Ухвала суду № 19781013, 19.09.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2011 року справа №2а/0570/10328/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Юрко І.В.

суддів Міронової Г.М. , Компанієць І.Д.

при секретарі судового засідання Діденко О.С.,

за участю представника позивача Зверевої С.С.,

представника відповідача Бурцевої Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року у справі № 2а/0570/10328/2011 за позовом Приватного акціонерного товариства «Торговий Дім Азовзагальмаш» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000651322/23321/10/15-16-23/5 від 07.06.2011 року та №0000661322/23500/10/15-16-23/5 від 07.06.2011 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся 20.06.2011 року до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000651322/23321/10/15-16-23/5 від 07.06.2011року та №0000661322/23500/10/15-16-23/5 від 07.06.2011 року, якими зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 39636296,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн., а також зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3792332грн. відповідно. Позивач не згодний з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями в повному обсязі. Вважає, що спірні рішення прийняті з порушенням ст. 19 Конституції України, ст.ст.14, 187, 198, 200 Податкового кодексу України. Закону України «Про державну податкову службу в Україні», наказу ДПА України від 25.01.2011 року № 41 «Про порядок заповнення та надання податкової декларації з ПДВ». Зазначає, що під перевірки ним були надані копії ВМД за січень 2011 року та оригінали для огляду, які підтверджують право на включення до податкового кредиту 3792332грн.. Крім того позивач зазначає про надання оригіналів платіжних доручень, які підтверджують факт сплати ПДВ митним органам при ввезені товарів на митну територію України та контрагентам при придбанні товарів, за господарськими операціями з якими сформований заявлений до відшкодування податковий кредит. На підтвердження можливості визначення податкового кредиту, з яким повязані ці платежі, надав договори, за якими відбувалося постачання, листування з контрагентами, регістри бухгалтерського обліку.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року позов задоволено у повному обсязі.

Відповідач з таким рішенням суду не погодився, подав апеляційну скаргу, якою просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що під час перевірки позивачем не були надані оригінали ВМД, що засвідчують право на віднесення до податкового кредиту податку, сплаченого митним органам у січні 2011 року в сумі 3792332.00 грн. Копії цих документів не приймаються до уваги, оскільки ВМД має бути оформлена друкарським способом, а не бути світлокопією. Крім того, апелянт зазначає, що в наданих позивачем на підтвердження права на бюджетне відшкодування платіжних дорученннях у графі «призначення платежу» зазначені тільки реквізити договорів з контрагентами. Тому неможливим є встановлення дати постачання товарів, оплачених цими платіжними дорученнями. Відповідач вважає, що відшкодуванню підлягає тільки ПДВ, перерахований у складі суми, оплаченій після одержання товару. При цьому для висновку про наявність права на відшкодування, необхідним є встановлення дати операції з постачання товару (та виникнення права на податковий кредит) та оплати саме цього товару.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач - Приватне акціонерне товариство «Торговий дім Азовзагальмаш» є субєктом підприємницької діяльності - юридичною особою, код ЄДРПОУ 25328954. Зареєстрований 26.01.1998 року виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А01 №322034 від 14.04.2011 року (а.с.86 т.1).

Перебуває на обліку як платник податків у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку.

Відповідачем - спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення ПДВ, що декларувалося в період з 01.12.2010 року по 28.02.2011 року. За результатами перевірки від 20.05.2011 року відповідачем складений акт №315/15-16-23/5-25328954 (а.с.11-24 т.1).

Згідно акту перевірки відповідачем встановлено порушення п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст.14, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивач не має права на бюджетне відшкодування по декларації за лютий 2011 року у сумі 39636296 грн.. За результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за лютий 2011 року на суму 39636296 грн., у звязку з тим, що позивачем не підтверджений факт сплати частини залишку відємного значення податку за січень 2011 року у сумі 39636296 грн.

Крім того, податковим органом встановлено, що в порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.12 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок субєктом господарювання завищено суму відємного значення ПДВ за січень 2011 року на 3792332 грн..

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 07.06.2011 року було прийняте податкове повідомлення-рішення форми «ВЗ» №0000651322/23321/10/15-16-23/5, яким відмовлено Приватному акціонерному товариству «Торговий Дім Азовзагальмаш» у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за лютий 2011 року №9001539390 від 21.03.2011року на суму 39636296 грн. ( а.с.58 т.1).

Крім того, 07.06.2011 року відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення форми «В4» №0000661322/23500/10/15-16-23/5, яким позивачу зменшений розмір відємного значення суми податку на додану вартість по декларації за січень 2011 року №9000667476 від 21.02.2011 року на 3792332 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн. (а.с.59 т.1).

Позивач оскаржує дані податкові повідомлення - рішення у повному обсязі.

Щодо обставин порушення, у звязку з яким було прийняте податкове повідомлення -рішення №0000661322/235,00/10/15-16-23/5 від 07.06.2011 року, судом встановлено, що позивачем у декларації з ПДВ за січень 2011 року (а.с.132 т.1) відображено у складі податкового кредиту звітного місяця податок, сплачений митним органам (рядок 12.1 декларації) у сумі 3792332 грн.

Відповідно до п. 201.12 ст. 201 ПК України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Під час перевірки відповідачем було встановлено та відображено в акті перевірки, що право на віднесення зазначеної вище суми ПДВ до податкового кредиту посвідчено копіями вантажних митних декларацій № 7001/2011/001163 від 31.01.2011 року, № 7001/2011/001059 від 27.01.2011 року та № 700/2011/000248 від 10.01.2011року (а.с. 16. т1, а.с. 163 т.2).

Вказані декларації складені при митному оформленні імпорту колісних пар, придбаних за контрактами №5-ОМ-ЮР від 11.01.2011 року та №8-ОМ-ЮР від 11.01.2010 року з ВАТ «Рославський вагоноремонтний завод» (а.с. 204-242 т.2).

Відповідач вважає, що відповідно п. 2. 10 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 року № 574, вантажна митна декларація (далі - ВМД) це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу на паперовому носії або як електронний документ (електронна ВМД) та містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування та сплати податків, зборів та інших платежів.

Відповідач зазначає, що вантажною митною декларацією вважається тільки її оригінал, а не копія, а тому зазначає в акті перевірки, що оригінали ВМД, які повинні посвідчувати право на віднесення сплачених митному органу сум податку до податкового кредиту у січні 2011 року, до перевірки позивачем надані не були.

Позивач на письмовий запит податкового органу про надання первинних документів, що посвідчують право на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту у січні 2011 року (а.с. 176 т.2), відповів листом від 13.05.2011 року № 68, що оригінали ВМД при імпорті надаються підприємству в одному екземплярі (а.с. 173 т.2), у звязку з чим надати оригінали відповідачу надати не можливо.

У судовому засіданні судом досліджені ВМД №7001/2011/001163 від 31.01.2011 року, №7001/2011/001059 від 27.01.2011 року та №700/2011/000248 від 10.01.2011 року (а.с.51-53 т.1).

Наявність у позивача оригіналів зазначених ВМД до спірної перевірки підтверджується актом перевірки СДГІІ по роботі з ВПП у м. Донецьку №3246/15-10-23/5-25328954 від 21.04.2011 року. Згідно з розділом 3.2.2 даного акту перевірки (а.с. 139 т.2) завищення задекларованих позивачем сум податкового кредиту з ПДВ за січень 2011 року відповідачем не встановлено. У додатку 8.4 до цього акту перевірки ( а.с. 163 т.2) перелічені усі ВМД, які були використані під час перевірки, у тому числі ті ВМД, що визначені за наслідками спірної перевірки відсутніми.

