Ухвала суду № 19787267, 16.11.2011, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Справа № 2а/1770/1126/2011

Головуючий у 1-й інстанції: Жуковська Л.А.

Суддя-доповідач:Жизневська А.В.

УХВАЛА

іменем України

"16" листопада 2011 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Жизневської А.В.

суддів: Котік Т.С.

Мацького Є.М.,

при секретарі Лабунській Ю.В. ,

за участю представника ТОВ "УкрТехноФос",

<Поле для текста >

розглянувши апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "20" червня 2011 р. у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос" <Текст >до державної податкової інспекції у м.Рівне про оскарження податкового повідомлення-рішення, <Текст >

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 20.06.2011 року визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Рівне (далі-ДПІ) №0002852342/1 від 12 жовтня 2010 року форми "В1", №0002842342/1 від 12 жовтня 2010 року форми "Р", №0002852342/0 від 6 вересня 2010 року форми "В1", №0002842342/0 від 6 вересня 2010 року форми "Р", №0002852342/2 від 15 грудня 2010 року форми "В1", №0002842342/2 від 15 грудня 2010 року форми "Р", присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УкртехноФос" (далі-Товариство) із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та прийняти нову про відмову у задоволені позову.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Суд встановив, що Товариство є суб'єктом господарювання, перебуває на обліку як платник податків у ДПІ м. Рівне, зареєстроване платником податку на додану вартість. За довідкою Головного управління статистики у Рівненській області серії АА № 143261 від 21.07.2009 року підприємство здійснює, серед іншого, оптову торгівлю хімічними продуктами, виробництво добрив та азотних сполук та має відповідну ліцензію на виробництво агрохімікатів, оптову, роздрібну торгівлю пестицидами та агрохімікатами, видану Міністерством промислової політики України від 13.12.2004 року з строком дії з 28.12.2004 року по 28.12.2009 року, про що зазначено в пункті 2.6 акту перевірки № 45/35--0946915 від 19.08.2010 року та не заперечується сторонами.

ДПА в Рівненській області була проведена документальна невиїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог правильності нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах Товариства з ТОВ «Анга» за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, про що складено акт № 45/35-40/30946915 від 19.08.2010 року. У акті зазначено про порушення позивачем підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено від'ємне значення податку на додану вартість за березень 2008 року в сумі 207230 грн., за квітень 2008 року - в сумі 207230 грн., не сплачено до бюджету податок на додану вартість за травень 2008 року в розмірі 610718 грн., завищено від'ємне значення податку на додану вартість за червень 2008 року на 243861 грн., за липень 2008 року - 243861 грн., за серпень 2008 року - 243861 грн., за вересень 2008 року - 243861 грн., не сплачено до бюджету податок на додану вартість за жовтень 2008 року у розмірі 246336 грн.

Висновки, викладені у акті перевірки ДПА в Рівненській області грунтуються на матеріалах перевірок Товариства, проведених ДПІ у м. Рівне (актах та довідках) за окремі податкові періоди, в яких заявлялося бюджетне відшкодування податку на додану вартість, а також на показах директора ТОВ «Анга» ОСОБА_5 по кримінальній справі (протокол допиту від 17.04.2009 року), вироку Октябрського районного суду м.Полтави від 05.10.2009 року по справі № 1-503/09, висновках експерта-криміналіста НДЕКЦ при УМВС на Львівській залізниці, листів ТОВ «НВЦ «Реаком».

На підставі вказаних документів відповідачем зроблено висновки про відсутність господарської діяльності у ТОВ «Анга», про участь такого суб'єкта господарювання у ланцюгах поставок товарів без фактичного постачання товарів лише з метою перерахування коштів та подальше переведення їх з безготівкового обігу в готівку. Також в акті наведено відсутність у Товариства ТТН на перевезення товару, актів приймання продукції виробничо-технічного призначення, зроблено висновок про недійсність підписів на видаткових, податкових накладних, тобто виконання їх не директором ТОВ «Анга» ОСОБА_5 За інформацією виробника мікродобрив ТОВ «НВЦ «Реаком», що є єдиним виробником в Україні, їх товариство не реалізовувало товар ТОВ «Анга», а тому останнє не могло його постачати позивачу.

З посиланням на такі обставини та норми ст.ст.203, 228, 626, 629, 655, 662, 658 ЦК України, ДПА в Рівненській області зроблено висновки про нікчемність правочину на поставку товару, про те, що договір носить безтоварний характер, а тому податкові накладні, виписані на операції поставки, не можуть бути підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість для Товариства. Як наслідок, податковий орган вважав, що позивачем допущено завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та заниження податкових зобов'язань з цього податку.

Відповідно до акту перевірки № 45/35-40/30946915 від 19.08.2010 року ДПІ у м. Рівне 06.09.2010 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0002852342/0, яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 243816 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 121931 грн., та № 0002842342/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість 1285581 грн., у тому числі, за основним платежем 857054 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 428527 грн., які в подальшому були оскаржені позивачем в адміністративному порядку. Рішеннями ДПІ у м. Рівне № 43680/25-09 від 08.10.2010 року, ДПА в Рівненській області № 25382/25-16/375 від 13.12.2010 року та ДПА України № 3521/6/25-0115 від 21.02.2011 року скарги Товариства залишено без задоволення.

Дослідивши представлені докази, надавши їм правову оцінку, суд зясував дійсні обставини справи та дійшов висновку, що відповідач, у відповідності до приписів ст.72 КАС України, не довів правомірності податкових повідомлень-рішень про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість Товариства по господарським операціям з ТОВ «Анга», а висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду. Висновки суду обґрунтовано наступним:

Відповідно до пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року (з наступними змінами та доповненнями, чинного на момент спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні ні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Виходячи із приписів вищевказаних норм ЗУ «Про податок на додану вартість», суд вірно зазначив, що податкова накладна є основним, але не беззаперечним документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем ПДВ у ціні товару, (робіт, послуг) та надає право на формування податкового кредиту платника податків. За їх змістом необхідною умовою для включення податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг). При цьому, наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії або події, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

В ході судового розгляду справи зясовано, що відповідно до видаткових накладних № 30 від 03.30.2008 року, № 67 від 01.04.2008 року, податкових накладних № 46 від 03.03.2008 року на суму 1243380 грн., у тому числі ПДВ 207230 грн., № 53 від 01.04.2008 року на суму 9873000 грн., у тому числі ПДВ 164550 грн., № 58 від 03.05.2008 року на суму 1433629 грн., у тому числі ПДВ 238938,17 грн., № 74 від 02.06.2008 року на суму 1415170 грн., у тому числі ПДВ 233861,67 грн., № 84 від 01.08.2008 року на суму 1478016 грн., у тому числі ПДВ 246336 грн., продавець ТОВ «Анга» на підставі договору купівлі-продажу поставив Товариству товар: реаком-С-зерно, реаком-хелат бору, реаком-Р-ріпак, ліфдрип, нутравант (мікродобрива). На підставі отриманих податкових накладних позивач сформував податковий кредит з податку на додану вартість у березні 2008 року на суму 207230,00 грн., травні 2008 року на суму 164550 грн., 238938,17 грн., червні 2008 року 235861,67 грн., вересні 2008 року -246336 грн., а всього в розмірі 1100915,84 грн.

