Ухвала суду № 19778269, 19.09.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Михайлик А.С.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2011 року справа №2а/0570/8770/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Яковенка М.М.

суддів Юрченко В.П. , Ханової Р.Ф.

при секретарі судового засідання: Іллінов О.Є.

за участю представників:

від позивача:Танцюра Н.С.

від відповідача: Ковальчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року по адміністративній справі № 2а/0570/8770/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Доненерговугілля» до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м.Донецька про скасування податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року по адміністративній справі № 2а/0570/8770/2011 позовні вимоги задоволені (а.с.46, 47-51 т.3).

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 28 вересня 2010 року № 0000632303/0, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Доненерговугілля» донараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 270171,00 грн., з яких за основним платежем -181820,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 88351,00 грн.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 07 грудня 2010 року № 0000632303/1, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Доненерговугілля» донараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 270171,00 грн., з яких за основним платежем -181820,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 88351,00 грн.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 17 лютого 2011 року № 0000632303/2, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Доненерговугілля» донараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 270171.00 грн., з яких за основним платежем -181820,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 88351,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту с порушенням норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог (а.с.53-58 т.3).

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Посилаючись на відповідність вимогам чинного законодавства викладених в акті перевірки висновків, що стали підставою для прийняття оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень, представник відповідача зауважував на необґрунтованості заявлених позивачем вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі, а апеляційну скаргу задовольнити та скасувати постанову суду першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Доненерговугілля» (далі позивач, підприємство, ТОВ «Доненерговугілля» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 24463526, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 306921 (т. 1 арк. справи 94). Як платник податків позивач зареєстрований та обліковується в Державній податковій інспекції в Пролетарському районі м. Донецька.

В період з 30 серпня 2010 року по 10 вересня 2010 року Державною податковою інспекцією в Пролетарському районі м. Донецька (далі відповідач, ДПІ, податковий орган) проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Доненерговугілля» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 30 червня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 30 червня 2010 року, за наслідками проведення якої, складений акт № 3105/23-2/24463526 від 15 вересня 2010 року (далі Акт) (т. 1 арк. справи 15-58).

Згідно висновків акту № 3105/23-2/24463526 від 15 вересня 2010 року перевіркою встановлено порушення ТОВ «Доненерговугілля»: підпункту 7.3.1. пункту 7.З., підпунктів 7.4.1 та 7.4.5. пункту 7.4., підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», з результаті чого позивачем занижений податок на додану вартість в сумі 181820,00 грн., у т.ч. за березень 2010 року - на 161297,0 грн., за травень 2010 року - на 15 449,00 грн., за червень 2010 року - на 5074,00 грн.

28 вересня 2010 року, на підставі викладених в акті перевірки висновків, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000632303/0 (т. 1 арк. справи 59). яким позивачу донараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 270 171.00 грн., з яких за основним платежем - 181820,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 88351,00 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем до Державної податкової інспекції в Пролетарському районі м. Донецька (т. 1 арк. справи 62-66), проте, за наслідками розгляду скарги, рішенням Державної податкової інспекції в Пролетарському районі м. Донецька т. 1 арк. справи 67-78) оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін. За наслідками розгляду первинної скарги позивача податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000632303/1 від 07 грудня 2010 року на ту ж суму податкового зобов'язання, що також оскаржується позивачем.

14 грудня 2010 року позивач надав повторну скаргу про перегляд податкового повідомлення-рішення № 0000582303/0 від 09 вересня 2010 року до Державної податкової адміністрації в Донецькій області (т. 1 арк. справи 79-81). Рішенням Державної податкової адміністрації в Донецькій області № 2376/10/25-113-5 від 09 лютого 2011 року (т. 1 арк. справи 82-85) скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін. За наслідками розгляду наданої позивачем повторної скарги відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000632303/2 від 17 лютого 2011 року ( т. 1 арк. справи 61) на ту ж суму донарахованого податкового зобов'язання, що також оскаржується позивачем.

Згідно викладеного в акті перевірки, підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість (за основним платежем) в сумі 161297,00 грн. стали висновки відповідача про порушення ТОВ «Доненерговугілля» підпункту 7.4.5 пункту 7.4. та підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок па додану вартість» через відображення в податковому обліку наслідків операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей загальною вартістю 967 779,24 грн. ( у т.ч. ПДВ в сумі 161296.54 грн.) у березні 2010 року.

Згідно акту перевірки, в ході проведеної перевірки відповідачем з метою встановлення достовірності проведених операцій ТОВ «Доненерговугілля» з ТОВ «Кит-Авто» (ЄДРПОУ 35794268) були направлені запити до державної податкової інспекції в Київському районі м. Донецька. Згідно листа № 8885/23-313 від 19 серпня 2010 року Державна податкова інспекція в Київському районі м. Донецька повідомила про неможливість проведення перевірки контрагента позивача через неможливість встановити фактичне місцезнаходження підприємства. Згідно акту перевірки ДП1 в Київському районі м. Донецька № 3050/23-3/35794268 від 17 серпня 2010 року остання звітність з податку на додану вартість надана ТОВ «Кит-Авто» за березень 2010 року (прийнята до відома № 34526 від 20 квітня 2010 року), з податку на прибуток - надана 01 березня 2010 року. Посилаючись на обставини, що встановлені актом перевірки Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька, відповідачем зазначено, що до наданої ГОВ «Кит-Авто» звітності з податку на прибуток додаток дК 1 не надавався, значення в рядках 4.10 «витрати на поліпшення основних фондів» та 07 «сума амортизаційних відрахувань» декларацій відсутні, що свідчить про відсутність в підприємства основних засобів. Згідно до розрахунку комунального податку, кількість працюючих на підприємстві у березні 2010 року слала 6 осіб, які враховуючи загальний обсяг задекларованих доходів від господарської діяльності фізично не могли їх здійснити. З огляду на таке, посилаючись на відсутність в позивача документів, що підтверджують перевезення, завантаження та розвантаження товарно-матеріальних цінностей, податковою інспекцією викладені висновки про відсутність можливості реального виконання правочинів з придбання товарно-матеріальних цінностей в ТОВ «Кит-Авто», що свідчить про невідповідність змісту зазначеного договору вимогам цивільного законодавства, та не спрямованості його на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. Посилаючись на порушення позивачем пунктів 1, 5, статті 203, статтю 215 та статтю 228 Цивільного кодексу України, в акті перевірки визначено що правочини вчинені ТОВ «Доненерговугілля» та ТОВ «Кит-Авто» є нікчемними, а тому позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту березня 2010 року податок на додану вартість в сумі 161297.00 грн.

Згідно наданого відповідачем розрахунку штрафних (фінансових) санкцій (т.1 арк. справи 207). внаслідок виявленого порушення, позивачем занижений податок на додану вартість за березень 2010 року в сумі 161297,00 грн., на підставі підпункту 17.1.3. пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетам та держаними цільовими фондами» нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50% в сумі 80 649,00 грн.

Підстави висновків щодо заниження позивачем податку на додану вартість на 15449,00 грн. -у травні 2010 року та на 5074,00 грн. - у червні 2010 року внаслідок порушення підпункту 7.3.1 пункту 7.3. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», викладені у пунктах 3.2.1. та 3.2.2. розділу 3.2. акту перевірки.

Згідно пункту 3.2.1. акту, перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.3.1. пункту 7.3. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» заниження позивачем податкових зобов'язань січня 2010 року на 70160,00 грн., травня 2010 року на 439241,00 грн.. червня 2010 року - на 492839,00 грн., внаслідок не включення до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість, податкових зобов'язань, що виникли під час реалізації арматури, стійки, цементу, піску, катанки, щебеня, проволоки, металоформи, шлаку, будівельних матеріалів на загальну суму 1 002 240,00 грн.

Згідно пункту 3.2.2. акту, перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» заниження позивачем податкового кредиту січня 2010 року на 70160,00 грн., травня 2010 року на 423792,00 грн., червня 2010 року - на 487765,00 грн., внаслідок не включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість, що виник під час придбання арматури, стійки, цементу, піску та катанки, щебеня. проволоки, металоформи, шлаку, будівельних матеріалів на загальну суму 967187,00 грн.

Таким чином, позивачем занижений податок на додану вартість до сплати за січень 2010 року на 0,00 грн. (70160,00 грн. - 70160,00 грн.), за травень 2010 року на 15449,00 грн. (439241 грн. -423792,00 грн.), за червень 2010 року на 5074,00 грн. (492839,00 грн. - 487765,00 грн.).

Під час розгляд справи, було встановлено, що надані позивачем декларації за звітні податкові періоди січень, травень та червень 2010 року прийняті податковою інспекцією, проте, через надання їм статусу «до відома», визначені в них показники не приймалися податковим органом до уваги при проведенні перевірки.

Згідно наданого відповідачем розрахунку штрафних (фінансових) санкцій (т. 1 арк. справи 207), внаслідок виявленого порушення, позивачем занижений податок на додану вартість за травень та червень 2010 року на 20523,00 грн., на підставі підпункту 17.1.3. пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетам та держаними цільовими фондами» нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 7702,00 грн.

Спірним питанням цієї справи є правомірність висновків податкової інспекції щодо безпідставності порушення включення позивачем до складу податкового кредиту березня 2010 року податку в сумі 161297,00 грн., за наслідками відображення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Кит-Авто», та наявності підстав для визначення податкових зобов'язань при наданні прийнятим деклараціям за звітні податкові періоди травень та червень 2010 року статусу «до відома».

Розглядаючи правомірність висновків податкової інспекції щодо безпідставності порушення включення позивачем до складу податкового кредиту березня 2010 року податку в сумі 161297,00 грн., за наслідками відображення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Кит-Авто», суд першої інстанції виходив з того, що згідно наданої позивачем 16 квітня 2010 декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період березень 2010 року (т. 1 арк. справи 130-131) позитивне значення податку звітного періоду (рядок 20) складає 1301,00 грн. Згідно рядку 17 декларації податковий кредит звітного періоду складає 512385.00 грн.

Згідно додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період березень 2010 року (т. 1 арк. справи 132), до складу податкового кредиту звітного періоду, відповідач включив податок на додану вартість в сумі 161297,00 грн. на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Кит-Авто» (ІНП 357942605640). Згідно даних реєстру отриманих податкових накладних у березні 2010 року до податкового кредиту березня 2010 року за наслідками відображення господарських операцій з придбання т.м.ц. від ТОВ «Кит-Авто» позивач включив на підставі податкових наданих: № 236066 від 15 березня 2010 року ПДВ в сумі 41526.00 грн. (г. 1 арк. справи 162); № 236067 від 15 березня 2010 року ПДВ в сумі 12959.80 грн. (т. 1 арк. справи 150); № 239052 від 1 8 березня 2010 року ПДВ в сумі 18235.98 грн. (т. 1 арк. справи 180); № 243050 від 22 березня 2010 року ПДВ в сумі 17541.28 грн. (т, 1 арк. справи 184); № 245041 від 24 березня 2010 року ПДВ в сумі 17801.79 грн. (т. 1 арк. справи 194); № 247037 від 26 березня 2010 року ПДВ в сумі 17888.63 грн. (т. 1 арк. справи 192); № 250037 від 29 березня 2010 року ПДВ в сумі 17714,95 грн. (т. 1 арк. справи 188); № 251040 від 30 березня 2010 року ПДВ в сумі 17628,11 грн. (т. 1 арк. справи 200).

Колегія суддів звертає увагу, що зазначені податкові накладні відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДНА України №165 від 30 травня 1997 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №.233/2037) (які діяли на час спірних правовідносин), що свідчить про відсутність перешкод, визначених підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону №168 для включення зазначених сум до складу податне кредиту відповідних звітних періодів.

В матеріалах справи наявні договір укладений між позивачем та ТОВ «Кит-Авто» постачання № 148 від 19 січня 2010 року (т. 1 арк. справи 122), специфікації (т. 1 арк. справи 123-125), видаткові накладні (т. 1 арк. справи 149, 161, 179, 183. 187, 191. 193, 199), податкові накладні та акт про приймання-передачу векселя (т. З арк. справи 14-15), акт звіряння розрахунків за 1-й квартал 2010 року (т. З арк. справи 10).

Відповідно до умов договору постачання № 148 від 19 січня 2010 року, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кит-Авто». останній зобов'язався поставити у власність покупця металопродукцію, продукцію виробничо-гехнічного призначення, будівельні матеріали в асортименті, кількість, вартість та якісні характеристики яких визначаються у специфікаціях. Згідно пункту 3.2. договору, постачання товарів здійснюється на склад покупця на умовах 01)11 згідно із Інкотермс -2000. В ціну постачання включено вартість доставки. Представником позивача в судовому засіданні було пояснено, що товар, що постачався за умовами зазначеного договору поставлявся до складів покупців-контрагентів позивача, що були кінцевими набувачами придбаного майна.

На підтвердження факту поставки товарно-матеріальних цінностей, обумовлених Специфікацією № 2 до договору постачання № 148 від 19 січня 2010 року надано видаткову накладну № 236067 від 15 березня 2010 року (т. 1 арк. справи 149) на постачання товарів загальною вартістю 77758.80 грн. (у. т.ч. ПДВ в сумі 12959.80 грн.).

На підтвердження факту поставки товарно-матеріальних цінностей, обумовлених специфікацією № 1 до договору постачання № 148 від 19 січня 2010 року надано видаткову накладну № 236066 від 15 березня 2010 року (т. 1 арк. справи 161) на постачання товарів загальною вартістю 249156.00 грн. (у. т.ч. ПДВ в сумі 41526.00 грн.).

На підтвердження факту поставки товарно-матеріальних цінностей, обумовлених специфікацією № 3 до договору постачання № 148 від 19 січня 2010 року надано видаткові накладні № 239052 від 18 березня 2010 року (т. 1 арк. справи 179), № 243050 від 22 березня 2010 року (т. 1 арк. справи 183). № 250037 від 29 березня 2010 року(т. 1 арк. справи 187), № 247037 від 26 березня 2010 року (т. 1 арк. справи 191), № 245041 від 24 березня 2010 року (т.1 арк. справи 193), № 251040 від 30 березня 2010 року (т. 1 арк. справи 199) на постачання товарів загальною вартістю 640864.44 грн. (у. т.ч. ПДВ в сумі 106810.74 грн.).

Крім цього, факт використання придбаних позивачем в ТОВ «Кит-Авто» товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності, шляхом подальшого продажу та отримання економічного прибутку, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, - договорами на подальший продаж товаро-матеріальних цінностей Товариству з обмеженою відповідальністю «Метал-Контракт» (ЄДРПУ 24463526, ТОВ «Виробниче об'єднання «Іліташ» (ЄДРПОУ 23187892), ТОВ «Донбудкомплект» (ЄДРПОУ 24463526), ЗАТ «Донмашобладнання» (код ЄЛРПОУ 018816205626), ТОВ «Східно-Український альянс» (ЄДРПОУ 30701933) (т. 1 арк. справи 134-147), видаткові накладні (т. І справи 151, 153, 155. 157, 159, 163, 165, 167, 169, 171, 173, 175, 177,181, 185, 189, 195, 197, 201), довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (т. 1 ар. справи 136, 139, 142, 145, 148). Ідентичність товарно-матеріальних цінностей придбаних в ТОВ «Кит-Авто» товарам, що відчужені на адресу інших контрагентів (ТОВ «Метал-Контракт», ТОВ «Виробниче об'єднав «Іліташ», ТОВ «Донбудкомплект», ЗАТ «Донмашобладнання», ТОВ «Східно-Український альянс») встановлено за дослідженим асортиментом придбаного та реалізованого товару, встановленням співвідношення дати купівлі та продажу товарів позивачем, вартості одиниці продукції. За фактом подальшого продажу, позивачем сформовані податкові зобовязання звітного податкового періоду березня 2010 року. Згідно даних додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року (т.1 арк. справи 130) та наявних в матеріалах с податкових накладних (т. 1 арк. справи 152, 154, 156, 158, 160, 164, 166, 168, 170, 172, 174, 176, 178, 182, 186, 190, 196, 198. 202), податок на додану вартість, за наслідками здійсненого продажу був включений до складу податкових зобов'язань звітного податкового періоду.

Колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції, що на підставі наявних в матеріалах справи документів, не встановлено допущення позивачем порушень формування податкового кредиту в залежності від настання першої події, в порядку визначеному підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «Кит-Авто», в частині придбання товарно-матеріальних цінностей, та підтримує позицію суду першої інстанції з цього приводу.

Виходячи із змісту укладених між позивачем та ТОВ «Кит-Авто» договорів на постачання товарно-матеріальних цінностей вбачається, що зазначеними договорами сторони узгодили всі умови, що є істотними для даного виду договорів. Сторонами не було предявлено зауважень один до одного з приводу виконання укладеного договору.

Відповідач в обґрунтування висновків про нікчемність правочинів посилається на недотримання позивачем при укладанні та виконанні договорів вимог частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України. Недотримання вимог цих норм відповідач вважає ознакою нікчемності правочину з посиланням на частини 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України. Проте, вказані частини 1 та 2 статті 215 Цивільного кодексу України розмежовують підстави для визнання правочину недійсним (частина 1) та нікчемним (частина 2). Недотримання в момент вчинення правочину вимог частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання правочину недійсним у судовому порядку.

Правові підстави для визнання правочину нікчемним регулюються статтями 219, 220, 224, 226, 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Кваліфікація правочину як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку на ухилення від сплати податків). Разом з тим відповідачем не надано доказів встановлення порушення вимог податкового законодавства контрагентом позивача - ТОВ «Кит-Авто» при здійсненні спірних операцій. Натомість, згідно наданої відповідачем деталізованої інформації по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (т. 1 арк. справи 210) будь-які розбіжності між даними податкового обліку позивача та ТОВ «Кит-Авто» відсутні.

Колегія суддів зазначає, що за не доведення факту невиконання чи неналежного виконання обовязку по сплаті податків, зборів та інших обовязкових платежів, приховування чи заниження обєктів оподаткування, що виникли внаслідок здійснення господарських операцій за укладеним між позивачем та ТОВ «Кит-Авто» договором у відповідача відсутні підстави стверджувати, що саме вчинені на підставі зазначеного договору правочини, порушують публічний порядок, а отже в силу статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Посилання відповідача на те, що відсутність в контрагента позивача товарно-транспортних документів свідчить про невідбуття певних господарських операцій, не приймаються судом з огляду на наступне. Метою складання зазначених документів є підтвердження правомірності відображення в податковому обліку витрат, повязаних із транспортуванням, проте, зазначені документи не впливають на формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями з приводу постачання товарно-матеріальних цінностей. Наявність товарно-транспортних накладних не повязано із формуванням податкового кредиту, порядок визначення якого встановлений підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та валових витрат, порядок визначення яких встановлений підпунктом 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». З огляду на зазначене, висновки про відсутність фактичного виконання господарської операції не можуть обґрунтовуватися, в залежності від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної.

Колегія суддів вважає, що саме позивачу належить право вибирати для себе контрагентів, визначати свою фінансову та стратегічну політику при здійснені господарської діяльності, крім того, отриманий та використаний товар по укладеним договорам доводить нерозривний зв'язок між здійсненою господарською діяльністю підприємства та тими напрямками діяльності на які були спрямовані господарські відносини з іншими особами.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що за матеріалами справи, вбачається, що за результатами здійсненої перевірки, був складений Акт, в основу висновків якого, при визначені податкових зобовязань, покладені принцип визначеної нікчемності правочину, між позивачем та його контрагентом по господарським відносинам, що в свою чергу потягло за собою прийняття субєктом владних повноважень спірних податкових повідомлень - рішень.

Виходячи з обставин справи, вбачається наявність оспорюваних, з боку податкового органу господарських відносин між певними субєктами господарювання. В даному випадку виходячи з акту перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом «ТОВ «Кит-Авто». Тобто має місце оспорюванність самого договору, та відповідно до чого, податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між субєктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площену, тобто до правовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Колегія суддів не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу на не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своєї суті нікчемністю укладених правочинів, що в свою чергу не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є ні чим іншим як припущеннями відповідача, які ні чим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів.

Колегія суддів, з урахуванням приписів частини 4 ст.70 КАС України, які є обовязковими для суду, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між субєктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним є безпідставним та не обґрунтованим. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Крім того, як встановлено під час апеляційного провадження будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентом, або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсний, або вчинений що з метою, завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.

Колегія суддів зазначає, що жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення, та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Наявні документи позивача, як первині, підтверджують факт здійснення господарських операцій. Під час апеляційного провадження встановлено не тільки придбання позивачем, за договорами у ТОВ «Кит-Авто», та оплату позивачем за товар, але й використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у власній в господарській діяльності, шляхом послідуючої реалізації.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем, з урахуванням податкового законодавства, безпосередньо Закону України «Про податок на додану вартість» №168, на підставі наявних первинних документів, що підтверджують здійснення господарських операцій, правомірно включено до складу податкового кредиту відповідні суми по господарській операції, проведеної з його контрагентом ТОВ «Кит-Авто»

Щодо донарахування відповідачем податку на додану вартість за звітні податкові періоди травень та червень 2010 року, у зв'язку із наданням прийнятим деклараціям статусу «до відома», колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції з цього приводу.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 червня 2010 року, позивачем відправлено засобами поштового зв'язку до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період травень 2010 року (т. 1 арк. справи 236-241). Рядком 9 зазначеної декларації визначено суму податкових зобовязання позивача у розмірі 439241,00 грн., згідно рядку 17 декларації податковий кредит звітного податкового періоду складає 423792,00 грн. Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту звітного періоду (рядок 20 декларації) дорівнює 15449, 00 грн.

20 липня 2010 року, позивачем відправлено засобами електронного зв'язку до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період червень 2010 року (т. 1 арк. справи 230-235). Рядком 9 зазначеної декларації визначено суму податкових зобов'язань позивача у розмірі 492839, 00 грн., згідно рядку 17 декларації податковий кредит звітного податкового періоду складає 487765.00 грн. Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту звітного періоду (рядок 20 декларації) дорівнює 5074.00 грн.

Листами № 13355/10/28-013 від 22 червня 2010 року та № 15685/10/28-013 від 20 липня 2010 року позивача повідомлено про необхідність надання податкових декларацій за травень, червень 2010 року, оформлених належним чином.

Зазначені декларації згідно вимог Наказу ДПА України від 31 грудня 2008 року № 827 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України» набули статусу «до відома», через що зазначені в них показники не прийматися до уваги при проведенні перевірки.

Судом першої інстанції правомірно зроблені висновки, що жодна з перелічених підпунктів підстав, на підставі яких приймалось рішення про нарахування податкових зобов'язань та наведених в оскаржуваних податкових повідомленнях рішеннях (підпункт 17.1.3. пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків», підпункт 4.2.2. пункту 4.2. статті 4 цього Закону №2181 не мала місця. Позивачем подані до податкової інспекції декларації за звітні податкові періоди травень та червень 2010 року, дані наявних в матеріалах справи декларацій за травень та червень 2010 року відповідають визначеним в акті перевірки, сума визначеного податку сплачена позивачем до бюджету за платіжними дорученнями № 45 від 29 червня 2010 року (т. 1 арк. справи 244) та № 53 від 27 липня 2010 року (т.1 арк. справи 243).

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку по безпідставність здійсненого позивачем нарахування податкових зобов'язань за травень 2010 року в сумі 21629.00 грн., з яких за основним платежем 15449,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями 6180, 00 грн., податкових зобов'язань за червень 2010 року в сумі 6596.00 грн., з яких за основним платежем 5074,00 грн.. за штрафними фінансовими санкціями 1522.00 грн., про безпідставність здійсненого відповідачем донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за оскаржуваними позивачем податковими повідомленнями-рішеннями в сумі 28225.00 грн.. з яких за основним платежем 20523.00 грн.. за штрафними фінансовими санкціями - 7702,00 грн..

Недоведеність податковим органом порушення платником податку норм податкового законодавства при прийнятті спірних податкових повідомлень рішень, доводить протиправність визначення податкових зобовязань, і як наслідок цього безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі зясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 2, 11, 71, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року по адміністративній справі № 2а/0570/8770/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року по адміністративній справі № 2а/0570/8770/2011 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 19 вересня 2011 року. Ухвала у повному обсязі складена 23 вересня 2011 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді Р.Ф.Ханова

В.П.Юрченко