Постанова № 19772204, 21.11.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2011 року Справа № 1170/2а-3383/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сагуна А.В.,

при секретарі - Мітіній І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Аіріс" до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції про встановлення відсутності компетенції та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Аіріс ” (далі по тексту ПП „Аіріс ”) звернулося в суд з адміністративним позовом до Олександрійської обєднаної державної податкової інспекції (далі по тексту Олександрійська ОДПІ), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №1000642310 від 25.08.2011, №1000652310 від 25.08.2011, встановити відсутність компетенції (повноважень) відповідача по визнанню в акті №359/23-10/30225295 від 10.08.2011 правочинів недійсними або нікчемними.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкові повідомленням-рішення прийнято необґрунтовано та з порушенням норм матеріального права.

Позивач зазначив, що посилання відповідача, в акті перевірки, на нікчемність правочинів є безпідставними, оскільки правочини не були визнані недійсними в судовому порядку

Олександрійська ОДПІ у письмових запереченнях просила у задоволенні адміністративного позову відмовити, пославшись на те що, оспорюванні податкові повідомлення-рішення винесенні згідно вимог чинного законодавства. У позивача відсутні були підстави для включення до валових витрат вартості отриманих від ПП “Агромехсервіс”, ТОВ «АВС Ресурси»будівельних матеріалів та послуг, оскільки таки правочини є нікчемними через фіктивність зазначеного підприємства. Також, позивачем незаконно віднесено до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену зазначеним вище підприємствам у вартості придбаних будівельних матеріалів та послуг, оскільки податкові накладні виписано на безтоварні операції (т.2 а.с.164-165).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав суду пояснення згідно позовної заяви.

Представник Олександрійської ОДПІ в судовому засіданні заперечив проти задоволення адміністративного позову з підстав, зазначених у письмових запереченнях.

Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.

Судом встановлено, що у період з 28.07.2011 по 03.08.2011 проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ПП „Аіріс ”, з питань відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ПП “Агромехсервіс” та ТОВ «АВС Ресурси»в період з 01.05.2010 по 28.02.2011, про що складено акт №359/23-10/30225295 від 10.08.2011(т.1 а.с.51-62). Як вбачається з письмових заперечень відповідача та вказаного акту, в ході перевірки, виявлено порушення:

-ст.203, ст.215, ст.216, ст..627 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених між ПП „Аіріс ”та ПП “Агромехсервіс”, ТОВ «АВС Ресурси»при придбанні товарів (послуг);

-пп. 1.32 ст. 1, ст.3, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 , пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 34 613 грн., в тому числі за 3 квартал 2010 року на суму 32 010 грн., за рахунок включення до складу валових витрат вартості отриманих послуг та ТМЦ від ПП “Агромехсервіс” ; за 1 квартал 2011 року у сумі 2603 грн. за рахунок включення до складу валових витрат вартості отриманих послуг та ТМЦ від ТОВ «АВС Ресурси», за відсутності факту отримання послуг та поставки товарів;

-ст.3, пп.7.4.1, 7.4.4., 7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за рахунок віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних, виписаних ПП “Агромехсервіс” за відсутності факту поставки товарів та отримання послуг всього на суму 25 518 грн., в тому числі за серпень 2010 року на суму 25518 грн.;

- пп. 198.1, пп..198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за рахунок віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних, виписаних ТОВ «АВС Ресурси», за відсутності факту поставки товару на загальну суму 2082 грн., в тому числі за лютий 2011 року в сумі 2082 грн.

На підставі акту перевірки Олександрійською ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення №1000642310 від 25.08.2011, яким визначено зобовязання з податку на прибуток, за основним платежем, у сумі 34 613 грн., за штрафними санкціями 16 006 .( т.1 а.с.34)..

Податковим повідомленням-рішенням №1000652310 від 25.08.2011 позивачу визначено зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 27 600 грн., штрафних санкцій 12760 грн.( т.1 а.с.34).

