Ухвала суду № 19786456, 09.11.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2011 р.Справа № 2-а-7449/09/1570 Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Джабурія О.В.

суддів Крусяна А.В.

Шляхтицького О.І.

розглянувши в поряду письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міял»до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.02.2009 р. №0000162301/0, №0000172301/0, №0000192301/0,

В С Т А Н О В И Л А

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міял»звернулось до суду з адміністративним позовом в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси від 02.02.2009р. № 0000162301/0, № 0000172301/0, № 0000192301/0.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є упередженим та таким, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийнято на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході перевірки.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечив у повному обсязі, посилаючись на те, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли своє відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржуване рішення є законним.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Міял»до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.02.2009р. № 0000162301/0, № 0000172301/0, № 0000192301/0 задоволено. Визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси від 02.02.2009р. № 0000162301/0. Визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси від 02.02.2009р. № 0000172301/0. Визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси від 02.02.2009р. № 0000192301/0.

Відповідач з таким рішенням не погодився, звернувся з апеляційною скаргою на зазначену постанову, просить ї скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Міял».

Апелянт вказує на те, що перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 05.12.2005 р. по 30.09.2008 р. встановлено їх заниження у сумі 15148 грн., у тому числі за 2 квартал 2006 року в розмірі 6300 грн. та 3 квартал у розмірі 8848 грн. Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 05.12.2005 р. по 30.09.2008 р. встановлено завищення відємного значення обєкту оподаткування з ПДВ у розмірі 1661 грн. за січень 2008 р. та заниження позитивного значення за березень 2006 р. у розмірі 1472 грн., та жовтень 2006 р. у розмірі 571 грн. Перевіркою повноти визначення збору за забруднення навколишнього природного середовища за період з 05.12.2005 р. по 30.09.2008 р. ТОВ «Міал»встановлено заниження збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 77,18 грн. та ненадання звітності за 3 квартал 2008 року. Апелянт також вказує на інші порушення, що були виявлені під час проведення перевірки, в звязку з чим вважає постанову суду першої інстанції від 30.09.2010 року необґрунтованою, прийнятою всупереч вимог чинного законодавства та такою, що порушує права податкового органу щодо наповнення податковими надходженнями Державного бюджету України.

Згідно з вимогами п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, про те про розгляд справи були належним чином повідомлені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що в період з 15.12.2008р. по 15.01.2009р. відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 05.12.2005р. по 30.09.2008р. валютного та іншого законодавства за період з 05.12.2005р. по 30.09.2008р., за результатами якої було складено акт № 160/4/33915586/2502 від 21.01.2009р..

Згідно акту перевірки, встановлене заниження позивачем валового доходу за 3 квартал 2008р. за рахунок зменшення показника в рядку 01.2 Декларації по прибутку за 3 квартал «приріст балансової вартості запасів»на суму 8 848,00 грн. Судом першої інстанції було встановлено, що для визначення вибуття всіх видів запасів підприємство використовує метод собівартості перших за часом надходження запасів. У декларації по прибутку за 3 квартал 2008р. № 87215 від 10.11.2008р. у рядку 01.2, з урахуванням уточнюючого розрахунку №92306 від 20.11.2008 р. відображений приріст товарно матеріальних цінностей у розмірі 322 098,00 грн. У п.89 «Запаси»Положення (стандартів) бухгалтерського обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999р. № 246 (надалі по тексту - П(С)БУ) зазначено, що придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства по первісній вартості. Первісна вартість запасів, придбаних Позивачем складається із сум, що сплачуються відповідно до договору постачальникам (продавцям), за винятком податку на додану вартість, що підтверджуються відповідними первинними документами. Пунктом 14 П(С)БУ 9 визначено, що не включаються в первісну вартість запасів, а відносяться до видатків того періоду, у якому вони були здійснені (встановлені): видатки на збут, загальногосподарські й інші подібні видатки, безпосередньо не пов'язані із придбанням і доставкою запасів та доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання в запланованих цілях. Ніяких інших видатків, які могли б збільшити первісну вартість придбаних запасів, згідно п. 9 П(С)БУ 9 «Запаси», а саме: транспортно-заготівельні видатки, суми ввізного мита, інші видатки, безпосередньо пов'язані із придбанням запасів і доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання в запланованих цілях, Позивачем не було понесено, що підтверджено відповідними даними регістрів бухгалтерського обліку, а також даними договорів, накладних, актів, рахунків, отриманих Позивачем від постачальників товарів і послуг.

