Постанова № 19786589, 16.11.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2011 р.Справа № 2-а-2270/10/1470 Категорія:8.2.3Головуючий в 1 інстанції: Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крусян А.В.,

суддів Ступакової І.Г., Шляхтицького О.І.,

секретаря Пеха Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 червня 2010 року у справіза адміністративним позовом товариства з обмежено відповідальністю "Мир продуктів"до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєвапро скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

09.04.2010р. товариство з обмеженою відповідальністю "Мир продуктів"(надалі –ТОВ "Мир продуктів") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва (надалі - ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва) про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.02.2010р. №0000342301/0; №0000352301/0.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.06.2010р. позов задоволений; визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 04.02.2010р. №0000342301/0; №0000352301/0.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що з 23.11.2009р. до 11.01.2010р. ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.08р. до 30.09.09р. За результатами перевірки складений акт №107/23-200/32092878 від 18.01.2010р. /арк.11-48/

На підставі акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000342301/0 від 04.02.2010р., яким визначено податкове зобов’язання позивача за основним платежем з податку на прибуток підприємств у сумі 69398грн. та за штрафними санкціями на суму 69437грн., усього на суму 1388535грн. /арк.9/, та повідомлення-рішення №0000352301/0 від 04.02.2010р. яким визначено податкове зобов’язання позивача за основним платежем з податку на додану вартість у сумі 144715грн. та за штрафними санкціями на суму 72358грн., усього на суму 217073грн. /арк. 10/

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу помилкового визначення відповідачем безпідставного включення позивачем до податкового кредиту сум по податковим накладним контрагентів, які надійшли з запізненням.

Так, згідно з п.1.8. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

          Відповідно до підпункту 7.7.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредитного періоду, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

          Згідно з підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.п.7.4.5 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено дату виникнення права на податковий кредит як одну з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів(робіт, послуг). Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачалося, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

У разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з п.п.7.7.1 цієї статті має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані податкової декларації за звітний період (п.7.7. 3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Посилання відповідача на те, що позивач не скористався правом на подання скарги до податкового органу як на підставу для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту того періоду, в якому такі податкові накладні були виписані постачальниками відповідно до абз.2 п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»є неправомірним, оскільки вказана норма передбачає, що «у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового періоду. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг)».

Отже, заяву зі скаргою на постачальника платник податку має право подати до органу державної податкової служби до податкової декларації з ПДВ виключно у разі відмови з боку постачальника надати податкову накладну на адресу контрагента, у якого виникає право на податковий кредит та Законом визначено право, а не обов’язок платника податків подання такої заяви зі скаргою на постачальника.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем було додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за господарськими операціями. Позивач за датою отримання податкових накладних сформував податковий кредит з податку на додану вартість, тобто, у відповідності до вимог п.п 7.2.8. п. 7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Заперечень відповідача стосовно правильності відображення позивачем податкових зобов’язань за перевіряємий період встановлено не було.

На підставі викладеного, дії позивача по включенню сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та декларуванню бюджетного відшкодування повністю відповідають механізму, визначеному Законом України «Про податок на додану вартість».

Отже, на підставі викладеного, позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення - рішення №0000352301/0 від 04.02.2010р. в частині визначення позивачу суми податкового зобов’язання за основним платежем на суму 72236,32грн. та за штрафними санкціями на суму 36118,16грн. підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в іншій частині, на думку судової колегії, не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, позивачем у III кварталі 2009року віднесено до суми валових витрат витрати здійсненні у зв'язку з вантажно-розвантажувальними роботами в сумі 125000грн., які не підтверджені первинними документами.

03.01.09р. позивачем було укладено договір про здійснення вантажно-розвантажувальних робіт з ТОВ "Водний мир". На підтвердження виконання договору ТОВ "Мир продуктів" надано акт прийому-передачі виконаних послуг на суму 150000грн., який не розкриває суті виконаних робіт, в акті не зазначена інформація щодо об'єму виконаних робіт, переліку видів робіт, кількості задіяних працівників, періоду здійснення робіт.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5,3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", будь-які витрати не підтверджені первинними документами не відносяться до складу валових витрат.

Крім того, згідно штатного розпису ТОВ "Мир продуктів", на підприємстві працювали свої вантажники.

До перевірки не надано документів, які б підтверджували необхідність залучення сторонніх організацій до виконання робіт.

Отже, нарахування податку на прибуток в сумі 31215грн. є правомірним.

В ході перевірки також встановлено, що позивачем неправильно визначено суми валових витрат за даними бухгалтерського обліку та первинними документами суми валових витрат не відповідають сумам, валових витрат, зазначеним в деклараціях за І, ІІ, ІІІ квартали 2009 року, в результаті чого завищено суму валових витрат на 152591грн.:

занижено валові витрати за І квартал 2009 в сумі 17439грн., занижено валові витрати у II кварталі 2009року в сум 85700грн. (за І півріччя 2009року- 103139грн. );

завищено валові витрати за III квартал 2009року в сумі 255730грн. (255730 - 85700-17439 = 152591грн.).

Таким чином, позивачем занижено податок на прибуток в сумі 38147,35грн.

Отже, нарахування податку на прибуток в сумі 69398грн. є правомірним.

Крім того, ТОВ "Мир продуктів" занижено валові доходи у II кварталі 2008року в сумі 288000грн., а саме не включено до суми валових доходів суму кредиторської заборгованості в розмірі 288000грн. перед ТОВ "Риф", по якій минув строк позовної давності.

В квітні 2005року у позивача виникла заборгованість перед ТОВ "Риф" за отримані мінеральну воду, напої та продукти харчування. Строк позовної давності по зазначеній заборгованості закінчився в квітні 2008року. ТОВ "Риф" виключено з ЄДРПОУ 01.06.06р. Позивачем не було надано документів, які підтверджують факт пред'явлення вимог до ТОВ "Риф", а статтею 609 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи.

Підпунктом 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств встановлено: валовий дохід включає доходи з інших джерелу тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті З Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Таким чином, позивачем було занижено суму валових доходів у Ш кварталі 2008року в розмірі 288000грн.

В ході перевірки також було встановлено завищення суми валових доходів у IV кварталі 2008року. За даними бухгалтерського обліку позивачем у вересні 2008року здійснено списання кредиторської заборгованості перед постачальником ТОВ "Риф", строк позовної давності по якій минув в сумі 787999,84грн.

Під час перевірки не було надано документів, які б свідчили про переривання строку позовної давності.

Таким чином, платник самостійно виправив помилку в наступних податкових періодах. Відповідно до пп. "б" п. 17.2 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкових зобов'язань минулих податкових періодів, зобов'язаний відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі 5% від такої суми з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку. Проте, в порушення зазначеної норми платником не було нараховано штрафну санкцію в сумі 5%.

Таким чином, дане порушення не вплинуло на суму нарахованого податку, проте вплинуло на суму застосованих штрафних санкцій, оскільки в даному випадку недоплата мала місце протягом податкових періодів.

Підпунктом 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", встановлено застосування штрафної санкції у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули".

Оскільки при вирішенні справи суд першої інстанції помилково застосував норми матеріального права, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст.202 КАС України підлягає скасуванню.

Керуючись, ст.ст.198, 202, 205, 207 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва задовольнити частково, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 червня 2010 року скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмежено відповідальністю "Мир продуктів" задовольнити частково, скасувати податкове повідомлення –рішення №0000352301/0 від 04.02.2010р. в частині визначення суми податкового зобов’язання за основним платежем на суму 72236,32грн. та за штрафними санкціями на суму 36118,16грн.

В інший частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: