Ухвала суду № 19785074, 17.11.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2011 р.Справа № 2-а-7726/10/1470 Категорія: 8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Яковлева Ю.В.

судді Запорожана Д.В.

судді Жука С.І.

при секретарі Довженко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новобузької міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НАДРИ»до Новобузької міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановила:

Позивач ТОВ «НАДРИ»04.11.2010 року звернувся до суду з уточненим позовом до Новобузької МДПІ Миколаївської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за №0000212301/0 від 26.10.2010 року про визначення податкового зобовязання за платежем з податку на додану вартість в сумі 589002,98 гривень, із яких 392668,65 гривень за основним платежем та 196334,33 гривень за штрафними санкціями. Позивач обґрунтував свої позовні вимоги тим, що підставою для постановлення спірного повідомлення-рішення слугував невмотивований висновок контролюючого органу, викладений в акті невиїзної документальної перевірки від 20.10.2010 року, проведеної з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за березень-квітень 2009 року та податку на прибуток за період з 01.01.2009 року по 31.03.2009 року, про безтоварність проведених господарських операцій між позивачем та ТОВ «Центр Стайл»за договором поставки №02/03-01 від 02.03.2009 року. Обґрунтовуючи доводи про неправомірне визначення контролюючим органом податкового зобовязання, позивач посилався на підтвердження валових витрат та податкового кредиту за вищевказаний період первинними документами, а саме: податковими накладними, видатковими накладними та платіжними дорученнями.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на законність проведеної перевірки позивача та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобовязання за платежем з податку на додану вартість в звязку з безтоварністю господарських операцій між ТОВ «НАДРИ»та ТОВ «Центр Стайл», оскільки були відсутні документи, які б підтверджували транспортування товарно-матеріальних цінностей від поставщика покупцю (товаро-транспортні накладні), та порушенням податкового законодавства ТОВ «Центр Стайл»(недобросовісним платником податків).

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «НАДРИ»було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Новобузької міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області від 26.10.2010 року за №0000212301/0.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «НАДРИ»3 (три) гривні 40 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

В апеляційній скарзі позивач, з посиланням на порушення судом 1-ї інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання щодо скасування оскаржуваного судового рішення та прийняття нового, яким в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом 1-ї інстанції встановлено, що 20 жовтня 2010 року відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «НАДРИ»з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за березень-квітень 2009 року та податку на прибуток за період з 01.01.2009 року по 31.03.2009 року. За наслідками перевірки контролюючим органом 20.10.2010 року було складено акт №434/23-01/13864162 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «НАДРИ»(код ЄДРПОУ 13864162) з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за березень-квітень 2009 року та податку на прибуток за період з 01.01.2009 року по 31.03.2009 року».

Відповідно до вищезазначеного Акту, перевіркою було встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР, в результаті чого було занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 392668,65 гривень, в тому числі за квітень 2009 року - 392668,65гривень.

26 жовтня 2010 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000212301/0 про визначення податкового зобовязання за платежем з податку на додану вартість в сумі 589002,98 гривень, із яких 392668,65 гривень за основним платежем та 196334,33гривень за штрафними санкціями.

Підставою для прийняття оспорюваного рішення був висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки, про безтоварність проведених господарських операцій між позивачем та ТОВ «Центр Стайл», в звязку з непідтвердженням їх (господарських операцій) документами про транспортування товарно-матеріальних цінностей від поставщика покупцю (товарно-транспортних накладних та ін.).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право:

здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів, додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, а також фізичними особами (п.1ч.1 ст.11 Закону);

при проведені перевірок вилучати у підприємств, установ та організацій копії фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчать про приховування (заниження) обєктів оподаткування, несплату податків та зборів (п.9 ч.1 ст.11 Закону);

застосовувати до платників податків фінансові санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України(п.11 ч.1 ст.11 Закону).

Судом 1-ї інстанції було вірно встановлено, що 02 березня 2009 року між ТОВ «НАДРИ»та ТОВ «Центр Стайл»було укладено договір поставки за №02/03-01 (а.с. 24), відповідно до умов якого саме ТОВ «Центр Стайл»(постачальник) зобовязується поставити на адресу ТОВ «НАДРИ»(отримувачу) обладнання, комплектуючі, інструменти, матеріали згідно Специфікації.

Згідно п. 3.1 зазначеного вище Договору «Постачальник»(ТОВ «Центр Стайл»поставляє товар на адресу «Отримувача»(ТОВ «Надри») на умовах СРТ міжнародних правил «Інкотермс». Відповідно до цих Умов (СРТ) саме «Постачальник»зобовязаний забезпечити сам або за свій рахунок організувати перевізку товару будь-яким видом транспорту, включно змішані перевізки. На виконання домовленості покупець отримав від продавця: плити залізобетонні в кількості 100 шт., підпятники залізобетонні в кількості 50 шт., сітку «рабіца»(видаткова накладна №2-8 від 02.03.2009 року, податкова накладна №2-8 від 02.03.2009 року); вібропітатель, лєнточний конвеєр В650х14, лєнточний конвеєр В650х21, відброгрохот, возвратний лєнточний конвеєр, лєнточний конвеєр В500х15 (видаткова накладна №5-4 від 05.03.2009 року, податкова накладна №5-4 від 05.03.2009 року); плити залізобетонні в кількості 100 шт., підпятники залізобетонні в кількості 50 шт., сітку «рабіца»(видаткова накладна №16-7 від 16.03.2009 року, податкова накладна №16-7 від 16.03.2009 року).

В акті перевірки на підтвердження вказаних господарських операцій контролюючим органом було зазначено про наявність видаткових накладних, податкових накладних та банківських платіжних документів на перерахування грошових коштів через установи банку поставщику. На вказану поставку товарів контрагент виписав податкові накладні, на підставі яких сума ПДВ була внесена позивачем до складу податкового кредиту.

Реальність (дійсність) вказаних господарських операцій була підтверджена, в тому числі договором поставки товарів від 02.03.2009 року за №02/03-01, специфікацією до угоди, видатковими накладними, податковими накладними, договором оренди придбаного майна, актом перевірки наявності та стану майна, що передано в оренду, розпорядженням на відвантаження товарно-матеріальних цінностей, актом інвентаризації матеріальних цінностей станом на 15.09.2009 року.

Видані позивачеві контрагентом податкові накладні відповідають вимогам діючого законодавства і є належним доказом правомірності формування податкового кредиту по ПДВ. На момент видачі податкових накладних поставщик був зареєстрований платником ПДВ, а отже, мав право їх виписувати. В свою чергу, покупець мав правові підстави включити суму ПДВ по таким податковим накладним в податковий кредит.

Судом 1-ї інстанції також було правомірно встановлено, що в подальшому частина вказаного обладнання була здана в оренду ТОВ «ПЛАТО»(складові частини дрібно-сортувального комплексу), реалізовано ТОВ «ПЛАТО»та ТОВ «СПЕЦПРОМРЕМОНТ», що підтверджується довіреностями на отримання плит залізобетонних, підпятників, сітки рабиці від 03.12.2010 року та 16.12.2010 року, видатковим накладними, актами приймання-передачі віброгрохоту, вібропітателя, возвратного лєнточного конвеєра, лєнточного конвеєра В500*15, лєнточного конвеєра В650*21, лєнточного конвеєра В500*15, лєнточного конвеєра В500*15, актами здачі-прийомки виконаних робіт за період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року, податковими накладними, договором поставки від 19.07.2010 року №19/07-01, договором оренди майна з правом викупу між ТОВ «НАДРИ»та ТОВ «ПЛАТО», специфікаціями до угод, товарно-транспортними накладними.

Зазначені обставини вказують на фактичну наявність майна в ТОВ «НАДРИ»при вчиненні угод по реалізації та здачі його в оренду, що в свою чергу свідчить про реальність (товарність) господарських операцій по придбанню вказаного майна позивачем в ТОВ «Центр Стайл». Також наявність вказаного майна було підтверджено актами здачі-прийомки орендованого майна, актами здачі-прийомки виконаних робіт,актом перевірки наявності та стану майна, що передано в оренду ТОВ «ПЛАТО»від 31.12.2010 року.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Законом України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вищевказаного Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 ст. 7 цього Закону. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом пунктом документами.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 цього ж Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, в судовому засіданні в якості свідка був допитаний директор ТОВ «НАДРИ»- ОСОБА_5, який підтвердив факт реального вчинення господарських операцій за угодою 02.03.2009 року за №02/03-01, зазначивши, що доставка товарно-матеріальних цінностей проводилась за рахунок продавця, яким не було надано товарно-транспортні накладні (а.с. 265-266).

До того ж, субєкт господарювання (добросовісний учасник угод та господарських операцій) законодавчо не наділений а ні обовязками, а ні можливістю контролю (навіть за власною ініціативою) за сплатою податків іншими субєктами підприємницької діяльності. Для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обовязкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. Якщо контрагент не виконав свого зобовязання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст.61 Конституції України). Зазначена обставина (недобросовісність учасника угоди щодо спали податків та зборів) не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

З наведеного слідує, що сама по собі несплата податку постачальником чи продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту .

Порушення субєктами господарювання дисципліни складання первинних документів (крім податкових накладних), порушення умов угод в частині термінів поставки та оплати не може бути безперечним доказом безтоварності господарських операцій при встановлені наявності майна, з яким проводились господарські операції.

Судом 1-ї інстанції було обґрунтовано зазначено, що оскільки відповідачем (субєктом владних повноважень), на якому в адміністративному судочинстві лежить тягар доказування правомірності своїх дій, не надано спростувань реального характеру здійснюваних позивачем господарських операцій, що були обумовлені діловою метою, доводи ДПІ про фіктивність здійснених між ТОВ «НАДРИ»та ТОВ «Центр Стайл»правочинів є бездоказовими.

Також, із акта перевірки не вбачається аргументованого викладення інкримінованих субєкту господарювання діянь, що суперечить вимогам Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року №327, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за № 925/11205, із приписів якого слідує, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті перевірки чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також субєктивних припущень, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб субєкта господарювання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, яким правомірно були визнані безпідставними судження відповідача про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Центр Стайл»(постачальник), в звязку відсутністю документів, які б підтверджували транспортування товарів від ТОВ «Центр Стайл»до ТОВ «НАДРИ»(товарно-транспортних накладних), оскільки той факт, що у позивача були відсутні товарно-транспортні накладні, в даному випадку не має правового значення. Судом 1-ї інстанції було встановлено, що позивачем оплачено товар з врахування його доставки (вказана обставина відповідачем не оспорюється), а тому складання товарно-транспортних накладних (які не були виписані та надані поставщиком) в зазначеному випадку не залежить від волі покупця товару. Крім того, жодним нормативно-правовим актом не визначено, що саме товарно-транспортна накладна є єдиним первинним документом для списання товарно-матеріальних цінностей підприємством, що здійснювало їх відпуск, та для оприбуткування товарів підприємством-одержувачем, а також для складського, оперативного і бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей.

Судом 1-ї інстанції також було вірно визнано факт поставки товарів по господарським операціям, які були підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, тому припущення контролюючого органу про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Центр Стайл»не ґрунтується на фактичних даних. А при доведеності реальності вчинених господарських операції, що були підставою для формування позивачем податкового кредиту, порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства не може слугувати підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

На думку колегії суддів, апелянт не надав до суду 1-ї інстанції допустимих та достатніх доказів на обґрунтування припущень, викладених в акті перевірки щодо порушення позивачем податкового законодавства. Стосовно зазначених у висновках акта перевірки порушень вимог п.7.4 та п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті допущення яких позивачеві донараховано зобовязання з податку на додану вартість, на думку колегії суддів, суд 1-ї інстанції правомірно вважає їх невмотивованими та неаргументованими належними доказами.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив зазначену постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування або зміни вказаної постанови колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 та п.1 ч.1 ст. 205 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Новобузької міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НАДРИ»до Новобузької міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий:/підпис/Ю.В. Яковлев

Суддя:/підпис/Д.В. Запорожан

Суддя:/підпис/С.І. Жук

Суддя Одеського апеляційного

адміністративного суду Ю.В. Яковлев