Ухвала суду № 19786532, 17.11.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2011 р.Справа № 2-а-710/10/2170 Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І.

судді - Семенюка Г.В.

судді - Запорожана Д.В.

при секретаріПилипчук М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Фліппер" на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 березня 2011 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Фліппер" до державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановиЛА:

23 лютого 2007 року, позивач звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні ( далі відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 09.02.2007 № 0000742301/0, яким підприємству за порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97, та на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року № 2181 -III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на суму 936513грн., та нараховано штрафну санкцію у розмірі 228218грн., зазначаючи про невідповідність положенням податкового законодавства висновків, викладених відповідачем в акті перевірки № 149/23-7/21273417 від 30.01.2007 року.

В судовому засіданні першої інстанції представник позивача підтримав викладені в позові вимоги, викладені в наданих додаткових пояснень до позову обставини, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Державна податкова інспекція у м. Херсоні (відповідач) заперечує проти позовних вимог, мотивуючи тим, що податковий кредит складається з сум податків, нарахованих, сплачених платником податків по ставці, встановленій п.6. 1 ст. 6 та ст. 8-1 Закону про ПДВ,

на протязі звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів в цілях їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в рамках господарської діяльності платника податків. За змістом Закону України "Про податок на додану вартість", право на відшкодування ПДВ виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті ПДВ в ціні товару, які оплачені платником (відповідно до пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"). Якщо постачальника продукції по ланцюгу неможливо перевірити внаслідок відсутності його за місцезнаходженням, або ліквідацією, податкова інспекція не має можливості встановити факту надмірної сплати податку позивачем по ланцюгам постачання. Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його основної функції формування доходів Державного бюджету України (п. 19 ст. 1, ст. 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку як особи, яка згідно п.1.3 ст. 1 Закону про ПДВ зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем. Постачальники позивача по ланцюгу до виробника не сплатили податок до бюджету, тому підтвердити бюджетне відшкодування податкова інспекція не має можливості. Постачальники позивача - ТОВ "Транс корн", ТОВ "Офуда", ТОВ "Аннет", ТОВ "Фінгаро", ТОВ "Херсонелектро", хоч і є платниками ПДВ, але не подавали звітності та не сплачували податки.

Представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову.

Суд першої інстанції своєю постановою від 23 березня 2011 року відмовив в задоволенні позову про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 09.02.2007 № 0000742301/0 про зменшення товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Фліппер" суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на суму 936513грн., та застосування штрафної санкції у розмірі 228218грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Фліппер" не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Фліппер" посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 09.02.2007 № 0000742301/0, яким зменшено ТОВ "Виробничо-комерційній фірмі "Фліппер" суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на суму 936513грн., донараховане основне зобовязання по ПДВ в сумі 456437 грн. та нараховано штрафну санкцію у розмірі 228218 грн. прийнято за наслідками позапланової документальної невиїзної перевірки правомірності відшкодування ПДВ товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Фліппер" за липень, серпень 2006 р. від 30.01.2007 № 149/23-7/21273417. Перевірка проводилась з 27.01.07р. по 30.01.07 р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 1.3, п.1.8 ст. 1; п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п. 7.4; п.п. 7.7.5, п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі Закон № 168), а саме: завищення ПДВ, яке підлягає відшкодуванню з бюджету на суму 936513 грн.: за липень 2006 р. - 626062 грн.; за серпень 2006 р. - 310451 грн.

По першому ланцюгу постачальників позивача у червні 2006 року виявлено господарську операцію з придбання металевих дверей у ТОВ "Транскорн", нараховано ПДВ в розмірі 181815,60 грн. ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва листом від 26.12.06 № 34537/23-407 повідомило про те, що ТОВ "Транскорн" не знаходиться за юридичною адресою, що унеможливлює податковій інспекції підтвердити факт надходження до бюджету ПДВ в липні 2006 року в сумі 181815,60грн.

Постачальником позивача у червні 2006 року було ТОВ "Офуда", з придбання будівельних та сантехнічних матеріалів, ПДВ склало 180474 грн. На запит до ДПІ у Корабельному р-ні м. Миколаєва від 18.10.06 за № 12596/7, отримано відповідь від 18.10.06р. № 1007/7/26-103 про те, що підприємство є посередником товару, проводило розрахунки з позивачем у готівковій формі, але не надало постачальників, посилаючись на комерційну таємницю. За адресою постачальника, ТОВ "Офуда" не знаходиться, що унеможливлює податковій інспекції підтвердити факт надходження до бюджету ПДВ в липні 2006 року в сумі 180474,01грн.

По першому ланцюгу постачальників позивача у червні 2006 року було ТОВ "Фінагро", м. Херсон, з придбання будівельних та сантехнічних матеріалів, нараховано ПДВ в розмірі 185214,29 грн. По другому ланцюгу постачання ПП "Фінгаро" на суму ПДВ 185178,42 грн., встановлено постачальника з ознаками "фіктивності" ПВКП "Пульса Система", що унеможливлює податковій інспекції підтвердити факт надходження до бюджету ПДВ в липні 2006 року в сумі 185178,42 грн.

Постачальником позивача у липні 2006 року було ТОВ "Херсонелектро", поставлені будівельні матеріали, нараховано ПДВ в розмірі 310451,43 грн. На лист від 19.08.06 № 21158/10 ТОВ "Херсонелектро" про втрачання документів на підприємство було направлено повідомлення від 12.09.06 № 11531/10/23-605 про поновлення документів до кінця податкового періоду, до 01.01.07 і лист від 12.01.07 № 210/10/23-612 про закінчення терміну останнього та надання відповідних документів до ДПІ 25.01.07. Документи не були надані. В порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про податок на прибуток" підприємством не поновлено у вказаний термін бухгалтерські та податкові документи, тобто не підтверджені документами витрати не визнаються валовими витратами підприємства, що згідно п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 не включається до складу податкового кредиту, що унеможливлює податковій інспекції підтвердити факт надходження до бюджету ПДВ в серпні 2006 року в сумі 310451,43грн.

Закону України "Про податок на додану вартість" визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду (пп. 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону). При від'ємному значенні суми, розрахованої за приписами підпункту 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. За змістом підпункту а) підпункту 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону про ПДВ, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів.

За приписами ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку,

який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу крім податкової декларації заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у податкових деклараціях даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Проведення таких перевірок здійснюється в межах Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та завдань, відповідно до яких органам органи державної податкової служби здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством. Відповідно до вимог наказу ДПА України від 18 серпня 2005 року 350 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість" та наказу ДПА України від 18 квітня 2008 року № 266 "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів", ДПІ у м. Херсоні були проведені відповідні перевірки та направлено запити на проведення зустрічних перевірок по всім ланцюгам постачальників товарів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правовою позицією відповідача про те, що наявність у платника податку (позивача у справі) податкових накладних, виданих йому продавцями товару, і сплата продавцю вартості товару з ПДВ не є достатніми підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

Для правильного вирішення спору встановленню підлягав факт реальності поставки позивачу товару (будівельних та сантехнічних матеріалів) із з'ясуванням, зокрема, обставин щодо виробника вказаного товару, умов його виробництва, транспортування тощо. Згідно договорів, укладених позивачем з постачальниками - ТОВ "Транскорн", ТОВ "Офуда", ТОВ "Аннет", ТОВ "Фінгаро", ТОВ "Херсонелектро", доставка товарів здійснювалась на склад позивача, з боку постачальників мали нестись транспортні витрати. Фактичне отримання позивачем продукції мало бути підтверджено рахунками - фактурами, накладними, податковими накладними, документами про якість продукції, товарно-транспортними накладними. Позивач суду надав тільки податкові накладні, видаткові накладні та платіжні документи. Товарно-транспортних документів, довіреностей, дорожніх листів або інших документів, з яких можна було б встановити виробника, чи то постачальника, не надано ні податковій інспекції при перевірці, ні суду. Не надано документів про оприбуткування продукції на складі позивача. Таким чином, позивач постійно придбавав товар у покупців-посередників, контрагенти яких невідомі.

Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно вважає обґрунтованими посилання відповідача на норми підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ про те, що крім обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість, є така обов'язкова підстава як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку. При відсутності надмірної сплати податку як надмірного надходження коштів до бюджету немає права на відшкодування ПДВ з бюджету. Доказів того, що суми ПДВ, які позивач сплатив постачальникам по ланцюгу в ціні придбання товарів, надійшли до бюджету, немає. Бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету в зв'язку з надмірною сплатою податку, тому тільки після проведення перевірки з питання обґрунтованості відшкодування податку на додану вартість. ДПІ може підтвердити факт надмірної сплати податку. Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету слідує з поняття "податку", його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п. 19 ст. 1, ст. 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття "платника податку" як особи, що згідно Закону про ПДВ зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем. Саме з цих норм визначається зміст надмірності сплати податку як надмірного його надходження до бюджету, ще й тому, що саме така надмірність має бути серед підстав повернення коштів з бюджету. Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", джерелом бюджетного відшкодування податку на додану вартість є суми цього податку, зараховані до Державного бюджету. Закон про ПДВ покладає обов'язок позивача як покупця сплатити ПДВ в ціні придбання постачальнику, а останній має задекларувати цей податок в своїй декларації в розділі "податкові зобов'язання".

Заявлена позивачем до відшкодування сума податку на додану вартість не підтверджується податковими зобов'язаннями постачальників продукції - ТОВ "Транс корн", ТОВ "Офуда", ТОВ "Аннет", ТОВ "Фінгаро", ТОВ "Херсонелектро". ДПІ не має можливості через недобросовісність контрагента позивача (відсутність за місцем знаходження, втрату документів, банкрутство) перевірити факт відображення ними у відповідних податкових періодах суми ПДВ в податкових деклараціях, та відповідну сплату задекларованих зобов'язань. Тільки після проведення перевірки з питання обґрунтованості відшкодування ПДВ ДПІ у м. Херсоні може підтвердити факт надмірної сплати податку. Право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ, а не із самого факту існування від'ємного значення ПДВ.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Фліппер", - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 березня 2011 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Фліппер" до державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням до Вищого адміністративного суду України в порядку статті 212 КАС України.

ГоловуючийсуддяС.І. Жук

суддяГ.В. Семенюк

суддяД.В. Запорожан