Ухвала суду № 19781422, 13.09.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шинкарьова І.В.

Суддя-доповідач - Васильєва І. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2011 року справа №2а/0570/9782/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Васильєва І. А.

суддів Казначеєва Е.Г. , Яманко В.Г.

при секретарі Гудковій К.І.

за участю представника позивача ОСОБА_2 (на підставі довіреності)

за участю представника відповідача ОСОБА_3 (на підставі довіреності)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2011 року у справі № 2а/0570/9782/2011 (головуючий І інстанції Шинкарьова І.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецізоляція плюс" до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійнсим податкове повідомлення-рішення від 26.05.2011 року № 0000562342 яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 102159,00 грн., з якої основний платіж 102158,00 грн. і штрафна санкція у розмірі 1,00 грн,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецізоляція плюс»,10.06.2011 року звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкове повідомлення - рішення від 26.05.2011 року №0000562342 яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 102159.00 гривень, з якої основний платіж 102158,00грн. і штрафна санкція у розмірі 1,00 гривня, мотивуючи тим, що у відповідності до ст. 185 Податкового кодексу України визначається об'єкт оподаткування. Стаття 198 Податкового кодексу України визначає умови віднесення податку до податкового кредиту. Позивач зазначає, що наведені податковою інспекцією підстави не порушувалися підприємством. В дійсності має місце невизнання відповідачем податкового кредиту по господарським операціям між TOB «Укрспецізоляція плюс» та ПП «Інбуд», який сформовано на підставі податкової накладної контрагента №136 від 28.02.2011 року. На час перевірки відповідачу була надана податкова накладна, ніяких зауважень відносно її форми відповідач не зробив, як і не зазначив, що її виписала особа, яка не мала на це право. Між TOB «Укрспецізоляція плюс» та ПП «Інбуд» було укладено договір купівлі- гіродажу №28/02/11 від 28.02.2011 року. Позивач вважає, що у відповідності до статей 173, 174 Господарського кодексу України між сторонами виникло господарське зобов'язання на підставі договору. У відповідності до п.п.139.1.9.п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України до складу валових витрат відносяться витрати, які підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Первинні документи мають усі обов'язкові реквізити для первинних документів, підписані правомочними особами.

Відповідач у акті перевірки встановив порушення при визначені показника податкового кредиту, та як наслідок з цього нарахував суму податку на додану вартість.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2011 року позовні вимоги були задоволені та визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 26.05.2011 року № 0000562342 яким визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість у сумі 102159,00 гривень.

Не погодившись з постановою суду від 29 липня 2011 року, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просив постанову скасувати внаслідок порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив постанову суду залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, а постанову суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецізоляція плюс» є юридичною особою, зареєстровано Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області 29.08.2006 року, ідентифікаційний код 34550341, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб (а.с.24,25), довідкою АБ №211142 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.26), перебуває на податковому обліку в Жовтневій МДПІ м. Маріуполя з 30.08.2006 року за №4430, відповідно до довідки про взяття на облік форми 4-ОПП від 12.01.2010 року №624/10/29-114-10 (а.с.27). Свідоцтво №100260884 від 28.09.2006 року підтверджує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецізоляція плюс» зареєстроване платником податку на додану вартість (а.с.28).

Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань підтвердження отриманих від платника податків ПП «Інбуд» відомостей за період лютий 2011 року. За наслідками перевірки було складено акт від 19.05.2011 року №1166/23-2/34550341 (а.с.8).

У висновках акту вказано, що перевіркою встановлено порушення ст.185, ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 102158.00грн., а саме господарські операції за період лютий 2011 року, відображені у податковій звітності, щодо придбання товарів (робіт, послуг) TOB «Укрспецізоляція плюс» від ПП «Інбуд», на загальну суму 612948,00грн., у т.ч. ПДВ 102158,00грн., відповідно до ч.1.2 ст.215, 4.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Відомості, викладені у поданій до Жовтневої МДПІ м. Маріуполя податковій звітності за період лютий 2011 року не відповідають дійсності, так як придбання товарів (робіт, послуг) від вищевказаного підприємства фактично не підтверджено.

За наслідками встановлення нікчемних угод та згідно ст.185, ст.198 Податкового кодексу України відсутні підстави для виникнення податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг), а тому податковий кредит, задекларований ТОВ «Укрспецізоляція плюс» за період лютий 2011 року від ПП «Інбуд» в сумі ПДВ 102158.00грн. заявлено безпідставно та підлягає коригуванню.

Враховуючи, що відповідно до ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, то відповідно, здійснюється коригування показників податкової декларації, пов'язаної з обчисленням сум податкових зобов'язань з ПДВ по ПП «Інбуд» за операціями, що проведені на підставі таких нікчемних правочинів.

Дане порушення призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 102158.00 грн.. у т.ч. за лютий 2011 року у сумі ПДВ 102158,00грн.

Зазначені порушення визначено, як вказано в акті перевірки, у зв'язку з укладанням позивачем нікчемного правочину з ПП «Інбуд» - договір купівлі - продажу від 28.02.2010 року №28/02/11 який не спричинив реального настання правових наслідків.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 26.05.2011 року №0000562342 яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальній сумі 102159,00грн., з якої основний платіж 102158.00грн. і штрафна санкція у розмірі 1.00грн. (а.с.7).

Суова колегія зазначає, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків, усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції. - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, тощо та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Судом першої інстанціцї встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між позивачем (Покупець) та Приватним підприємством «Інбуд» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №28/02/11 від 28.02.2011 року.

Предметом договору є зобов'язання Продавця продати, а Покупця прийняти та оплатити товар: будівельні матеріали. В п.1.2 договору зазначено, що загальна сума договору складає 612948.00грн. з урахуванням ПДВ. Кількість та асортимент товарів, які поставляються згідно специфікації. Доставка товару здійснюється за рахунок продавця. Розрахунки здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом 180 днів з моменту реалізації.

Термін дії договору до повного виконання зобов'язань сторонами по договору, (а.с.41).

На виконання умов договору сторонами виписані підтверджуючі документи, а саме: - специфікація №1 від 28.02.2011 року, видаткова накладна №69 від 28.02.2011 року, рахунок- фактура №38 від 28.02.2011 року (а.с.43-45), податкова накладна №136 від 28.02.2011 року - на гідроізоляційний матеріал «Seal Coat» 4000кг, гідроізоляційний матеріал «Mortar» 4000кг. плітка керамічна для стін 400кв.м, плітка керамічна для підлоги 100кв.м. гідроізоляційний матеріал Peneseal FH 227л, на загальну суму 612948.00грн., в т.р. ПДВ 102158.00грн. (а.с.43- 45.63).

Цими документами підтверджується, що в лютому 2011 року Приватним підприємством «Інбуд» було поставлено позивачу товару на загальну суму 612948.00грн., ПДВ 102158.00грн.

Оплата за отриманий товар відбувалася у безготівковій формі шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП «Інбуд» згідно наступних платіжних доручень: №413 від 12.04.2011 року у сумі 250000,00грн. у т.ч. ПДВ 41666.66грн.. №414 від 12.04.2011 року у сумі 250000,00грн. у т.ч. ПДВ 41666.66грн., №425 від 21.04.2011 року у сумі 80000.00грн. у т.ч. ПДВ 13333.33грн., №442 від 10.05.2011 року у сумі 32948.00грн. у т.ч. ПДВ 5491.33грн. (а.с.46-48).

Всього сплачено позивачем по договору за отриманий товар суму 612948.00грн.. у т.р. ПДВ 102158.00грн.

Відповідно до прибуткових ордерів №12, 13. 14. 15. 16 від 28.02.2011 року будівельні матеріали за договором від 28.02.2011 року №28/02/11 були прийняті позивачем, на яких зазначено про прийняття (ОСОБА_4.) та здачу (ОСОБА_5) товару у повному обсязі (а.с.49-53). В подальшому будівельні матеріали були отримані ОСОБА_6. а видані ОСОБА_4 згідно накладних на внутрішнє переміщення №ПМ-0000003 від 01.03.2011 року, №ПМ-0000004 від 29.03.2011 року, №ПМ-0000005 від 25.04.2011 року.(а.с.54-56).

Відповідач як в суді першої інстанції так і в апеляційній обґрунтовує свою правову позицію тим, що за результатами автоматизованого співставлення даних, задекларованих позивачем в декларації з податку на додану вартість за період лютий 2011 року встановлено розбіжності з даними податкового обліку ПП «Інбуд» на загальну суму 102158,00грн.

Згідно отриманого акту від Кременчуцької ОДПІ позапланової невиїзної перевірки ПП «Інбуд» від 06.04.2011 року №1917/23-309/34411735 встановлено, що підтверджуючи документи підприємством не надані, про це складено відповідний акт про ненадання документів. Встановлено, що підприємством ПП «Інбуд» (згідно додатку №5 до декларації з податку на додану вартість) було задекларовано суму податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Сільгоспнафтопродукт».

Податковий орган робить висновок, що підтвердити правомірність формування податкових зобов'язань та податкового кредиту не уявляється можливим, крім того ПП «Інбуд» не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. Таким чином згідно вищевикладеного, правочини укладені між ПП «Інбуд» та підприємствами постачальниками не спричинили реального настання юридичних наслідків.

Судова колегія з огляду на наявні в матеріалах справи письмові докази, погоджується з висновком суду першої інстканції, що відповідач не довів суду належними та допустимими доказами те, що первинні документи, що містяться у матеріалах справи, є такими, що не відповідають дійсності, тобто, що поставка товару у комерційному відношенні не здійснювалася та те, що договір укладено з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

З огляду на викладене, доводи відповідача про нікчемність правочину - договору купівлі-продажу товару від 23.02.2010 року №23/02/10 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержаннфям норм матеріального і процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 КАС України, є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції.

Завдяки великому обсягу судового рішення в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину.

Керуючись ст. ст. 195, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністратиавного судочинства України

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2011 року у справі № 2а/0570/9782/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2011 року у справі № 2а/0570/9782/2011 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 19 вересня 2011 року.

Головуючий суддяІ.А. Васильєва

Судді В.Г. Яманко

Е.Г. Казначеєв