Враховуючи те, що при веденні податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів у залишках готової продукції визначається вартість не всіх залишків готової продукції за даними бухгалтерського обліку, а тільки вартість запасів (матеріальних ресурсів), використаних у виробництві продукції. Згідно п. 11, 14 П(С)БУ 16 «Видатки»і затвердженому Позивачем положення про перелік і склад статей калькуляції, виробнича собівартість готової продукції містить у собі прямі матеріальні видатки (сировина й матеріали, що утворюють основу виробленої продукції), й видатки на оренду виробничого устаткування, оплату праці робітників, безпосередньо зайнятих у виробництві продукції, відрахування у фонди соціального страхування по здійснених виплатах, судом зроблено висновок, що всі зазначені в рядку 01.2 декларації по прибутку за 3 квартал 2008р. показники обчислені правильно та відповідають даним бухгалтерського й податкового обліку Позивача, також судова колегія вважає наведені в акті перевірки висновки про заниження Позивачем валового доходу на суму 8848,00 грн., внаслідок цього, заниження податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 2212,00 грн., необґрунтованими та не відповідаючим чинному законодавству.

Щодо акту перевірки ТОВ «Міял» завищення валових видатків за період з 01.01.2006р. по 30.09.2008р. на загальну суму 177971,00грн. по рядку 04.1 Декларації по прибутку «витрати на придбання товарів (робіт, послуг)», у звязку з відсутністю у Позивача документів, які б підтверджували понесені видатки на покупку товарів у СПД ОСОБА_2 та СПД ОСОБА_3, а саме: відсутня оплата, накладні та договори, які свідчать про те, які саме товари придбавалися в зазначених постачальників.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач уклав договори в якості покупця на поставку товару з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, а саме: договір №б/н від 10.01.2006р., договір від 01.01.2007р. б/н, договір від 01.01.2008р. б/н., якими було встановлено, що номенклатура та вартість товарів, що придбаються, визначаються накладними на відвантаження, згідно п.2 Договору. Строк оплати встановлений протягом 5 банківських днів з моменту пред'явлення вимоги постачальника про оплату. Поставку товарів підтверджено документами, якими є накладні на відвантаження товарів, завірені підписами та печатками сторін. За отриманий товар Позивачем проведена оплата в загальній сумі 130369,00 грн.

Також, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Міял», як покупець, уклав договори поставки товару № б/н від 01.02.2006р., договір №б/н від 01.01.2007р., договір № б/н від 03.01.2008р., з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3. Оплата товару зроблена на загальну суму 105 422,63 грн. відповідно до платіжного доручення №209 від 09.12.2008 р. - 20 500,00 грн., підписана угода про залік зустрічних однорідних грошових вимог від 10.01.2008р. на суму 84 922,63 грн.

Виходячи с того, що факт купівлі-продажу був оформлений документально та належним чином, суд приходить до висновку, що перелік, кількість, вартість отриманих товарів була визначена та підлягає відшкодуванню до закінчення терміну позовної давності.

