Ухвала суду № 19786103, 17.11.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2011 р.Справа № 2-а-3631/10/2170 Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І.

судді - Яковлева Ю.В.

судді - Запорожана Д.В.

при секретаріПилипчук М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року по справі за позовом дочірнього підприємства «Вендельн Україна»до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

встановиЛА:

15 липня 2010 року, позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області (далі відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 06.07.2010 р. № 0001142301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2009р. на 22649 грн., за червень 2009 р. на 23084 грн., за липень 2009р. на 59611 грн. та за серпень 2009 р. на суму 126611 грн., а всього на загальну суму 231955,0 грн..

Дане рішення винесено на підставі акту від 23.06.10р. №383/23-020/23702294 про результати невиїзної документальної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий, червень, липень та серпень 2009 року.

За висновками акту перевірки, позивачем в порушення пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. № 168/97-ВР завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2009 р. на 22649 грн., за червень 2009 р. на 23084 грн., за липень 2009р. на 59611 грн. та за серпень 2009 р. на суму 126611 грн., а всього на загальну суму 231955,0 грн., оскільки ДПІ не змогло підтвердити сплату ПДВ до бюджету такими підприємствами, як ПП «Агроплюс», ТОВ «Будремзбуд», СФГ «Росток-Агро»та ПП «Бегі», які були постачальниками в другому, третьому, четвертому та п'ятому ланцюгах поставок товарів позивачу.

Представники позивача в судовому засіданні першої інстанції не погоджується з висновками акту перевірки та спірним рішенням з тих підстав, що відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»головною умовою для формування податкового кредиту платника ПДВ є наявність належним чином складеної податкової накладної та використання придбаних за цими податковими накладними товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності платника податків. Всі зазначені вимоги для формування податкового кредиту, а отже і для отримання бюджетного відшкодування, підприємством виконані, тому у відповідача відсутні правові підстави для зменшення належної до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість. Висновки відповідача про неможливість підтвердження сплати до бюджету сум ПДВ постачальниками товарів (робіт, послуг) по ланцюгам проходження товарів не можуть бути підставою для зменшення заявленої до бюджетного відшкодування суми ПДВ, оскільки у платника податку відсутній механізм та не передбачений обов'язок по контролю за декларуванням та сплатою ПДВ до бюджету постачальниками товарів (робіт, послуг) по ланцюгу до виробника.

Відповідач в своїх запереченнях на адміністративний позов, вказує на те, що головною умовою для отримання бюджетного відшкодування з ПДВ платником податку є сплата ПДВ до бюджету постачальниками товарів (робіт, послуг) на всіх етапах (ланцюгах) проходження товарів (робіт, послуг) починаючи від виробника або експортера цих товарів (робіт, послуг). Проведеною перевіркою по ланцюгам поставок позивачу товарів до виробника не вдалось встановити факту надмірної сплати ПДВ по постачальникам позивача в другому, третьому, четвертому та п'ятому ланцюгах такими підприємствами, як ПП «Агроплюс», ТОВ «Будремзбуд», СФГ «Росток-Агро»та ПП «Бегі», а тому спірне повідомлення-рішення про зменшення бюджетного відшкодування є правомірними, оскільки право на бюджетне відшкодування ПДВ виникає лише при фактичній надмірній сплаті цього податку до бюджету, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті ПДВ в ціні товару, яка оплачена платником.

Суд першої інстанції своєю постановою від 21 березня 2011 року позовні вимоги дочірнього підприємства «Вендельн Україна»до державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області задовольнив. Скасував податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області від 06.07.2010 р. № 0001142301/0.

Державна податкова інспекція у Білозерському районі Херсонської області не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Державна податкова інспекція у Білозерському районі Херсонської області посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в акті перевірки від 23.06.10р. №383/23-020/23702294 зазначено, що згідно наданих позивачем податкових декларацій з ПДВ, останній заявив до відшкодування з державного бюджету ПДВ на розрахунковий рахунок у банку за лютий 2009р. - 226557 грн., за червень 2009 р. - 645797 грн., за липень 2009р. - 1237604 грн., за серпень 2009р. - 900368 грн..

Наведені в акті перевірки суми бюджетного відшкодування за лютий, червень, липень та серпень 2009 року підтверджуються наданими позивачем податковими деклараціями з ПДВ за ці періоди із відповідними розрахунками сум бюджетного відшкодування.

З наведеного вбачається, що відповідачем не заперечується право позивача на отримання бюджетного відшкодування за вказані періоди 2009 року, а спірними є факти підтвердження частини цього відшкодування за лютий на 22649 грн., за червень на 23084 грн., за липень на 59611 грн. та за серпень на 126611 грн., і саме на ці суми спірним повідомленням-рішенням позивачу зменшено бюджетне відшкодування.

Згідно акту перевірки неправомірність віднесення до бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 22649 грн. за лютий 2009 року ДПІ обґрунтовує наступними обставинами: одним з постачальників позивачу соняшника у січні 2009 року є ПП НВП «Норма-Хім»на загальну суму ПДВ 103656,33 грн., постачальниками якого в свою чергу є такі підприємства, як ПП «Агроплюс»на суму ПДВ 25650 грн., ПОСП «Золота Нива»на суму ПДВ 31339,20 грн., ТОВ «Одеон Експлолер груп»на суму ПДВ 16041,67 грн. та ПП «Шеборн»на суму ПДВ 23333,33 грн.. Згідно відповіді Кіровоградської МДПІ №298/7/2300 від 15.02.10р. провести перевірку ПП «Агроплюс»щодо підтвердження розрахунків з ПП НВП «Норма-Хім»неможливо, так як ПП «Агроплюс»має стан платника «11»- припинено, але не знято з обліку, і це підприємство не є виробником товару, оскільки основний вид його діяльності - роздрібна торгівля. За висновком ДПІ ці обставини не дають можливості перевірити факт сплати ПДВ по постачальнику ПП «Агроплюс».

Неправомірність віднесення до бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 23084 грн. за червень 2009 року ДПІ в акті перевірки обґрунтовує наступними обставинами: одним з постачальників позивачу товару у травні 2009 року було ТОВ «Галаганівський елеватор»на загальну суму ПДВ 62135,38 грн., постачальниками якого в свою чергу були такі підприємства як Ф\г «Веселка»на суму ПДП 11573,36 грн., ПП «МА Агропромисловий комплекс»на суму ПДВ 19657,82 грн., ФОП «ОСОБА_5» на суму ПДВ 36720,25 грн.. Постачальником ФОП «ОСОБА_5»у третьому ланцюгу було ТОВ «Песчаник»на суму ПДВ 41699,70 грн.; постачальником ТОВ «Песчаник»у четвертому ланцюгу було ТОВ «Бриз Груп»на суму ПДВ 36205,83 грн.; постачальником ТОВ «Бриз Груп»у п'ятому ланцюгу було ПП «Івал-Н»на суму ПДВ 36179,83 грн.; постачальником ПП «Івал-Н»у шостому ланцюгу було ТОВ «Будремзбуд»на суму ПДВ 36161,74 грн.. Згідно відповіді ДПІ у Центральному районі М.Миколаєва від 20.04.10р. №4756/7/07-113 провести перевірку ТОВ «Будремзбуд»для підтвердження розрахунків з ПП «Івал-Н»неможливо, оскільки ухвалою господарського суду Миколаївської області від 29.09.09р. №5/177/09 ТОВ «Будремзбуд»ліквідовано, а 21.10.09р. знято з обліку. Ці обставини на думку ДПІ роблять неможливим підтвердження факт сплати ПДВ по постачальнику ТОВ «Будремзбуд».

Неправомірність віднесення до бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 59611 грн. за липень 2009 року ДПІ в акті перевірки обґрунтовує наступними обставинами: одним з постачальників позивачу товару у червні-липні 2009 року було ТОВ «Адель Експо»на загальну суму ПДВ 1367969,09 грн., постачальниками якого були такі підприємства як ПП «Агроекспо»на суму ПДВ 24999,70 грн., ПП «ТАС Агротранс»на суму ПДВ 393833,33 грн., ТОВ «Агрофірма ім. Шевченко»на суму ПДВ 166855,20 грн., ТОВ «Вісмут-2009»на суму ПДВ 323761,34 грн., ТОВ «Багмір»на суму ПДВ 415851,58 грн.. Постачальниками ПП «ТАС Агротранс»по третьому ланцюгу є такі підприємства як ПП «ТАС Агро» на суму ПДВ 164114,21 грн. та СФГ «Росток-Агро»на суму ПДВ 237929,25 грн.. Згідно відповіді Каховської ОДШ №4196/7/23-2 від 28.05.10р. угода між СФГ «Росток-Агро»та ТОВ «ТАС Агротранс»актом перевірки від 30.04.10р. №202/23/30144651 визнана нікчемною та недійсною, так як не спричиняє реального настання правових наслідків. Ці обставини на думку ДПІ роблять неможливим підтвердження факт сплати ПДВ по постачальнику СФГ «Росток-Агро».

Неправомірність віднесення до бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 126611 грн. за серпень 2009 року ДПІ в акті перевірки обґрунтовує наступними обставинами: одним з постачальників позивачу соняшнику у липні 2009 року було ТОВ фірма «Агрохімпродукт ЛТД»на загальну суму ПДВ 71657,12 грн., постачальниками якого у другому ланцюгу були такі підприємства як ТОВ «Агрі-Імпекс»на суму ПДВ 27301,87 грн., ПП АПФ «Чистопілля»на суму ПДВ 23082,58 грн., ПП ВФ «Новий Схід»на суму ПДВ 18082,74 грн.. Постачальником ПП ВФ «Новий Схід» по 3 ланцюгу було ТОВ «Хлібодар»на суму ПДВ 16730,54 грн.; постачальником ТОВ «Хлібодар»по 4 ланцюгу було ТОВ «Торговий дім Трирема»на суму ПДВ 87977,24 грн.; постачальником ТОВ «Торговий дім Трирема»у п'ятому ланцюгу було ПП «Бегі», яке знаходиться на обліку у Подільському районі м. Киева, свідоцтво платника ПДВ якого було анульовано 26.05.08р. і має стан «23»- місцезнаходження не встановлено. Ці обставини на думку ДПІ роблять неможливим підтвердження факт сплати ПДВ по постачальнику ПП «Бегі».

Таким чином, згідно акту перевірки висновок ДПІ про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні бюджетного відшкодування в лютому, червні, липні та серпні 2009 року ґрунтується виключено на вищеописаних обставинах діяльності контрагентів позивача в другому, третьому, четвертому та п'ятому ланцюгах поставок товарів, які не є прямими контрагентами позивача, у яких позивач безпосередньо придбавав товар і мав можливість перевірити їх правовий статус.

Враховуючи наведені відповідачем доводи неправомірності формування позивачем сум бюджетного відшкодування з ПДВ, суд першої інстанції зазначив наступне.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені виключно Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. № 168/97-ВР (надалі Закон № 168/97), а саме норма пункту 7.7 статті 7 цього Закону.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, Закон № 168/97 передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності. При цьому за певних обставин може утворюватися ситуація, коли різниця між податковими зобов'язаннями (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) буде від'ємною. Ця різниця за певних умов підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

Одним з видів діяльності позивача є експорт зернових культур за межі митної території України, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями зовнішньоекономічних контрактів позивача із нерезидентом - компанією «Ю.С. Юкрейн Саппорт ГмбХ»(Німеччина), копіями вантажно-митних декларацій та податкових декларацій позивача з ПДВ із зазначенням обсягу експортних операцій.

Враховуючи, що позивач є експортером зернових культур (соняшника), поставка яких нерезиденту оподатковується за нульовою ставкою ПДВ, то перевищення сплаченого позивачем ПДВ над отриманим, і як наслідок виникнення у позивача права на бюджетне відшкодування, є цілком економічно виправданим та узгоджується з таким видом діяльності позивача.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97 передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість.

Згідно із пл. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Враховуючи вищевикладені норми закону, відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих)- сум ПДВ у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

ДПІ в акті перевірки не посилається на невідповідність вимогам законодавству податкових накладних, за якими позивач формував податковий кредит, не вказує на неправильність складання позивачем податкових декларацій з ПДВ та розрахунків належних до бюджетного відшкодування сум ПДВ, а також не посилається на відсутність фактичної сплати позивачем у складі ціни товарів сум ПДВ, які увійшли до задекларованого позивачем бюджетне відшкодування.

Також суд першої інстанції встановлено і підтверджено позивачем копіями податкових накладних, платіжних доручень, банківських виписок, видаткових та товарно-транспортних накладних, довідок про приймання соняшника, договорів на поставку соняшника, на момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, які визначені позивачем у податкових деклараціях з ПДВ за перевіряємий період.

Надані позивачем податкових накладних, первинних документів та договорів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за періоди, які були предметом перевірки.

Колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Закону № 168/97 необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, і сплата позивачем вартості товару з податком на додану вартість є обов'язковими, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

Для обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість слід зазначити наступне:

-реальність здійснення господарських операцій, суми ПДВ за якими віднесені до податкового кредиту;

-наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності;

-віднесення до складу податкового кредиту лише сум податку, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку; -встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку; Ні в акті перевірки, ні в ході судового розгляду ДПІ не посилалось на відсутність реальних господарських операцій, тобто на безтоварність операцій, між позивачем та суб'єктами господарювання, у яких позивач безпосередньо придбавав товари (послуги). Навпаки, ДПІ в акті перевірки підтверджує факт придбання позивачем товару у постачальників по першому ланцюгу: ПП НВП «Норма-Хім» на загальну суму ПДВ 103656,33 грн., ТОВ «Галаганівський елеватор»на загальну суму ПДВ 62135,38 грн., ТОВ «Адель Експо»на загальну суму ПДВ 1367969,09 грн. та ТОВ фірма «Агрохімпродукт ЛТД»на загальну суму ПДВ 71657,12 грн. Що стосується наведених в акті перевірки дефектів статусу контрагентів у другому, третьому, четвертому та п'ятому ланцюгах поставок позивачу товару, то їх вплив на право позивача на податковий кредит та бюджетне відшкодування слід оцінювати з урахуванням можливої обізнаність позивача щодо таких дефектів.

Виходячи з того, що саме по собі невиконання контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету ще не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про дефекти статуту постачальників йому товару у другому, третьому, четвертому та п'ятому ланцюгах поставок, в матеріалах справи відсутні.

Також ДПІ не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливість з'ясувати всі обставини діяльності постачальників товарів до виробника на момент придбання цього товару, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що наведені в акті перевірки обставини діяльності вищезазначених постачальників позивача у другому, третьому, четвертому та п'ятому ланцюгах поставок не можуть бути причинами для зменшення заявлених позивачем суми бюджетного відшкодування.

Факт того, що податковий кредит у спірних періодах формувався позивачем виключно на підставі податкових накладних, які виписані суб'єктами господарювання, що мали право на виписку таких накладних і були зареєстровані як платники податку на додану вартість, не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.

Також відсутні і докази того, що позивач систематично проводить свої господарські операції переважно з тими контрагентами, які не дотримуються податкової дисципліни та не сплачують податків.

Що стосується встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість, то відповідно до положень Закону № 168/97 під цим фактом розуміється сплата податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані платником податку, і розрахунки за які є здійсненими.

В матеріалах справи знаходяться копії платіжних документів, які підтверджують той факт, що за лютий, червень, липень та серпень 2009 року до відшкодування з бюджету позивачем заявлені суми ПДВ, які не перевищують суми цього податку, фактично сплачені позивачем у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), що відповідає пп. 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97.

Твердження ДПІ про те, що позивач має право на віднесення до податкового кредиту та бюджетного відшкодування сум ПДВ лише при встановленні факту надмірної сплати цього податку до бюджету усіма постачальниками відповідних товарів (послуг) по всьому ланцюгу постачальників до виробника, і несплата податку до бюджету бодай одним з учасників ланцюга виключає можливість бюджетного відшкодування, є такими, що не ґрунтується на Законі № 168/97.

З урахуванням встановлених фактичних обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що дії позивача при формуванню бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий, червень, липень та серпень 2009 року свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

З'ясовані обставини господарської діяльності позивача не дають підстав вважати, що головною метою позивача було одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди, зокрема відшкодування податку на додану вартість з бюджету, за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Що стосується наведених відповідачем в акті перевірки доводи для зменшення позивачу спірним повідомленням-рішенням сум бюджетного відшкодування, встановивши фактичні обставини проведених позивачем господарських операцій, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в цій частині прийшов правильного висновку, що позивачем не допущено порушень вимог Закону України «Про податок на додану вартість»при формуванні податкового кредиту та визначені сум бюджетного відшкодування за лютий, червень, липень та серпень 2009 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність зменшення відповідачем спірним рішенням задекларованого позивачем бюджетного відшкодування, та обґрунтованість позовних вимог щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 06.07.2010 р. № 0001142301/0.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області, - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року по справі за позовом дочірнього підприємства «Вендельн Україна»до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

ГоловуючийсуддяС.І. Жук

суддяЮ.В. Яковлев

суддяД.В. Запорожан