Як вбачається з акту, в порушення пп. 1.32 ст. 1, ст.3, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 , пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” підприємством завищено валові витрати всього на суму 138 453 грн., в тому числі за 3 квартал 2010 року на суму 128 041 грн., за 1 квартал 2011 року у сумі 10412 грн. в результаті включення до валових витрат вартості отриманих послуг, товарів від ПП “Агромехсервіс” та ТОВ «АВС Ресурси», факт поставки яких не підтверджено.

Позиція податкового органу про недійсність видаткових накладних ґрунтується на Акті документальної позапланової невиїзної перевірки ПП “Агромехсервіс” №186/23-10/36526284 від 24.05.2011 проведеної Олександрійською ОДПІ та акті перевірки ТОВ «АВС Ресурси»№5123-6/37231724 від 14.06.2011 проведеної Кіровоградською ОДПІ, відповідно до яких за юридичною адресою зазначені підприємства не знаходяться, первинні та бухгалтерські документи (договори, накладні, товарно - транспортні накладні, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, банківські виписки) відсутні.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” ( в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Із зазначеного слідує, що до валових витрат платник податку вправі віднести, якщо здійсненні витрати відповідають ознакам, зазначеним вище, а саме: 1) наявність витрат у грошовій, матеріальній або не матеріальній основі; 2) витрати безпосередньо повязані із вартістю придбаних (виготовлених) платником податку товарів (робіт, послуг); 3) товари (роботи, послуги) придбані (виготовлені) для подальшого використання у власній господарській діяльності.

Вказані ознаки платником податку повинні бути підтверджені встановленими законодавством бухгалтерськими та податковими первинними документами.

Зазначений висновок кореспондується з положеннями абз. 4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, згідно якого не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Позивач правомірність віднесення суми 138 453 грн. до складу валових витрат обґрунтовує тим, що ним придбано у ПП “Агромехсервіс” будівельні матеріали та будівельні послуги, у ТОВ «АВС Ресурси»- будівельні матеріали. На підтвердження взаємовідносин із зазначеними контрагентами позивачем надано договори ( т.1 а.с.39-42, 36), платіжні доручення, податкові накладні, рахунки, декларації з податку на прибуток, декларації з податку на додану вартість, довідки про вартість виконаних робіт ( т.1 а.с. 80-222, а.с. 238-250, т.2 а.с.1-156 ).

Однак суд вважає, що зазначені документи не можуть бути визнаними як належні докази для віднесення зазначених вище витрат до валових, оскільки позивачем документально не підтверджено ознаку щодо фактичного придбання будівельних матеріалів у ПП “Агромехсервіс” , ТОВ «АВС Ресурси» та отримання будівельних послуг від ПП “Агромехсервіс” .

Згідно п. 1.31 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

На підтвердження виконання зазначених правочинів позивачем не надано належним чином оформлені видаткові накладні або акти прийому-здачі.

Надані ж позивачем накладні не можуть вважатись належними первинними документами на підтвердження придбання будівельних матеріалів та сантехніки, оскільки не відповідають вимогам ч.2. ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, згідно якої первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

А саме накладні не мають таких обовязкових реквізитів як місце складання та посадову особу, яка здійснила господарську операцію від ПП “Агромехсервіс” , ТОВ «АВС Ресурси», що не дає можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні даної операції від зазначених підприємств. Відповідно, зазначені документи не дають підстав для висновку щодо придбання позивачем будівельних матеріалів та отримання послуг, тобто про перехід до нього права власності на товар.

У відповідності до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Про відсутність товарного характеру господарської операції також свідчить Акт документальної позапланової невиїзної перевірки ПП “Агромехсервіс” №186/23-10/36526284 від 24.05.2011 проведеної Олександрійською ОДПІ та акт перевірки ТОВ «АВС Ресурси» №5123-6/37231724 від 14.06.2011 ( т.2 а.с.181-199, а.с.235-245).

Так, із змісту акту перевірки №186/23-10/36526284 від 24.05.2011 вбачається, що ПП “Агромехсервіс” не мало трудових ресурсів для здійснення послуг з капітального ремонту рулоночної кровлі будівлі Олександрійської міської ради та з ремонту шиферної кровлі будівлі Куколівської ЗОШ 1-3 ступенів.

Так, відповідно до листа управління державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Кіровоградській області від 30.08.2011 дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації обладнання підвищеної небезпеки ПП “Агромехсервіс” на протязі 2006-2010 роки не видавалось (т.2 а.с.227), що виключає можливість здійснення останнім будівельних робіт з капітального ремонту рулон очної кровлі будівлі Олександрійської міської ради та послуг з ремонту шиферної кровлі будівлі Куколівської ЗОШ 1-3 ступенів.

Відповідно до інформації органів пенсійного фонду станом на липень 2010 року чисельність працюючих ПП “Агромехсервіс” складала 2 особи (т.2 а.с.228).

Згідно довідки Олександрійської МБТІ від 12.08.2011 за ПП “Агромехсервіс” нерухомість не зареєстрована (т.2 а.с.224).

Суд критично ставиться до наданих позивачем товарно - транспортних накладних ( т.2 а.с.248, т. 2, а.с. 1,3, 5, 7, 9), як доказ товарності операцій оскільки із зазначених документів неможливо встановити хто із посадових осіб ПП “Агромехсервіс” здавав та приймав товар. Так, в товарно транспортних накладних міститься один і той же підпис представника ПП “Агромехсервіс”, як особи що здала товар так і як водія експедитора, хоча водієм значиться інша особа - ОСОБА_2

Крім того, в матеріалах справи міститься лист позивача від 01.08.2011 про те, що транспортування будівельних матеріалів придбаних у ПП “Агромехсервіс”, здійснювалось транспортом поставщика ( т.2 а.с.219), хоча згідно досліджених накладних замовником і платником транспортних послуг виступав саме позивач.

Також, позивачем надано видаткова накладна №318 від 14.02.2011, податкова накладна №318 від 14.02.2011, які складено на виконання умов договору поставки будівельних матеріалів №12 від 14.02.2011 з ТОВ «АВС Ресурси», відповідно до яких отримано товару на суму 12494,40 грн. з ПДВ ( т.2 а.с.178-180). Доказів фактичного отримання товару позивачем не надано, а саме відсутня товарно - транспортна накладна. Згідно повідомлення позивача транспортування товару здійснювалось поставщиком (т.2 а.с.177).

Однак, із змісту акту перевірки №5123-6/37231724 від 14.06.2011, встановлено, що «АВС Ресурси»не має основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів та трудових ресурсів для виконання поставки будівельних матеріалів.

З огляду на зазначене суд вважає, що позивачем в судовому засіданні не надано доказів щодо наявності підстав, зокрема фактичного придбання будівельних матеріалів та послуг, для віднесення суми у розмірі 138453 до валових витрат, що свідчить про обґрунтованість висновку податкового органу про порушення позивачем пп. 1.32 ст. 1, ст.3, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 , пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 34 613 грн., в тому числі за 3 квартал 2010 року на суму 32 010 грн., за рахунок включення до складу валових витрат вартості отриманих послуг та ТМЦ від ПП “Агромехсервіс” ; за 1 квартал 2011 року у сумі 2603 грн. за рахунок включення до складу валових витрат вартості отриманих послуг та ТМЦ від ТОВ «АВС Ресурси», за відсутності факту отримання послуг та поставки товарів.

З матеріалів справи слідує, що позивачем в порушення ст.3, пп.7.4.1, 7.4.4., 7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», занижено податок на додану вартість за рахунок віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних, виписаних ПП “Агромехсервіс” за відсутності факту поставки товарів та отримання послуг всього на суму 25 518 грн., в тому числі за серпень 2010 року на суму 25518 грн.;

Крім того, в порушення пп. 198.1, пп.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, позивачем занижено податок на додану вартість за рахунок віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних, виписаних ТОВ «АВС Ресурси», за відсутності факту поставки товару на загальну суму 2082 грн., в тому числі за лютий 2011 року в сумі 2082 грн.

Суд не може погодитися з твердженням позивача про те, що усі операції з купівлі-продажу будівельних матеріалів та надання послуг з ПП “Агромехсервіс” та ТОВ «АВС Ресурси»задекларовані на підставі первинних документів, виданих та отриманих податкових накладних. Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість” необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо буде доведено, що відомості, які містяться у таких документах не відповідають дійсності.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до абз. 1 та 2 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Із зазначеного слідує, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість, зокрема, необхідно підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару (послуги) та його оплати, а також наявність мети отримання послуг, повязаної із подальшим використанням отриманих послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 7.1 ст. 7, п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. При здійсненні господарської операції у момент виникнення податкових зобовязань продавця складається податкова накладна у двох примірниках.

Відповідно до пп. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пп. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацом 3 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Пп. 198.6 ст.198 ПК України, визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно, податкова накладна не підтверджує всі необхідні юридичні факти для віднесення суми ПДВ до податкового кредиту, а тому не може бути визнана безумовною підставою для включення суми ПДВ до податкового кредиту.

Як слідує з акту перевірки позивачем включено до податкових кредитів за вказані періоди суми ПДВ у розмірі 25518 грн. та 2082 грн. на підставі податкових накладних виписаних, відповідно ПП “Агромехсервіс” та ТОВ «АВС Ресурси»(а.с. 59-71).

Як вбачається з акту перевірки та пояснень представника позивача зазначені податкові накладні були виписані при здійсненні господарської операції придбання позивачем у “ ПП “Агромехсервіс” та ТОВ «АВС Ресурси»будівельних матеріалів та послуг.

Як слідує з матеріалів справи позивач був платником податку на додану вартість, а тому зобовязаний був вести податковий облік згідно Закону України „Про податок на додану вартість” та ПК України.

У відповідності до п. п 1, 3 ч. 1 ст.9 Закону України „Про систему оподаткування” (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) на платника податків і зборів (обов'язкових платежів) покладено зобов'язання вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами та сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. Зазначені обовязки платника податків є взаємозалежними, оскільки сплачені суми податків і зборів можуть бути визнані належними, лише в тому випадку, якщо вони сплачені відповідно до розміру обєкту оподаткування за ставкою та у порядку визначеному законом, і відповідають фінансово-господарським операціям за відповідний звітний період. Належність сплаченої суми підтверджується відповідними бухгалтерськими документами.

Зазначений висновок кореспондується з положеннями абз. 2 пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” згідно якого, у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як зазначалось вище позивач не зміг підтвердити відповідними бухгалтерськими документами ні перед податковим органом, ні перед судом наявність факту отримання товару.

Тому, згідно вимог чинного законодавства податкові накладні не можуть бути визнані безумовною підставою для віднесення суми ПДВ до податкового кредиту.

З огляду на зазначене суд вважає, що в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження наявність підстав у позивача для віднесення суми ПДВ до податкового кредиту вказаних періодів, зокрема в частині доведеності фактичного придбання товару та послуг, а тому висновок податкового органу про порушення ст.3, пп.7.4.1, 7.4.4., 7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 198.1, пп..198.3 ст.198 Податкового кодексу України, є обґрунтованим.

Таким чином, суд, перевіривши відповідно до вимог ч. 2 ст. ст. 2 КАС України податкові повідомлення-рішення №1000642310 від 25.08.2011, №1000652310 від 25.08.2011, дійшов висновку, що вони є правомірним і не підлягають скасуванню.

Щодо позовної вимоги про встановлення відсутності компетенції (повноважень) відповідача по визнанню в акті №359/23-10/30225295 від 10.08.2011 правочинів недійсними або нікчемними то суд виходить з наступного.

Відповідно до п.8 ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

У вказаному вище Акті перевірки зазначено, що відповідачем виявлено порушення, зокрема, ст.203, ст.215, ст.216, ст..627 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених між ПП „Аіріс ”та ПП “Агромехсервіс”, ТОВ «АВС Ресурси»при придбанні товарів (послуг).

Тобто відповідач, таких дій, як визнання недійсними або нікчемними правочини не вчиняв.

З огляду на викладене, суд вважає, що в задоволені даної позовної вимоги також належить відмовити.

Судових витрат, які підлягали б відшкодуванню на користь відповідача судом не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі відкладення складання постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Дата складання постанови в повному обсязі - 29.11.2011.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду А.В. Сагун