Ухвала суду № 19786535, 17.11.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2011 р.Справа № 2-а-4284/10/2170 Категорія:8.2.6Головуючий в 1 інстанції: Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І.

судді - Яковлева Ю.В.

судді - Запорожана Д.В.

при секретаріПилипчук М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 березня 2011 року по справі за позовом Дочірнього підприємства "Вендельн Україна" до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення, -

встановиЛА:

25 серпня 2010 року, позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області (далі -ДПІ, відповідач) про визнання недійсними наступних податкових повідомлень-рішень: від 12.08.2010 р. № 0001262301/0, яким позивачу нараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток сумі 195576 грн., у тому числі 130384 грн. - за основним платежем, 62192 грн. - за штрафними санкціями; від 12.08.10 р. №0001272301/0, яким позивачу нараховані зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 24368,55 грн., у тому числі 16245,7 грн. - за основним платежем та 8122,85 грн. - за штрафними санкціями; від 13.08.2010р. №0001312301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2009р. на 5502 грн., за червень 2009 р. на 2230 грн., а всього на загальну суму 7732 грн..

Дані рішення винесені на підставі акту від 02.08.10р. №488/23-020/23702294 про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.03.2010р..

За висновками акту перевірки, ДП «Вендельн Україна»(далі позивач) порушені вимоги ряду статей Цивільного кодексу України (ч.1 ст.203, ст.ст.215, 228, 662, 655, 656) та вчинені правочини з ТОВ «СБК-ТЕК»і ТОВ «Галаганівський елеватор»на поставку соняшнику, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, у зв'язку із чим позивач неправомірно відніс до валових витрат та податкового кредиту суми, сплачені в адрес вказаних контрагентів з урахуванням ПДВ, і як наслідок позивач занизив свої зобов'язання по податку на прибуток за 2 квартал 2009 р. на 130384 грн., занизив зобов'язання по ПДВ за квітень 2009р. на 14810,5 грн., за травень 2009р. на 989,6 грн., за червень 2009р. на 445,6 грн., а всього на суму 16245,7 грн., а також зависив заявлену суму бюджетного відшкодування по ПДВ за квітень 2009р. на 5501,6 грн, за червень 2009р. на 2230 грн., а всього на суму 7731,6 грн.

В судовому засідання першої інстанції позивач подав пояснення та зазначив, що не погоджується з висновками акту перевірки та спірними рішеннями з тих підстав, що формування валових витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ «СБК-ТЕК»і ТОВ «Галаганівський елеватор»здійснено позивачем з дотриманням вимог Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств»та «Про податок на додану вартість»на підставі належним чином оформлених первинних документів, а вартість отриманого від вказаних контрагентів соняшника повністю оплачена позивачем з урахування ПДВ. Позивач зазначає, що в момент виконання з ТОВ «СБК-ТЕК»і ТОВ «Галаганівський елеватор»угод на поставку соняшника ці підприємства були цілком легальним, були включені до єдиного державного реєстру юридичних осіб, та були зареєстрованими платниками ПДВ і мали відповідні свідоцтва. Позивач вважає неправомірними висновки акту перевірки щодо нікчемності операцій позивача з ТОВ «СБК-ТЕК»і ТОВ «Галаганівський елеватор» та зазначає, що він не повинен нести відповідальності за можливі порушення вимог законодавств з боку його контрагентів. Висновки акту перевірки про безтоварність операцій по поставці позивачу від ТОВ «СБК-ТЕК» і ТОВ «Галаганівський елеватор»соняшника спростовується самим же актом перевірки, в якому вказується про фактичне одержання товарів від цих контрагентів, а також документами про надходження соняшника від цих контрагентів для позивача на склади ТОВ «Тягінське КХП»і про подальший експорт позивачем цього соняшника за межи території України, що підтверджено відповідними вантажно-митними деклараціями.

Представник відповідача в судовому засіданні першої інстанції, надав заперечення та просив відмовити у задоволенні позову.

Суд першої інстанції своєю постановою від 30 березня 2011 року позовні вимоги дочірнього підприємства «Вендельн Україна»задовольнив, визнав недійсним податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області від 12.08.2010 року № 0001262301/0, №0001272301/0 та від 13.08.2010 року №0001312301/0.

Державна податкова інспекція у Білозерському районі Херсонської області не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, Державна податкова інспекція у Білозерському районі Херсонської області посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно акту перевірки висновки ДПІ про завищення позивачем валових витрат, податкового кредиту та бюджетного відшкодування ґрунтуються на тому, що операції позивача з ТОВ «СБК-ТЕК»і ТОВ «Галаганівський елеватор»по придбанню соняшника не мали реального товарного характеру, цей товар не перевозився і не зберігався, «не виявлено розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів». ДПІ вважає, що поставки товарів від ТОВ «СБК-ТЕК»і ТОВ «Галаганівський елеватор» в адрес позивача не проводились у зв'язку з відсутністю товару. Виходячи з цього, ДПІ робить висновок, що позивач в порушення пп.5.2.1. п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (надалі-Закон №334/94-ВР) віднесено до складу валових витрат суми придбання соняшника від ТОВ «СБК-ТЕК»і ТОВ «Галаганівський елеватор», а в порушення п.1.3, 1.7, пп.7.2.3, 7.4.1, 7.7.1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. № 168/97-ВР (надалі-Закон №168/97) позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по придбаному у ТОВ «СБК-ТЕК» і ТОВ «Галаганівський елеватор»соняшнику.

Нікчемність укладених позивачем з ТОВ «СБК-ТЕК»і ТОВ «Галаганівський елеватор»угод на поставку соняшника та безтоварність проведених позивачем з цими контрагентами операцій по поставці соняшника ДПІ в акті перевірки обґрунтовує виключно результатами перевірок цих контрагентів, що проведені іншими податковими органами за місцем їх реєстрації.

Стосовно ТОВ «СБК-ТЕК»в акті перевірки зазначено, що дане підприємство відсутнє за юридичною адресою, і за травень-липень 2009 року ним завищено податковий кредит на суму 3522790,13 грн..

Щодо ТОВ «Галаганівський елеватор», то в акті перевірки ДПІ зазначає, що згідно акту ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 22.04.10р. №693/23-300/34607146, дане підприємство неправомірно сформувало податковий кредит за квітень 2009 року по операціям з ТОВ «Укрпартнер юг»на суму ПДВ 49953,77грн. внаслідок нікчемності угод по поставці соняшника по ланцюгу постачання ПП «Агро-Колос»- ПП «Муссон-2009» - ТОВ «Укрпартнер юг».

Таким чином, висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні валових витрат, податкового кредиту та бюджетного відшкодування ґрунтується виключено на результатах перевірок контрагентів позивача -ТОВ «СБК-ТЕК»і ТОВ «Галаганівський елеватор», які проведені іншими податкового органами.

Слід зазначити, що в акті перевірки від 02.08.10р. №488/23-020/23702294 ДПІ робить висновки, які суперечать один одному. А саме, стверджуючи про безтоварність операцій позивача по придбанню у ТОВ «СБК-ТЕК»і ТОВ «Галаганівський елеватор»соняшника, ДПІ на стор.11 акту перевірки зазначає, що «на виконання умов вищевказаного договору ДП «Вендель Україна»фактично одержано від ТОВ «СБК-ТЕК»товар що підтверджується накладним:», а на стор. 19 акту робить висновок про фактичне одержання товару від ТОВ «Галаганівський елеватор», з посиланням на конкретні податкові та товарно-транспортні накладні.

Висновки акту перевірки від 02.08.10р. №488/23-020/23702294 про завищення позивачем валових витрат, податкового кредиту та бюджетного відшкодування, оцінюються з точки зору відповідності викладених в цьому акті перевірки обставин постачання товару позивачу від ТОВ «СБК-ТЕК»та ТОВ «Галаганівський елеватор»фактичним обставинам справи, які встановлені в ході судового розгляду даної справи, а також з точки зору узгодженості цих висновків з положеннями податкового законодавства.

Порядок формування платником податку валових витрат встановлений статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 вказаного Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно пункту 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Порядок формування платником податку податкового кредиту встановлений пунктом 7.4 ст. 7 Закону № 168/97.

Згідно абзацу першого підпункту 7.4.1 пунктом 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт /послуг/ - актом прийняття робіт /послуг/ чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт /послуг/ /підпункт 7.4.5 цього ж пункту/.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 названого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів /робіт, послуг/, дата виписки відповідного рахунку /товарного чека/ - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів /робіт, послуг/.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені виключно Законом №168/97, а саме норма пункту 7.7 статті 7 цього Закону.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, Закон № 168/97 передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності. При цьому за певних обставин може утворюватися ситуація, коли різниця між податковими зобов'язаннями (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) буде від'ємною. Ця різниця за певних умов підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

Як встановлено судом першої інстанції, одним з видів діяльності позивача є експорт зернових культур (соняшника) за межі митної території України, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями зовнішньоекономічних контрактів позивача із нерезидентом - компанією «Ю.С. Юкрейн Саппорт ГмбХ»(Німеччина), копіями вантажно-митних декларацій та податкових декларацій позивача з ПДВ із зазначенням обсягу експортних операцій.

Враховуючи, що позивач є експортером зернових культур (соняшника), поставка яких нерезиденту оподатковується за нульовою ставкою ПДВ, то перевищення сплаченого позивачем ПДВ над отриманим, і як наслідок виникнення у позивача права на бюджетне відшкодування, є цілком економічно виправданим та узгоджується з таким видом діяльності позивача.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97 передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість.

Згідно із пл. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Виходячи із приписів вищевказаної норми закону, відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум ПДВ у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

В акті перевірки ДПІ перераховує всі податкові та товарно-транспортні накладні, які підтверджують одержання позивачем соняшнику від ТОВ «СБК-ТЕК»і ТОВ «Галаганівський елеватор», а також вказує на платіжні доручення, які підтверджують факт перерахування позивачем банківськими платежами в адрес вказаних продавців вартості соняшника з урахуванням податку на додану вартість.

Копії цих первинних та платіжних документів були долучені позивачем до матеріалів справи та досліджені в судовому засіданні першої інстанції.

Ні в акті перевірки, ні під час судового розгляду судом першої інстанції ДПІ не посилалось на невідповідність вимогам законодавству податкових, видаткових, товарно-транспортних накладних, за якими позивач формував валові витрати та податковий кредит по операціям з ТОВ «СБК-ТЕК»і ТОВ «Галаганівський елеватор». ДПІ також не вказувало і на неправильність складання позивачем декларацій з податку на прибуток та податкових декларацій з ПДВ та розрахунків належних до бюджетного відшкодування сум ПДВ. ДПІ підтвердило фактичну оплату позивачем вартості придбаного ТОВ «СБК-ТЕК»і ТОВ «Галаганівський елеватор»з урахуванням сум ПДВ, які увійшли до задекларованого позивачем бюджетного відшкодування за квітнень та червень 2009 року.

Таким чином, належними доказами підтверджено, що на момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до податкового кредиту та валових витрат сум, сплачених позивачем ТОВ «СБК-ТЕК»і ТОВ «Галаганівський елеватор»за соняшник.

Факт того, що ТОВ «СБК-ТЕК»і ТОВ «Галаганівський елеватор»на момент здійснення поставок позивачу соняшника мали право на виписку податкових накладних і були зареєстровані як платники податку на додану вартість, не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.

Перевіривши наданих позивачем податкових та видаткових накладних, декларацій з ПДВ та з податку на прибуток, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та валових витрат по операціям з ТОВ «СБК-ТЕК»і ТОВ «Галаганівський елеватор», які були предметом перевірки, а також про дотримання позивачем норм Закону №168/97 стосовно формування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень та червень 2009 року.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно зазначив, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Законів № 168/97 та № 334/94-ВР необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат, а також сплата позивачем вартості товару з податком на додану вартість є обов'язковими, але не вичерпними підставами для висновку про правомірне декларування податкового кредиту та валових витрат.

Що стосується обґрунтованості декларування платником податку податкового кредиту та валових витрат то необхідно встановити наступні обставини:

-реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту та валових витрат;

-наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності;

-віднесення до складу податкового кредиту та валових витрат лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку;

Як зазначено в акті перевірки, поставка позивачу соняшника від ТОВ «СБК-ТЕК»і ТОВ «Галаганівський елеватор»здійснювалась через ТОВ «Тягінське ХПП».

Також у матеріалів справи є копії товарно-транспортних накладних та актів приймання автотранспорту, в яких ТОВ «Тягінське ХПП» підтверджує факт приймання на свій зерновий склад соняшника від ТОВ «СБК-ТЕК»і ТОВ «Галаганівський елеватор»для позивача, при цьому ТОВ «Тягінське ХПП»одночасно визначало вологість, засміченість та олійні домішки отриманого від вказаних продавців соняшника, а також дату та час його розвантаження.

Листом віл 18.01.2011р. №11 ТОВ «Тягінське ХПП»повідомило, що згідно договору складського зберігання на соняшник №42 від 10.03.2009р.. укладеного з ДП «Вендельн Україна»в період з 01.04.09р. по 30.06.09р. на картку ДП «Вендельн Україна»був поставлений соняшник від ТОВ «СБК-ТЕК»у кількості 245,705 тон.

Матеріалами справи спростовуються висновки акту перевірки про безтоварність операцій позивача з ТОВ «СБК-ТЕК»та ТОВ «Галаганівський елеватор»по поставці соняшника.

Що стосується наведених в акті перевірки дефектів статусу контрагентів позивача по ланцюгу постачання ПП «Агро-Колос»- ПП «Муссон-2009»- ТОВ «Укрпартнер юг»- ТОВ «Галаганівський елеватор», якими ДПІ обґрунтовує нікчемність правочинів позивача з ТОВ «Галаганівський елеватор»та безтоварність поставок від цього продавця, то їх вплив на валові витрати, податковий кредит та бюджетне відшкодування слід також оцінювати з урахуванням можливої обізнаність позивача щодо таких дефектів.

Також враховуючи, що саме по собі невиконання контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету ще не є підставою для зменшення такому платнику податків валових витрат, податкового кредиту та бюджетного відшкодування.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення сплачених сум до валових витрат та податкового кредиту, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про дефекти статуту постачальників йому соняшника товару у другому, третьому, четвертому ланцюгах поставок, в матеріалах справи відсутні.

ДПІ у Білозерському районі Херсонської області не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливість з'ясувати всі обставини діяльності постачальників товарів до виробника на момент придбання цього товару, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення вартості товару до валових витрат, а сплачених сум ПДВ до податкового кредиту.

Таким чином колегія суддів вважає, що наведені в акті перевірки обставини діяльності вищезазначених постачальників позивача не можуть бути причинами для зменшення задекларованих позивачем валових витрат, податкового кредиту та бюджетного відшкодування.

Також відсутні і докази того, що позивач систематично проводить свої господарські операції переважно з тими контрагентами, які не дотримуються податкової дисципліни та не сплачують податків.

З урахуванням встановлених фактичних обставини справи, судова колегія приходить до висновку, що дії позивача при формуванні податкового кредиту та валових витрат по операціям з ТОВ «СБК-ТЕК»та ТОВ «Галаганівський елеватор»за спірні періоди 2009 року свідчать про його добросовісність позивача, як платника податків, а вчинені ним господарські операції з цими підприємствами не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

З'ясовані обставини господарської діяльності позивача не дають підстав вважати, що головною метою позивача було одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Перевіривши наведені відповідачем в акті перевірки доводи для донарахування позивачу спірними повідомленнями-рішеннями податкових зобов'язань та зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ, встановивши фактичні обставини проведених позивачем спірних господарських операцій, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не допущено порушень вимог Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств»та «Про податок на додану вартість»при формуванні валових витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ «СБК-ТЕК»і ТОВ «Галаганівський елеватор», а

також не допущено порушень законодавства при декларування бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень та червень 2009 року.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області, - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 березня 2011 року по справі за позовом Дочірнього підприємства "Вендельн Україна" до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

ГоловуючийсуддяС.І. Жук

суддяЮ.В. Яковлев

суддяД.В. Запорожан