.2007р. Свалявською МДПІ проведено виїзну позапланову перевірку ТзОВ «Перевал» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад 2006 року, по результатам якої складено Довідку № 4-2300/20458698 від 16.03.2007р. (а.с.10-28).

Згідно вказаної Довідки слідує, що за результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування ТзОВ «Перевал» за листопад 2006 року в сумі 360437 грн., оскільки відповіді на скеровані запити по ТзОВ «Лафет» та відповідь на запити щодо підтвердження звичайної ціни з Ужгородської митниці, Прикарпатської регіональної товарної біржі, Київської товарної біржі, ТзОВ «Рома ЛТД», Компанії «Євротрейд» не отримані.

Протягом 30.01.-23.02.2007р. Свалявською МДПІ проведено виїзну позапланову перевірку ТзОВ «Перевал» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2006 року, по результатам якої складено Довідку № 3-2300/20458698 від 16.03.2007р. (а.с.29-45).

Згідно вказаної Довідки слідує, що за результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування ТзОВ «Перевал» за грудень 2006 року в сумі 250872 грн., оскільки відповіді на скеровані запити по ТзОВ «Лафет», ПП ОСОБА_1. та відповідь на запити щодо підтвердження звичайної ціни з Ужгородської митниці, Прикарпатської регіональної товарної біржі, Київської товарної біржі, ТзОВ «Рома ЛТД», Компанії «Євротрейд» не отримані.

Протягом 22.03.-03.04.2007р. Свалявською МДПІ проведено виїзну позапланову перевірку ТзОВ «Перевал» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2007 року, по результатам якої складено Акт перевірки № 4-23-00/20458698 від 11.04.2007р. (а.с.46-64).

Наведеним Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог пп.7.4.1, п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого зменшено суму бюджетного відшкодування позивача, заявленого в декларації за січень 2007 року на 1270 грн.

Також за результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування ТзОВ «Перевал» за січень 2007 року в сумі 202026 грн., оскільки відповіді на скеровані запити по ТзОВ «Лафет», ТзОВ «КМ Технозвязок» та відповіді на запити щодо підтвердження звичайної ціни з Прикарпатської регіональної товарної біржі, ТзОВ «Рома ЛТД», Компанії «Євротрейд» не отримані.

Частково задовольнячи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковим обліком позивача та даними податкової перевірки підтверджено ту обставину, що із заявлених до відшкодвання сум у жовтні, листопаді 2006 року, січні 2007 року позивачем фактично сплачено постачальникам товарів (послуг) по операціях на внутрішньому ринку за попередні податкові періоди суму ПДВ відповідно в розмірі 867 грн., 775 грн., 1002 грн., через що у відповідності до вимог пп.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позовні вимоги можуть бути задоволені лише в цій частині.

Інша частина позовних вимог не підлягає до задоволення, оскільки такі не відповідають матеріально-правовим способам захисту порушеного права платника податків на відшкодування ПДВ, визначеного законом.

Також згідно вимог Закону України «Про податок на додану вартість» механізм сплаченого ПДВ при імпорті товарів (послуг) є відмінним ід механізму відшкодування надмірно сплачених сум ПДВ в ціні товарів постачальникам при їх придбання на внутрішньому ринку. У наведеній ситуації сплачений ПДВ закладається у податковий кредит, який спрямовується на погашення податкових зобовязань платника податку при наступній реалізації товарів (послуг). Отримуючи від покупців суму вартості товарів з ПДВ, позивач компенсує собі сплачений при розмитненні ПДВ за рахунок податкового кредиту по ньому, оскільки включені до ціни реалізації суми ПДВ фактично позивачем до бюджету не сплачувались, тобто є відсутнім факт надмірної сплати ПДВ до бюджету.

Між тим, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, з наступних підстав.

Відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість»:

пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 - податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

пп.7.3.6. п.7.3. ст.7 - датою виникнення податкових зобовязань при імпорті товарів є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобовязань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунка платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

пп.4.3. п.4 - для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, повязаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання обєктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обовязкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.

пп.7.5.2. п.7.5. ст.7 - датою виникнення права платника податку на податковий кредит для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України вважається дата сплати податку по податкових зобовязаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

Крім того, відповідно до пп.1.20.5 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі, коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання.

З вищевикладених норм законодавства колегія суддів приходить до висновку про те, що сплачений при імпорті товарів ПДВ, обчислений відповідно до вимог податкового і митного законодавства, включається до складу податкового кредиту платника податків за умови використання імпортованих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З врахуванням наведеного, а також із врахуванням змісту листів ДПА України № 7049/7/16-1517-26 від 06.04.2007р. та № 8991/7/16-1517 від 04.05.2007р., листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 4164 від 08.06.2007р., слідує, що сума податку на додану вартість, сплачена при розмитненні імпортованих товарів повинна включатися до складу податкового кредиту в розмірі, вказаному у вантажній митній декларації.

Вказаної позиції щодо визначення бюджетного відшкодування дотримується й ДПА України, яка у листі № 2741/7/16-1517 від 14.02.2006р. «Про податок на додану вартість» визначила, що при заповненні рядка 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування, платник податку може нарахувати із суми податкового кредиту попереднього податкового періоду (рядок 17 Декларації) ті суми податку, які фактично сплачені у такому ж податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) грошовими коштами (у тому числі авансом), включаючи суми податку, які фактично були сплачені у такому ж попередньому податковому періоді при ввезенні на митну територію України товарів (супутніх послуг), у тому числі й суми податку на додану вартість, які були сплачені грошовими коштами у такому попередньому податковому періоді в якості оплати податкового векселя, виданого при імпорті товарів.

Матеріалами справи підтверджується, що за листопад, грудень 2006 року та січень 2007 року підприємством з дотриманням вимог Закону України «Про податок на додану вартість» правильно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за листопад 2006 року в розмірі 360437 грн., за грудень 2006 року в розмірі 250872 грн., за січень 2007 року в розмірі 200756 грн., з яких в загальному 2644 грн. податку сплачені постачальникам товарів (послуг) на внутрішньому ринку (а.с.22, 39, 58).

Крім цього, податковим органом при проведенні перевірок ТзОВ «Перевал» підтверджено правомірність та відповідність вимогам податкового законодавства дій щодо розрахунку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2006 року в розмірі 360437 грн., за грудень 2006 року в розмірі 250872 грн., за січень 2007 року в розмірі 200756 грн.(а.с.10-64).

В частині вимог про визнання протиправною бездіяльності податкового органу щодо неподання до органів державного казначейства висновку про відшкодування податку на додану вартість, то колегія суддів виходить із змісту ч.2 пп.7.7.5 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до вимог якої податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Натомість, в порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість», податковим органом не було складено і подано до органів державного казначейства висновку про відшкодування з бюджету на розрахунковий рахунок позивача суму податку за листопад 2006 року в розмірі 360437 грн., за грудень 2006 року в розмірі 250872 грн., за січень 2007 року в розмірі 200756 грн.

Згідно п.1.3. ст.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затв. наказом ДПА України, Державного казначейства України № 209/72 від 02.07.1997р., суми не відшкодовані платнику протягом визначених законодавством термінів відшкодування, є бюджетною заборгованістю з податку на додану вартість.

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про те, що внаслідок бездіяльності Свалявської МДПІ підприємству в установлені строки не було повернуто бюджетну заборгованість за листопад 2006 року в розмірі 360437 грн., за грудень 2006 року в розмірі 250872 грн., за січень 2007 року в розмірі 200756 грн., підтверджену за результатами проведеної перевірки.

Покликання податкового органу на скеровані ним запити, неотримання на них відповідей колегія суддів до уваги не приймає, оскільки нормами наказу ДПА України № 350 від 18.08.2005р. «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість» проведення зустрічних перевірок визначено як обов'язок податкових органів. Податковий орган уповноважений при проведенні таких перевірок направляти запити по ланцюгу постачальника, з метою перевірки правомірності формування податкового кредиту.

Однак, Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить відшкодування податку на додану вартість в залежність від проведення податковими органами перевірок. Призначення податковим органом перевірки платника податку не може продовжити визначений законом термін відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість.

Колегія суддів також враховує, що у вказані періоди позивач здійснював імпорт товарів на територію України; заявлені суми бюджетного відшкодування в основному складаються із сум ПДВ, сплачених митним органам, проведеними перевірками підтверджено факт сплати зобовязань з ПДВ в повному обсязі.

Звідси, мотивація працівників податкового органу щодо необхідності направлення запитів спростовується матеріалами перевірок, якими підтверджена правомірність формування бюджетного відшкодування.

В розглядуваній ситуації направлення запитів суперечить вимогам Закону України «Про податок на додану вартість» та наказу ДПА України № 350 від 18.08.2005р., оскільки вони не були скеровані постачальникам товарів та сплата зобовязань податковому органу є підтвердженою.

В частині вимог позивача щодо визнання підтвердженими за результатами перевірки відповідача заявлених сум бюджетного відшкодування за листопад 2006 року в розмірі 360437 грн., за грудень 2006 року в розмірі 250872 грн., за січень 2007 року в розмірі 200756 грн., зобовязання Свалявської МДПІ скласти та подати до Головного управління Державного казначейства України у Закарпатській обл. відповідні Висновки про суму відшкодування податку на додану вартість та Реєстри сум, що підлягають бюджетному відшкодуванню щодо даного субєкта підприємницької діяльності, то колегія суддів виходить з того, що такі вимоги не відповідають матеріально-правовим способам захисту порушеного права платника податків на відшкодування ПДВ, визначеного законом.

У контексті правових приписів пп.7.7.8. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» матеріально-правовим способом захисту порушеного права платника податків на відшкодування бюджетної заборгованості по ПДВ є звернення до суду з позовом про стягнення коштів з державного бюджету, а не зобовязання скласти та подати до органів державного казначейства відповідні Висновок про суму відшкодування податку на додану вартість та Реєстр сум, що підлягають бюджетному відшкодуванню.

Таким чином, заявлений позов підлягає до часткового задоволення, а саме в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності Свалявської МДПІ та стягнення суми бюджетної заборгованості позов слід задоволити; решта позовних вимог не підлягають до задоволення.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню.

Поряд з цим, згідно вимог ст.94 КАС України на користь позивача підлягають стягненню з державного бюджету понесені судові витрати в розмірі 2550 грн. судового збору, сплаченого при подачі позовної заяви та апеляційної скарги.

В порядку ст.90 КАС України понесені витрати на правову допомогу в розмірі 8120 грн. колегія суддів покладає на позивача.

Керуючись ст.195, ч.3 ст.160, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перевал» задоволити частково.

Постанову господарського суду Закарпатської обл. від 04.09.2007р.скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Перевал» задоволити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції щодо неподання до Головного управління Державного казначейства України у Закарпатській обл. висновків про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Перевал» податку на додану вартість за листопад 2006 року в сумі 360437 грн., за грудень 2006 року в сумі 250872 грн., за січень 2007 року в сумі 200756 грн. (всього 812065 грн.)

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Закарпатській обл. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перевал» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2006 року в розмірі 360437 грн., за грудень 2006 року в розмірі 250872 грн., за січень 2007 року в розмірі 200756 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перевал» понесені судові витрати в розмірі 2550 (дві тисяч пятсот пятдесят) грн. сплаченого судового збору.

В порядку ст.90 КАС України понесені витрати на правову допомогу в розмірі 8120 (вісім тисяч сто двадцять) грн. покласти на позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Перевал».

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий: Шавель Р.М.

Судді: Пліш М.А.

Заверуха О.Б.