Ухвала суду № 1980504, 26.05.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

Головуючий по 1-й інстанції: Петухов М.Г.                                                                    Справа № 22-а-1539/08 Господарський суд Рівненської області                                                                                   ряд.ст.зв. № 35

№ 20/299

Доповідач:  Олендер І.Я.                                                                                                                                    

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М              У К Р А Ї Н И

26 травня 2008 року                                                                                                          м. Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду

в складі:

головуючого-судді               Олендера  І.Я.,

суддів                                     Заверухи О.Б., Шавеля Р.М.

при секретарі                        Соколовській А.С.,          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Сарненської міжрайонної Державної податкової інспекції Рівненської області на постанову Господарського суду Рівненської області від 17 серпня 2007 року в справі № 20/299 за адміністративним позовом Кооперативного підприємства „Сарнинське гуртово-роздрібне підприємство” до Сарненської міжрайонної Державної податкової інспекції в Рівненській області про визнання нечинними податкових повідомлень – рішень, -

                                                                                      в с т а н о в и л а :

17 серпня 2007 року Господарським судом Рівненської області прийнято постанову по справі № 20/299 за адміністративним позовом Кооперативного підприємства „Сарнинське гуртово-роздрібне підприємство” до Сарненської міжрайонної Державної податкової інспекції в Рівненській області про визнання нечинними податкових повідомлень – рішень, якою було задоволено позов.

            Прийняту постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач – Сарненська МДПІ у Рівненській області, представник якої покликається на те, що постанова не відповідає вимогам чинного законодавства та винесена з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню.

            Як на доводи в апеляційній скарзі представник відповідача покликається на те, що  неправильне застосування норм матеріального права полягає незастосуванні до спірних правовідносин ст.29 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” від 15.05.2003 р. № 755-ІVзі змінами та доповненнями. КП „Сарненське ГРП” є кооперативним підприємством Рівненської облспоживспілки, на яке поширюються норми Закону України „Про споживчу кооперацію” та внутрішні нормативні акти Укоопспілки, Постановою других зборів Ради Укоопспілки дев'ятнадцятого скликання від 23.02.2005 р. затверджено зміни і доповнення до Програми завершення розмежування і закріплення власності в споживчій кооперації України (Укоопспілки), якими розділ VIПрограми доповнено пп. 8. Відповідно до даного пункту до статутів підприємств споживспілки, до яких прийняті пайовики в число їх співвласників, вносяться зміни і доповнення до 31.12.2006 року. Таким чином, здійснення пайових внесків новими членами кооперативу в обмін на його корпоративні права автоматично тягне за собою збільшення розміру статутного фонду такого кооперативу, а як наслідок внесення змін до статуту підприємства. Згідно ч. 4 ст. 24 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб фізичних осіб підприємців” від 15.05.2003 р. № 755-IVзі змінами та доповненнями у разі державної реєстрації юридичної особи, для якої законом встановлено вимоги щодо формування статутного фонду (статутного або складеного капітал), крім документів, що передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається документ, що підтверджує внесення засновником (засновниками) вкладу (вкладів) до статутного фонду (статутна або складеного капітану) юридичної особи в розмірі, який встановлено законом. Однак, судом не було взято до уваги те , що в періоді, який перевірявся, в порушення ст. 29 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” від 15.05.201 p. № 755-IVзі змінами та доповненнями сама державна реєстрація змін до статуту в частині збільшення статутного фонду підприємством не була проведена. Хоча згідно бухгалтерського обліку по рахунках 40 „Статутний капітал” збільшення статутного фонд відображено. Крім того, твердження суду про те, що Закон України „Про оподаткування прибути підприємств” не ставить в залежність від державної реєстрації змін до статуту підприємства в частині збільшення статутного фонду право підприємства на виключення валового доходу - суми коштів або вартість майна, що надходить платнику податків вигляді інвестицій у корпоративні прала, не ґрунтується на законі, оскільки така державна реєстрація передбачена вище зазначеними нормами закону.

            Представники апелянта – відповідача в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги та просять її задовольнити.

            Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та просить її відхилити.

            Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги, представника позивача на заперечення проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що підстав для її задоволення не має.

            Так, судом першої інстанції встановлено, що з 04 по 28 грудня 2006 року відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивача за період з 01.10.2003 по 30.09.2006 року, за результатами якої складено акт № /23/30412075 від 29 грудня 2006 року (а.с.5-15).

            На підставі даного Акту перевірки ДПІ у Сарненському районі прийнято податкове повідомлення-рішення №0000082340/0 від 19.01.2007р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання по єдиному податку в сумі 188 грн. в тому числі 125 грн. основного платежу та 63 грн. штрафної санкції та податкове повідомлення-рішення №0000072340/0 від 19.01.2007р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 8404 грн., в тому числі 6675 грн. основного платежу та 1729 грн. за штрафними санкціями (а.с.16-17).

            За результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень №0000082340/0, №0000072340/0, Сарненською МДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення №0000082340/3 від 06.07.2007р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання по єдиному податку в сумі 188 грн. в тому числі 125 грн. основного платежу та 63 грн. штрафної санкції та податкове повідомлення-рішення №0000072340/3 від 06.07.2007р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток .в сумі 8404 грн., в тому числі 6675 грн. основного платежу та 1729 грн. за штрафними санкціями (а.с.66,67).

            Як вбачається з акту перевірки № /23/30412075 від 29 грудня 2006 р. перевіркою встановлено, в тому числі порушення п.4.1. ст.4, п.5.9 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого позивачем занижено валовий дохід за І квартал 2006р. на суму 255 грн., за IIквартал 2006р. на суму 253 грн., за IIIквартал 2006р. - 5360 грн. загалом - 5868 грн., а також занижено скоригований валовий дохід за І квартал 2006р на суму 20 833 грн. (п.3.1.1 акту перевірки). За даними перевірки також встановлено, що позивачем занижено у 2004 - 2005 роках єдиний податок на суму 124 грн.

            В пункті 3.3.1 акта перевірки зазначається, що в результаті порушення п. 5 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, затвердженого наказом ДПА України від 13.10.1998р. № 477 (в редакції наказу ДПА України від 12.10.1999р. № 554), підприємством не включено до доходів - позареалізаційний доход отриманий на протязі 2004-2005 років у вигляді пайових внесків на збільшення статутного фонду в сумі 1237 грн. в результаті чого підприємством занижено єдиний податок на загальну суму 124 грн., оскільки позивач до 2006 року був платником єдиного податку (за ставкою 10%).

            При цьому суд першої інстанції правильно вказав, що відповідно до п.1 Указу Президента України № 727/98 від 03.07.1998р. „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності” (далі Указ № 727/98 ), спрощена система оподаткування, обліку та звітності впроваджується, для юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. грн.

            Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснений операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) (ч. З п. 1 Указу № 727/98).

            Згідно п. 3 Указу № 727/98 єдиний податок за ставкою 10 відсотків сплачується з суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

            Таким чином, зі змісту норм п.1 та п.3 Указу № 727/98, вбачається, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу від здійснення операцій з реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

            Відповідно до ч.1,ч.5 ст. 63, ст. 111 Господарського кодексу України, одним з видів колективних, корпоративних підприємств є кооперативне підприємство утворене споживчим товариством або спілкою споживчих товариств. Правові засади організації та діяльності споживчої кооперації визначаються законом.

            Згідно ст. 2 Закону України „Про кооперацію” пай визначено як - майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки; додатковий пай - добровільний грошовий чи інший майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу понад пай у пайовому фонді кооперативу; цільові внески - грошові, інші майнові та немайнові цінності членів кооперативної організації, що вносяться понад пай для забезпечення статутної діяльності цієї організації.

            Враховуючи наведені норми колегія суддів апеляційної інстанції погоджується та вважає правильним висновки суду першої інстанції про те, що пайові внески не можна віднести до виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), визначеної Указом № 727/98.

            Згідно з ч.8 п.4 Указу № 727/98 форма Книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, і порядок її ведення суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності встановлюються Державною податковою адміністрацією України, та такою на виконання п.4 Указу, наказом № 477 від 13.10.1998р. ( в редакції наказу від 12.10.1999року № 554) затвердила Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

            Відповідно до пункту 2 цього Порядку у графі 6 „Загальна сума виручки та позареалізаційних доходів” відображаються всі надходження, отримані на розрахунковий (поточний) рахунок та в касу суб'єктом малого підприємництва від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), майна, включаючи - основні фонди, які належать суб'єкту малого підприємництва й реалізовані у звітному (податковому) періоді, позареалізаційні доходи та виручка від іншої реалізації.

            У пункті 5 Порядку вказується, що у графі 5 „Позареалізаційні доходи - виручка від іншої реалізації” відображаються суми, фактично отримані суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий (поточний) рахунок та в касу від інших операцій (фінансовий результат від продажу цінних паперів, малоцінних швидкозношуваних предметів, матеріалів, палива, орендна плата, проценти, грошові кошти, отримані у вигляді безповоротної фінансової допомоги кредиторська заборгованість, щодо якої минув строк позовної давності, а також дивіденди, якщо вони не були оподатковані у джерела виплати відповідно до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”).

            В наказі ДПА України „Про затверджені форми Розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою” № 553 від 12.10.1999 року, яким встановлені форми податкової звітності, позареалізаційні доходи та виручка від іншої реалізації у складі бази оподаткування єдиним податком не згадуються.

            Таким чином  на думку колегії суддів пайові внески не є виручкою в розумінні Указу № 727/98, та не є позареалізаційними доходами, відповідно до Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат суб'єкта маю підприємництва - юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку звітності, затвердженого наказом ДПА України від 13.10.1998р. № 477, а тому на них єдиний податок нараховуватися не повинен, що правильно зазначено судом першої інстанції.

            Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо покликань відповідача в акті перевірки про порушення позивачем п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, в частині не включення до валових доходів - дохід отриманий вигляді пайових внесків на збільшення статутного фонду КП „Сарненське ГРП” в І-ІП кварталах 2006р. в сумі 5868 грн.

            При цьому, судом першої інстанції правильно встановлено, що КП „Сарненське ГРП” у 2006 році отримало кошти від фізичних осіб. Кошти отримані згідно заявами, оформленими відповідно до табл. 25 p. VIп. 2 Порядку документального оформленії операцій щодо завершення розмежування і закріплення власності в споживчій кооперації України, як внески до статутного капіталу підприємства (а.с.38-51), та що позивач є кооперативним підприємством Рівненської облспоживспілки, на яке поширюються норми Закону України „Про споживчу кооперацію” та внутрішні нормативні акти Укоопспілки.

            Судом правильно взято до уваги постанову других зборів Ради Укоопспілки дев'ятнадцятого скликання від 23 лютого 2005 року, якою були затверджені зміни і доповнення до Програми завершення розмежування і закріплення власності, згідно яких розділ VIПрограми доповнено пунктом 8 відповідно до якого до статутів підприємств споживспілки, в яких прийняті пайовики в число їх співвласників, вносяться зміни і доповнення до 31.12.2006. Зміни та доповнення викладаються в новій редакції Статуту відповідно до вимог примірного статуту підприємства споживчої кооперації (корпоративного), затвердженого другими зборами Ради Укоопспілки дев'ятнадцятого скликання.

            Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, у разі державної реєстрації юридичної особи, для якої законом встановлено вимоги щодо формування статутного фонду (статутного або складеного капіталу), крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається документ, що підтверджує внесення засновником (засновниками) вкладу (вкладів) до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) юридичної особи в розмірі, який встановлено законом.

            Таким чином, суд першої інстанції правильно вказав, що з огляду на вимоги закону для здійснення реєстрації змін до Статуту пов'язаних із збільшенням розміру статутного фонду, органу реєстрації необхідно подати документ, що підтверджує сплату внесків, передбачених законодавством, тому дії позивача, щодо внесення коштів на поповнення статутного капіталу були правильними.

