Постанова № 19784940, 17.11.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2011 р.Справа № 2-а-1570/498/2011 Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Федусик А. Г.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді Запорожана Д.В.,

судді Яковлева Ю.В,

судді Жука С.І.

при секретарі Ексузяні М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 9 червня 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрейдінг-Овідіополь»до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про скасування рішень та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотрейдінг-Овідіополь»звернулося до суду з позовом до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень від 30 грудня 2010 року №№ 0010852301/0, 0010862301/0 та 0010872301/0 і зобовязання видати довідку замість акту перевірки.

Свої позовні вимоги ТОВ «Автотрейдінг-Овідіополь»обґрунтувало виключно тим, що отримані послуги з оренди складських приміщень та «майданчика для зберігання автомобілів»відносяться до його господарської діяльності.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 9 червня 2011 року вищенаведений позов було частково задоволено. Скасовано спірні рішення. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ДПІ у Малиновському районі м. Одеси просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні даного позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено перевірку позивача щодо дотримання вимог діючого законодавства за період з 17 жовтня 2008 року по 30 червня 2010 року, результати якої відображені в акті від 16 грудня 2010 року № 406/23-213/36155150 /а.с. 8-36/.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», наслідком чого стало заниження ним ПДВ на загальну суму у 31775 гривень та завищення залишку відємного значення у травні 2010 року на 9550 гривень; п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», наслідком чого стало заниження ним податку на прибуток на загальну суму у 62630 гривень. Зміст порушень полягав у збільшенні валових витрат та податкового кредиту за рахунок отриманих послуг (оренда складських приміщень та земельної ділянки) які не використовувалися позивачем у власній господарській діяльності.

На підставі вищенаведеного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 30 грудня 2010 року № 0010852301/0 про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 93945 гривень (основний платіж 62630 гривень, штрафні санкції - 31315); № 0010862301/0 про визначення позивачу податкового зобовязання з ПДВ на загальну суму у 47662,5 гривень (основний платіж 31775 гривень, штрафні санкції 15887,5 гривень); № 0010872301/0 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за травень 2010 року на 9550 гривень /а.с. 37-39/.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»вiд 03.04.1997 року № 168/97-ВР (редакція чинна на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вiд 28.12.1994 року № 334/94-ВР (редакція чинна на час виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, валові витрати та податковий кредит можуть були збільшені виключно у разі, якщо придбані активи використовувалися у власній господарській діяльності.

Частиною 1 ст. 3 ГК України передбачено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Матеріали справи не містять жодних доказів того, що оренда вищенаведених складських приміщень та «майданчика для зберігання автомобілів»використовувалася позивачем саме для здійснення власної господарської діяльності.

На думку колегії суддів, основний вид діяльності підприємства (реалізація автомобілів), укладення вищенаведеного договору оренди і збіг юридичної адреси позивача з адресою орендованих активів беззаперечно доказують виключно факти даних доводів, а саме вид діяльності позивача, наявність відповідного договору та збіг вищенаведених адрес. Наведені факти, як кожний окремо так і у їх сукупності (і в різних комбінаціях), на думку колегії суддів, жодним чином не свідчать про використання вищенаведених активів позивачем у власній господарській діяльності.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідач належними та допустимими доказами, зокрема акт перевірки, довів порушення позивачем вищенаведених норм діючого законодавства.

Отже, на думку колегії суддів, підстав для висновку про протиправність спірних рішень відповідача не мається.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищенаведеним вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення оскаржена постанова суду першої інстанції не відповідає.

Пунктом 4 ст. 202 КАС України передбачено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив такі порушення норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення даної справи, внаслідок чого його постанова підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні даного позову у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 9 червня 2011 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрейдінг-Овідіополь»до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень від 30 грудня 2010 року №№ 0010852301/0, 0010862301/0 та 0010872301/0 і зобовязання видати довідку замість акту перевірки відмовити у повному обсязі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Постанова у повному обсязі виготовлена 21 листопада 2011 року

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /Ю.В. Яковлев/

/С.І.Жук/