Ухвала суду № 19781099, 13.09.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2011 року справа №2а/0570/10171/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Шишова О.О.

суддів Сіваченка І.В. , Дяченко С.П.

при секретарі судового засідання: Запорожцевій Г.В.

За участю:

представника позивача Грищенко А.О.

представника відповідача Чернюк Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2011р. у справі № 2а/0570/10171/2011 (головуючий І інстанції Абдукадирова К.Е.) за позовом Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області до Відкритого акціонерного товариства "Горлівське шахтобудівельне управління екскавації" про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду у задоволенні позовних вимог Горлівській об'єднаної державної податкової інспекції до Відкритого акціонерного товариства «Горлівське шахтобудівельне управління екскавації» про стягнення коштів Відкритого акціонерного товариства «Горлівське шахтобудівельне управління екскавації» з рахунків платника податків у банках на користь держави у сумі податкової заборгованості з податку на прибуток у розмірі 29 194,00 грн., податкової заборгованості з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 180993,39 грн., податкової заборгованості з податку з власників наземних транспортних засобів у розмірі 472,32 грн. відмовлено.

З постановою суду першої інстанції не погодився позивач та звернувся з апеляційною скаргою у якій вказав, що Горлівська об'єднана державна податкова інспекція звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ВАТ «Горлівське шахтобудівельне управління екскавації» про стягнення коштів з рахунків ВАТ «Горлівське шахтобудівельне управління екскавації» у банках на користь держави на суму податкової заборгованості з податку на прибуток у розмірі 29 194 грн., податкової заборгованості з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 180993,39 грн., податкової заборгованості з податку з власників наземних транспортних засобів у розмірі 472,32 грн. Правовою підставою стягнення коштів з банківських рахунків представник позивача під час розгляду справи вважає норми ст. ст. 14, 16, 20 Податкового кодексу України. Суд першої інстанції не врахував вказані обставини. Просили скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні вказав, що у разі банкрутства підприємтсва відповідно вимогам ч.1 ст.122 ЦК України у разі ліквідації платоспроможної особи вимоги кредиторів задовольняються відповідно черговості, тому неможливо стягувати кошти у порушення цієї черговості. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв правильне рішення. Просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення а постанову суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відкрите акціонерне товариство «Горлівське шахтобудівелне управління екскавації» (далі - ВАТ «Горлівське ШБУЕ») зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Горлівської міської ради Донецької області 15.08.96, включене до ЄДРПОУ за кодом 00180692, перебуває на податковому обліку у Горлівській ОДПІ (Центрально-міське відділення) з 12.11.1996р. (арк. справи 5-14).

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Відповідно до пунктів 1, 2, 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Пунктом 20.1.28 ст. 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р., визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Згідно із п.п. 20.1.18. п. 20.1. ст.20 Податкового кодексу України органів державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до абз. 1 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків прямо передбачено законом.

Судом встановлено, що 15.09.2009р. протоколом загальних зборів ВАТ «Горлівське ШБУЕ» N 10 від 15.09.2009р. (арк. справи 82) прийнято рішення про призначення ліквідаційної комісії, встановлення строків ліквідації - 12 календарних місяців.

Зазначені відомості були внесені до реєстраційних даних юридичної особи 21.09.2009р. (арк справи 97).

У Бюлетені Державної реєстрації N 134 (19) від 28.09.2009р. опубліковні відомості про прийняття рішення про прийняття рішення засновниками (учасниками) щодо припинення юридичної особи (арк справи 99 - 102).

23.09.2009р. Горлівською ОДПІ отримано від позивача повідомлення про прийняття рішення про ліквідацію ВАТ «Горлівське ШБУЕ» (арк. справи 94).

21.01.2010р. Горлівською ОДПІ отримано від позивача повідомлення про визнання кредиторських вимог Горлівської ОДПІ та включення його в реєстр вимог кредиторів (арк.справи 95).

З набранням чинності Податковим кодексом України (01.01.2011р.) статтею 97 цього Кодексу встановлений порядок погашення грошових зобов'язань або податкового боргу в разі ліквідації платника податків, не пов'язаної з банкрутством.

У цій статті під ліквідацією платника податків розуміється ліквідація платника податків як юридичної особи або зупинення державної реєстрації фізичної особи підприємця, внаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втрата їх статусу як платника податків відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 97.2. ст. 97 цього Кодексу, у разі якщо власник або уповноважений ним орган приймає рішення про ліквідацію платника податків, не пов'язану з банкрутством, майно зазначеного платника податків використовується у черговості, визначеній відповідно до законів України.

Загальні підстави, порядок ліквідації юридичної особи та порядок задоволення вимог кредиторів визначений нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.110 ЦК України, юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документам.

Згідно зі статтею 111 ЦК України, ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду.

Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, провадиться у порядку черговості, встановленої статтею 112 цього Кодексу, відповідно до проміжного ліквідаційного балансу, починаючи від дня його затвердження, за винятком кредиторів четвертої черги, виплати яким провадяться зі спливом місяця від дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу.

Відповідно до ч. 1 ст. 112 ЦК України, у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);

4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно СУМІ вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

З матеріалів справи вбачається, що до уточненого реєстру вимог кредиторів ВАТ «Горлівське ШБУЕ» станом на 01.04.2010р. до кредиторських вимог 3-ї черги (Горлівська ОДПІ) включено суму 192407,80 грн., у т.ч. 149468,28 грн. земельного податку, 13 684,27 грн. прибуткового податку, 61,25 грн. - податку з власників транспортних засобів та 29194,00 грн. - податку на прибуток, до кредиторських вимог 4-ї черги (Горлівська ОДПІ) включено суму 69913,45 грн., у т.ч. 52 135,69 грн. штрафів та 17777,76 грн. пені (арк. справи 90 - 93).

Тобто, позивача визначено кредитором 3-ї та 4-ї черг, вимоги якого будуть задоволені у майбутньому у порядку черговості, встановленою ст. 112 ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 92 Господарського кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Відповідно до частин 2,3 ст. 105 ЦК України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановлюють порядок і строки припинення юридичної особи відповідно до цього Кодексу. З моменту призначення комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Комісія виступає в суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Отже, до функцій ліквідаційної комісії належить саме проведення ліквідаційної процедури юридичної особи у порядку та строки, встановлені органом, що прийняв рішення про ліквідацію. Здійснення господарської діяльності під час процесу припинення юридичної особи ліквідаційною комісією, крім господарських операцій, повязаних з ліквідацією підприємства не передбачено.

Про це, також свідчать приписи п. 20.4. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003р. N 492, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17.12.2003р. за N 1172/8493 (далі Інструкція N 492), згідно із яким, у разі припинення юридичної особи внаслідок її ліквідації для проведення ліквідаційної процедури використовується один поточний рахунок юридичної особи, що ліквідовується, визначений комісією з припинення (ліквідатором, ліквідаційною комісією тощо).

Інші рахунки, які не використовуються для проведення ліквідаційної процедури, закриваються на підставі заяви ліквідатора (ліквідаційної комісії).

Як свідчить протокол N 16/06/2009 від 16.09.2009р. (арк.справи 116) загальними зборами підприємства позивача було прийнято рішення про закриття всіх поточних рахунків та використання для проведення розрахунків одного поточного рахунку N 26008959969154, який відкритий у Горлівському відділенні філії «ПАТ «Перший Український міжнародний банк».

На даний час у підприємства є один поточний рахунок N~ 26008959969154 у національній валюті, що відкритий у Горлівському відділенні філії «ПАТ «Перший Український міжнародний баню», про що свідчить довідка банку від 26.07.2011р. N?? GRV 22/214 (арк. справи 126).

Зазначений рахунок використовується відповідачем для розрахунків з кредиторами.

У своєму позові позивач просить стягнути кошти відповідача з банківських рахунків.

Механізм стягнення коштів, яким керується податковий орган при стягненні коштів з банківських рахунків, врегульований Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000р. N 2121-ІІІ та Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. N 22, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за N 377/8976 (далі Інструкція N 22).

Відповідно до ст. Закону України «Про банки і банківську діяльність», арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом.

Пунктами 5.1., 5.2. глави 5 Інструкції N 22 передбачено, що відповідно до статті 1071 Цивільного кодексу України кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його доручення на підставі рішення суду. У разі надходження до банку платіжних вимог на примусове списання коштів з цих рахунків вони передаються для виконання відповідному органу державного казначейства, якщо це передбачено договором між банком та органом державного казначейства, або повертаються стягувачу без виконання відповідно до пункту 2.18 глави 2 цієї Інструкції.

Згідно із пунктами 5.9., 5.10. глави 5 Інструкції N 22 банк платника приймає до виконання платіжну вимогу стягувача незалежно від наявності достатнього залишку коштів на рахунку платника і не має права повертати її в разі неподання стягувачем реєстру платіжних вимог. У разі недостатності коштів на рахунку платника банк виконує платіжну вимогу в межах залишку коштів згідно з главою 2 цієї Інструкції.

Згідно із пунктами 2.19., 2.20. глави 2 Інструкції N 22 розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день Їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Якщо платіжні вимоги на примусове списання коштів надійшли до банку протягом операційного часу, але на час надходження на рахунку платника немає коштів або їх недостатньо, то банк виконує ці платіжні вимоги з урахуванням сум, що надійдуть на рахунок платника протягом операційного часу (поточні надходження). Якщо для виконання цих платіжних вимог недостатньо коштів (з урахуванням поточних надходжень), то вони виконуються частково відповідно до глави 5 цієї Інструкції.

Якщо на рахунку платника коштів немає і протягом операційного часу кошти на його рахунок не надходили, то після закінчення операційного часу ці платіжні вимоги повертаються без виконання згідно з пунктом 2.18 цієї глави.

Згідно із п. 2.21. глави 2 Інструкції N 22 платіжні вимоги, які надійшли до банку після операційного часу, банк (незалежно від наявності коштів на рахунку платника на час їх надходження) виконує наступного операційного дня. Якщо на початок наступного операційного дня на рахунку платника буде недостатньо коштів для виконання платіжних вимог, то вони цього самого дня виконуються частково відповідно до пункту 5.10 глави 5 цієї Інструкції. Якщо на його початок на рахунку платника не буде коштів для виконання платіжних вимог, то такі документи цього самого дня повертаються відповідно до пункту 2.18 цієї глави.

З наведених норм Інструкції N 22 вбачається, що списання коштів, що знаходяться на банківському рахунку клієнта на вимогу податкового органу списуються у повному обсязі у день надходження платіжної вимоги або наступного операційного дня.

Разом з тим, норми п. 97.2. ст. 97 Податкового кодексу України передбачають використання майна платника податків, що ліквідується у черговості, визначеній відповідно до законів України. Така черговість визначена нормами ст. 112 ЦК України. Відповідно до цієї статті кредиторські вимоги податкового органу задовольняються у третю чергу.

Слід зазначити, що відповідно до п. 97.3. ст. 97 Податкового кодексу України у разі якщо внаслідок ліквідації платника податків або скасування державної реєстрації фізичної особи - підприємця частина його грошових зобов'язань чи податкового боргу залишається непогашеною у зв'язку з недостатністю майна, така частина погашається за рахунок майна засновників або учасників такого підприємства, якщо вони несуть повну або додаткову відповідальність за зобов'язаннями платника податків згідно із законом, у межах повної або додаткової відповідальності.

Суд зазначає, що норма ст. 97 Податкового кодексу України є спеціальною нормою та передбачає особливості погашення податкового боргу в разі ліквідації платника податків, не пов'язаної з банкрутством. Саме ця норма повинна застосовуватися податковим органом при погашенні податкового боргу платника податків, що ліквідується.

Водночас, стягнення коштів з банківського рахунку, на якому акумулюються кошти ліквідуємого підприємства призводить до порушення порядку черговості задоволення вимог кредиторів, встановленої ст.112 ЦК України, що в свою чергу, порушує приписи ст. 97 Податкового кодексу України, оскільки стягнення коштів з банківських рахунків відбувається негайно після направлення податковим органом до банківської установи платіжної вимоги, без дотримання порядку черговості задоволення кредиторських вимог.

При таких обставинах колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а постанову суду без змін.

Повний текст рішення складений 16 вересня 2011 року.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2011 р. у справі № 2а/0570/10171/2011 залишити без задоволення

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2011 р. у справі № 2а/0570/10171/2011 залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк до 5 днів.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.

ГоловуючийО.О.Шишов

Судді І.В.Сіваченко

С.П.Дяченко