Товарно-матеріальні цінності придбані у ТОВ «Анга» були оприбутковані на складі покупця Товариства згідно накладних на внутрішнє переміщення № 2/3 від 03.03.2008 року. № 6/4 від 01.04.2008 року, № 7/4 від 03.04.2008 року, № 8/6 від 02.06.2008 року, № 10/8 від 01.08.2008 року, звітів про отримання товару за 03.03.2008 року, 01.04.2008 року, 03.04.2008 року, 02.06.2008 року, 01.08.2008 року, загального звіту за період з 03.03.2008 року по 01.08.2008 року. Ці обставини підтверджуються також складськими довідками про обліковування по складу Товариства ТМЦ, придбаних у ТОВ «Анга», станом на 03.03.2008 року - № 257 від 04.04.2011 року, станом на 01.04.2008 року - № 238а від 01.04.2011 року, станом на 03.04.2008 року - № 239 від 01.04.2011 року, станом на 02.06.2008 року - № 265а від 06.04.2011 року, станом на 01.08.2008 року - № 261а від 05.04.2011 року, за період з 03.03.2008 року по 01.08.2008 року - № 311 від 20.04.2011 року, бухгалтерськими довідками про підтвердження по складу Товариства та обліковування на бухгалтерському рахунку 281 «Товари на складі» ТМЦ. придбаних у ТОВ «Анга» станом на 03.03.2008 року -№ 258 від 04.04.2011 року, станом на 01.04.2008 року - № 272 від 07.04.2011 року, станом на 03.04.2008 року - № 269а від 06.04.2011 року, станом на 02.06.2008 року - № 249а від 01.04.2011 року, станом на 01.08.2008 року - № 284 від 08.04.2011 року, за період з 03.03.2008 року по 0і.08.2008 року - № 318 від 27.04.2011 року.

Позивач пояснив, що перевезення товару здійснювалось транспортом та за рахунок постачальника ТОВ «Анга», товар приймався на складі покупця матеріально-відповідальною особою з оприбуткуванням на складі, що відображено в бухгалтерському обліку ТОВ «УкрТехноФос», за отриманий товар розрахунки проведені в повному обсязі.

Судом, також, зясовано, що мікродобрива були використанні ТОВ «УкрТехноФос» для виробництва мінеральних добрив (виробництва тукосуміші), тобто в межах основної господарської діяльності. З долученого позивачем до матеріалів справи Постійного технологічного регламенту виробництва тукосуміші «УкрТехноФос-NРК», затвердженого генеральним директором товариства та погодженим головним державним санітарним лікарем Рівненської області вбачається, що технологічний процес виробництва тукосуміші складається з кількох стадій, на першій з них відбувається приймання і зберігання сировини (амофосу, хлористого калію, карбаміду, суперфосфату) та передбачено збагачення сировини рідкими мікроелементами (якими і є мікродобрива, що придбавалися у ТОВ «Анга»). Згідно з технічними умовами тукосуміші «УкрТехноФос-NРК», затвердженими генеральним директором товариства та погодженими з Головним санітарно-епідеміологічним управлінням Міністерства охорони здоров'я України на підставі висновку від 17.05.2007 року допускається використання сировинних компонентів, зокрема, таких, які позивач придбавав у ТОВ «Анга».

Позивачем надано суду докази, що підтверджують наявність в останнього обладнання для виробництва мінеральних добрив, зокрема: контракт на придбання обладнання у нерезидента № М 2707-А від 26.10.2004 року, бухгалтерську довідку про баланс підприємства та наявність на балансі підприємства устаткування. Товариство має у власності земельні ділянки, склад матеріалів на два поверхи, нежитлову будівлю цеху по виробництву тукосуміші з дільницею по фасуванню мікродобрив, що підтверджується копіями договорів купівлі-продажу земельної ділянки, державними актами на право власності на земельну ділянку, копіями свідоцтв про право власності, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майна, що долучені до матеріалів справи.

Судом досліджено належні та допустимі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань (описані вище), останні відповідають змісту, відображеному в податкових накладних на придбання товару, та підтверджують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку па додану вартість.

Суд, приймаючи рішення, врахував норми частини другої статті 3 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року (з наступними змінами та доповненнями), про те, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до статті 1 цього ж Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Стаття 9 передбачає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документу (форми); дату і місце складення; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Підпунктом 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, передбачено, що для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити.

Судом вірно визнано безпідставними посилання податкового органу на невідповідність первинних документів вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, оскільки останні містять всі необхідні реквізити, зокрема, назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції поставки, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, а також відбитки печаток кожної з юридичних осіб.

Відповідно до Порядку, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Отже, податкова накладна може підписуватися не лише керівником підприємства, а й іншою уповноваженою особою. При цьому, окремий недолік податкової накладної (зазначення прізвища керівника, а не іншої уповноваженої особи на підписання податкової накладної) сам по собі не може бути безумовною підставою для позбавлення податкової накладної сили звітного документу, а відтак, позбавлення покупця права на формування податкового кредиту.

Право на виписування податкових накладних ТОВ «Анга» підтверджується тим, що такий суб'єкт господарювання був належним чином зареєстрований, як платник податку на додану вартість. Його реєстрація, як платника зазначеного вище податку, припинилася лише 28.07.2009 року (згідно відомостей з Реєстру анульованих свідоцтв платників ПДВ, що розміщені на офіційному сайті ДПА України). Відповідно до пункту 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація осіб як платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Щодо доводів ДПІ про недотримання Товариством вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу СРСР від 15.06.1965 року, № П-6 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу СРСР при Раді міністрів СРСР від 25.04.1966 року № ГІ-7, то суд враховував вимоги пункту 25 Інструкції П-6 та пункту 29 Інструкції П-7 про те, що комісійне приймання продукції за кількістю та якістю на складі вантажоодержувача здійснюється у випадку виявлення невідповідності кількості та якості (комплектності) продукції, що надійшла, та за результатами такого приймання складаються відповідні акти за встановленою формою. З пояснень представника позивача вбачається, що при надходженні мікродобрив нестачі або невідповідності якості не встановлено, а тому комісійні акти приймання товару у порядку Інструкції П-6.11-7 на складі вантажоодержувача не оформлялись.

Щодо посилань ДПІ на відсутність у позивача ТТН на поставку товару, отриманого від ТОВ «Анга», то судом встановлено, що між сторонами укладались господарські договори, де позивач не був замовником і отримувачем транспортних послуг, згідно з умовами договору постачання товару могло альтернативно відбуватися і на умовах «склад покупця», тобто обов'язок по доставці товару покладався на постачальника, що й слідує з пояснень представника позивача. Протилежне податковим органом не доведено.

Згідно зі статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є: для автомобільного перевізника ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України. Таким чином, зазначений нормативний акт не містять вказівок на обов'язковість оформлення саме товарно-транспортної накладної, а передбачає можливість оформлення інших документів на вантаж, що можуть зберігатися лише у постачальника, перевізника.

Суд, також зробив вірний висновок про те, що протокол допиту в кримінальній справі ОСОБА_5, який був директором цього товариства, не є достатнім і беззаперечним доказом для висновку про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ «Анга» через їх нікчемність. З пояснень ОСОБА_5 слідує, що він будь-якої діяльності від імені ТОВ «Анга» не здійснював, договорів не укладав. Представник ДПІ не зміг пояснити відносно кого розслідується кримінальна справа та на якій стадії вона перебуває, вироку суду, в якому були б встановлені факти фіктивного підприємництва відносно ТОВ «Анга», ним не представлено.

Статтею 72 КАС України передбачено, що тільки вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок суду, і лише в питаннях, чи мало місце діяння, чи вчинене воно цією особою. Податковий орган покликається лише на пояснення особи, без підтвердження конкретними письмовими доказами фактів, про не здійснення господарської діяльності ТОВ «Анга», відсутність можливостей, ресурсів для її ведення, в тому числі не виконання зобов'язань по договору поставки перед «УкрТехноФос», а тому суд дійшов правильного висновку про те, що твердження відповідача про відсутність реальних наслідків по угоді, укладеній між позивачем та ТОВ «Анга», є необґрунтованими.

Судом досліджено представлені докази, детально зясовано в ході судового розгляду дійсні обставини справи і дано належну оцінку посиланням в акті перевірки № 45/35-40/30946915 від 19.08.2010 року на покази підсудного в кримінальній справі № 1-503/09 ОСОБА_6 про те, що ТОВ «Анга» в кінці 2008 року було закрите, але печатку не здано. ДПА в Рівненській області не встановила чи є такі дані достовірними та чи були внесені відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців у відповідності до ч.ч.1,2 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 року (з змінами і доповненнями).

