Постанова № 19776006, 17.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 листопада 2011 року письмове провадження           № 2а-11654/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Гидротехнобур"

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 23.12.2010 р. № 7991091502/0 та від 10.05.2011 р. №0004571502/216/2, винесених Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі міста Києва.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України були прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу було донараховано податкове зобов’язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах та штрафні (фінансові) санкції.

Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча й був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. Подав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких вважав винесені ним рішення законними та обґрунтованими, прийнятими відповідно до норм податкового законодавства, в результаті перевірки дотримання позивачем вимог податкового законодавства по податку на додану вартість, просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

У зв’язку з тим, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010р.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гидротехнобур" зареєстроване Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією 20.12.2005 р. і є платником податків (код ЄДРПОУ 33937044).

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 01.03.2010 р. по 31.03.2010 р. та за період з 01.05.2010 р. по 31.05.2010 р. включно.

В результаті перевірки, податковим органом були виявлені порушення норм податкового законодавства з податку на додану вартість, а саме: пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", чим занижено суму податку на додану вартість за травень на 133333,33 грн. та березень 2010 року на 356 140,44 грн., про що було складено акт від 16.12.2010 р. № 8979/1502/33937044.

З акту перевірки встановлено, що доводи відповідача щодо виявлених порушень, сформовані на підставі даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, згідно якої виявлені розбіжності: завищення податкового кредиту позивачем за травень 2010 року на суму 221223,67 грн. по взаємовідносинах з контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Слеп Фактура", а останнім, в свою чергу заниження податкового зобов’язання; завищення податкового кредиту позивачем за березень, травень 2010 року на суму 268250,10 грн. по взаємовідносинах з контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Київспецпромторг", а останнім, в свою чергу заниження податкового зобов’язання. Такі розбіжності виникли у зв’язку з неподанням контрагентами податкової звітності з податку на додану вартість.

На підставі акта перевірки, згідно п.п. 4.2.2. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондам" та враховуючи виявлені порушення Закону України "Про податок на додану вартість", відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 23.12.2010 р. №7991091502/0, яким позивачу визначено до сплати податкове зобов’язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах у розмірі 734210,66 грн. (489473,77 грн. –основний платіж, 244736,89 грн. –штрафні (фінансові) санкції).

Позивач, не погоджуючись з висновками акту перевірки та оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 23.12.2010 р. № 7991091502/0, реалізуючи надане йому пп.5.3.1 п.5.3. ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" право адміністративного оскарження рішень податкових органів, звертався зі скаргою до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва, в результаті розгляду якої оскаржуване рішення було залишене без змін, а скарга –без задоволення.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав повторну скаргу до Державної податкової адміністрації у м. Києві, в результаті розгляду якої податкове повідомлення-рішення від 23.12.2010 р. № 7991091502/0 було скасовано в частині сплати податку на додану вартість в розмірі 268250,10 грн. та, відповідно, штрафних (фінансових) санкцій по контрагенту - Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Київспецпромторг", в іншій частині оскаржуване рішення було залишене без змін.

Враховуючи рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві про результати розгляду повторної скарги від 06.05.2011 р. № 4741/10/25-114, відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 10.05.2011 р. № 0004571502/216/2, яким позивачу визначено до сплати податкове зобов’язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах у розмірі 331835,50 грн. (221223,67 грн. –основний платіж, 110611,83 грн. –штрафні (фінансові) санкції).

Крім цього, позивач звертався зі скаргою до Державної податкової адміністрації України на податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва від 23.12.2010 р. № 7991091502/0, від 10.05.2011 р. № 0004571502/216/2, в результаті розгляду якої оскаржуване рішення від 23.12.2010 р. № 7991091502/0 з урахуванням рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві про результати розгляду повторної скарги від 06.05.2011 р. № 4741/10/25-114 було залишене без змін, а скарга-без задоволення. Щодо оскаржуваного рішення від 10.05.2011 р. № 0004571502/216/2 в рішенні Державної податкової адміністрації України від 18.07.2011 р. № 12916/6/25-0515 про результати розгляду повторної скарги, з невідомих позивачу причин, взагалі не згадується.

Законом України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначеного цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 вищевказаного Закону України податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Пп. 7.5.1. п. 7.5. цього Закону України визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт і послуг) або дату отримання податкової накладної.

Податковим законодавством чітко передбачено, що податкова накладна засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Право платника податку (покупця) на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого у зв’язку з придбання товарів (робіт, послуг), кореспондується з обов’язком платника податку (продавця) утримати та перерахувати до бюджету відповідні суми податку.

П.п. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що датою виникнення податкових зобов’язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу або дата відвантаження товарів.

Крім цього, слід зазначити, що цим же Законом України, а саме: п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, встановлено, що до податкового кредиту не дозволяється включення будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку податковим органом, суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними вище документами, тоді платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством України, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену документами.

З викладеної норми можна зробити висновок, що витрати по сплаті податку на додану вартість не включаються до складу податкового кредиту лише у разі відсутності податкової накладеної, тобто інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість законом непередбачено.

Позивач стверджує, що взаємовідносини з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій (у 2010 році) були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, були належним чином оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими ними податковими накладними, отже ним були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на отримання податкового кредиту. Такі доводи позивача відповідачем не заперечуються.

В той же час, відповідачем ні в акті перевірки, ні в запереченнях на адміністративний позов, жодним чином не спростовується наявність договорів, укладених між позивачем та контрагентами, а також наявність податкових накладних, виданих ними при продажу товару позивачу, які підтверджують його право на податковий кредит.

Таким чином, твердження відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту у зв’язку з тим, що контрагентами не подана податкова звітність: Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Київспецпромторг" –за березень, травень 2010 року; Товариством з обмеженою відповідальністю "Слеп Фактура" за травень 2010 року, а також те, що воно є банкрутом та з 27.01.2011 р. –анульовано його свідоцтво платника податку на додану вартість, сприймаються судом критично.

Крім цього, слід звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та /або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 23.12.2010 р. № 7991091502/0 та від 10.05.2011 р. №0004571502/216/2, винесених Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі міста Києва, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб’єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов’язку щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гидротехнобур" задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва від 23.12.2010 р. № 7991091502/0 та від 10.05.2011 р. № 0004571502/216/2.

Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гидротехнобур" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя                                                                                 Арсірій Р.О.