Судом першої інстанції встановлено, що актом перевірки визначений факт завищення валових видатків позивачем на суму 8 304 грн. без податку на додану вартість за рахунок придбання у фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 у січні 2008р. послуг телефонного зв'язку, а також, згідно накладній на поставку товару від 21.01.2008р. № 4, придбані наступні товари: відро оцинковане 10 л у кількості 100 шт.; відро оцинковане 12 л у кількості 100 шт.; відро оцинковане 15 л у кількості 100 шт.; лопата копальна ЛКО в кількості 400 шт.; лопата сніг-зерно в кількості 500 шт. Враховуючи це, суд вважає необґрунтованим визначений в акті перевірки висновок про завищення суми валових видатків на загальну суму 186 275 грн. і, внаслідок цього, заниження податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 46 569 грн.

Згідно акту перевірки, в якому вказано, що до складу податкового кредиту віднесені суми ПДВ пов'язані із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких не включається до складу валових видатків виробництва (обороту) і не підлягає амортизації, позивачем завищений податковий кредит по податку на додану вартість на загальну суму 3 704 грн., у тому числі: на суму 1 661 грн. за податковою накладною від 21.01.2008р. № 4 отриманої від фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 за рахунок порушення п. 7.4.4 Закони України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/ 97-ВР..

Отже, враховуючи той факт, що ТОВ «Міял» придбав у фізичної особи підприємця ОСОБА_4 не послуги зв'язку, а товари, призначені для подальшої реалізації, тобто для використання у своїй господарській діяльності (копії податкової накладної, накладної на відвантаження товару, суд вважає не відповідаючим чинному законодавству, а саме, відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/ 97-ВР, де вказано, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Згідно п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94р. №334/ 94-ВР, господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, спрямована на одержання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у випадку якщо особиста участь такої особи в організації такої діяльності є регулярним, постійним і істотним. Тому висновок в акті перевірки про завищення податкового кредиту по податку на додану вартість у розмірі 1 660,83 грн. є необґрунтованим.

Перевіркою було визначене завищення податкового кредиту ТОВ «Міял», шляхом внесення податкових накладних, отриманих від постачальників, до реєстру й включення останніх в податковий кредит позивача в місяці наступному за місяцем їхньої виписки, на загальну суму 2043грн., внаслідок порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судова колегія не може погодитись з зазначеним висновком перевірки, про завищення податкового кредиту по податку на додану вартість у розмірі 2043 грн., тому як це не відповідає нормам чинного законодавства, а саме : п.п. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податків на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або оплата товару, або дата одержання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податків товарів (робіт, послуг). З огляду на вимоги п. 9.2. «Порядку ведення реєстру отриманих і виданих податкових накладних», затверджених наказом ДПА України від 30.06.2005р. № 244, у графі 2 розділу 1 реєстру «Отримані податкові накладні»вказується дата одержання податкової накладної. Згідно п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається в момент виникнення податкового зобов'язання продавця й оригінал податкової накладної надається покупцеві. При цьому не обмовляється строк передачі податкової накладної.

Вимогами п.п. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», покупець має право подати скаргу в державну податкову інспекцію у випадку відмови з боку постачальника надати податкову накладну.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що Позивач в порушення п. 3 «Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища», затвердженого Постановою КМУ № 303 від 01.03.1999р. не враховані обсяги використаного пального пересувними джерелами забруднення (автомобілями) - 1.87 т. за 3 квартал 2008р. та не нараховано збір у розмірі 77,18 грн., в результаті чого порушено п.п. 4.1.1. п. 4.1. ст.. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме не надано розрахунок за 3 квартал 2008 р.

Враховуючи те, що згідно даних бухгалтерського обліку і оборотно-сальдової відомості по рахунку 20 за період 9 місяців 2008р.Позивач не здійснював списання палива для потреб вантажних автомобілів у розмірі 1,87 т. в 3 кварталі 2008р., а відповідачем не доведено суду факту використання транспортних засобів Позивачем в перевіряємий період, судова колегія не погоджується с висновком акту перевірки.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано доказів правомірності прийнятих рішень про застосування фінансових санкцій до позивача. Згідно положенням ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову,

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є субєктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький