Постанова № 19772509, 16.06.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

вступна та резолютивна частини

м. Миколаїв.

17:00 год.

16.06.2011 р.справа № 2а - 5575/09/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 03.01.11 р.,

представника відповідача 1: ОСОБА_2, довіреність № 4/9/10-007 від 04.01.11 р.,

відповідача 2: Замниборщ В.Б., посвідчення № 033954 від 03.04.08 р.,

відповідача 3: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТОВ комерційна фірма "МЕРКУРІЙ-ЛЮКС", вул. Космонавтів, 130, м. Миколаїв, 54000 доВідповідача 1: ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028

Відповідача 2: Замниборщ В.Б. головний держподатревізор-інспектор ДПА в Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

Відповідача 3: Долгошея Ю.Я. головний державний податковий інспектор-ревізор ДПА у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54009 проскасування рішення від 19.08.09 р. № 00016722303 керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.08.09 р. № 0001672303 ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва в частині застосування до ТОВ комерційна фірма "Меркурій-Люкс" штрафних (фінансових) санкцій за неведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації у сумі 39140,0 грн. визнати протиправним.

3. Скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.08.09 р. № 0001672303 ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва в частині застосування до ТОВ комерційна фірма "Меркурій-Люкс" штрафних (фінансових) санкцій за неведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації у сумі 39140,0 грн.

4. Відшкодувати ТОВ комерційна фірма "Меркурій-Люкс" судовий збір у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

СуддяА. О. Мороз

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

17:00 год.

16.06.2011 р.справа № 2а - 5575/09/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 03.01.11 р.,

представника відповідача 1: ОСОБА_2, довіреність № 4/9/10-007 від 04.01.11 р.,

відповідача 2: Замниборщ В.Б., посвідчення № 033954 від 03.04.08 р.,

відповідача 3: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТОВ комерційна фірма "МЕРКУРІЙ-ЛЮКС", вул. Космонавтів, 130, м. Миколаїв, 54000 доВідповідача 1: ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028

Відповідача 2: Замниборщ В.Б. головний держподатревізор-інспектор ДПА в Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

Відповідача 3: Долгошея Ю.Я. головний державний податковий інспектор-ревізор ДПА у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54009 проскасування рішення від 19.08.09 р. № 00016722303 В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19 серпня 2009 р. № 0001672303, яким до позивача застосовано штраф у сумі 42 200,0 грн. за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»в частині незабезпечення зберігання фіскальних звітніх чеків в книзі обліку розрахункових операцій та неведення обліку товарів за місцем реалізації та зберігання.

Ухвалою суду від 16 лютого 2010 р. (а. с. 67) до участі у справі в якості співвідповідачів залучені особи, які проводили перевірку позивача: головний держподатревізор-інспектор ДПА України у Миколаївській області Замниборщ В.Б. та головний держподатревізор-інспектор ДПА України у Миколаївській області Долгошея Ю.Я.

26 травня 2010 р. адміністративна справа прийнята до провадження суддею Морозом А.О. (а. с. 75).

В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на те, що облік товарів ним ведеться відповідно до бухгалтерського обліку, як того вимагає ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», підтвердженням чого є первинні бухгалтерські документи, як то: накладні, податкові накладні.

У судовому засіданні, надаючи пояснення по суті справи, представник позивача уточнив, що просить скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій лише в частині застосування санкцій за неведення обліку товарних запасів, оскільки він згоден із правомірністю застосування санкцій за незабезпечення зберігання фіскальних звітних чеків в книзі обліку розрахункових операцій. Також, представник позивача зазначив, що посилання в адміністративному позові на неправомірність проведення перевірки не повинні розглядатись та оцінюватись судом, адже вони не супроводжуються вимогою про визнання дій відповідачів з проведення перевірки неправомірними.

Відповідач проти адміністративного позову заперечує, вказуючи, що згідно із ст. 3 п. 12 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють операції в готівковій або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язанні вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображенні в обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковується за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізації товарів.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені в адміністративному позові та запереченнях на нього.

У відповідності до ст. 160 ч. 3 КАС України, у судовому засіданні 16 червня 2011 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вирішуючи спір між сторонами, суд враховує наступне.

6 серпня 2009 р. працівниками ДПА у Миколаївській області Замниборщ В.Б. та Долгошеєю Ю.Я. проведена перевірка за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці - магазину, який розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 130 та належить ТОВ «Меркурій-Люкс».

За наслідками перевірки складено Акт № 0869/14/00/23/13863872 (далі - Акт перевірки) (а. с. 8-9), у якому зафіксовано порушення позивачем ст. 3 п. п. 9, 12 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», тобто незабезпечення зберігання фіскальних звітніх чеків в книзі обліку розрахункових операцій та неведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, на загальну суму 19 570,0 грн.

На підставі Акту перевірки, ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19 серпня 2009 р. № 0001672303 (а. с. 7), яким, відповідно до вимог ст. ст. 17 ч. 1 п. 3, 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», до позивача застосовані штрафні санкції:

- за незабезпечення зберігання фіскальних звітніх чеків в книзі обліку розрахункових операцій 3 060,0 грн.;

- за неведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації 39 140,0 грн.,

а всього до позивача застосовано штрафних санкцій на суму 42 200, грн. (3 060,0+39 140,0=42 200,0).

Оскільки позивач погодився із правомірністю застосування до нього штрафної санкції за незабезпечення зберігання фіскальних звітніх чеків в книзі обліку розрахункових операцій у сумі 3 060,0 грн., судом перевіряється правомірність застосування штрафу за неведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації у розмірі 39 140,0 грн.

Згідно ст. 2 ч. 3 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 3 п. 12 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг ) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Тобто, ст. 3 ч. 1 п. 12 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" є відсильною нормою, і може застосовуватися лише при наявності інших правових норм, які передбачають такий порядок ведення обліку товарних запасів.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», якою керувався відповідач при прийнятті оскарженого рішення, фінансова санкція застосовується до субєктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання.

Таким чином, обовязковою умовою накладення штрафу є порушення встановленого законодавством порядку обліку товарів за місцем їх зберігання та реалізації.

Виходячи із положень ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) ведеться у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Питання обліку та звітності юридичних осіб врегульовано Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у якому відсутні норми, які встановлюють порядок обліку товарів за місцем їх реалізації.

У той же час, як вже зазначалось судом, умовою для притягнення субєкта господарювання до відповідальності в порядку, передбаченому ст. 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»є порушення законодавчо встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання.

Також суд відмічає, що виходячи із змісту ст. 3 п. 12 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», метою цієї норми є запобігання фактам продажу неоприбуткованого товару і саме факт оприбуткування, а не перебування первинних бухгалтерських документів на місці реалізації товару, як це стверджують відповідачі, є метою перевірки, а тому їх посилання на відсутність в момент перевірки накладних на товар та інших документів щодо обліку товару, як на беззаперечний факт відсутність такого обліку взагалі, суд вважає безпідставним.

Крім того, судом враховано те, що під час розгляду адміністративної справи позивач надав суду накладні (а. с. 14-34) та податкові накладні (а. с. 37-46), які свідчать про те, що облік всього наявного у позивача товару вівся відповідно до стандартів бухгалтерського обліку.

Суд зазначає, що Методичні рекомендації щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, затверджені наказом ДПА України № 534 від 12 серпня 2008 р.; Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджені наказом ДПА України № 355 від 25 травня 2008 р. та Алгоритм проведення перевірки із використанням Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари, що є додатком до наказу ДПА України № 184 від 09 квітня 2009 р. не визначають такої методики проведення перевірки, як здійснення опису фактичної наявності товарів за місцем їх реалізації, на які відсутні первинні документи, як це було зроблено відповідачами.

Вказані керівні документи податкової служби передбачають контроль за фактичними залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей), які розраховуються як різниця між залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей), визначених на підставі документів бухгалтерського обліку та фактичними залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей), виявленими під час перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіряючими такий аналіз не проводився і відповідна відомість про результати контролю за повнотою оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей), форму якої наведено у додатку 3 до Методичних рекомендацій № 534 від 12 серпня 2008 р. не складалась.

Стаття 71 ч. 2 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого на підставі Акту перевірки № 0869/14/23/13863872 від 06 серпня 2009 р. рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, а тому вимога позивача про скасування цього рішення в частині застосування штрафу за неведення обліку товарних запасів у сумі 39 140,0 грн. підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 94 ч. 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивач, надавши квитанцію № 11 від 12 жовтня 2010 р. (а. с. 2), документально підтвердив судові витрати, які складаються із судового збору у сумі 3,40 грн., які підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.08.09 р. № 0001672303 ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва в частині застосування до ТОВ комерційна фірма "Меркурій-Люкс" штрафних (фінансових) санкцій за неведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації у сумі 39140,0 грн. визнати протиправним.

3. Скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.08.09 р. № 0001672303 ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва в частині застосування до ТОВ комерційна фірма "Меркурій-Люкс" штрафних (фінансових) санкцій за неведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації у сумі 39140,0 грн.

4. Відшкодувати ТОВ комерційна фірма "Меркурій-Люкс" судовий збір у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова у повному обсязі складена

20 червня 2011 р.

СуддяА. О. Мороз