Ухвала суду № 19776496, 03.08.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції -

Суддя-доповідач - Арабей Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2011 року справа №2а-2608/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Арабей Т. Г.

суддів Геращенка І.В. , Губської Л.В.

при секретарі Варчук О.М.

за участю: представника позивача ОСОБА_2 діючого за довіреністю

розглянувши у відритому судовому засіданні апеляційну скаргу Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 травня 2011 року по справі № 2а-2608/11/1270 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області третя особа: Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у місті Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області третя особа: Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у місті Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000521740 від 21 березня 2011 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25 травня 2011 р. позовні вимоги було задоволено, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції № 0000521740 від 21.03.2011 року.

Не погодившись з винесеною постановою, відповідач оскаржив її до Донецького апеляційного адміністративного суду, посилаючись в апеляційній скарзі на неправильне застосування судом, при винесенні рішення, норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, письмово просив розглянути справу без участі його представника.

Представник позивача просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , зареєстрований у якості фізичної особи підприємця виконавчим комітетом Краснодонської міської ради луганської області 21.04.2005 за № 23870000000001188 (а.с.10), є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом НОМЕР_4 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданим 16.12.2008.

В суді першої та апеляційної інстанції встановлено, що у період з 28.02.2011 по 04.03.2011 посадовими особами Краснодонської ОДПІ проведена невиїзна документальна перевірка з питань правомірності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків по взаємовідносинах фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з ТОВ «БК «Укр-Буд-Комплект» за період з 01.01.10 по 31.12.10., за результатами якої складено акт перевірки № 1222/17/2515714093 від 10.03.2011 та встановлено порушення :

- ст. 13 розд. IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» із змінами та доповненнями, п.22.10 ст. 22 Закону України від 22.05.03 № 889-ІУ "Про податок з доходів фізичних осіб" із змінами та доповненнями, позивачем занижено чистий дохід на суму 1781677,83 грн., в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2010 рік на суму 266291,67 грн.

- п.п.7.2.3.п.7.2.ст.7, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7, 7.4.1 п. 7.4 ст.7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями, позивачем безпідставно занижено податок на додану вартість за період з 01.06.10 по 31.12.10 у сумі 83358,00 грн., у тому числі по періодах: за серпень 2010 року - 17258,0 грн.; за вересень 2010 року -34038,00грн.; за жовтень 2010 року -32062,00грн. (а.с.11 -22).

Краснодонською ОДПІ на підставі акту перевірки № 1222/17/2515714093 від 10.03.2011 винесено податкове повідомлення-рішення від 21.03.2011 № 0000511740 про збільшення суми грошового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб на 266291,67 грн. та податкове повідомлення-рішення від 21.03.2011 № 0000521740 прозбільшення суми грошового з податку на додану вартість на 83358,00 грн., з яких: за основним платежем 83358,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 20839,50 грн. (а.с.23,24).

Відповідно до деталізованої інформації автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України було виявлено розбіжності показників податкового кредиту з контрагентом ТОВ «БК «Укр-Буд-Комплект» , з яким позивачем укладено договір перевезення нафтопродуктів від 01.06.10 без номеру.

Податковий орган зазначає, що відповідно до акту документальної перевірки ТОВ «БК «Укр-Буд-Комплект» від 27.01.2011 № 32/23/36991345, складеного Ленінською МДПІ у м. Луганську, під час її проведення встановлено відсутність реальної можливості поставок нафтопродуктів позивачу у звязку з відсутністю основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, технічного персоналу, транспортних засобів, приходить до висновку, що договір укладено без мети настання реальних наслідків, проведені операції не мають реального товарного характеру( відсутність товарно-транспортних накладних, розрахунків кількісних і вартісних показників, тобто здійснений правочин між ТОВ «БК «Укр-Буд-Комплект» та позивачем, не відповідає вимогам закону, не спричинив реального настання правових наслідків та являється нікчемним, оскільки вчинений з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції правомірно керувався Законом України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97 p. №168/97-ВР та Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки вони діяли на час виникнення спірних правовідносин в 2010 році.

Як встановлено в суді, згідно договору постачання товару без номеру від 01червня 2010 року подавець ТОВ «БК «Укр-Буд-Комплект» зобов'язується поставляти покупцю фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 товар у кількості та асортименті згідно оформлених накладних (а.с.45). Дія договору починається з 01.06.2010 року.

На підтвердження здійснення господарських операцій за даним договором фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 були надані документи: декларації про одержані доходи, звіти про використання РРО та книга обліку розрахункових операцій, податкові декларації з податку на додану вартість, уточнюючі розрахунки, податкові накладні, накладні ТОВ «БК «Укр-Буд-Комплект», платіжні доручення (одержувач ТОВ «БК «Укр-Буд-Комплект»), розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем сформований податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому продавцем.

Колегія суддів погоджує рішення суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів вважає, що позивачем договір постачання товару укладався саме з метою отримання доходу (прибутку), який на момент розгляду справи є чинним і в установленому законодавством порядку судом недійсним не визнався.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону).

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна є документом, де розраховується податок на додану вартість, який справляється із зазначеної операції за встановленою ставкою. Тому саме із цим документом Закон №168 пов'язує право платника податку на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку. Підставою для такого розрахунку є реквізити (зокрема, одиниця виміру товару, його кількість, ціна продажу одиниці продукції, обсяг продажу за відповідними ставками), які мають зазначатися у податковій накладній відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168.

Слід зауважити, що видані підприємством - контрагентом ТОВ «БК «Укр-Буд-Комплект» на адресу позивача податкові накладні повністю відповідають вимогам пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідачем також не спростовується факт відповідності інших первинних документів нормам закону .

Всі вищезазначені документи суд приймає у якості належних та допустимих доказів, оскільки вони відповідають вимогам законодавчого визначення поняття «первинний документ» згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якого первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Так, згідно вказаногоЗаконупідставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Всі ці вимоги позивачем дотримані.

Контрагент позивача зазначив в податкових накладних реквізити, які стосуються покупця, а саме: індивідуальний податковий номер підприємства та його назву, зазначену у статутних документах, на підставі яких позивач ідентифікується як покупець.

Згідно з п.п.7.2.4 Закону №168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.2 Порядку №165, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

ТОВ «БК «Укр-Буд-Комплект» станом на час здійснення позивачем господарських операцій було є діючим, та тільки Постановою господарського суду Луганської області від 27.12.2010 року, за заявою власника підприємства, його визнано банкрутом та розпочата ліквідаційна процедура (а.с.134-137). До зазначеного часу підприємство було платником податків та відповідно до наданих до справи декларацій своєчасно звітувала податковому органу.

Що стосується фактичного перевезення товари, то дані обставини апелянта спростовуються договором між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 від 01.06.2010 року про надання послуг з перевезення нафтопродуктів, актами прийомом- передачі виконаних робіт( послуг), рахунками та платіжними дорученнями про оплату транспортних послуг, наданих позивачем у судовому засіданні.

Матеріали справи не містять належних доказів відсутності контрагента ТОВ «БК «Укр-Буд-Комплект за його місцезнаходженням на час здійснення господарських операцій, оскільки його перевірка проходила в січні 2011 року, нас час визнання його банкрутом.. Той факт, що у контрагента позивача відсутні у достатній кількості трудові ресурси, складські приміщення, необхідні для здійснення господарської діяльності, припущення щодо неможливості фізичного здійснення обсягів поставок, жодним чином не свідчать про фіктивність угоди, укладеної із позивачем.

На момент укладення та виконання договорів підряду та субпідряду, видачі податкових накладних ТОВ «БК «Укр-Буд-Комплект було зареєстровано як платник податку на додану вартість. Видані позивачу належно оформлені податкові накладні, зареєстрованим платником податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій, факт здійснення яких ніхто не спростував, не давали відповідачу підстав для висновку про неправомірність формування позивачем сум податкового кредиту. Таким чином, з урахуванням наданих позивачем доказів колегія суддів вважає, що обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій у судовому засіданні доведені повністю, у звязку з чим колегія не приймає до увагидоводи відповідача про нікчемність правочинів .

Аналогічної позиції дотримується Верховний суд України в своїй постанові від 31 січня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “ВІК” до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень .

Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобовязання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, рішення касаційного суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії”” (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 196, п.1 ч. 1ст. 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 травня 2011 року за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області третя особа: Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у місті Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 03 серпня 2011 року. Ухвала в повному обсязі складена 05 серпня 2011 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий: Т.Г. Арабей

Судді: І.В. Геращенко

Л.В.Губська