Ухвала суду № 19784426, 16.11.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2011 р.Справа № 2-а-3374/11/1470 Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Романішина В.Л.,

суддів Бойка А.В., Яковлєва О.В.,

за участю секретаря Харченко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Стивідорна компанія Нікмет-термінал»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про визнання неправомірними дій по призначенню та проведенню перевірки, визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2011 року ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-термінал»звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до СДПІ ВПП у м. Миколаєві про визнання неправомірними дій по призначенню та проведенню 18.03.2011р. документальної невиїзної перевірки позивача з питань правильності обчислення ПДВ при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Віп-Строй-ЛТД» за період грудень 2010р.; визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000120037 від 07.04.2011р.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у податкового органу були відсутні встановлені Законом підстави для проведення перевірки, оскільки акт перевірки складено та підписано разом з копією наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. При цьому, ні наказу про проведення перевірки, а ні повідомлення про її проведення підприємству не надсилалося. Позивач не погоджується з висновком податкової інспекції про нікчемність договорів, украдених з ТОВ «Віп-Строй-ЛТД»і, як наслідок, завищено податковий кредит в сумі 62422 грн., оскільки вказуючи в акті перевірки, що контрагенти постачальника не мали необхідних умов для постачання товарів, надання послуг і виконання робіт, відповідачем наведено тільки опис тих чи інших матеріалів, пояснень, посилань на існування окремих кримінальних справ, однак немає посилання на жодне рішення суду щодо визнання будь-якої угоди недійсною чи обвинувального вироку суду про притягнення будь-кого до відповідальності за фіктивне підприємництво. Податковий орган замість звернення до суду з відповідними позовами, самостійно визнає угоди нікчемними, не маючи на це відповідних повноважень. Всі податкові накладні, акти виконаних робіт, розрахункові документи, товарно-транспортні накладні у ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-термінал»є у наявності, однак при проведенні перевірки до уваги взяті податковим органом не були.

СДПІ ВПП у м. Миколаєві проти позову заперечила, зазначивши, що проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено ПДВ за грудень 2010р. на суму 62422 грн. З урахуванням того, що актом від 18.03.2011р. було встановлено факти укладення між ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-термінал»та фіктивним субєктом підприємницької діяльності ТОВ «Віп-Строй-ЛТД»нікчемних угод, право у позивача на податковий кредит з ПДВ на підставі податкових накладних, наданих на виконання нікчемних угод, не виникає. Свої дії СДПІ ВПП у м. Миколаєві вважає правомірними, в задоволенні позову просила відмовити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.07.2011 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, СДПІ ВПП у м. Миколаєві подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального права і з неповним зясуванням обставин справи, та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-термінал»залишити без задоволення.

ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-термінал»проти апеляційної скарги заперечило, вважаючи її вимоги необґрунтованими, а постанову суду першої інстанції законною.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

18.03.2011р. СДПІ ВПП у м. Миколаєві проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-термінал»з питань правильності обчислення ПДВ при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Віп-Строй-ЛТД»за період грудень 2010р., за результатами якої складено акт перевірки №282/37/35835822 від 18.03.2011р.

В матеріалах перевірки вказується на порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено ПДВ за грудень 2010р. на загальну суму 62422 грн.

На основі акту перевірки 07.04.2011р. СДПІ ВПП у м. Миколаєві прийняла податкове повідомлення-рішення №0000120037, яким товариству збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та податок на додану вартість з податку на додану вартість в сумі 78028 грн. (в тому числі: за основним платежем - 62422 грн., за штрафними санкціями 15606 грн.).

Підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення стали висновки контролюючого органу про нікчемність правочинів, вчинених ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-термінал»з контрагентом ТОВ «Віп-Строй-ЛТД»на виконання договірних зобовязань на поставку товарів.

При розгляді справи суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість тверджень податкової інспекції про відсутність у позивача права на формування бюджетного відшкодування по податковим накладним, виписаних субєктам господарювання у ланцюгах постачання яких є підприємства, що мають ознаки фіктивності. Колегія суддів погоджується з таким висновком Миколаївського окружного адміністративного суду.

Згідно пп.7.7.1. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі - Закон) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 ст. 7 цього Закону. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом пунктом документами.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що 01.08.2010р. між ТОВ «Віп-Строй-ЛТД»та ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-термінал»було укладено договір про виконання послуг з технічного обслуговування перевантажувальних механізмів, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобовязання виконувати послуги з технічного обслуговування перевантажувальних механізмів п/к «Ганц»№38, №42, №46; п/к «Кіровець»№98; п/к «Альбатрос»№53, №54, №60, №65, №70, №89, №96; п/к «Кондор» №76 згідно з Правилами технічної експлуатації ПТО морських портів КНД 31.4.002-96. Сторони в додатках до договору №№1-4 узгодили вартість щоденного обслуговування, ТО-1, ТО-2 для кожного з кранів, передбачених договором на підставі відповідних калькуляцій №№1-2.

Виконавець ТОВ «Віп-Строй-ЛТД»виконало прийняті на себе зобовязання, забезпечивши щоденне обслуговування перевантажувальних механізмів у відповідності з графіками ТО портальних кранів та за результатами виконаних послуг надало ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-термінал»документи: акти здачі-прийняття робіт від 31.12.2010р. №ОУ-0000187, №ОУ-0000186, №ОУ-0000185 та №ОУ-0000184, які підписані позивачем та повернено виконавцю другий примірник. Одночасно з вказаними актами були отримані податкові накладні від 31.12.2010р. №174, №175, №176, №177, суми ПДВ за якими були включені до складу податкового кредиту у грудні 2010р. та відображені в декларації ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-термінал»за цей період. Сама ж оплата послуг здійснена за платіжним дорученням №743 від 14.01.2011р. При розгляді справи встановлено, що видані позивачеві контрагентами податкові накладні відповідають вимогам діючого законодавства і є належним доказом правомірності формування податкового кредиту по ПДВ.

В акті перевірки вказано, що ТОВ «Віп-Строй-ЛТД»не мало необхідних умов для виконання постачання згідно вказаного договору, про що свідчить відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Аналізуючи матеріали справи колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість таких тверджень СДПІ ВПП у м. Миколаєві, оскільки положення п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам. Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування податку.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, субєкт господарювання не наділений можливістю за власною ініціативою зясовувати обставини сплати податків та зборів контрагентами (тим більше третіми особами в ланцюгу постачання товарів (послуг) та не зобовязаний контролювати сплату податків іншими субєктами підприємницької діяльності. Якщо контрагент не виконав свого зобовязання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Більше того, апелянтом не спростовано, що на час укладання та виконання договорів ТОВ «Віп-Строй-ЛТД»було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, зареєстроване платником ПДВ та мало право виписувати (видавати) податкові накладні.

Колегія суддів погоджується з висновком Миколаївського окружного адміністративного суду, що Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить в залежність підтвердження правомірності віднесення субєктом господарювання до податкового кредиту сум податку на додану вартість від отримання результатів перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування, якщо платник податків (в даному випадку позивач) виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Сама по собі несплата податку постачальником, в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту добросовісним покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Крім того, право на податковий кредит та отримання відшкодування ПДВ з бюджету залежить від взаємовідносин з першими контрагентамипостачальниками та не ставиться в залежність від дій постачальників за ланцюгами контрагентів та не залежить від проведення зустрічних перевірок податковими органами. Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає відповідальності платника податків за дії інших платників, в тому числі підприємств, установ, організацій, СПД фізичних осіб, з якими позивач взагалі не мав господарських відносин. Ні до суду першої, ні апеляційної інстанцій податковою інспекцією не надано будь-яких достатніх та допустимих доказів на підтвердження висновків про наявність ознак фіктивності субєктів господарювання в ланцюгу постачальників. Крім того, контролюючим органом в акті перевірки взагалі не зазначено жодного із правочинів, які вчинені в період, що був предметом перевірки, і, на думку відповідача, є нікчемними. Зазначенні в акті перевірки припущення, що не підтверджені допустимими та достатніми доказами, про недійсність взагалі усіх правочинів без дослідження конкретних угод, є беззмістовними та грубо порушують приписи нормативних актів щодо визнання правочинів недійсними (нікчемними).

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про незаконність податкового повідомлення-рішення №0000120037 від 07.04.2011р. та обґрунтованість висновку суду першої інстанції про необхідність його скасування.

Щодо правомірності призначення, проведення та оформлення результатів перевірки судова колегія приходить до наступного.

Відповідно до ст.79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Згідно п.78.1.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

В матеріалах справи відсутні відомості отримання ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-термінал» запиту про початок проведення перевірки, наказу на її здійснення та повідомлення про перевірку. Отриманий платником податків лист №1098/10/37-019 датований днем акту перевірки та надійшов до товариства разом з актом поштою. Колегія суддів критично ставиться до тверджень апелянта, що повідомлення від 18.03.2011р. надіслано позивачу факсом, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідають чинному законодавству. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 196, 199 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 липня 2011 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст ухвали виготовлено 17.11.2011р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Бойко А.В.

Яковлєв О.В.