Рішення № 19804764, 01.12.2011, Апеляційний суд Сумської області

Справа №22-ц-2240/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Прокудіна

Категорія - 57 Суддя-доповідач - Маслов

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2011 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Маслова В. О.,

суддів - Дубровної В. В., Лузан Л. В.,

з участю секретаря судового засідання Назарової О.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 01 листопада 2011 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми за зобовязанням та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

13 серпня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з вказаним позовом, в якому зазначав, що 26 травня 2008 року він потрапив до клінічної лікарні № 4 з діагнозом спинна грижа та знаходився там до 14 червня 2008 року. На лікування необхідні були гроші та його брат ОСОБА_2 разом з завідуючою відділенням лікарні склали документ, який він підписав. Що це за документ, йому було невідомо. Після цього відповідач забрав ощадну книжку, яка належала позивачу та знаходилась у сестри, зняв з неї всі кошти у розмірі 8600 грн., на частину з яких придбав ліки. Після виписки з лікарні позивач потребував сторонньої допомоги та знаходився до середини вересня 2008 року у іншого брата ОСОБА_3, який його доглядав. В той час на ОСОБА_3 була оформлена довіреність по догляду за інвалідом.

У 2009 році, коли йому надали кімнату у гуртожитку і потрібен був ремонт, він звернувся до відповідача з проханням віддати належні йому кошти, але грошей він не дав. ОСОБА_3 також звертався до відповідача з проханням віддати гроші, але отримав негативну відповідь.

Посилаючись на те, що до даного часу гроші неповернуті, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь 7000 тис. грн., моральну шкоду у сумі 10 000 грн., судові витрати та витрати на правову допомогу.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 01 листопада 2011 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 за необґрунтованістю позовних вимог.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити повністю його позовні вимоги.

При цьому зазначає, що відповідач не надав доказів щодо правомірного використання ним спірних коштів. З 8600 грн., які брат зняв з власного рахунку ОСОБА_1, правомірно були використані лише 1600 грн.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його представників ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які підтримали доводи апеляційної скарги, пояснення відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_5, які вважали рішення місцевого суду правильним, розглянувши матеріали справи в межах заявленого позову і апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга на підставі п.п. 2, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні місцевого суду встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 є рідними братами і проживають у м. Суми у різних місцях.

ОСОБА_1 є інвалідом І групи з дитинства та отримує пенсію, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_2 (а.с. 4).

Як вбачається з довідки Сумської міської клінічної лікарні, ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні № 1 з 26 травня 2008 року по 14 червня 2008 року (а.с. 41).

Згідно з роздруківкою Філії державного ощадного банку України про рух коштів по рахунку позивача, 06 червня 2008 року з його рахунку були зняті грошові кошти у сумі 8680 грн. (а.с. 43).

Сторони по справі не заперечують, що ці кошти були зняті відповідачем з особистого рахунку ОСОБА_1 за довіреністю і планувалися витрати на лікування і обслуговування хворого брата.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що з 8680 грн., які за довіреністю відповідач зняв з рахунка позивача 06 червня 2008 року, відповідач 4680 грн. витратив на лікування і обслуговування позивача у травні-червні 2008 року, а 4000 грн. повернув йому і брату ОСОБА_3, після виписки з лікарні у червні 2008 року. А тому немає законних підстав ні для стягнення грошей за зобовязанням, ні для відшкодування моральної шкоди. Апеляційний суд не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки знаходить недоведеними заперечення відповідача проти позову в частині повернення позивачу 4000 грн.

По-перше, ці заперечення відповідача не визнаються і в категоричній формі спростовуються позивачем і братом сторін ОСОБА_3.

По-друге, відповідач не надав належних доказів на підтвердження своєї позиції про передачу позивачу 4000 грн. влітку 2008 року.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивач довів факт зняття з його рахунку 06 червня 2008 року відповідачем за довіреністю 8680 грн. Цього факта не оспорює і відповідач. В той же час відповідач не довів у суді повернення позивачу 4000 грн. невикористаних грошей. Його посилання на підтвердження своєї позиції на пояснення своєї дружини ОСОБА_6, допитаної судом у якості свідка, є недостатніми для встановлення цієї обставини, оскільки, як вже зазначено, цю обставину не визнають позивач та його представник ОСОБА_3, через якого начебто передавалися гроші. Письмових доказів з цього приводу немає ніяких. А згідно з п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадан. Відповідач повинен був діяти у відповідності з вимогами ст. ст. 208, 244, 1000-1009 ЦК України, у тому числі надати звіт позивачу про виконання доручення та виправдні документи, оскільки це вимагалося характером доручення. Відповідач отримав гроші від позивача за письмовим документом, а тому і повертати невикористані гроші також повинен був за письмовим документом.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 4000 грн., які не використані на потреби позивача і йому не повернені, а також частково судові витрати. Колегія суддів, як і суд першої інстанції, не вбачає підстав для стягнення з відповідача 7000 грн., як про це заявлений позов, оскільки вважає доведеним факт витрат на потреби позивача 4680 грн., а не тільки 1680 грн., як про це стверджує позивач. Відповідач надав суду докази про придбання ним для позивача за його гроші ряду медикаментів, продуктів харчування, мобільного телефону, телевізійного кабелю і антени, таза для купання, миючих засобів. Твердження позивача про визнання відповідача щодо залишених у нього 7000 грн., по-перше, не визнаються відповідачем і не підтверджуються допустимими доказами.

Твердження відповідача про те, що після виписки брата ОСОБА_1 з лікарні, він передав певну суму грошей брату ОСОБА_3 не є предметом розгляду в даній справі і не впливає на розмір його відповідальності перед позивачем за зобовязанням по поверненню йому не використаних грошей.

Позов про стягнення 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає, оскільки між сторонами існували договірні відносини і в договорі не передбачалося відшкодування моральної шкоди. Зі змісту ст. 611 ЦК України витікає, що у разі порушення зобовязання відшкодування моральної шкоди може мати місце у випадку, якщо це передбачено в договорі або в законі. Ні в договорі, ні в ст. 1009 ЦК України не передбачено відшкодування моральної шкоди. Апеляційний суд вважає за необхідне навести ці мотиви, оскільки у рішенні суду першої інстанції відсутні мотиви щодо цієї частини позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 88, 303, 307, п.п. 2, 4 ч.1 ст. 309, ст. ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 01 листопада 2011 року в даній справі і постановити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1 4000 грн. за зобовязанням, 60 грн. судових витрат та 500 грн. витрат на правову допомогу, а також 197 грн. судового збору на користь держави на рахунок : р/р 31213206700002, одержувач: Державний бюджет м. Суми, Банк одержувача ГУДКУ у Сумській області, ЄДРПОУ 23636315, МФО 837013, код ЄДРПОУ Апеляційного суду Сумської області 02893444.

В іншій частині позову відмовити за його необґрунтованістю.

Рішення апеляційного суду набрало законної сили, проте може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -