Ухвала суду № 19784952, 17.11.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2011 р.Справа № 2-а/1570/1916/2011 Категорія: 8.1.1 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді Запорожана Д.В.,

судді Яковлева Ю.В,

судді Жука С.І.

при секретарі Ексузяні М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство Рисоіл Термінал»до державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство Рисоіл Термінал»звернулося до суду з позовом до ДПІ у м. Іллічівську Одеської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 15 лютого 2011 року № 0000062200/0.

Свої позовні вимоги ТОВ «Спільне підприємство Рисоіл Термінал»обґрунтувало незаконністю вищенаведеного рішення відповідача.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року вищенаведений позов було задоволено. Скасовано спірне рішення.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. м. Іллічівську Одеської області просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні даного позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог діючого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року, результати якої відображені в акті № 134/23-0301/31786337 від 02.02.2011 року /а.с. 10-50/.

У вищенаведеному акті здійснено висновок про порушення позивачем п. 13.2. ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», наслідком чого стало заниження ним (позивачем) податку на доход нерезидента на загальну суму у 1210015 гривень.

На підставі вищенаведеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.02.2011 року № 0000062200/0, про визначення позивачу податкового зобовязання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 1210015 грн. основного платежу та 302504 грн. штрафних санкцій /а.с.52/.

Між позивачем (орендатор) та компанією «ОСОБА_4»Швейцарія (орендодавець) укладений договір оренди № 5 від 01.06.2006 року, відповідно до якого орендодавець передає належне йому на праві власності, а орендатор приймає в орендне користування, наступне майно та обладнання, що іменується в наступному «обєкт оренди»та розташований за адресою АДРЕСА_1 триповерхова адміністративно побутова будівля з вбудованою продуктивною насосною, загальною площею 263,4 кв.м., споруда залізничної двосторонньої естакади на 8 вагонів з навісом, автомобільні ваги, технологічне та інше устаткування, встановлене на обєкті оренди. Розмір орендної плати складає 63000 дол. США на місяць /а.с.53-57/.

Вказане майно було передано позивачу на підставі акту приймання передачі майна по договору оренди № 5 від 01.06.2006 року /а.с.58/.

В наступному вказаний договір оренди від 01.06.2006 року був розірваний, про що свідчить додаткова угода від 30.04.2008 року /а.с.63/ та орендоване майно на підставі акту приймання-передачі від 30.04.2008 року було повернуто власнику /а.с.62/.

Між позивачем та компанією «ОСОБА_4»Швейцарія укладений договір доручення від 02.01.2007 року № 1, згідно умов якого довіритель (компанія «ОСОБА_4») доручає, а повірений (ТОВ «СП Рисоіл Термінал») приймає на себе зобовязання по дорученню та за рахунок компанії організувати проведення комплексу робіт по проектуванню та будівництву нижнього резервуарного парку Бази наливних вантажів, розташованої на території АДРЕСА_1 /а.с.64-67/. За виконання обовязків, винагорода повіреного складає 0,1 % від суми виконаного доручення.

Згідно додатку № 1 до угоди про зарахування зустрічних вимог заборгованість компанії «ОСОБА_4»перед ТОВ «СП Рисоіл Термінал»по договору доручення № 1 від 02.01.2007 року складає 1017118,31 дол. США /а.с.71/.

При виконанні вищезазначених договорів між сторонами виникла взаємна грошова заборгованість по зобовязанням, у звязку з чим позивач ТОВ «СП Рисоіл-Термінал»та компанія «ОСОБА_4»Швейцарія уклали угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 26.03.2010 року, відповідно до якої в звязку з тим, що сторони мають одне до одного зустрічні однорідні вимоги, тому в результаті проведення зарахування зустрічних однорідних вимог грошові зобовязання ТОВ «СП Рисоіл Термінал»перед компанією «ОСОБА_4»за договором оренди № 5 від 01.06.2006 року припиняються частково на суму 1017118,31 дол. США та залишок заборгованості позивача складає 113179,88 дол. США. /а.с.69-70/.

Факт зарахування зустрічних позовних вимог не заперечується ДПІ у м. Іллічівську, про що також зазначено в акті перевірки, проте як зазначено в акті перевірки, відповідач вважає, що вказана сума зарахування зустрічних позовних вимог у розмірі 1017118,31 дол. США, що у еквіваленті складає 8066765,32 грн. є сумою отриманого доходу компанії «ОСОБА_4»Швейцарія за договором оренди майна та обладнання, а тому на вказану суму повинен був нараховуватися податок на прибуток нерезидентів, відповідно до вимог п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, лізингова (орендна) плата, що сплачується (нараховується) резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента-лізингодавця (орендодавця).

Відповідно до п. 13.2. ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Тобто, як вбачається зі змісту цієї статті, її положення застосовуються тільки у тому випадку, коли інше не передбачено нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Міжнародним договором, що регулює зазначені відносини є «Конвенція між Урядом України і Швейцарською Федеративною Радою про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і капітал»від 30.10.2000 року, ратифікована Україною 10.01.2002 року, яка набула чинності 26.02.2002 року (далі Конвенція).

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції, доходи, що одержуються резидентом Договірної Держави від нерухомого майна, яке знаходиться в другій Договірній Державі, можуть оподатковуватися у цій другій Державі. Згідно п. 3 ст. 6 Конвенції, положення п. 1 будуть застосовуватись до доходів, що одержуються від прямого використання, здавання в оренду або використання в будь-якій іншій формі нерухомого майна. Стаття 23 Конвенції регулює порядок усунення подвійного оподаткування у Швейцарії та в Україні.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 Конвенції, з урахуванням положень законодавства України, що стосуються звільнення податку, сплаченого на території за межами України, на швейцарський податок, сплачуваний за законодавством Швейцарії та відповідно до цієї конвенції прямо або шляхом вирахування, на прибуток, або доходи з джерел, розташованих у Швейцарії, або на капітал, що підлягає оподаткуванню, який міститься у Швейцарії, буде робитися знижка у вигляді кредиту проти будь-якого українського податку, обчислюваного стосовно таких прибутку, доходу або капіталу, стосовно яких обчислюється швейцарський податок.

Процедуру звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, які набрали чинності в установленому порядку (далі - міжнародні договори), та відшкодування (повернення) сум податку, надміру сплачених на території України визначає постанова Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 р. N 470 «Про затвердження Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування», що діяла на час проведення перевірки позивача ДПІ у м. Іллічівську.

Відповідно до п. 4 вказаної Постанови, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором. Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни. Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов'язково містити таку інформацію: повну назву або прізвище нерезидента, підтвердження, що нерезидент є особою, на яку поширюється дія положення міжнародного договору, тобто відповідно до законодавства відповідної країни підлягає оподаткуванню в цій країні на підставі постійного місцеперебування (місця проживання) або на іншій підставі, назву компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного органу, яка засвідчує підтвердження, дату видачі. Довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана.

Як вбачається з матеріалів справи, компанія «ОСОБА_4»є резидентом Швейцарії, про що свідчить свідоцтво за 2010 рік, яка видана Кантональною податковою адміністрацією Кантону Женева, Швейцарія, згідно якої компанія «ОСОБА_4»має головний офіс у Женеві та підлягає кантональному, комунальному та федеральному оподаткуванню стосовно податків на чистий прибуток, а також кантональному та комунальному оподаткуванню стосовно податків на капітал /а.с.103/. Аналогічне свідоцтво було видано також і на 2009 рік /а.с.105/.

Як вбачається з довідки аудиторської компанії Genev Audit SA від 13.04.2011 року, яка на правах аудитора має право проводити аудит фінансових звітів і податкових нарахувань, згідно з результатами аудиту фінансових звітів компанії «ОСОБА_4»їх дохід від оренди за договором оренди обладнання № 5 від 01.06.2006 року з ТОВ «СП Рисоіл Термінал»за період з 2006 року по 2008 рік був включений до оподатковуваного доходу компанії «ОСОБА_4», а податок був сплачений відповідно до податкового законодавства Швейцарії /а.с.113/.

Відповідно до п. 7 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2011 року № 470 особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобовязана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у терміни та за формою, встановленими Державною податковою адміністрацією.

Порядок надання звітів про утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів, затверджений Наказом ДПА України від 16.01.1008 року № 28, що діяв у періоді, який перевірявся. Відповідно до п.п. 2.2. п. 2 вказаного Наказу, щодо порядку заповнення звіту визначено, що у колонці 4 «ставка податку (%) за законом»визначені ставки податку на доходи нерезидентів відповідно до ст. 13 Закону. Якщо особа, що виплачує доходи, безпосередньо застосовує норми міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування, яким передбачені інші ставки, відповідно до процедури, передбаченої постановою, то в колонці № 5 «ставка податку (%) за міжнародним договором проставляється ставка податку, передбачена міжнародним договором (у тому числі нуль, якщо міжнародним договором передбачено звільнення від оподаткування).

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не порушував вимог п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та нарахування податку на доход нерезидента, оскільки в матеріалах справи є документи, що підтверджують податкове резиденство компанії «ОСОБА_4»Швейцарія за 2010 рік, а також включення доходу компанії «ОСОБА_4»від оренди за договором № 5 від 01.06.2006 року до оподатковуваного доходу компанії «ОСОБА_4»за 2006-2008 роки та сплату компанією «ОСОБА_4» податку відповідно до законодавства Швейцарії, що спростовують твердження представника відповідача стосовно відсутності вказаних документів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій та бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність спірного рішення відповідача у звязку з не доведенням відповідачем обставин на яких ґрунтуються його заперечення.

Частиною 1 ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство Рисоіл Термінал»до державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 15 лютого 2011 року № 0000062200/0 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвала у повному обсязі виготовлена 21 листопада 2011 року

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /Ю.В. Яковлев/

/С.І.Жук/