Ухвала суду № 19778229, 21.09.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Галан О.О.

Суддя-доповідач - Попов В.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2011 року справа №2а/0570/1848/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Попова В.В.

суддів Ляшенка Д.В. , Чумака С.Ю.

при секретарі Турко І.Б.,

за участю сторін : представника Державної податкової інспекції у м.Краматорську - Шестакова М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Краматорську на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року у справі № 2а/0570/1848/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НІО" до Державної податкової інспекції у м.Краматорську про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року у справі № 2а/0570/1848/2011 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НІО» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень , задоволено повністю, а саме:

визнані недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську № 0001372302/0/35945 від 06.09.2010 року та № 0001362302/0/35944 від 06.09.2010 року;

постановлено стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НІО» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Не погодившись з судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує неправильним застосуванням судом норм матеріального права і просить постанову суду скасувати та постановити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлені наступні обставини по справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «НІО» є юридичною особою, зареєстроване рішенням виконавчого комітету Краматорської міської ради Донецької області від 05.10.2000 року, перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Краматорську, як платник податків.

10.08.2010 року державними податковими інспекторами ДПІ у м. Краматорську, була проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «НІО», щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Метал-Індастрі», ПП «ОСОБА_1» за період з 01.07.2009 року по 31.03.2010 року.

За результатами перевірки складено Акт № 1782/23-3-31167617, яким встановлені порушення ТОВ «НІО» п.п. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податку на прибуток всього у сумі 67155 грн. у тому числі за 4 квартал 2009 року у сумі 44502 грн., за 1 квартал 2010 року у сумі 22653 грн. та п.п. 7.2.6 п.п. 7.4.5 п.п. 7.5.1 п. 7.2 п. 7.4 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 53723,98 грн., у т.ч.: жовтень 2009 року у сумі 6773,80 грн.; листопад 2009 року у сумі 18208,98 грн.; грудень 2009 року у сумі 11618,80 грн.; січень 2010 року у сумі 7516,40 грн.; лютий 2010 року у сумі 4547,82 грн.; березень 2010 року у сумі 6058,18 грн.

За наслідками перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0001372302/0/35945 від 06 вересня 2010 року, яким донараховано податок на додану вартість у сумі 80586 грн., з яких за основним платежем 53724 грн., за штрафними санкціями 26862 грн.; № 0001362302/0/35944 від 06 вересня 2010 року, яким донараховано податку на прибуток у сумі 85036,20 грн., з яких за основним платежем 67155 грн., за штрафними санкціями 17881,20 грн. Такі висновки були зроблені податковим органом, виходячи з виявлення ознак нікчемності угод укладених між позивачем та «Метал-Індастрі», ПП «ОСОБА_1».

Відповідно до наданих первинних бухгалтерських документів, судом встановлено, що за перевіряємий період позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з «Метал-Індастрі», ПП «ОСОБА_1».

Відповідно до п.п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з приписів п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

На виконання умов зазначених договорів і ТОВ «Метал-Індастрі» і ПП «ОСОБА_1» видали позивачу видаткові та відповідно податкові накладні.

Судами встановлено, що фактично умови договору постачання укладеного з ТОВ «Метал-Індастрі» та договору надання послуг укладеного з ПП «ОСОБА_1», виконувалися сторонами у спірному періоді.

Факт виконання договорів за вказаний період підтверджуються, податковими та видатковими накладними та реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, виписками з банку про проведення оплати за товар, підтвердженням банку про зарахування грошових коштів на поточний рахунок позивача, актами переробки отриманої сировини, актами здачі-приймання виконаних робі, а отже позивач правомірно включив до складу валових витрат та податкового кредиту витрати понесенні у звязку з виконанням вищевказаних договорів.

Що до того, що позивачем не було надано до суду договорів поставки та надання послуг із зазначеними контрагентами оформленими у письмовій формі, суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 3 ЦК України визначені загальні засади цивільного законодавства, до яких відноситься і свобода договору.

Стаття 205 цього ж Кодексу передбачає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини, зокрема, між юридичними особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо того що , що засвідченні в накладних дані про поставлений товар та надані послуги, свідчать про укладення між сторонами договорів поставки та надання послуг у письмовій формі.

Крім того, частина 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ це документ, який місить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Наявні у позивача вище перелічені первинні документи, а саме: податкові та видаткові накладні та реєстри отриманих та виданих податкових накладних, виписки з банку про проведення оплати за товар, підтвердження банку про зарахування грошових коштів на поточний рахунок позивача, акти переробки отриманої сировини, акти здачі-приймання виконаних робіт підтверджують фактичне виконання вищевказаних договорів, що свідчить про помилковість висновку податкового органу про неправомірність включення до складу податкового кредиту та валових витрат.

Окрім цього, колегія суддів також зазначає, що лісоматеріали від ТОВ «Метал-Індастрі» та отримані послуги автокрану від ПП «Максіма» були використані позивачем у власній господарській діяльності відповідно до Статуту та Довідки про включення до ЄДРПОУ (виробництво деревяних будівельних конструкцій та столярних виробів, лісопильне та стругальне виробництво, просочування деревини).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що товар отриманий позивачем за договором поставки був ним оприбуткований, що підтверджується договорами про продаж вказаної сировини, укладеними з третіми особами (від 05.11.2009 року з Андріївською сільською радою, від 10.03.2009 року з ТОВ «Триумф Груп», від 29 січня 2009 року з ВАТ «Дружківський метисний завод»).

Відтак, первинними документами бухгалтерського обліку повністю підтверджується факт здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ «Метал-Індастрі» сировини для технічних потребу та отримання послуг автокрану ПП «ОСОБА_1», а отже і правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту та валових витрат зазначених сум.

Суд враховує, що відповідачем при обґрунтуванні обставини нікчемності правочинів порушені вимоги підпункту 2.3.4. пункту 2.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205. Згідно з вказаним підпунктом цього порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як вбачається з матеріалів справи посадові особи підприємства позивача не були визнанні винними вироком суду, щодо проведення безтоварних фінансово-господарських операцій із субєктами господарювання та в намірі порушити публічний порядок.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно із статтею 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судове рішення першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом першої інстанції перевірено доводи сторін, дано їм правильну оцінку, постанова суду є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого у справі судового рішення відсутні.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Краматорську залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року у справі № 2а/0570/1848/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НІО" до Державної податкової інспекції у м.Краматорську про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Ухвала у повному обсязі складена та підписана колегією суддів 23.09.2011 року.

Колегія суддів : В.В. Попов Д.В. Ляшенко

С.Ю. Чумак