Ухвала суду № 19784757, 03.11.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2011 р.Справа № 2-а-6868/10/1570 Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Димерлія О.О. та Єщенка О.В.

при секретарі Ступак Ю.О.

за участю представників:

апелянта Артошина Олександра Сергійовича

позивача Пироженко Олени Іванівни Мглосєк Юлії Володимирівни Домбровського Дениса Пилиповича розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2010 року за позовом публічного акціонерного товариства «Одеса-Авто»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000961540/0 від 15 грудня 2009 року, № 0000961540/1 від 17 березня 2010 року, №0000961540/2 від 31 березня 2010 року, № 0000961540/3 від 17 червня 2010 року, - В С Т А Н О В И В:

В червні 2010 року публічне акціонерне товариство «Одеса-Авто»звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000961540/0 від 15 грудня 2009 року, № 0000961540/1 від 17 березня 2010 року, №0000961540/2 від 31 березня 2010 року, № 0000961540/3 від 17 червня 2010 року .

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що при отриманні податкових накладних в серпні 2009 року за липень 2009 року обґрунтовано відніс до податкового кредиту липня 2009р. податкові накладні, надавши відповідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2009 року, тому висновки СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі, викладені в акті перевірки №779/15-4/03120420/41 від 07.12.2009 року є не обґрунтованими, в звязку з чим податкові повідомлення-рішення № 0000961540/0 від 15 грудня 2009 року, № 0000961540/1 від 17 березня 2010 року, №0000961540/2 від 31 березня 2010 року, № 0000961540/3 від 17 червня 2010 року підлягають скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2010 року позов публічного акціонерного товариства «Одеса-Авто»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, - задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000961540/0 від 15 грудня 2009 року, № 0000961540/1 від 17 березня 2010 року, №0000961540/2 від 31 березня 2010 року, № 0000961540/3 від 17 червня 2010 року, прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великим платниками податків у м. Одесі

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Одесі в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У звязку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позову .

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом вірно встановлено, що посадовими особами СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі була проведена позапланова документальна виїзна перевірка ВАТ «Одеса-Авто»щодо правомірності включення податкових накладних, виписаних у попередніх звітних періодах до складу податкового кредиту в уточнюючому розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2009р., за наслідками якої 07.12.2009року. складено акт №779/15-4/03120420/41.

Перевіркою встановлено порушення ВАТ «Одеса-Авто»п.п.7.2.3,п.п.7.2.6 п.7.2 , п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет в розмірі 5 102 грн. по уточнюючому розрахунку наданому СДПІ по роботі з ВВП у м. Одесі у вересні 2009 року , за липень 2009 року №9001151648 від 21.09.2009 року.

На підставі вищезазначеного акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення №0000961540/0 від 15.12.2009 р. про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 5 102,28 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 2 551,14 грн.

Не погоджуючись з висновками СДПІ по роботі з ВВП у м. Одесі, викладеними у повідомленні-рішенні №0000961540/0 від 15.12.2009року, ПАТ «Одеса-Авто» звернулося зі скаргою до відповідача на вказане рішення. Рішенням про результати розгляду скарги від 22.02.2010р. остання залишена без задоволення. Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся зі скаргою від 04.03.2010р. до ДПА в Одеській області, яка рішенням від 13.03.2010 року залишила скаргу без задоволення. СДПІ по роботі з ВВП у м. Одесі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000961540/1 від 17 березня 2010 року. Позивач звернувся до ДПА в Одеській області зі скаргою на податкове повідомлення-рішення № 0000961540/1 від 17 березня 2010 року, яка була залишена без задоволення та прийнято податкове повідомлення-рішення №0000961540/2 від 31 березня 2010 року, не погоджуючись з яким, позивач звернувся до ДПА України. Рішенням ДПА України від 28.05.2010 р. скаргу залишено без задоволення. 17.06.2010р. СДПІ по роботі з ВВП прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000961540/3 від 17 червня 2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні, що виписані в попередніх звітних періодах, на підставі яких нарахований податковий кредит, фактично отримані позивачем в період серпня 2009 року, що підтверджується відповідними записами у книзі виданих та отриманих податкових накладних, яка ведеться на підприємстві (а.с.77-86) та не заперечується відповідачем.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст.15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

У звязку з тим, що ПДВ за зазначеними податковими накладними не був врахований у попередніх податкових деклараціях, 21.09.2009 року ПАТ «Одеса-Авто»за №900151648 подало до СДПІ уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2009 року, в якому до складу податкового кредиту у рядку 10.1 Декларації з ПДВ були включені суми ПДВ по податковим накладним, виписаним постачальниками товарів, робіт (послуг) у липні 2009 року та списання коштів з розрахункового рахунку ВАТ «Одеса-Авто», по яким відбулося у липні та серпні 2009 року.

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення однієї з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Проаналізувавши зазначені норми, суд приходить до висновку, що відповідно до положень пп. 7.5.1 ст. 7 Закону датою виникнення права позивача на податковий кредит є, зокрема, дата фактичного отримання ним податкових накладних.

При цьому суд першої інстанції вірно зазначив, що якщо на дату виникнення права на податковий кредит, позивач не скористався реалізацією свого права на отримання податкового кредиту, він це право не втрачає. Тобто, позивач має право самостійно приймати рішення щодо реалізації свого права на податковий кредит у майбутніх періодах. Норма Закону, який, як вважає контролюючий орган, порушив платник податків, не містить обмежень по строках отримання податкової накладної, та не обмежує строк дії права платників податків на формування податкового кредиту.

Відповідно п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтверджені зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними документами.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла до висновку, що позивачем суми ПДВ включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, що відповідає вимогам пп. 7.5.1 ст. 7 Закону. Включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було би безпідставним, так як право на податковий кредит виникає у платника податків після одержання податкової накладної - єдиного документа первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Таким чином, висновки СДПІ, викладені в акті перевірки від №779/15-4/03120420/41 від 07.12.2009 року, про порушення позивачем вимог п.п.7.2.3,п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»є необґрунтованими, оскільки право платника податку надати уточнюючий розрахунок у випадку самостійного виявлення помилок у показниках раніше поданих податкових декларацій передбачено п.5.1. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», і в судовому засіданні було встановлено, що позивач, скориставшись цим правом, правомірно відніс до податкового кредиту ПДВ на підставі зазначених уточнюючих розрахунків.

В апеляційній скарзі представник відповідача зазначив, що відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону, у разі відмови з боку постачальника товарів надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Від ПАТ «Одеса-Авто»відповідна заява зі скаргою на вищезазначених постачальників разом з розрахунковими документами не надходила, та документального підтвердження затримки отримання таких накладних з запізненням до перевірки не надано окрім копій листів журналу реєстрації вхідної пошти підприємства та отриманих податкових накладних з печатками, на яких зазначено вхідний номер печатки.

Однак судом апеляційної інстанції не приймають до уваги вищезазначені твердження апелянта, оскільки даною нормою Закону передбачено право подання такої скарги, а не обовязок, оскільки застосування встановленого ч.2 п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" порядку формування платником податку податкового кредиту, на який посилався відповідач в обґрунтування прийнятого спірного повідомлення-рішення та заперечень проти позову, є правом платника податку, і невикористання ним цього права на думку суду не позбавляє права такого платника застосувати інший, передбачений п.5.1. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», порядок формування податкового кредиту, а саме шляхом подання уточнюючого розрахунку чи шляхом зазначення уточнених показників у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195,196,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2010 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 07.11.2011 р.

Головуючий: суддя Зуєва Л.Є.

суддя Димерлій О.О.

суддя Єщенко О.В.