            Суд першої інстанції правильно врахував вимоги п. 4.1,пп.4.2.5 п.4.2 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а також ст.1 Закону, де вказано, що корпоративні права - право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах та прийшов до правильного висновку, що в даному випадку пайові внески у І - IIIкварталах 2006р. в сумі 5868 грн. до валового доходу підприємства не включаються.

            Колегія суддів апеляційної інстанції також вважає правильним висновок суду і в тій частині, що Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” не ставить в залежність від державної реєстрації право підприємства на виключення з валового доходу - суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді інвестицій у корпоративні права, а тому покликання відповідача, на те, що позивачем не зареєстровані зміни до статуту підприємства в частині зміни статутного фонду, і тому пайові внески слід оподатковувати податком на прибуток на загальних підставах, не ґрунтуються на законі.

            Також колегія погоджується з висновками про помилковість покликань відповідача на порушення позивачем п. 5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та п. 1.4 ст. 1 Порядку ведення обліку приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів..., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.07.1998р за          № 417/2857, оскільки ним невірно відображена балансова вартість запасів на початок звітного року, та невірно визначений приріст балансової вартості запасів, у зв'язку з чим платником занижено скоригований валовий дохід в І кварталі 2006 року на суму 20 883 грн. (п.3.1.1 акту перевірки).

            Такий висновок суду першої інстанції узгоджується з вимогами п.5.9 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

            Так, як встановлено, позивач до 01.01.2006р. знаходився на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності та сплачував єдиний податок за ставкою 10 відсотків, що сплачується з суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору на основі Указу № 727/98.

            Відповідно до абз.4 п.3 Указу № 727/98, платники єдиного податку - юридичні особи ведуть податковий облік за тими податками, платниками яких вони є згідно з цим Указом, а п. 6 Указу № 727/98 передбачено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на прибуток.

            Звідси вбачається, що позивач не повинен вести податковий облік, в тому числі і облік приросту (убутку) балансової вартості товарів при перебуванні на спрощеній системі оподаткування, і переходячи на загальну систему оподаткування вправі при розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів до залишку на початок податкового періоду, віднести балансову вартість усіх запасів, на придбання, поліпшення яких було понесено витрати, і заборони саме так відобразити балансову вартість усіх запасів, пунктом 5.9. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не встановлено.

            Судом першої інстанції також правильно враховано, що відповідач в акті перевірки покликається на порушення позивачем нормативно-правового акту, який не мав чинності, як на момент перевірки, так і на момент здійснення позивачем розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів, оскільки наказ Міністерства фінансів України від 11 червня 1998 року № 124 „Про затвердження Порядку ведення обліку приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів...”, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.07.1998р. за № 417/2857 втратив чинність на підставі наказу Міністерства фінансів України від 20.02.2003 року № 146, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.02.2003 року № 161/7482.

            Згідно із вимогами ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

            Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що відповідач ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду, не надав суду належних і допустимих доказів правомірності прийняття ним оскаржуваних повідомлень-рішень. 

  Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об’єктивно і всебічно з’ясованих обставинах, відповідає вимогам ст.ст.2,10,11,71,72, 138,143,159,161-163 КАС України, доводи апеляційної скарги її не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не має.

Керуючись  ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС  України, колегія суддів -

                                                           у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Сарненської міжрайонної Державної податкової інспекції Рівненської області  – залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Рівненської області від 17 серпня 2007 року в справі № 20/299 за адміністративним позовом Кооперативного підприємства „Сарнинське гуртово-роздрібне підприємство” до Сарненської міжрайонної Державної податкової інспекції в Рівненській області про визнання нечинними податкових повідомлень – рішень, – без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі прийняття ухвали в порядку ч.3ст.160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення такої в повному обсязі.

Головуючий суддя :                                                           І.Я.Олендер

 Судді:                                                                                    О.Б.Заверуха

                                                                                               Р.М.Шавель