Ухвала суду № 19786067, 24.11.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2011 р.Справа № 2-а-2303/11/1470 Категорія: 8.2.8Головуючий в 1 інстанції: Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Яковлева Ю.В.

судді Запорожана Д.В.

судді Жука С.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 червня 2011 року по адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва про визнання неправомірними дії, скасування податкового повідомлення-рішення,

встановила:

Позивач ФОП ОСОБА_4 24.03.2011 року звернувся до адміністративного суду з позовом до ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва з вимогою про визнання неправомірними дій та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.12.10 року №0001441720 та від 14.01.11 року №0001441720/1 про визначення податкового зобов'язання з ПДВ, яким визначено податкові зобов'язання позивача у сумі 418344,00 гривень та застосовано штрафну санкцію у сумі 209172,00 гривень та від 21.12.10 року №0001451720, а також від 14.01.11 року №0001451720/1 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, яким визначено суму його податкових зобов'язань у сумі 101283,98 гривень - всього на загальну суму 728 799,98 гривень. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки, вказані в акті перевірки №3903/17-20/НОМЕР_1 від 09.12.10 року (а.с. 10-15), на підставі яких було прийнято оскаржувані повідомлення-рішення є безпідставними, необґрунтованими та незаконними.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав зазначених у позовній заяві та додаткових поясненнях (а.с. 3-8).

Представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав зазначених в письмових запереченнях та додаткових поясненнях (а.с. 20-31, 35-40).

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 червня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_4 було відмовлено.

В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_4, з посиланням на порушення судом 1-ї інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання щодо скасування оскаржуваного судового рішення та прийняття нового, яким: визнати неправомірними дії ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва в частині проведення документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_4 та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва № 0001441720/0 від 21 грудня 2010 року, №0001441720/1 від 14.01.2011 року про визнання податкового зобовязання з ПДВ та штрафних (фінансових) санкцій на суму 627516,00 гривень та податкові повідомлення-рішення № 0001451720/0 від 21.12.2010 року, № 0001451720/1 від 14.01.2011 року про визначення податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю на суму 101283,98 гривень.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом 1-ї інстанції встановлено, що 07 грудня 2010 року ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва було проведено документальну невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Промспецтор»(код ЄДРПОУ 36433698) за період з 01.05.2010 року по 31.07.2010 року. За наслідками перевірки було складено відповідний акт № 3903/17-20/НОМЕР_1 від 09.12.10 року (а.с. 10-15), в якому відповідачем було зазначено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97 року №168/97-ВР. Враховуючи вимоги п. 1.3, п. 1.8 ст.1 цього ж Закону, відповідач дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту за перевіряємий період в розмірі 418344 гривні, а саме:

за травень 2010 року у сумі 21067,00 гривень;

за червень 2010 року у сумі 51984,00 гривні;

за липень 2010 року у сумі 345293,00 гривні.

Під час перевірки також було встановлено порушення позивачем ст. 13 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян", в наслідок чого позивачу було донараховано податок з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю за 3 кв. 2010 року в сумі 101283 гривні 98 копійок.

На підставі вищезазначеного акту відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 21.12.10 року № 0001441720, від 14.01.11 року №0001441720/1 та від 21.12.10 року № 0001451720, від 14.01.11 року №0001451720/1 (а.с. 16-19).

Як вбачається з матеріалів справи, скарги позивача, подані в адміністративному порядку, були розглянуті але податкові повідомлення-рішення були залишені без змін (а.с. 20-31).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.11 Закону України від 04.12.90 року № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" (в редакції, діючій під час спірних правовідносин), органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати, зокрема, документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі).

Невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу ДПС на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі (п.2.1 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами ОДПС України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 27.05.08 року №355.

Згідно із п. 2.4 Методичних рекомендацій, невиїзна документальна перевірка поводиться у приміщенні ОДПС на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), документів наданих платником податків або отриманих від контролюючих, правоохоронних та інших органів державної влади, а також інших відомостей, отриманих у встановленому законодавством порядку.

З матеріалів справи вбачається, що при проведені перевірки відповідачем були використані документи, які були надані позивачем (а.с. 49) та матеріали, які надійшли від ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 30.11.10 року (а.с. 53-57).

Колегія суддів вважає, що невиїзна документальна перевірка ФОП ОСОБА_4. була проведена відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством.

Вищезазначеною перевіркою було встановлено, що позивач, в порушення вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97 року “Про податок на додану вартість”, із врахуванням положень п. 2.1 ст. 2, пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 цього Закону, п. 2, 5, 8, 18 Наказу ДПА України від 30.05.97 року № 165, зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.97 року №233/2037 “Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення”, п. 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, у перевіряємому періоді включав до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за травень 2010 року на суму 21067,00 гривень, за червень 2010 року на суму 51984,00 гривень та за липень 2010 року на суму 345293,00 гривень по операціям з придбання товарів (послуг) по усним угодам з ТОВ “Промспецтор”, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, на загальну суму 418344,00 гривень.

З письмового пояснення директора ТОВ “Промспецтор” ОСОБА_6 (а.с. 56-57) вбачається, що будучи у скрутному фінансово-матеріальному становищі він, погодився на пропозицію малознайомої людини зареєструвати на своє ім'я підприємство ТОВ “Промспецтор” за винагороду в розмірі 4600,00 гривень, печатка, чекова книжка та всі документи підприємства ТОВ “Промспецтор” з моменту реєстрації знаходились у невстановленої особи, фінансово-господарською діяльністю він (ОСОБА_6.), не займався, документів, пов'язаних з фінансово-господарською діяльністю (договорів, накладних на постачання, податкових накладних, прибуткових ордерів) за весь період діяльності підприємства не підписував.

В матеріалах справи знаходиться висновок почеркознавчого дослідження «Висновок експертизи від 04.01.11 року № 8990»Миколаївського відділення Одеського НДІСЕ МЮ України, яким встановлено, що підписи на податкових накладних, та інших бухгалтерських документах виконані не керівником ТОВ “Промспецтор” ОСОБА_6, а іншою особою (а.с. 42-47).

Згідно статті 1 розділу 1 Закону від 16.07.99 року “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 2 ст. 9 вищезазначеного Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом 1-ї було вірно встановлено, що в зв'язку з тим, що громадянин ОСОБА_6, на якого було зареєстровано підприємство ТОВ “Промспецтор”, як власник та керівник підприємства фінансово-господарською діяльністю не займався, бухгалтерських та податкових документів, а також печаток підприємства не мав, бухгалтерські, податкові та платіжні документи не підписував, тому податковий кредит та валові витрати згідно бухгалтерських та податкових документів, які виписані підприємством ТОВ “Промспецтор” контрагенту ФОП ОСОБА_4 не може бути визнаним як податковий кредит та валові витрати, які фактично не підтверджені податковими накладними.

Відповідно п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА від 30.05.97 року № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.97 року за №233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку-продавця.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п. 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 року за № 168/704.

На думку колегії суддів, суд 1-ї інстанції прийшов до вірного висновку, що податкові накладні, видаткові накладні, виписані ТОВ “Промспецтор” контрагенту - покупцю ФОП ОСОБА_4 за відповідними фінансово-господарськими операціями, директором ОСОБА_6. не підписувались. Оскільки перевіркою було встановлено, що вони підписані не встановленою особою від імені керівника, яка не мала повноважень на їх підписання, отже, наявні документи не мають всі необхідні ознаки первинних документів та є такими, що не відповідають чинному законодавству, а тому податкові накладні, складені та видані із порушенням податкового законодавства України і підписанні не уповноваженою особою, та не можуть вважатися належним доказом на підтвердження правомірності формування ФОП ОСОБА_4 податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат.

Суд 1-ї інстанції вірно визнав, що позивач безпідставно включив суми податку по податковим накладним, до складу податкового кредиту з ПДВ, оскільки як уже зазначалося вони були підписані не уповноваженою особою ТОВ “Промспецтор”.

Перевіркою було встановлено, що дані відповідно до усних угод про постачання товарів, які були включені позивачем до декларації про доходи за 3 кв. 2010 року протирічать перевіреній інформації, яка надійшла від ВПМ ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, а саме надісланому “Подання про надання оперативної інформації”, щодо перевірки ТОВ “Промспецтор” та письмовому поясненню директора ТОВ “Промспецтор” ОСОБА_6

Відповідно до ст. 13 ДКМ України “Про прибутковий податок з громадян” від 26.12.92 року, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позивачем до складу валових витрат, відображених в деклараціях про доходи, безпідставно було включено суми оплати за товар по податковим накладним, які були підписані не уповноваженою особою ТОВ “Промспецтор”.

Перевіркою також не встановлено підтвердження позивачем витрат, пов'язаних з перевезенням вантажів. Згідно Правил перевезень автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 року №63, товарно-транспортна накладна - це є єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання ТМЦ, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків для перевезення вантажу та обліку виконаних робіт.

Відповідно до п. 10.1 Правил перевезень автомобільним транспортом в Україні, перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених довгострокових договорів з замовниками, згідно замовлень або по разовому договору. Крім того, до договорів повинні надаватися необхідні товарно-транспортні документи - це шляховий лист вантажного автомобілю, типова форма №2-ТН, товарно-транспортна накладна - типова форма №1-ТН, талон замовника - типова форма №1-Т3, які затверджені наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.95 року №488/346. Отже, враховуючи однозначну необхідність застосування облікового документу при здійсненні вантажних перевезень, використання товарно-транспортної накладної є обов'язковим. Згідно же письмового пояснення ФОП ОСОБА_4 (від 25.11.10 року №10807/10) транспортування товарів придбаних у ТОВ “Промспецтор” проводилось особисто ФОП ОСОБА_4, але будь-яких вище вказаних документів, які свідчать про транспортування товарів, позивачем надано не було.

Також позивачем не було підтверджено відповідними первинними (транспортними) документами, що товари були придбані у ТОВ “Промспецтор” та дійсно отримані підприємцем.

Суд 1-ї інстанції критично оцінив доводи позивача щодо реальності та товарності операцій між позивачем та його контрагентами, та, на думку колегії суддів, прийшов до обґрунтованого висновку про направленість цих відносин виключно на досягнення тільки певної податкової вигоди сторонами і про відсутність мети на досягнення певного реального господарського (виробничого) результату.

На думку колегії суддів, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва від 21.12.10 року №0001441720, від 14.01.11 року №0001441720/1 та від 21.12.10 року №0001451720, від 14.01.11 року №0001451720/1 є правомірними, прийнятими в порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування або зміни вказаної постанови колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 195, ст. 197, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 та п.1 ч.1 ст. 205 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 червня 2011 року по адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва про визнання неправомірними дії, скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5-ть днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена в касаційному порядку у відповідності до положень діючого законодавства до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:/підпис/Ю.В. Яковлев Суддя:/підпис/Д.В. Запорожан Суддя:/підпис/С.І. Жук