Ухвала суду № 19778992, 21.09.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції -

Суддя-доповідач - Нікулін О.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2011 року справа №2а/0570/7450/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Нікуліна О.А.

суддів Радіонової О.О. , Жаботинської С.В.

при секретарі судового засідання Крутась Я.С.

за участю:

представника позивача: Заматова Р.В.

представника відповідача Кононенко В.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - Металургійний завод» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2011 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «ДОНЕЦЬКСТАЛЬ» -МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про визнання дій незаконними, недійсним рішення про визначення митної вартості та стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2011 року позивач звернувся з адміністративним позовом до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про визнання дій незаконними, недійсним рішення про визначення митної вартості та стягнення коштів.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2011 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

З постановою суду першої інстанції не погодився позивач та звернувся з апеляційною скаргою на неї, в якій зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого неправильно вирішив справу, вважає, що постанова підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини між сторонами по справі, застосував відповідні норми матеріального та процесуального права та виходив з наступного.

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Донецьксталь"- металургійний завод"є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 30939178, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, копія якого наявна в матеріалах справи.

7 жовтня 2010 року між позивачем (покупець) та фірмою «FINTST TRADING CO. LTD» Кипр (продавець) був укладений контракт № ВК-1737), за умовами якого продавець зобов'язався поставити вугільну продукцію походження Кузнецького вугільного басейна, Російська федерація, на умовах DAF станція Соловей-Тополі, Російсько-Український кордон відповідно Інкотермс-2000. Пунктом 1.2. зазначеного контракту визначено, що якісні показники, ціна, строки та обсяги постачання оговорюються сторонами у додатках, що є невід'ємною частиною цього контракту.

26 жовтня 2010 року сторонами за контрактом було підписано додаткову угоду до контракт № БК-1737 від 7 жовтня 2010 року, якою сторони додатково до умов контракту узгодили постачання вугілля кам'яного.

Відповідно до пункту 1 цього додатку продавець у жовтні - листопаді 2010 року додатково до обсягів, визначеним контрактом, постачає вугілля кам'яне (концентрат марки "Г") походження Кузнецького вугільного басейну, Російська Федерація у кількості 55000 тон на суму 7 975 000.00 доларів США на умовах DAF станція Соловей-Тополі відповідно Інкотермс-2000.

14листопада 2010 року позивач з ціллю декларування товару, надав до Східної митниці декларацію митної вартості по формі ДМВ-1 № 700000012/2010/201930, де задекларував вартість вугільного концентрату у кількості - 137 00 кг., на загальну суму - 19 865 доларів США, що при перарахунку по курсу НБУ на день подання складає 157 523,49 грн. Для підтвердження заявлених відомостей митної вартості товарів декларант надав митному органу контракт № БК-1737 від 7 жовтня 2010 року, інвойс № 1737-7 від 13 листопада 2010 року. 15листопада 2010 року в декларації митної вартості № 700000012/2010/201930 митним органом було здійснено відмітку про необхідність надання позивачем додаткових документів для визначення митної вартості товару, а саме: банківські платіжні документи, а також інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджує вартість товару, та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, відповідна бухгалтерська документація; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація зовнішньоторгівельних та біржових організацій про вартість товару або сировини.

Про необхідність надання додаткових документів 15 листопада 2010 року був ознайомлений декларант позивача, про що свідчить здійснений ним підпис на зворотному боці декларації митної вартості. Крім підпису про ознайомлення деканатом позивача було зазначено про неможливість надання рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця через визначення умовами укладеного контракту відстрочення оплати неї 180 днів від дня постачання. Щодо інших витребуваних митним органом документів, то на зворотному боці декларації декларантом позивача зазначено про неможливість їх надання.

15 листопада 2010 року відповідачем було прийнято рішення про визначення митної вартості товарів № 700000006/2010/001524/2, яким перший відповідач самостійно визначив митну вартість товарів, що надійшли на адресу позивача, із застосуванням шостого (резервного) методу, внаслідок чого визначена позивачем митна вартість товару збільшилася до 23290,00 доларів США за 137 000 кг, виходячи із вартості 0,17 доларів за 1 кг.

15 листопада 2010 року першим відповідачем було прийнято картку відмови № 700000012/0/200036, якою було відмовлено позивачу у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон через необхідність коригування визначеної позивачем митної вартості у відповідності до рішення № 700000006/2010/001524/2 від 15 листопада 2010 року. Правомірність прийнятої картки відмови не визначалася предметом оскарження у цій справі.

15 листопада 2010 року позивач був вимушений надати до митного органу для здійснення митного оформлення вантажну митну декларацію по формі ДМВ-2, в якій був доданий ГТД по формі МД - 2 № 700000012/2010/201935.

В подальшому позивач декларував товар, що поставлявся 26 листопада 2010 року № -700000012/2010/202094 та 29 листопада 2010 року № 700000012/2010/202133 та визначив вартість товару з урахуванням рішення митного органу, щодо вартості товару.

В результаті прийнятого рішення митного органу, щодо визначення митної вартості товару, позивач сплатив ПДВ понад визначеного у першій деклараці у сумі - 73 600,01 грн.

Відповідно до статті 259 Митного Кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до статті 267 Митного кодексу України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну. скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб.

Частиною 2 цієї статті визначений перелік витрат, які є складовими митної вартості товару, визначеної за першим методом, які мають бути включеними до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. До цього переліку віднесені, зокрема, понесені покупцем витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України; витрати на завантаження, розвантаження оцінюваних товарів та інші.

Позивачем на підтвердження заявленої митної вартості надані наступні документи: контракт № ВК-1737 від 7 жовтня 2010 року, інвойс № 1737-7 від 13 листопада 2010 року.

Дані висновку № 02/838/17763/899 про незалежну оцінку ринкової вартості вугілля кам'яного (концентрату марки Г), у кількості 762,5 тн. на момент перетину митного кордону України згідно інвойсу № 1737-50 від 07 грудня 2010 року до контракту № ВР- 1737 від 23 листопада 2010 року, підготовленого ТОВ Консалтинговий центр "Грата", не надають можливості визначити включення до ціни контракту всіх складових митної вартості визначеної за ціною контракту, з огляду на що зазначений висновок також не приймається судом до уваги як такий, що підтверджує правомірність заявленої позивачем митної вартості. В зазначеному висновку здійснений розрахунок ринкової вартості товару виходячи із наявних відомостей про ціну пропозицій на подібні об'єкти на ринку із врахуванням технічних характеристик. Водночас, митною вартістю у розумінні приписів є вартість, що була сплачена чи фактично підлягає сплаті за товари. Засоби визначення митної вартості встановлені положеннями Митного кодексу України.

Позивач, при декларування ввезеного вантажу обрав метод визначення митної вартості за піною договору, проте документів про включення до визначеної митної вартості всіх складових її формування, визначених статтею 267 Митного кодексу України митному органу не надав.

Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 339 від 9 квітня 2008 року встановлені наступні способи здійснення контролю митним органом:

1)проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, шо необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N 1766 від 20 грудня 2006 року; усного опитування посадових осіб підприємств і громадян, а також консультацій з декларантом з метою обміну інформацією, що стосується певної зовнішньоекономічної операції та впливає на вартість товарів; митного огляду товарів для визначення характеристик, які впливають на рівень їх митної вартості; 2)порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з1) рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; 2) наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів; 3)застосування інших передбачених Митним кодексом України та законами з питань митної справи форм контролю. Умови та механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України (далі - товари), подання декларантом відомостей для її підтвердження визначені Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року. Пунктом 7 зазначено порядку визначений обов'язковий перелік документів, що надається декларантом для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів. При наданні ВМД № 7000000012/2010/201930 позивачем додані документи, визначені обов'язковими пунктом 7 зазначеного Порядку за виключенням банківських платіжних документів, що підтверджують сплату рахунку, рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню, подані не були через їх відсутність. На підставі пункту 11 Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року, митним органом були витребувані додаткові документи від позивача на підтвердження митної вартості. Відповідно до п.11 цього Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прас - листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством: сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару: інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів. Вирішення питань, що виникають в ході перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості належить до виключної компетенції митного органу. Митний орган має право здійснити перевірку достовірності зазначених декларантом даних у наданих деклараціях. Із змісту вказаної норми вбачається, що виникнення в декларанта обов'язку надати документи у межах визначеного цим пунктом переліку пов'язано лише із фактом витребування їх митним органом. Обов'язок осіб, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України, подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю встановлений також статтею 45 Митного кодексу України. Згідно статті 88 Митного Кодексу України до обов'язків декларанта віднесений, зокрема, обов'язок надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори. Витребування з декларанта додаткових документів, що є необхідним для вирішення питання щодо правильності визначення митної вартості є засобом реалізації митним органом владних, управлінських функцій, делегованих державою. Встановлення судом обов'язку митного органу доведення обґрунтованості сумнівів щодо правильності визначення митної вартості, стане наслідком обмеження суб'єкта владних повноважень в реалізації наданих йому функцій, що є неможливим. Крім цього, обґрунтованість виникнення сумніву у митного органу щодо правильності визначення позивачем митної вартості товару підтверджується даними цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, що міститься інформацію про декларування товару того ж самого виробника за ціною 0,17 доларів за 1 тону, що є вищою, ніж та, що заявлена позивачем. З урахуванням наведеного митниця мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При витребуванні додаткових документів митниця діяла відповідно Порядку №1766 та норм митного законодавства. Пунктами 13, 14 Порядку передбачено, що декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості. Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Декларант позивача відмовився надати витребувані митним органом документи на підтвердження вартості товару до договором.

Суд першої інстанції правильно встановив, що доводи позивача про відсутність повноважень у декларанта на відмову надавати додаткові документи або приймати участь у консультаціях не відповідають дійсності.

За приписами 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766, відмова декларанта надати витребувані документів має своїм наслідком визначення митної вартості ввезених позивачем товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством. Згідно наявних в матеріалах справи документів, митна вартість ввезеного позивачем товару визначена із врахуванням даних витягу з Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби.

Статтею 266 Митного Кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1.за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2.за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3.за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4.на основі віднімання вартості;

5.на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6.резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Кожен наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі неможливості застосування жодного з методів 1 -5, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Відповідно до статті 268 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положенням статті 267 Митного кодексу України, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Наявними в матеріалах справи документами - витягом з Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби підтверджено неможливість застосування методу оцінки за ціною угоди щодо ідентичних товарів та подібних (аналогічних) товарів (статті 268, 269 Митного кодексу України), так як у митниці була відсутня інформація щодо митного оформлення ідентичних або аналогічних (подібних товарів) товарів того ж самого виробника.

Метод оцінки на основі віднімання вартості та додавання вартості (статті 271. 272 Митного кодексу України): через відсутність в митного органу інформації даних та документів, які мати вплив на процес формування ціни товару: на матеріал та витрат. понесених виробником в зв'язку з виробництвом товарів; витрат на завантаження. вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.

Згідно статті 273 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 -272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Відсутність у позивача інформації щодо митного оформлення ідентичних товарів, інформації щодо митного оформлення подібних товарів, інформації щодо матеріалу та витрат, понесених виробником в зв'язку з виробництвом товару, ненадання позивачем відповідних документів обумовили застосування відповідачем 6 методу визначення митної вартості товарів (ст. 273 Митного кодексу України) та застосування митної вартості виходячи з 0,17 доларів за 1 кг.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про дотримання першим відповідачем вимог чинного законодавства при прийнятті рішення про визначення митної

вартості товару від 15 листопада 2010 року до ВМД № 700000006/2010/001524/2 за резервним методом, що свідчить про відсутність підстав для його скасування та є підставою для відмови в задоволенні заявлених позивачем вимог.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався норм матеріального та процесуального права під час вирішення справи, тобто відсутні підстави для скасування або зміни судового рішення.

Керуючись ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь»- Металургійний завод» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2011 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «ДОНЕЦЬКСТАЛЬ» - МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про визнання дій незаконними, недійсним рішення про визначення митної вартості та стягнення коштів залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала виготовлена 23 вересня 2011 року

Головуючий О.А.Нікулін

Судді О.О.Радіонова

С.В.Жаботинська