Постанова № 19776045, 21.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 листопада 2011 року 13:03 № 2а-15308/11/2670

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРЕКС»

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.06.2011 р. № 0000542302

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар судового засідання Юзина О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 1/11-11 від 24.10.2011 р.)

від відповідача: ОСОБА_6 (довіреність № 4233/9/10-017 від 31.10.2011 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 21.11.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «АРЕКС»звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.06.2011 р. № 0000542302.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.10.2011 р. було відкрито провадження у справі № 2а-15308/11/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та в судових дебатах просив суд:

- визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва від 08.06.2011 року № 0000542302.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, зазначивши, що позивачем було порушено вимоги п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, в результаті чого було занижено податок на додану вартість на загальну суму 56899 грн., в тому числі за ІІ квартал 2009 року (червень 2009 року) в сумі 23636 грн., за IV квартал 2009 року (грудень 2009 року) в сумі 23382 грн., за І квартал 2010 року (березень 2010 року) в сумі 9881 грн.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як свідчать обставини справи, Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «АРЕКС»з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Моней Фарм»(код ЄДРПОУ 36010626) за період червень 2009 р., грудень 2009 р., березень 2010 р.

За результатами зазначеної перевірки було складено Акт № 3896/23-6/31748417 від 25.05.2011 р.

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки № 3896/23-6/31748417 від 25.05.2011 року, позивачем порушено вимоги п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 56899 грн., в тому числі за ІІ квартал 2009 року (червень 2009 року) в сумі 23636 грн., за IV квартал 2009 року (грудень 2009 року) і сумі 23382 грн., за І квартал 2010 року (березень 2010 року) в сумі 9881 грн.

08.06.2011 р. ДПІ у Деснянському районі м. Києва за наслідками встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства, було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000542302, яким позивачу визначено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 56899 грн. за основним платежем та 14225 грн. за штрафними (фінансовими санкціями), загальна сума 71124 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем до ДПА у м. Києві 14.06.2011 р. за вих. № 51/06-11.

10.08.2011 року ДПА у м. Києві було прийнято рішення про результати розгляду скарги № 8191/10/25-114, яким податкове повідомлення-рішення № 0000542302 від 08.06.2011 р. було залишено без змін, а скарга позивача без задоволення.

Вищевказане рішення ДПА у м. Києві про результати розгляду скарги та податкове повідомлення-рішення № 0000542302 від 08.06.2011 р. були також оскаржені позивачем до Державної податкової служби України.

13.10.2011 р. ДПС України було прийнято рішення про результати розгляду повторної скарги № 3627/6/102, яким рішення ДПА у м. Києві про результати розгляду скарги № 8191/10/25-114 від 10.08.2011 р. та податкове повідомлення-рішення № 0000542302 від 08.06.2011 р. були залишені без змін, а скарга позивача без задоволення.

Зважаючи на викладене, не погоджуючись з прийнятим Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва податковим повідомленням-рішенням № 0000542302 від 08.06.2011 р., позивач оскаржив його до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, в обґрунтування винесеного податкового повідомлення-рішення № 0000542302 від 08.06.2011 р. ДПІ у Деснянському районі м. Києва в Акті перевірки позивача № 3896/23-6/31748417 від 25.05.2011 року посилається зокрема також на Акт невиїзної документальної перевірки контрагента позивача ТОВ «Моней Фарм»від 21.08.2010 р. № 12067/23-11/36010626, в якому встановлено, що відповідно до постанови про порушення кримінальної справи, прийняття до свого провадження та об'єднання кримінальних справ в одне провадження від 07.07.2010 р. старший слідчий СВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва майор податкової міліції Лещенко С.В., розглянувши матеріали кримінальної справи №51-3099, - встановив наступне:

«...В ході провадження досудового слідства по кримінальній справі № 51-3099 встановлено, що невстановленими особами, в 2007-2009 роках без наміру здійснення господарської діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності повторно були вчинені дії по створенню та придбанню суб'єкта господарської діяльності - ТОВ «Моней Фарм»(код ЄДРПОУ - 36010626), яке в подальшому було зареєстроване в Солом'янській районній у м. Києві державній адміністрації, ДПІ У Солом'янському районі, державних цільових фондах, отримавши печатку вказаного товариства та відкривши рахунки вказаного суб'єкта господарської діяльності в банківських установах.

Створення та придбання зазначеного суб'єкта господарської діяльності дало змогу невстановленим особам здійснювати незаконну діяльність, прикриваючись фактом реєстрації вказаного підприємства. Використовуючи вказану фіктивну юридичну особу, невстановлені особи отримали можливість, минуючи засновника та директора вказаного підприємства, розпоряджатися банківськими рахунками, складати від імені підприємства фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи, що свідчать про реалізовані товари, роботи, послуги, не надавати первинні документи до контролюючих органів, не сплачувати в повному обсязі до бюджетів та державних цільових фондів податки, збори, обов'язкові платежі.

Таким чином, невстановлені слідством особи вчинили фіктивне підприємництво, тобто повторно створили та придбали ТОВ «Моней Фарм»з метою прикриття незаконної діяльності, вчинивши злочин, передбачений ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Відповідно до документів, витребуваних та долучених до матеріалів кримінальної справив ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, засновником та службовими особами підприємства ТОВ «Моней Фарм»рахуються фізичні особи, які ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності зазначеного підприємства не мали.

Засновниками та службовими особами ТОВ «Моней Фарм»рахуються фізичні особи, які ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності зазначеного підприємства не мали.

Виходячи з цього, не маючи на те законних підстав та повноважень невстановлені особи, фактично здійснювали функції директора ТОВ «Моней Фарм», чим порушили її конституційне право на підприємницьку діяльність.

Враховуючи вищевикладене, податковим органом було зроблено висновок, що господарські операції позивача із його контрагентом ТОВ «Моней Фарм»носять характер нікчемних, відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, що не породжують відповідних прав та обовязків, а отже суми ПДВ, сплачені в ціні товару (послуг) по господарських операціях із зазначеним контрагентом, не могли бути включені позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ за відповідні періоди.

Позивачем в свою чергу було зазначено, та підтверджено документами, які наявні в матеріалах справи, що на момент здійснення правовідносин із ТОВ «Моней Фарм»позивач та контрагент були у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи ТОВ «Моней Фарм»не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб ТОВ «Моней Фарм», правовідносини відбувалися на підставі договорів та кошторисів до них, виконання яких підтверджується відповідними актами виконаних робіт, банківськими виписками про сплату коштів за договорами, відповідно до чого ТОВ «Моней Фарм»на адресу позивача були виписані належним чином оформлені податкові накладні, сума ПДВ за якими була правомірно включена до податкового кредиту за відповідний період, та крім того, суми ПДВ по правовідносинах із позивачем були належним чином визначені ТОВ «Моней Фарм»в податкових деклараціях з податку на додану вартість, що були без зауважень прийняті податковим органом, а також відповідачем не було надано допустимих доказів про наявність в контрагента позивача ТОВ «Моней Фарм»заборгованості зі сплати до державного бюджету податкових зобовязань по правовідносинах із позивачем за вказані періоди, з чого також не вбачається завдання шкоди державному бюджету України внаслідок правовідносин позивача з ТОВ «Моней Фарм», оскільки всі передбачені податки були в повному обсязі визначені контрагентом для їх сплати до державного бюджету.

Так, як видно з наявних матеріалів справи, між Позивачем та ТОВ «Моней Фарм»було укладено договори № 22/04-09 від 22.04.2009 р., № 16/11-09 від 16.11.2009 р. та № 15/02-10 від 15.02.2010 р. на виконання ремонтно-будівельних робіт.

Правоздатність виконання зазначених робіт ТОВ «Моней Фарм»було підтверджено наявністю у підприємства відповідної ліцензії, копія якої також наявна в матеріалах справи.

За даними договорами підприємством «Моней Фарм»для ТОВ «АРЕКС» виконувались будівельні роботи, пов'язані з ремонтом нежитлового приміщення та його прибудинкової території за адресою: м. Київ, вул. Азербайджанська, 6.

Вказане нежитлове приміщення є приватною власністю позивача відповідно до договору купівлі-продажу від 08.07.2002 р. (копія якого міститься в матеріалах справи), зареєстрованого в реєстрі за № 4261 та посвідченого приватним нотаріусом київського міського округу ОСОБА_5, що використовується в господарській діяльності позивача.

Факт виконання зазначених робіт було підтверджено підписанням сторонами відповідних Актів виконаних робіт, копії яких наявні в матеріалах справи.

Позивач сплатив ТОВ «Моней Фарм»узгоджену вартість прийнятих робіт з ПДВ, а виконавець робіт - ТОВ «Моней Фарм»в свою чергу, надало позивачу відповідні податкові накладні - № 31 від 11.06.2009 р, № 211202 від 21.12.2009 р. та № 300305 від 30.03.2010 р.

Факт сплати коштів за вказаними договорами підтверджується відповідними банківськими виписками, копії яких також наявні в матеріалах справи.

Крім того, з наявних матеріалів справи вбачається, що на момент здійснення господарських операцій з ТОВ «Моней Фарм», позивач та контрагент у відповідності до вимог чинного законодавства були зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи ТОВ «Моней Фарм»не були визнані в судовому порядку недійсними, та відсутній вирок суду щодо посадових осіб ТОВ «Моней Фарм», що також не було допустимими доказами заперечено представником відповідача в судовому засіданні.

Також, позивачем до матеріалів справи було надано актуальний витяг з ЄДРПОУ станом на 08.11.2011 р. відносно свого контрагента ТОВ «Моней Фарм», з якого вбачається, що станом на час розгляду даної адміністративної справи, ТОВ «Моней Фарм»зареєстровано в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, та відомості про юридичну особу останнім підтверджено 08.11.2011 р.

Крім того, з наданих позивачем до матеріалів справи копій податкових декларацій ТОВ «Моней Фарм»з податку на додану вартість разом з додатком № 5 (розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) за червень 2009 р., грудень 2009 р., березень 2010 р., вбачається, що контрагентом позивача ТОВ «Моней Фарм»було визначено податкові зобовязання для сплати до держаного бюджету по правовідносинах із позивачем на загальну суму 56899 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак відповідачем не було доказано факту наявності заборгованості перед державним бюджетом зі сплати податкових зобовязань за червень 2009 р., грудень 2009 р., березень 2010 р. в контрагента позивача ТОВ «Моней Фарм», з чого судом вбачається відсутність завдання шкоди державному бюджету України внаслідок правовідносин позивача з ТОВ «Моней Фарм», оскільки всі передбачені податки були в повному обсязі визначені контрагентом для їх сплати до державного бюджету.

Крім того, як видно з наявних матеріалів справи, Окружний адміністративний суд м. Києва Постановою від 27 грудня 2010 року по справі № 2а-18220/10/2670 визнав протиправними дії посадових осіб Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва, що полягали у неприйнятті в Товариства з обмеженою відповідальністю «Моней Фарм»податкових декларацій з податку на додану вартість за звітні періоди - березень 2010 року, квітень 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року та зобов'язав посадових осіб Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва провести податкові декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Моней Фарм»(код ЄДРПОУ 36010626) за звітні місяці - березень 2010 року, квітень 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року.

Також, як вбачається з наявних матеріалів справи, Державна податкова інспекція у Соломянському районі м. Києва звертались до суду щодо скасування державної реєстрації ТОВ «Моней Фарм»та припинення юридичної особи, проте рішенням від 18.10.2010 р. по справі № 2а-12676/10/2670 Окружний адміністративний суд м. Києва визнав безпідставними вимоги державного податкового органу та відмовив у позові, а рішення набрало законної сили згідно ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010 р.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу»від 04.12.1990 р. №509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В силу п. 1.3 ст. 1 Закон України «Про податок на додану вартість»- платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. А відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. При цьому згідно п. 9.3 ст. 9 зазначеного Закону визначено, що особи, які підпадають під визначення п. 2.3 ст. 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом приймання робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

У відповідності до п. 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Згідно з абз. 1 п. 5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996 від 16.07.1999 р. первинний документ - документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення, а згідно із ст.9 цього ж Закону забороняється приймати до виконання первинні документи по господарським операціям, що суперечать законодавчим та нормативним актам. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, а також повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону). А податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. ст.7 Закону складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що субєкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до вимог ст. 203 Цивільного Кодексу України (Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину):

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як було встановлено судом та не заперечувалось представником відповідача, на момент здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Моней Фарм», останнє не було визнано банкрутом, знаходилось в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та було зареєстровано платником податку на додану вартість і здавало податкову звітність до податкового органу.

Також, податковим органом не було надано суду доказів того, що на момент укладення зазначених договорів, установчі документи ТОВ «Моней Фарм»були визнані недійсними, чи було анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, та не заперечувалось представником відповідача, на момент здійснення правовідносин між позивачем та контрагентом, не було вироку суду щодо посадових осіб ТОВ «Моней Фарм»та такого вироку суду не має на час розгляду даної адміністративної справи.

В силу положень ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Відповідно до п.п.1.6, 1.7., 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість», податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Таким чином, законодавством чітко передбачено правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку.

З аналізу наведених норм законодавства та матеріалів справи вбачається, що позивачем були виконані вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зазначений правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, товарність операцій також була доведена позивачем згідно наданих до справи документів, та не була допустимими доказами заперечена відповідачем, та крім того, контрагентом позивача ТОВ «Моней Фарм», сума ПДВ в загальному розмірі 56899 грн., в тому числі за червень 2009 року в сумі 23636 грн., за грудень 2009 року в сумі 23382 грн., та за березень 2010 року в сумі 9881 грн., що включена позивачем до складу податкового кредиту, - була визначена в податкових деклараціях з податку на додану вартість за вказані періоди, які прийняті податковим органом, та крім того, відповідачем не було доказано факту наявності заборгованості перед державним бюджетом зі сплати податкових зобовязань за червень 2009 р., грудень 2009 р., березень 2010 р. в контрагента позивача ТОВ «Моней Фарм», з чого судом вбачається відсутність завдання шкоди державному бюджету України внаслідок правовідносин позивача з ТОВ «Моней Фарм», оскільки всі передбачені податки були в повному обсязі визначені контрагентом для їх сплати до державного бюджету.

Зважаючи на викладене вище, ґрунтуючись на нормах чинного законодавства, в суду є підстави вважати, що позивачем було правомірно включено до сум податкового кредиту суми податку на додану вартість по контрагенту ТОВ «Моней Фарм»в загальному розмірі 56899 грн., в тому числі за червень 2009 року в сумі 23636 грн., за грудень 2009 року в сумі 23382 грн., та за березень 2010 року в сумі 9881 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва від 08.06.2011 р. № 0000542302 є протиправними та підлягає скасуванню.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 08.06.2011 р. № 0000542302.

Натомість представник позивача надав суду обґрунтовані пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності винесення податкового повідомлення-рішення Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва від 08.06.2011 р. № 0000542302.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В судових дебатах позивач не наголошував на позовній вимозі щодо відшкодування йому судових витрат із сплати судового збору. Тому суд не вирішував питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАСУкраїни, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва від 08.06.2011 р. № 0000542302.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 22.11.2011 р.