Ухвала суду № 19786595, 16.11.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2011 р.Справа № 2-а-4754/09/1470 Категорія:8.2.3Головуючий в 1 інстанції: Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крусян А.В.,

суддів Ступакової І.Г., Шляхтицького О.І.,

секретаря Пеха Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 січня 2011 року у справіза адміністративним позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "ДС" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва за участю прокуратури Миколаївської області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

21.06.2007р. товариство з обмеженою відповідальністю "ДС" (надалі - ТОВ "ДС") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва(надалі –ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва) за участю прокуратури Миколаївської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.06.2007р. №0011172360/0; №0011142360/0; № 0011162360/0.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.01.2011р. позов задоволений частково; визнано протиправними та скасовані податкові-повідомлення рішення №0011142360/0 від 04.06.2007р., № 0011172360/0 від 04.06.2007р. повністю, №0011162360/0 від 04.06.2007р. частково в сумі 88192,80грн., з яких 58528,87грн. основного платежу, 29663,94грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обгрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 23.04.2007р. до 16.05.2007р. відповідач здійснив виїзну планову виїзну перевірку позивача, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004р. до 31.12.2006р. за результатами якої складений акт №502/23-600/30976520 від 21.05.2007р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст.3, п.п.4.1.6, п.4.1, п.5.1, п.п.5.3.9 ст.5, п.6.1 ст.6, п.7.3.3 п.п.7.3.5 п.п.7.10.9 п.7.10 ст.7 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого зменшено (збільшено) від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2004 р. на суму 3501грн., в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 61281грн., п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 Закону України " Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість за 2004р. на суму 19160грн., з яких платник податку вважається вільним від податкового зобов'язання за лютий 2004р. на суму 1000грн. на підставі Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами"; п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4. п.п.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого зменшено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за травень 2006р. на 7453грн.

На підставі акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0011142360/0 від 04.06.2010р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 7453грн. за травень 2006р. та за штрафними санкціями на суму 3727грн., повідомлення-рішення №0011162360/0 від 04.06.2007р. про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 59273грн. та за штрафними санкціями на суму 30036грн., та повідомлення-рішення №0011172360/0 від 04.06.2007р. про визначення податкового зобов’язання позивача за основним платежем з податку на додану вартість у сумі 18160грн. та за штрафними санкціями на суму 9080грн.

Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів правомірності прийняття рішень про застосування фінансових санкцій до позивача.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно з п.1.8. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредитного періоду, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Згідно з підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.п.7.4.5 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено дату виникнення права на податковий кредит як одну з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів(робіт, послуг). Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачалося, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

У разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з п.п.7.7.1 цієї статті має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані податкової декларації за звітний період (п.7.7. 3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»). Надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Судом першої інстанції встановлено, що наявність недоліків в заповненні податкової накладної не свідчить про недійсність такої накладної та неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту, оскільки у позивача є докази виконання робіт, послуг, що підтверджується договором про надання інформаційних послуг №57 від 06.03.2006р., протоколом - угодою про договірну ціну про надання послуг, актом прийому-передачі №57/1 від 12.04.2006 р. /т.1 а.с.228-231/ та договором про надання послуг №39 від 01.10.2004 р., протоколом - угодою про договірну ціну про надання послуг, актом прийому-передачі №39/1 від 04.11.2004 р. /т.1 а.с.208-211/

На підставі викладеного, податкові повідомлення-рішення від 04.06.2007р. №0011142360/0 та №0011172360/0 підлягають скасуванню.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.4.1.6. п.4.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум поворотної фінансової допомоги й отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого чинного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.

Позивач отримав суму, поворотної фінансової допомоги в сумі 12000грн., що підтверджується платіжним дорученням №101 від 18.05.2006 р. /т.5 а.с.108/ та відображена в декларації про прибуток за І кв. 2003 р. у строчці 01.6 , яка не була погашена на кінець звітних періодів за період ї 01.04.2004 р. по 31.03.2006 р.

Відповідно до експертного дослідження, ДПІ в акті перевірки невірно застосована формула розрахунку умовних процентів, замість кількості днів використання фінансової допомоги за звітний період (кварта) ДПІ використовувало кількість днів від кінця розрахункового періоду до фактичного дня погашення. Експертом нарахована сума умовних процентів - 2292,5 грн. /т.5 а.с.8/

Відповідачем також встановлено порушення позивачем п.п.7.3.3 п.7.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у частині перерахунку балансової вартості іноземною валюти, отриманої як аванс або виручка, яка обліковується на банківському рахунку платника податку на дату закінчення звітного періоду. Перевіркою встановлено невіднесення до складу валових доходів у І кв. 2006р. суми перерахунку - 1288,84грн., II кв.2006р.- 165,47грн., III кв. - 73 986,17грн., валові витрати III кв. 2006р. - 71827,26грн. Розрахунковий прибуток 3 613,22грн.