Таким чином. оригінали ВМД №7001/2011/001163 від 31.01.2011р.. №7001/2011/001059 від 27.01.2011р. та №700/2011/000248 від 10.01.2011р. були наявні у позивача як до, так і після перевірки, за наслідками якої прийняті спірні повідомлення-рішення.

Всі оригінали ВМД повинні зберігатися та зберігаються в митному органі. Наявність проведеного митного оформлення товару підтверджується відміткою митного органу на копії ВМД стосовно митного оформлення та проведення оплати за митне оформлення згідно Митного Кодексу України, а також платіжними дорученнями про оплату митного оформлення товару..

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на наведене та враховуючи приписи ч.1 ст. 71 КАС України суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність відповідачем фактичних обставин, на підставі яких він дійшов висновку про порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 201.12 ст. 201 Податкового кодексу України та завищення суми відємного значення ПДВ за січень 2011 року на 3792332 грн., з чим погоджується колегія суддів.

Щодо обставин порушення, у звязку з яким було прийняте податкове повідомлення -рішення №0000651322/23321/10/15-16-23/5 від 07.06.2011 року встановлено наступне. Позивачем у декларації з ПДВ за лютий 2011 року відображено значення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 39636296грн. (рядок 25.1). Така саме сума бюджетного відшкодування зазначена у додатку 3 до декларації позивача з ПДВ «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» (а.с. 60-61 т.1).

Як вбачається з додатку 2 до декларації позивача з ПДВ за лютий 2011 року ( а.с. 64 т.2) частина залишку відємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг) у попередніх податкових періодах та не погашена податковими зобовязаннями попередніх податкових періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування у сумі 39636296 грн., складається з відповідних сум за грудень 2010 року у сумі 1114545 грн. та січень 2011 року у сумі 38521751 грн..

Відповідно до п. 200.1- 200.3 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За правилами п. 200.4. ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобовязання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок відємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з акту перевірки (а.с. 23 т.1), на підтвердження факту сплати, який надає право на одержання бюджетного відшкодування, відповідачеві були надані платіжні доручення, перелік яких наведений у додатку 12 до акту перевірки.

Ті самі платіжні доручення наведені у реєстрі до строки 25.1 декларації позивача з ПДВ за лютий 2011 року (а.с. 192 т.3).

У вказаних платіжних дорученнях зазначені договори, за якими відбувалася сплата: з ВАТ «Азовзагальмаш» - від 27.05.2010 року №58ТД/3СБ-02018, ТОВ «Торговий флот Добасу» від 12.05.2010 року №53ТД, ТОВ «Інтерпайп Україна» від 22.12.2009 року №У462/2009.

Відповідач в акті перевірки зазначив, що відсутність посилань у наведених платіжних дорученнях на періоди, за які оплачувалися товари, позбавляє можливості встановити факт сплати саме тієї частини відємного значення НДВ, яка виникла у попередніх періодах.

При цьому відповідач посилається на п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976. Згідно з ним реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

В акті перевірки відповідач посилається на аналіз положень п.п. 14.1.8 п. 14.1 п. 200.4 ст. 200 ПК України, з якого робить висновок про те, що відшкодуванню підлягають суми ПДВ при дотриманні двох умов: одержання товару (робіт, послуг); здійснення оплати за цей товар.

Саме виходячи з цього висновку відповідач стверджує про неможливість встановити звязок між формуванням податкового кредиту при одержанні товару (робіт, послуг) та його оплатою спірними платіжними дорученнями. Тобто за твердженням відповідача відшкодуванню відлягає тільки оплачена частина відємного значення ПДВ, сформованого за рахунок одержаних ТМЦ.

Позивач з таким висновком не погоджується, оскільки вважає, що підстави для формування відємного значення не впливають на наявність права на одержання бюджетного відшкодування. Для цього необхідно додержання тільки умови щодо оплати відємного значення.

Відповідно до п.п. 14.1.18. п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування -відшкодування відємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, встановлений у ст. 200 ПК України.

Основною нормою, щодо застосування якої виник спір, є знов таки п.п. 200.4 ст. 200 ПК України, згідно з яким, встановлені умови одержання бюджетного відшкодування. Інших умов одержання бюджетного відшкодування, які б були повязані з оплатою платником сум податку Податковий кодекс України не містить.

У той самий час відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З цієї норми вбачається, що право на податковий кредит виникає не тільки у разі постачання товарів/послуг, а і у разі попередньої оплати товарів/послуг. Тобто податковий кредит, а тому й відємне значення податку, можуть бути сформовані за наслідками операцій з попередньої оплати товарів (авансів).

При цьому бюджетному відшкодуванню буде підлягати частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг. У разі здійснення попередньої оплати у платника ПДВ виникає право сформували податковий кредит, та одночасно відбувається сплата отримувачем товарів/послуг суми податку постачальникам таких товарів/послуг.

Встановлення наявності факту постачання у цьому разі не має значення, оскільки таке постачання буде другою подією у порівнянні з передплатою (п. 198.2 ст. 198 ПК України) та не буде стосуватися сплати податку (п. 200.4 ст. 200 ПК України).

Має значення сам факт оплати за отриманий товар (послугу).

Таким чином, твердження апелянта про виникнення права на бюджетне відшкодування за умови оплати вже одержаного товару (одночасного настання умов щодо одержання та оплати товару) не узгоджується з правилами виникнення права на податковий кредит (п. 198.2. ст. 198 ПК України), а тому колегією суддів до уваги не приймається.

За таких обставин твердження відповідача про необхідність встановлення звязку оплати за спірними платіжними дорученнями з періодом виникнення права на податковий кредит також не грунтуються на приписах податкового законодавства.

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів.

регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Використання регістрів бухгалтерського обліку при проведенні документальних перевірок передбачене п.2. 6 Розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, який затверджений наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 року № 984 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за №34/18772).

Крім того, згідно з ч.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 3 статті 9 того самого Закону передбачено, що інформація, яка міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського облік} в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємоповязаних рахунках бухгалтерського обліку.

Позивачем надані регістри бухгалтерського обліку - оборотно-сальдові відомості за грудень лютий 2011 року за рахунками: 3711 «Розрахунки з різними дебіторами», 631 «Розрахунки з постачальниками». Вони складені у відповідності до вимог п. 2, 4 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому з урахуванням наведених вище приписів ПК України на їх підставі можуть бути встановлені обставини, що мають значення для вирішення даного спору.

Бухгалтерський облік ведеться позивачем у розрізі контрагентів за договорами, що передбачене п. 2 наказу позивача від 25.04.2008р. №71 «Про облікову політику підприємства».

У відповідності до наведеної вище Інструкції та даних регістрів бухгалтерського обліку позивача у розрізі контрагентів встановлено що сума виданих позивачем авансів відображається кореспонденцією рахунків: Дт3711 «Розрахунки з різними дебіторами» - КтЗІ «Рахунки в банках» (а.с. 186-203 т.2, а.с. 196-200 т.3).

Надходження товару, у тому числі в рахунок здійсненої передплати, у бухгалтерському обліку відображається за КтЗІ «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Як вбачається з додатку №8 до акту перевірки та реєстру до строки 25.1 декларації позивача з ПДВ за лютий 2011 року сума бюджетного відшкодування позивача за лютий 2011 року формувалась за рахунок взаєморозрахунків по контрагентах: ВАТ «Азовзагальмаш», ТОВ «Інтерпайп Україна», ТОВ «Торгівельний флот Донбасу».

Крім того, при формуванні суми бюджетного відшкодування за лютий 2011 року також враховані платежі на адресу митного органу за платіжними дорученнями ( а.с. 115-116 т. 1): №205 від 28.01.11 року загальна сума платежу 805000,0грн (підстава платежу - оплата за митне оформлення згідно ст.88 Митного Кодексу України); №170 від 26.01.11 року загальна сума платежу - 1450000,0грн. (підстава платежу - оплата за митне оформлення згідно ст.88 Митного Кодексу України); №2991 від 29.09.10 року загальна сума платежу - 5204000,0грн. (згідно реєстру до строки 25.1 декларації позивача з ПДВ за лютий 2011 року при формуванні суми бюджетного відшкодування врахована частина платежу у розмірі - 57332,18грн. (підстава платежу - оплата за митне оформлення згідно ст.88 Митного Кодексу України); №38 від 10.01.11 року загальна сума платежу - 1480000,0грн. (підстава платежу - оплата за митне оформлення згідно ст.88 Митного Кодексу України).

Відповідач в акті перевірки не навів зауважень щодо заповнення платіжних доручень при оплаті митних платежів на користь Державного бюджету України. Зазначені в них суми за твердженням відповідача не повинні включатися до бюджетного відшкодування через викладені в акті перевірки порушення формування податкового кредиту за січень 2011 року.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що сума фактично сплаченого позивачем ПДВ при перерахуванні коштів ВАТ «Азовзагальмаш», згідно наданих платіжних доручень, які брали участь у формуванні суми бюджетного відшкодування за лютий 2011 року, складає 34 627 989,77 грн. у т.ч. за платіжними дорученнями (а.с. 120-125 т.1):

№22 від 05.01.2011р. загальна сума - 678285,60 грн., в т.ч. ПДВ -113047,60 грн. призначення платежу - «оплата за дог. №58ТД/ЗРСБ-02018 від 27.05.10 року за вагони»;

№55 від 12.01.2011р. загальна сума - 13557500,00 грн., в т.ч. ПДВ -2259583,33 грн. призначення платежу - «оплата за дог. №58ТД/ЗРСБ-02018 від 27.05.10 року за вагони»;

№69 від 13.01.2011р. загальна сума 94262688,00 грн., в т.ч. ПДВ - 15710448,00 грн. призначення платежу - «оплата за дог. №58ТД/ЗРСБ-02018 від 27.05.10 року за вагони»:

№124 від 20.01.2011р. загальна сума 2600000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 433333,33 грн. призначення платежу - «оплата за дог. №58ТД/ЗРСБ-02018 від 27.05.10 року за вагони»;

№137 від 20.01.2011р. загальна сума 5990000,00 грн., в т.ч. ПДВ -998333,33 грн. призначення платежу - «оплата за дог. №58ТД/ЗРСБ-02018 від 27.05.10 року за вагони»:

№151 від 24.01.2011р. загальна сума 3485000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 580833,33 грн. призначення платежу - «оплата за дог. №58ТД/ЗРСБ-02018 від 27.05.10 року за вагони»;

№174 від 26.01.2011р. загальна сума 5055375.00 грн., в т.ч. ПДВ - 42562,50 грн. призначення платежу - «оплата за дог. №58ТД/ЗРСБ-02018 від 27.05.10 року за вагони»;

№191 від 27.01.2011р. загальна сума 4092315,00 грн., в т.ч. ПДВ - 682052.50 грн. призначення платежу «оплата за дог. №58ТД/ЗРСБ-02018 від 27.05.10 року за вагони»:

№3803 від 28.12.2010р. загальна сума 93 993 983,32 грн., в т.ч. ПДВ - 15665663.89 грн. підстава платежу «оплата за дог. №58ТД/ЗРСБ-02018 від 27.05.10 року за вагони».

Визначені п. 3.2 договору №58ТД/ЗРСБ-02018 від 27.05.2010 року між позивачем та ВАТ «Азовзагальмаш» та подальших додаткових угод до нього умови оплати (а.с. 35-105 т.2) передбачають як можливість здійснення попередньої оплати, так і оплату після одержання товарів.

Згідно наданих регістрів бухгалтерського обліку позивача за грудень 2011 року по контрагенту ВАТ «Азовзагальмаш» за договором №58ДТ/ЗРСБ-02018 від 27.05.10 року встановлено:

по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» початкове сальдо (дебетове та кредитове) станом на 01.12.10 року складає 0.0 грн., тобто у підприємства відсутня заборгованість по сплаті за отримані товари (робот, послуг) в рамках договору №58ДТ ЗРСБ-02018 від 27.05.10 року;

по рахунку 3711 «Розрахунки з різними дебіторами» станом на 01.12.10 року початкове дебетове сальдо складає 256525881,81грн., тобто ВАТ «Азовобшемаш» має заборгованість перед позивачем від здійснених передплат.

Згідно наданих регістрів позивача за грудень 2010 року обороти за контрагентом ВАТ «Азовзагальмаш» в рамках договору №58ДТ'ЗРСБ-02018 від 27.05.10 року складають:

сума здійснених передплат (з ПДВ) 425989787.72 грн. (Дт3711«Розрахунки з різними дебіторами» - КтЗІ«Рахунки в банках»):

вартість отриманих товарів (робот, послуг) (з ПДВ) - 393003754.8 грн. (Дт6ЗІ «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» - Кт3711 «Розрахунки з різними дебіторами»).

Згідно тих самих даних станом на 31.12.10 року:

за рахунком 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» кінцеве сальдо (дебетове та кредитове) - 0.0грн.:

за рахунком 3711 «Розраxунки з різними дебіторами» кінцеве дебетове сальдо складає -289511914,73 грн.

В результаті дослідження регістрів бухгалтерського обліку позивача повернення здійсненних на адресу ВАТ Азовзагальмаш» передплат у грудні 2010р. не встановлено. Отже, постачання товарів ( робот, послуг) здійснювалось ВАТ «Азовзагальмаш» позивачеві в рахунок здійснених раніше передплат.

Таким чином, всі здійснені у грудні 2010 року позивачем на адресу ВАТ «Азовзагальмаш» платежі є передплатою, а тому першою подією по відношенню до поставки товарів/послуг.

Аналогічно, згідно наданих регістрів бухгалтерського обліку позивача за січень 2011 року по контрагенту ВАТ «Азовзагальмаш» за договором №58ДТ/ЗРСБ-02018 від 27.05.10 року встановлено:

по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» початкове (дебетове та кредитове) сальдо станом на 01.01.11 року значиться 0.0 грн., тобто у підприємства відсутня заборгованість по сплаті за отримані товари:

по рахунку 3711 «Розрахунки з різними дебіторами» станом на 01.01.11 року значиться початкове дебетове сальдо289511914,73 грн., тобто за контрагентом ВАТ «Азовзагальмаш» у позивача наявна дебетова заборгованість від здійснених раніш передплат.

Згідно даних наданих регістрів позивача за січень 2011 року обороти за контрагентом ВАТ «Азовзагальмаш» в рамках договору №58ДТ/ЗРСБ-02018 від 27.05.10 року складають:

сума здійснених передплат (з ПДВ) 129721163.08 грн. (Дт3711«Розрахунки з різними дебіторами» - Кт31 «Рахунки в банках»);

вартість отриманих товарів (робот, послуг) (з ПДВ) - 38857763,08грн. (Дт6ЗІ «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»-Кт3711 «Розрахунки з різними дебіторами»).

Згідно тих самих даних станом на 31.01.11 року:

за рахунком 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» кінцеве сальдо (дебетове та кредитове) - 0,0грн.

за рахунком 3711 «Розрахунки з різними дебіторами» кінцеве сальдо(дебетове) складає 380375315,25грн.

В результаті дослідження регістрів бухгалтерського обліку позивача повернення здійсненних на адресу ВАТ «Азовзагальмаш» передплат у січні 2011 року не встановлено. Отже, постачання товарів (робот, послуг) здійснювалось ВАТ «Азовзагальмаш» позивачеві в рахунок здійснених раніше передплат.

Виходячи з вище наведеного, всі здійснені у січні 2011 року позивачем на адресу ВАТ «Азовзагальмаш» платежі є передплатою, а тому першою подією по відношенню до поставки товарів/послуг.

Що стосується ТОВ «Торгівельний флот Донбасу», сума фактично сплаченого позивачем ПДВ при перерахуванні коштів цьому підприємству згідно наданих платіжних доручень, які брали участь у формуванні суми бюджетного відшкодування за лютий 2011р. складає 101429,23 грн., у т.ч. за платіжними дорученнями (а.с. 118-120 т.1):

№218 від 31.01.11р., загальна сума - 25775,38 грн., сума ПДВ - 4295,9 грн. призначення платежу - «сплата за дог. №53ТД від 12.05.10р. за вагони»;

№138 від 20.01.11р. загальна сума - 25000,0 грн.. ПДВ - 4166,67 грн. призначення платежу - «сплата за дог №53ТД від 12.05.10р. за вагони»;

№203 від 28.01.11р. загальна сума - 77800,0 грн., ПДВ - 12966,67грн. призначення платежу - «сплата за дог №53ТД від 12.05.10р. за вагони»;

№25 від 05.01.11р. загальна сума -480000,0 грн., ПДВ- 80000,0 грн. призначення платежу - «сплата за дог №53ТД від 12.05.10р. за вагони».

Визначені п. 3.2 договору №53ТД від 12.05.2010р. між позивачем та ТОВ «Торгівельний флот Донбасу» та подальших додаткових угод до нього умови оплати (а.с. 219-227 т.1) передбачають як можливість здійснення попередньої оплати, так і оплату після одержання товарів.

Згідно наданих регістрів бухгалтерського обліку позивача за січень 2011 року по контрагенту ТОВ «Торгівельний флот Донбасу» за договором №53ТД від 12.05.10 року встановлено:

по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» початкове сальдо (дебетове та кредитове) станом 01.01.11 року складає 0,0 грн., тобто у підприємства відсутня заборгованість по сплаті за отримані товари (робот, послуг) в рамках договору №53ТД від 12.05.10 року;

по рахунку 3711 «Розрахунки з різними дебіторами» станом 01.01.11 року значиться початкове дебетове сальдо - 0,0 грн., тобто за контрагентом ТОВ «Торгівельний флот Донбасу» у позивача відсутня дебетова заборгованість від здійснених передплат.

Згідно наданих регістрів позивача за січень 2011р. обороти за контрагентом ТОВ «Торгівельний флот Донбасу» в рамках договору №53ТД від 12.05.10 року складають:

сума здійснених передплат (з ПДВ) - 608575,38 грн. (Дт3711«Розрахунки з різними дебіторами» - КтЗІ «Рахунки в банках»);

вартість отриманих товарів (робот, послуг) (з ПДВ) - 0,0 грн. (Дт6ЗІ «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» - Кт3711 «Розрахунки з різними дебіторами»).

Згідно тих самих даних станом на 31.01.11р.:

за рахунком 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» кінцеве сальдо (дебетове та кредитове) - 0,0грн.

за рахунком 3711 «Розрахунки з різними дебіторами» кінцеве сальдо(дебетове) складає 608575,38 грн.

В результаті дослідження регістрів бухгалтерського обліку позивача повернення здійсненних на адресу ТОВ «Торговельний флот Донбасу» передплат у січні 2011 року не встановлено.

Виходячи з вище наведеного, всі здійснені у січні 2011 року позивачем на адресу ТОВ «Торгівельний флот Донбасу» платежі є передплатою, а тому першою подією по відношенню до поставки товарів/послуг.

Що стосується ТОВ «Інтерпайп Україна», сума фактично сплаченого позивачем ПДВ при перерахуванні коштів цьому підприємству згідно наданих платіжних доручень, які брали участь у формуванні суми бюджетного відшкодування за лютий 2011р. складає 1114545грн. у т.ч. за платіжними дорученнями (а.с. 117-118 т.1):

№171 від 26.01.11 р. загальна сум 3154907,59грн., ПДВ - 525817,93грн., призначення платежу - «сплата за дог. №У462/2009 від 22.12.09р. додаток №18 за колеса цільнокатані»;

№204 від 28.01.11 р., загальна сума 3170394,84грн., ПДВ - 528399,14грн., призначення платежу - «сплата за дог. №У462/2009 від 22.12.09р. додаток №18 за колеса цільнокатані»;

№94 від 17.01.11р. загальна сума 716909,61грн., ПДВ - 119 484,94грн. (згідно реєстру до строки 25.1 декларації позивача з ПДВ за лютий 2011 р. у формуванні бюджетного відшкодування врахована частина зазначеного ПДВ у сумі 60327,93грн.).

За умовами п. 4.1 договору №У462/2009 від 22.12.2009р., додаткових угод та специфікацій до нього (а.с.238-250 т. 1, а.с. 1-27 т.2) оплата за договором здійснюється впродовж 30 календарних днів після одержання товару.

Згідно наданих регістрів бухгалтерського обліку позивача за січень 2011 року по контрагенту ТОВ «Інтерпайп Україна» за договором №У462/2009 від 22.12.09 року по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» встановлена наявність початкового кредитового сальдо станом 01.01.11 року у сумі 44598676,6 грн. (існує заборгованість по сплаті за поставлені товари (роботи, послуги).

Дебетові обороти у січні 2011 р. за вказаним рахунком становлять - 44876899,8 грн. (здійсненні позивачем платежі) (Дт6ЗІ«Розрахунки з вітчизняними постачальниками» -Кт31 «Рахунки в банках»). Кредитові обороти (отримані ТМЦ) у січні 2011р. за рахунком 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» склали - 703193,44 грн.

В результаті дослідження регістрів бухгалтерського обліку позивача, повернення здійсненних на адресу ТОВ «Інтерпайп Україна» оплат у січні 2010 р. не встановлено.

Отже, оплати, здійсненні позивачем у січні 2010р. на адресу ТОВ «Інтерпайп Україна», є другою подією в порівнянні з постачанням товарів/послуг при визначенні дати формування податкового кредиту.

На підставі наявних в матеріалах справи документів суд першої інстанції вірно зробив висновок про дату виникнення кредиторської заборгованості, погашення відбулося за платіжними дорученнями №171 від 26.01.11року, №204 від 28.01.11 року та №94 від 17.01.11 року.

Так, зі змісту графи «призначення платежу» цих платіжних доручень вбачається, що вони містять посилання на здійснення оплати за додатком №18 до договору №У462/2009 від 22.12.09 р. За умовами цього додатку (а.с. 27 т.2), строком постачання позивачеві коліс цільнокатаних є грудень 2010 року. Тому оплати, здійснені на виконання додатку 18 до вказаного договору, погашають кредиторську заборгованість, що виникла у грудні 2010 року.

Таким чином, податок, який оплачений позивачем у складі сум, перерахованих ТОВ «Інтерпайп Україна» у січні 2011 року повязаний з податковим кредитом, що виник за першою з подій - постачанням товарів у грудні 2010 року.

Наведеним спростовуються висновки відповідача про неможливість встановлення періодів формування податкового кредиту, який повязаний зі здійсненими позивачем впродовж грудня 2010 р. січня 2011 року платежами на користь ВАТ «Азовзагальмаш», ТОВ «Інтерпайп Україна». ТОВ «Торгівельний флот Донбасу».

У звязку з цим викладені в акті перевірки висновки відповідача про порушення позивачем п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст.14, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України є неправомірними та такими, що суперечать фактичним обставинам справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року у справі № 2а/0570/10328/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького Донецького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року у справі № 2а/0570/10328/2011 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення ухвали у повному обсязі.

У повному обсязі ухвалу складено 23 вересня 2011 року.

Головуючий суддяІ.В. Юрко

СуддіГ.М.Міронова

І.Д. Компанієць