Проаналізувавши обставини, встановлені вироком Октябрського районного суду міста Полтави від 05.10.2009 року по справі № 1-503/09, яким засуджено ОСОБА_7. ОСОБА_8, ОСОБА_9 за частиною третьою статті 28, частиною другою статті 200, частинами другою та третьою статті 358 Кримінального кодексу України за підроблення документів на переказ платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків (розрахункових чеків), їх використанні, підроблення документів, які видаються чи посвідчуються підприємством, яке має право видавати чи посвідчувати такі документи з метою їх використання, суд дійшов правильного висновку, що такі обставини не стосуються укладення та виконання договору купівлі-продажу мікродобрив, укладеного між ТОВ «Анга» та Товариством. Вироком суду встановлено підроблення засудженими платіжних доручень на перерахування коштів від імені ряду суб'єктів господарювання, в тому числі ТОВ «Анга». Проте, такі обставини не впливають на спірні правовідносини в даній адміністративній справі, оскільки Товариство, як добросовісний платник, розрахувався з ТОВ «Анга», а останнє реально отримувало кошти по розрахункам за поставки. В розрахункових документах Товариства не встановлено підробок.

У рішенні суду першої інстанції дано вірну правову оцінку оспорюваній господарській операції поставки мікродобрив, виходячи з приписів ст.203, 204, 215, 228 ЦК України, та зроблено висновок, що при кваліфікації правочину як нікчемного має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути встановлений вироком суду в кримінальній справі чи постановою про припинення провадження у кримінальній справі з підстав, що не реабілітують обвинуваченого.

У випадку придбання Товариством товарів у ТОВ «Анга» вироком суду не встановлено наявності протиправного умислу на укладення правочинів (виписування податкових накладних), з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а, отже, не може бути віднесено їх до категорії нікчемних та таких, що не спрямовані на настання реальних наслідків.

Суд при постановлені судового рішення визнав, що надані відповідачем докази не є належними в розумінні статті 70 КАС України, для встановлення умислу контрагента позивача порушити публічний порядок. Докази наявності умислу в ухиленні від сплати податків (навмисному заниженні податкових зобов'язань, завищенні бюджетного відшкодування) зі сторони Товариства відсутні. Посилання ДПІ на нікчемність правочину не є необхідною передумовою для розгляду господарських операцій платників податку як таких, що вчинені з порушенням вимог податкового законодавства.

Щодо посилання ДПІ на листи виробника мікродобрив в Україні ТОВ «НВЦ «Реаком», про те, що він не реалізовував їх ТОВ «Анга», то вони теж не є достатнім доказом відсутності факту поставки товару (мікродобрив) Товариству, оскільки ДПІ не надало доказів про зясування, перевірку та відсутність можливих контактів Товариства безпосередньо з виробником або іноземним постачальником.

Надаючи оцінку правовідносинам між позивачем та ТОВ «Анга», суд врахував, що податковим органом не надано належних доказів того, що податкові накладні, видані позивачу його контрагентом, не відповідають змісту операції зазначеної в них, та вимогам чинного законодавства. При розгляді справи встановлено, що поставка товару ТОВ «Анга» на користь Товариства мали реальний характер.

Встановлені судом обставини, які склалися у ТОВ "Анга", не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку - Товариство, права на формування податкового кредиту, оскільки воно виконало усі передбачені законом умови щодо отримання такого формування та має всі документальні підтвердження суми свого податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Судом правильно зроблено висновок про наявність підстав для задоволення позову та постановлено законне і обґрунтоване рішення, з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятої постанови.

Керуючись ст.ст.185, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Рівне залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя <(підпис) >А.В. Жизневська

судді: <(підпис) >Т.С. Котік Є.М. Мацький Текст повного рішення виготовлено 18 листопада 2011 року. А.В. Жизневська Роздруковано та надіслано: рек з пов 1- в справу 2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос" вул.Соборна,370/В,м.Рівне,33000 3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівне вул.Відінська , 8,Рівне,33023 <Текст >