Відповідно до ст.7.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного період чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові виграти платника податку –дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

Позивач самостійно виправив помилку по ненарахуванню в строчці 01.6 суму інших доходів на суму доходів від продажу валюти в сумі 3368грн. в декларації з податку на прибуток за 2006 р. /т.1 а.с.303,308/ та нарахував штрафну санкцію в розмірі 5% і надав відповідачу лист з поясненнями стосовно відповідних виправлень помилок. Позивач в рядку 02.2 "самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів" зазначив суму - 75636грн., з яких 72268грн. за І кв. 2006р. виявлені помилки та 3368грн. виправлення помилки за І, III кв.200б р. згідно бухгалтерської довідки по виправленню помилок при операціях з іноземною валютою в 2006 р., про що зазначено в листі позивача по декларації з податку на прибуток за 2006р. /т.5 а.с.118/

Відповідно до ст. 17.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами " платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих початкових періодів, зобов'язаний: а)          або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б)          або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку. При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються.

Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач у відповідності до вимог законодавства скористався своїм правом та самостійно виправив помилки у податковій декларації наступного періоду, тому донараховуючи позивачу податок на прибуток відповідач діяв протиправно.

В IV кв. 2006р. відповідачем встановлено заниження позивачем валового доходу на суму 27091грн. в результаті перерахунку суми податкового зобов'язання по завершенню довгострокового контракту від 18.02.2006 р. укладеного позивачем China Shipbuilding, Китай по виготовленню установки DS 10 MD.

Відповідно до вимог п.п.7.10.9 п.7.10 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»після завершення довгострокового контракту підприємство здійснює перерахунок сум податкових зобов'язань попередньо визначених ним, за наслідками кожного податкового періоду протягом строку виконання такого довгострокового договору (контракту), визначаючи фактичний коефіцієнт виконання довгострокового контракту, як співвідношення витрат відповідних попередніх звітних періодів до фактичних загальних витрат, понесених виконавцем при виконанні довгострокового контракту та доход таких періодів, як добуток кінцевої договірної ціни об'єкта довгострокового контракту на фактичний коефіцієнт виконання довгострокового контракту.

В ході перевірки встановлено, що підприємством оформлено ВМД ЕК 10 №504000005/6/501257, на якій значаться дві печатки митниці від 28.12.2006 р. та 01.02.2007р. Отримавши відповідь митниці про те, що ВМД оформлена 28.12.2006р. відповідач зробив висновок про те, що установка DS 10 MD була виготовлена 28.12.2006р. та готова для передачі замовнику, тому підприємство повинно було відобразити податкові зобов'язання з податку на прибуток в IV кв.2006р.

Як вбачається з матеріалів справи, митне оформлення товару було здійснено 28.12.2006р., але товар знаходився в зоні митного контролю та вивезений за межі митної території України 03.02.2007 р. /т.5 а.с.101/

Відповідно до висновку експерта, згідно умов контракту від 18.02.2006р. п.п.7.4 п.7 передбачено, що право власності на товар переходить від продавця покупцю після підписання акта про завершення робіт та отримання продавцем усіх платежів передбачених контрактом датою завершення довгострокового контракту. Акт виконаних робіт сторонами був підписаний 11.04.2007р., тому датою завершення довгострокового контракту є 11.04.2007р. Перерахунок сум податкових зобов'язань позивач повинен був провести після 11.04.2007р. і відобразити це в декларації про прибуток за І пів. 2007р.

Таким чином, відповідачем помилково визначена дата закінчення довгострокового контракту –28.12.2006р.

Відповідач зазначено про порушення позивачем п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не збільшено валовий доход на суму 20800грн., як сумнівну заборгованість по договору з надання послуг по оцінці магнітної обстановки в акваторії морської бухти з ПП Бєлугін на загальну суму 24960грн. в т.ч. ПДВ 4160грн. ТОВ "ДС" не сплачено ПП Бєлугін за інформаційні послуги по оцінці магнітної обстановки в акваторії морської бухти.

Підпунктом 12.1.5 п.12.1, ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; б)або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Визнаної претензії позивачем, рішення суду про стягнення з позивача суми заборгованості відповідач суду не надав, тому у позивача не виникає обов’язку для збільшення валових доходів.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем завищені валові витрати на суму нарахувань пенсійного фонду на заробітну плату на загальну суму 684грн. ТОВ "ДС" нараховано суму нарахувань пенсійного фонду на заробітну плату у розмірі 76грн., але в декларації з податку на прибуток помилково віднесена сума 760грн. Таким чином підприємством завищено суму нарахувань пенсійного фонду на заробітну плату на суму 684грн. та занижено податок на прибуток в сумі 171грн.

Отже, податкове повідомлення-рішення відповідача №0011162360/0 від 04.06.2007р. є правомірним в частині нарахування позивачу зобов'язання з податку на прибуток в сумі 744,13грн. та штрафних санкцій в сумі 372,06грн.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст. 200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга –залишенню без задоволення.

Керуючись, ст.ст.198, 200, 205, 206 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 січня 2011 року залишити - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: