Ухвала суду № 19786453, 09.11.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2011 р.Справа № 2-а-4886/10/1470 Категорія:10.1Головуючий в 1 інстанції: Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Джабурія О.В.

суддів Крусяна А.В.

Шляхтицького О.І.

розглянувши в поряду письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Дослідної станції по кормовиробництву Миколаївського інституту агропромислового виробництва Української Академії аграрних наук на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2010 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Вознесенському районі Миколаївської області до Дослідної станції по кормовиробництву Миколаївського інституту агропромислового виробництва Української Академії аграрних наук про стягнення заборгованості в сумі 16535,89 грн.,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 16535, 89 грн. посилаючись на такі обставини. Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 27.11.2006 р. за спільною заявою УПФУ в Вознесенському районі та Вознесенської ОДПІ порушено провадження у справі про визнання банкрутом Дослідної станції по кормовиробництву Миколаївського інституту агропромислового виробництва Української Академії аграрних наук та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. При цьому мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), які виникли після введення мораторію.

Ухвалою господарського суду миколаївської області від 09.10.07 р. введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого. Після публікації оголошення в пресі УПФУ в Вознесенському районі 30.11.2007 р. заявлені додаткові та поточні кредиторські вимоги на суму 55411,95 грн. Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.04.2008 р. кредиторські вимоги УПФУ в Вознесенському районі визнані в сумі 137706,19 грн. та включені до реєстру вимог кредиторів Дослідної станції, із яких боржником на стадії розпорядження майном сплачено 60000 грн.

14.04.2009 р. ухвалою господарського суду введена процедура санації та призначено керуючого санацією Цуріку М.В. Станом на 13 липня боржником погашені конкурсні кредиторські вимоги в повному обсязі (остання сплата 77706,19 грн. 05.07.2010 р.).

Позивач вказує, що під час проведення процедури розпорядження майном та санації, боржник постійно нарощував борг, надаючи до управління розрахунки сум страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті з листопада 2007 року по травень 2010 року включно без сплати (за січень травень 2010 року боржник надав звіти в електронному форматі). Частина боргу, а саме з листопада 2007 року по лютий 2010 року включно, відпрацьована в судовому порядку на суму 51295,71 грн.

Позивач вказує, що загальна сума боргу відповідача, без урахування конкурсних кредиторських вимог, становить 16535,98 грн. (4224,24 грн. недоїмка по сплаті внесків, 12311,65 грн. недоїмка по відшкодуванню фактичних витрат на виплату пільгових пенсій.

Справа розглядалася за відсутності представника відповідача, повідомленого про час, дату та місце слухання справи.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2010 року позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Дослідної станції по кормовиробництву Миколаївського інституту агропромислового виробництва Української Академії аграрних наук, код 24784745, на користь Управління Пенсійного фонду України в Вознесенському районі 16535, 89 грн. заборгованості.

Відповідач з таким рішенням не погодився, звернувся з апеляційною скаргою на зазначену постанову, просить її скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції не враховано те, що ухвалою господарського суду Миколаївської області від 27.11.2006 р. № 5/484/06 порушено справу про банкрутство відповідача та введено мораторій на виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів) та на здійснення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобовязань. Крім того, апелянт зазначає, що ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.04.2009 р. №5/484/06 введена процедура санації в справі про банкрутство відповідача та призначено керуючим санацією Цуріку М.В. Згідно з Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»поточні зобовязання боржника (банкрута) включаються до плану санації та погашаються відповідно до чергованості визначеної Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно з п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, про те про розгляд справи були належним чином повідомлені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що Вознесенською райдержадміністрацією 18.01.2006 року зареєстрована Дослідна станція по кормовиробництву Миколаївського інституту агропромислового виробництва Української Академії аграрних наук та є платником страхових внесків до Пенсійного фонду України на загальних підставах.

Пункт 6 стаття 20 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне забезпечення»зазначає, що страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються внески.

З матеріалів справи вбачається, що сума боргу за березень-травень 2010 року зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове пенсійне страхування складає 4224, 24 грн., що підтверджується карткою особового рахунку та розрахунками сум страхових внесків.

Згідно до пунктів «б»-«з»ст.. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»відповідач зобовязаний вносити до Пенсійного фонду України внески, що покривають фактичні витрати на виплату пенсій призначених громадянам, які працювали на його підприємстві на роботі із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 на пільгових умовах.

Відповідно до вимог частини другої Прикінцевих положень Закону № 1058 «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, які мають стаж, , що дає право на призначення цих пенсій. Суми фактичних витрат на виплату пільгових пенсій покриваються підприємствами пропорційно стажу роботи на даному підприємстві.

Згідно підпункту 6.8 п.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663, пдприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. При вивченні матеріалів справи зясовано, що відповідач не виконував вищезазначених вимог законодавства і не перераховував до Пенсійного фонду України внески по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що призвело до заборгованості по виплатам у сумі 12311, 65 грн. за період з 01 квітня 2010 по 30 червня 2010 року включно. З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в наслідок порушення умов законодавства відповідачем перед позивачем сума боргу складає 16535, 89 грн., що підтверджується розрахунками сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій та іншими матеріалами справи. Але відповідачем до теперішнього часу у добровільному порядку суму заборгованості до ПФУ не перераховано. Заперечень на адміністративний позов відповідач не надавав, не скориставшись свої правом, забезпеченим йому відповідно до ст.. 11 КАС України, де зазначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Позивач, який є субєктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Дослідної станції по кормовиробництву Миколаївського інституту агропромислового виробництва Української Академії аграрних наук залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2010 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький