Постанова № 19777115, 01.09.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2011 року справа №2а/0570/8542/2011

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Чумака С.Ю.

суддів <Суддя учасник колегії >

Ляшенка Д.В. та Ястребової Л.В.,

при секретарі Іллінові О.Є.,

за участю представника позивача Сєркіна Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2011 року у справі №2а/0570/8542/2011 за позовом Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас Євробуд» про накладення арешту на кошти платника податків у банках,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про накладення арешту на кошти відповідача у ПАТ «Промінвестбанк» та ПАТ «КБ «Приватбанк». В обґрунтування позову зазначив, що 10.12.2010 року позивачем проведено камеральну перевірку відповідача з питання ненадання податкових декларацій з ПДВ за травень жовтень 2010 року та не повернення свідоцтва платника ПДВ. За результатами перевірки відповідача був складений акт № 1601/15-214/32599338 від 10.12.2010р., яким встановлено порушення п.п. 4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». На підставі цього акту, відповідно до п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ ( далі Закон № 2181)позивачем було прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000991540/0 від 28.12.2010р. на суму 1190,00 грн. Крім того, 05.01.2011 року позивачем проведено невиїзну документальну перевірку відповідача з питання не визначення умовного продажу на товарні залишки при анулюванні свідоцтва платника ПДВ у жовтні 2010 року. За результатами перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000071640/0 від 16.02.2011 року, яким збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ на суму 146141,80 грн., у тому числі за основним платежем 104387,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 41754,80грн. Дані рішення отримані відповідачем, про що маються відповідні відмітки на їх корінцях, не оскаржені, у добровільному порядку суми заборгованості не сплачені. З метою погашення вказаної заборгованості позивачем приймались заходи, які передбачені Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Податковим кодексом України, а саме: за юридичною адресою боржника направлялась податкова вимога № 5 від 08.02.2011р. З метою виявлення майна підприємства направлялись запити до відповідних органів, які здійснюють реєстрацію обєктів права власності, але будь-якого майна за відповідачем не зареєстровано. У звязку з цим, відповідно до п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України просив суд накласти арешт на кошти ТОВ «Донбас Євробуд» на р/р №26001301623476 у філії ПАТ «Промінвестбанк» м. Красноармійськ, МФО 334497, р/р №26008059990152, № 26063059990272 у Донецькому РУ ПАТ КБ «Приватбанк» м. Донецьк, МФО 335496.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, підстави застосування якого передбачені п. 94.2 статті 94 Податкового Кодексу України і відсутні в даному випадку. Крім того, зазначив, що в декларації з податку на прибуток відповідача за І квартал 2010 року відображені залишки матеріалів в сумі 468039 грн та вартість основних засобів 53896 гривень.

Позивач, не погодившись з таким судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що постанова суду була винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає безпідставними висновки суду про ототожнювання понять «арешт коштів на рахунку платника податків» та «адміністративний арешт», а також, що суд помилково не застосував положення пп. 20.1.17 п. 20.1 статті 20 Податкового Кодексу України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати, а позовні вимоги задовольнити частково за наступними підставами.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ТОВ «Донбас Євробуд» зареєстроване виконавчим комітетом Красноармійської міської ради 28.11.2003р., як юридична особа, код ЄДРПОУ 32599338, свідоцтво серії А00 № 530045.

10.12.02010р. позивачем проведено камеральну перевірку відповідача з питань ненадання податкових декларацій з ПДВ за травень жовтень 2010 року та не повернення свідоцтва платника ПДВ, за результатами якої складений акт № 1601/15-214/32599338 від 10.12.2010р., яким встановлено порушення п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». \ а.с. 20-121\.

Відповідно до п.п. 17.1.1 п. 17.1 статті 17 Закону № 2181 платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

На підставі вказаного акту, відповідно до 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 позивачем прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000991640/0 від 28.12.2010р. на суму 1190 гривень.

Також, 05.01.2011 року Красноармійською ОДПІ була проведена невиїзна документальна перевірка відповідача з питання не визначення умовного продажу на товарні залишки при анулюванні свідоцтва платника ПДВ у жовтні 2010 року.

За результатами перевірки був складений акт № 7/15-213-3/32599338 від 05.01.2011р., яким встановлено заниження відповідачем податкових зобовязань з ПДВ по декларації за жовтень 2010 року на суму 104387 грн, що стало наслідком порушення положень абз. 16 п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 184.7 ст. 184 Податкового кодексу України. \ а.с. 23-24\.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України У разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

На підставі акту від 05.01.2011 року № 7/15-213-3/32599338 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000071640/0 від 16.02.2011 року, яким збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ на суму 146141,80 грн., у тому числі за основним платежем 104387,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 41754,80грн. \ а.с. 25\.

Дані рішення отримані відповідачем, про що маються відповідні відмітки на їх корінцях, не оскаржені, у добровільному порядку суми заборгованості не сплачені.

Відповідно до п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181 узгоджена сума податкового зобовязання не сплачена платником податків у встановлені законом строки, визнається сумою податкового боргу.

Крім того, пунктом 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, сума заборгованості відповідача з урахуванням переплати склала 147326,80 грн.

Позивачем на адресу відповідача була направлена податкова вимога № 5 від 08.02.2011р.

Відповідно до пп. 20.1.17. п. 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Згідно із п. 94. 4. ст. 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім коштів на рахунку платника податків.

Застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (п.п. 94.6.2 п. 94.6. ст. 94 Податкового кодексу України).

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 94.1. ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Підстави для застосування адміністративного арешту визначені п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України. Суд першої інстанції зазначив, що останні є загальними як для керівника податкового органу так і для суду, але зазначені висновки суду не ґрунтуються на положеннях вказаного пункту ПК України, в якому таких положень не міститься. В жодному пункті статті 94 Податкового Кодексу України не зазначено, що застосування судом арешту рахунків платника податків у банках є різновидом адміністративного арешту.

Підстави для застосування арешту коштів на рахунках платника податків передбачені пп. 20.1.17 статті 20 ПК України, є виключними і не можуть підлягати розширеному тлумаченню. Вказаний пункт Податкового Кодексу України не є банкетною нормою та не відсилає до будь-якої іншої статті цього Кодексу або іншого нормативного акту для встановлення підстав застосування такого арешту.

Положення пунктів 94.4 та 94.6 статті 94 ПК України лише підтверджують, що арешт коштів на рахунках платника податків не є різновидом адміністративного арешту і не застосовується за тими ж правилами. Навпаки, вказаними пунктами зазначений інший порядок застосування такого арешту, ніж передбачений у статті 94 ПК України.

За таких обставин колегія суддів не може погодитись, що підстави для застосування арешту рахунків платника податків встановлені пунктом 94.2 статті 94 Податкового Кодексу України.

Як зазначив вище суд, такими підставами є лише ті, які містяться в пп. 20.1.17 п. 20.1 статті 20 ПК України, а саме:

·наявність у платника податків податкового боргу;

·відсутність у платника податків майна та/або балансова вартість такого майна менше суми податкового боргу;

·та/або майно такого платника податків не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наявність у платника податків податкового боргу в розмірі 147326,80 грн встановлена судом першої інстанції і ця обставина не є спірною.

Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, зазначив також, що з декларації відповідача з податку на прибуток за І квартал 2010 року вбачається наявність матеріалів та основних засобів, які перевищують суму боргу, що виключає застосування судом арешту коштів на рахунках платника податків.

Разом з тим станом на 01.09.2010 року відповідач за адресою своєї реєстрації не знаходився, про що внесено інформацію до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ( а.с. 11), його фактичне місцезнаходження не встановлено ( а.с. 19), податкова звітність не надається з травня 2010 року, що спростовує висновки суду першої інстанції про наявність у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

За таких обставин колегія суддів вважає наявними підстави для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у банках, які передбачені пп. 20.1.17 п. 20.1 статті 20 Податкового Кодексу України. Будь-яких перешкод для застосування такого арешту суд апеляційної інстанції не вбачає і вважає, що останній в теперішній час є єдиною можливістю погашення податкового боргу.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів дійшла висновку,що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, його висновки суперечать обставинам справи, що призвело до неправильного її вирішення, у звязку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню.

Повний текст виготовлено 6 вересня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2011 року у справі №2а/0570/8542/2011 скасувати.

Позовні вимоги Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.

Накласти арешт на кошти товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас Євробуд» на р\р № 26001301623476 у філії ПАТ «Промінвестбанк» в місті Красноармійськ, МФО 334497, та р\р № 26008059990152 і № 26063059990272 у Донецькому РУ ПАТ «КБ «ПриватБанк», МФО 335496, в межах суми боргу, а саме, 147326,8 грн.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

Л.В. Ястребова