Постанова № 19772200, 29.11.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2011 року Справа № 1170/2а-4038/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Нагібіної Г.П.

при секретарі Дигас В.М.

за участю:

представника позивача Кушніра С.В., Коваля Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «АТІС»до Олександрійської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування рішень,

ВИКЛАД ОБСТАВИН:

ТОВ «АТІС»звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Олександрійської ОДПІ №1000912310 від 06.10.2011 року, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 26890,19 грн. та №1000922310 від 06.10.2011 р., яким збільшено суму грошового зобовязання з податку додану вартість в розмірі 21512,15 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Олександрійська ОДПІ неправомірно дійшла висновку про нікчемність правочину між ТОВ НВФ «АТІС»та ТОВ «Трімком», оскільки придбання трептолему та зеастимуліну підтверджується первинними документам, а тому твоариство правомірно віднесено до складу податкового кредиту та валових витрат суми податку на додану вартість в розмірі 17209,72 грн. та 86048,60 грн. відповідно. Придбані рослинні стимулятори були реалізовані в подальшому іншим сільськогосподарським підприємствам.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву відповідно до якого, позов не визнається у повному обсязі, оскільки, на думку відповідача, господарська операція ТОВ НВФ «АТІС»щодо придбання у ТОВ «Трімком»ТМЦ здійснена без мети настання реальних наслідків, оскільки у ТОВ «Трімком»відсутні обєкти, які підпадають під визнання пп..3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», а отже відсутній факт поставки товарів покупцям, у яких відповідно відсутнє право на формування податкового кредиту по операціях з ТОВ «Трімком». Крім того, представник відповідача в запереченням зазначив, що оскільки ТОВ НВФ «АТІС»в подальшому реалізувало ТМЦ контрагентам, які перебувають на фіксованому сільськогосподарському податку і не є платниками податку на прибуток підприємств, і в 2010 р. були платниками спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість, відтак держава не отримала до бюджету податку на додану вартість.

В судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги позовної заяви, просили суд задовольнити її повністю з підстав зазначених в позові. Крім того, представник позивача (директор ТОВ НВФ «АТІС»Коваль Г.В.) зазначив суду, що особисто вів переговори з приводу придбання регуляторів росту рослин з директором ТОВ «Трімком»Тале Васіле, і що договір купівлі-продажу № 15/08-10 від 01.07.2010 р. був підписаним ним і директором ТОВ «Трімком»Тале Васале особисто.

Представник відповідача в судове засідання двічі не зявився. До суду по електронній пошті надійшли заперечення на позов та клопотання про відкладення розгляду справи в звязку з необхідністю зібрати додаткові докази по даній справі.

Частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. N 2747-IV (далі КАС України) встановлено, що у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.

Заслухавши думку представників позивача щодо подальшого розгляду справи за відсутності представника відповідача, які наполягали на продовженні розгляду справи, суд вирішив за можливе здійснити розгляд справи без його участі за наявними в матеріалах справи доказах.

Свідок ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, повідомив суду, що він працює менеджером та за сумісництвом водієм ТОВ НВФ «АТІС»і що 01.07.2010 р. він керуючи автомобілем возив директора товариства на переговори з ТОВ «Трімком»до міста Києва, де за результатами переговорів директор придбав регулятори росту рослин, які погрузив в автомобіль.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-ІУ (далі КАС України) в судовому засіданні 29.11.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено у строк до 04.12.2010 р., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, свідка, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ НВФ «АТІС»зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Олександрійської міської ради 08.09.2008 р. про що видано свідоцтво про державну реєстрацію Серія АО1 № 2253221 (а.с.76) та є платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100141935 НБ №007701 (а.с.78).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАСУ, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно статті 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 року N 509-XII, державні податкові інспекції в районах, містах, районах у містах входять до системи органів державної податкової служби.

Олександрійська ОДПІ (далі відповідач) в розумінні пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України, є субєктом владних повноважень, рішення якого оскаржені.

Посадовими особами податкового органу 19.09.2011 р. відповідно до наказу №833 від 13.09.2011 р. проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ НВФ «АТІС» код за ЄДРПОУ 36145357 з питання відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ТОВ «Трімком»код ЄДРПОУ 36884556 за період з 01.07.2010 р. по 31.07.2010 р, за результатами якої складено акт №425/23-10/36145357 від 19.09.2011 р. (а.с.11-22), висновком якого є порушення, на думку відповідача, ТОВ НВФ «АТІС»:

1. ст.203, 15, 216, 228, 627, 655, 656, 662 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по право чинах, здійснених при придбанні та продажу товарів (послуг);

2. ст.3, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.8.1.1, п.п. 8.1.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 21512,15 грн., в т.ч. ІІІ квартал 20010 р. в сумі 21512,15 грн.;

3. ст.3, п.п. 7.4.1, 7.4.2, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок па додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року в результаті чого встановлення заниження податку на додану вартість всього в сумі 17209,72 грн. за липень 2010 р. 17209,72 грн.

На підставі акту перевірки Олександрійською ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення від 06 жовтня 2011 р.:

- №1000912310, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 21512,15 грн. за основаним платежом та 5378,04 грн. штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.23);

- №1000922310, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку додану вартість в розмірі 17209,72 грн. за основаним платежом та 4302,43 грн. штрафні (фінансові) санкції (а.с.24).

Стосовно податкового повідомлення рішення від 06 жовтня 2011 р. №1000922310, яким збільшено грошове зобовязання з податку на додану вартість, суд назначає наступне.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (який був чинним на час виникнення правовідносин), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з довідки АБ №078832 з ЄДРПОУ позивач займається такими видами діяльності за КВЕД 51.55.0 - оптова торгівля хімічними продуктами, 01.41.0 надання послуг у рослинництві; облаштування ландшафту; та ін. (а.с.77), тобто придбання регуяторів росту рослин у ТОВ «Трімком»здійснено позивачем в межах його господарської діяльності.

З акту перевірки №81/23-6/36654313 від 09.08.2011 р. вбачається, що посадові особи податкового органу дійшли висновку про те, що господарські операції щодо придбання позивачем у ТОВ «Трімком»регуляторів росту рослин на загальну суму 103258,32 грн. в т.ч. ПДВ 17209,72 грн. не спрямовані на настання правових наслідків, оскільки правочини укладені позивачем з ТОВ «Трімком»є нікчемними. Крім того, в акті перевірки зазначено, що оскільки ТМЦ, які було отримано від ТОВ «Трімком»в подальшому реалізовано підприємствам сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на фіксованому сільськогосподарському податку та на спеціальному режиму оподаткування податку на додану вартість. В звязку з зазначеним, посадові особи податкового органу дійшли висновку, ТОВ НВФ «АТІС»являється вигодонабувачем, так як у підприємства покупці (сільськогосподарські виробники) не є платниками податку на прибуток, тому у них відсутній обєкт оподаткування.

Такі висновки посадовими особами податкового органу зроблені з огляду на те, що Олександрійською ОДПІ отримано лист про надання інформації та матеріалів щодо встановлених нікчемних правочинів з ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 03.08.2011 р. № 4210/7/23-2 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Трімком»про встановленні нікчемними взаємовідносин ТОВ «Трімком»з ТОВ НВФ «АТІС». Також, з матеріалів документальної перевірки ТОВ «Трімком»вбачається, що операції з оприбуткування, приймання передачі товарів не проводились, та як наслідок у ході перевірки не виявлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в звязку з його відсутністю.

Позивачем подано до податкового органу податкову декларації з ПДВ за липень 2010 р. де в рядку «10.1»колонка Б «дозволений податковий кредит»зазначена сума 57576 грн. до складу, якої віднесена сума податкового кредиту за липень 2010 р. по взаємовідносинах з ТОВ «Трімком» сума 17209,72 грн. (а.с.70-73). Зазначена сума податкового кредиту віднесена позивачем до складу податкового кредиту за липень 2010 р. на підставі податкової накладної від 01.07.2010 р. №335 отриманої від ТОВ «Трімком»(а.с.36).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (який був чинним на час виникнення правовідносин), податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР ВР (який був чинним на час виникнення правовідносин) встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

При цьому в підпункті 7.5.1 пункту 7.5 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку покупця належно оформленої податкової накладної.

Пунктом 7.2.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»ВР (який був чинним на час виникнення правовідносин) передбачено, що платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформленої податкової накладної виданої йому контрагентом за договором у перевіряємому періоді. Спір між сторонами в частині форми податкової накладної відсутній.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно абзацом 11 частини 1 статті 1 зазначеного Закону первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Судом встановлено, що первинними документами, які містять відомості про господарську операцію щодо купівлі позивачем у ТОВ «Трімком»трептолему та зеастимуліну (регулятори росту рослин) та підтверджують факт її здійснення є податкова накладна №335 від 01.07.2010 р. (а.с.36), видаткова накладна №330 від 01.07.2010 р. (а.с.28), рахунок №312 від 30.06.2010 р. (а.с.29). Дана господарська операції проведена в бухгалтерському обліку по рахунках 631 та 281 (а.с.121-123).

Відповідно до пункту 1.1 договору купівлі-продажу № 15/08-10 від 01 липня 2010 р. Продавець (ТОВ «Трімком») зобовязується продати регулятори росту рослин в кількості та за ціною у відповідності з Додатком №1, що є невідємною частиною цього Договору, а Покупець (ТОВ НВФ «АТІС») зобовязуться оплатити та прийняти Товар (а.с.25). Пунктом 1.2 даного договору визначено, що загальна сума Договору 103258,32 грн. в т.ч. ПДВ 17209,72 грн. Згідно Додатку № 1 до договору купівлі-продажу № 15/08-10 від 01 липня 2010 р. визначена специфікація та кількість товару: трептолем, 100 мл. в кількості 420 флаконів та зеастимулін 100 мл. в кількості 320 флаконів (а.с.26).

Як повідомив суду представник позивача (директор ТОВ НВФ «АТІС») він на Інтернет сайті виробника регуляторів росту рослин знайшов постачальника, який реалізовував зазначений товар невеликими партіями і домовившись про істотні умови договору в телефонному режимі, 01.07.2010 р. приїхав до міста Києва для придбання зазначених регуляторів росту рослин. Однією із істотним умов договору було те, що позивач мав право оплатити всієї суму вартості товару до 31 серпня 2010 р.

Згідно копій платіжним доручень № 508 від 26.07.2010 р. на суму 18000 грн., № 542 від 02.08.2010 р. на суму 10000 грн., № 554 від 05.08.2010 р. на суму 10000 грн., № 582 від 12.08.2010 р. на суму 10000 грн., № 615 від 31.08.2010 р. на суму 20000 грн. та № 627 від 03.09.2010 р. на суму 35358,32 грн., вся сума зазначена в договорі (103258,32 грн.) була сплачена позивачем по безготівковому розрахунку (а.с.30-35).

В судовому засіданні встановлено, що ТОВ «Трімком»(продавець) на момент виписки податкової накладної, було зареєстроване платниками податку на додану вартість, а тому відповідно до вимог п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»мало право на нарахування податку на додану вартість та складання податкової накладної. І лише згідно з ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.02.2011 р. ТОВ «Трімком»визнано банктуром (а.с.114-115).

Враховуючи зазначене, суд звертає увагу на той факт, що позапланова перевірка ТОВ «Трімком»ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 03.08.2011 р. була проведена після визнання ТОВ «Трімком»банкрутом.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що придбані у ТОВ «Трімком»регулятори росту рослин були в подальшому реалізований ТОВ Агрофірмі «Авет-ЛГД», що підтверджується договором купівлі-продажу № 04101 від 04.01.2010 р., видатковою накладною № РН-707003 від 07.07.2010 р., податковою накладною від 07.07.2010 р. №707002 та листом ТОВ АФ «Авет-ЛГД»від 22.09.2011 р. вих. №22/09, яким підтверджується господарська операція з приводу купівлі зеастимуліну (а.с.48-54). Також, факт подальшої реалізації позивачем придбаного у ТОВ «Трімком» товару підтверджується первинними бухгалтерськими та податковими документами з іншими контрагентами позивача (а.с.55-66).

Відповідно до частини 2 статті 72 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач в судове засідання не надав доказів, які б свідчили про безтоварність господарської операції позивача з придбання регуляторів росту рослин. Не зазначено про такі обставини і в акті перевірки та в запереченнях на адміністративний позов. Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що посадові особи податкового органу в акті перевірки встановлюють факт подальшої реалізації позивачем регуляторів росту іншим контрагентам, що виключає можливість встановлення ознак нікчемного правочину.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що сам факт подальшої реалізації регуляторів росту рослин підприємствам сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на фіксованому сільськогосподарському податку та на спеціальному режиму оподаткування податку на додану вартість жодним чином не порушує будь-яких норм ані бухгалтерського, ані податкового законодавства. А відтак, посилання відповідача на вищезазначене є безпідставним та таким, що не ґрунтуються на нормах закон.

Враховуючи доведеність факту реальності господарської операції позивача з ТОВ «Трімком», висновок відповідача про збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 17209,72 грн. основного платежу та 4302,43 грн. (17209,72 х 25%) штрафні (фінансові) санкцій є протиправними, а тому позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно податкового повідомлення рішення від 06 жовтня 2011 р. №1000912310, яким збільшено грошове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств, суд назначає наступне.

Позивачем до складу валових витрат за ІІІ квартал 2010 р. віднесено 86048,60 грн. - витрат за договором купівлі-продажу регуляторів росту рослин з ТОВ «Трімком».

Відповідно до підпункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (який був чинним на час виникнення правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (який був чинним на час виникнення правовідносин), не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Висновок суду стосовно правомірності реальності господарської операції позивача за договором купівлі-продажу з ТОВ «Трімком»описаний судом вище, а відтак позивач до валових витрат за ІІІ квартал 2010 р. правомірно відніс суму 86040,60 грн. (103258,32 17209,72).

Враховуючи доведеність факту реальності господарської операції позивача з ТОВ «Трімком», висновок відповідача про збільшення грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 21512,15 грн. (86040,60 х 25%) основного платежу та 5378,04 (21512,12 х 25%) грн. штрафні (фінансові) санкцій є протиправним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно посилання відповідача стосовно порушення позивачем під час укладення правочину норм цивільного законодавства, суд зазначає наступне.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного Кодексу України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Ввраховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про нікчемність правочину між позивачем та ТОВ «Трімком». Таким чином, суд вважає помилковими та необґрунтованими висновки податкового органу про нікчемність фінансово-господагрських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Трімком».

Воднораз, якщо контрагент позивача не виконав свого зобовязання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту та валових витрат у разі, якщо ним виконані усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та валових витрат та має документальні підтвердження здійснених господарських операцій.

Згідно частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з вказаним у п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ»від 6 березня 2008 року № 2 (далі постанова Пленуму).

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам (пп.3 п.1 постанови Пленуму).

Встановлення невідповідності діяльності субєкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що Олександрійською ОДПІ безпідставно збільшено позивачу грошове зобовязання з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Сплата позивачем судового збору в розмірі 3,40 грн. підтверджується платіжним дорученням № 559 від 11.10.2011 р. (а.с.2), а відтак підлягає поверненню з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 17, 86, 94, 158, 163-165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «АТІС»до Олександрійської обєднаної державної податкової інспекції про скасування рішень задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Олександрійської обєднаної державної податкової інспекції № 1000912310 від 06 жовтня 2011 р., яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежом 21512,15 грн. та штрафними_(фінансовими) санкціями - 5378,04 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Олександрійської обєднаної державної податкової інспекції № 1000922310 від 06 жовтня 2011 р. яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежом 17209,72 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 5378,04 грн.

Присудити товариству з обмеженою відповідальністю «АТІС»з Державного бюджету України 3,40 грн.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови суду виготовлений 30.11.2011 р.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Г.П. Нагібіна