Ухвала суду № 1976697, 26.08.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

                                                                                                                      Суддя – доповідач: Ханова Р.Ф.

                                                                                                                                  Суддя І інстанції : Ушаков Т.С.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 У Х В А Л А

Іменем України

26 серпня 2008 року                                                                          справа № 22-а-8587/08

зал судового засідання №2  у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів:                       Бадахової Т.П.

                                   Старосуда М.І.                               

при секретарі судового засіданняШетульовій С.Ю

за участю

представників:

від позивача: Поляк Ю.О. – за дов. від 30.07.2008року від першого відповідача:

від другого відповідача Дездеревича С.О.- за дов. від 22.08.2008 року

 Киянко Д.В.– за дов. від 20.08.2008року

 Попова Л.М. – за дов від 20.08.2008року

 не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганськана постанову Луганського окружного адміністративного судувід 29 травня 2008 року (повний текс постанови виготовлений 3 червня 2008 року) по адміністративній справі№ 2-а-9230/08 (суддя Ушаков Т.С.)за позовомЛуганського закритого акціонерного товариства «Автоклапан»до

про

1)Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська

2)Головного управління державного казначейства України в Луганській області

стягнення з державного бюджету суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, за деклараціями за грудень 2007 року в сумі 445311 грн., за січень 2008 року – 357376 грн., всього на 802687 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29 травня  2008 року по справі № 2-а-9230/08 (арк. справи 241-242) задоволені позовні вимоги (арк. справи 2-6) закритого акціонерного товариства „Автоклапан”, стягнуто з Державного бюджету України на його користь бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2007 року-445311 грн., за січень 2008 року – 357376 грн., всього на суму 802687 грн. з мотивів наявності для цього обґрунтованих підстав, та протиправної бездіяльності першого відповідача щодо неналежного відшкодування заявлених до стягнення сум.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Жовтневому районі                  м. Луганська (арк. справи 247-249) просить скасувати постанову суду першої інстанції та у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на помилковість висновків суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог, що, на думку відповідача, призвело до неправильного вирішення спору.  

Скаржник доводить, що підтвердження податковим органом бюджетного відшкодування здійснюється відповідно до Методичних рекомендацій, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 18 серпня 2005 року № 350. Доводить, що надання висновку є неможливим, оскільки не підтверджено факт надходження сум податку до бюджету відповідно до пункту 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки проведені не всі зустрічні перевірки підприємств-постачальників.   

Позивач у запереченнях на апеляційну скаргу та під час апеляційного розгляду справи доводи, викладені в апеляційній скарзі відхилив, і просив постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з тих підстав, що постанова суду прийнята з урахуванням усіх обставин справи і відповідає нормам діючого законодавства.

Під час апеляційного провадження представник позивач надав заяву в порядку статті 194 КАС України про відмову від позову в частині стягнення бюджетного відшкодування у розмірі 674085 грн., та залишенні рішення першої інстанції без змін стосовно відшкодування у сумі 128602 грн.

Другий відповідач у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.  

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Закрите акціонерне товариство „Автоклапан” є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 00231283, є  платником податку на додану вартість з 14 липня 2007 року, що підтверджується свідоцтвом № 100017112 (арк. справи 209-212).

Як платник податку на додану вартість позивач подав до податкового органу декларації з податку на додану вартість за листопад 2007 року (арк. справи 116-120), за січень 2008 року ( арк. справи 197-202),  якими визначені суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку (код рядка 25, 25.1).

Достовірність нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у тому числі за заявлені звітні податкові періоди, підтверджена актами податкового органу. Факт невідшкодування заявлених до стягнення сум, у урахуванням відмови від позову та їх розмір (загальний розмір 128602 грн.) в розрізі місячних звітних податкових періодів  не заперечується податковим органом. Зазначені обставини не є спірними між сторонами. Акти перевірки складені податковим органом за результатами позапланових виїзних перевірок як засобу реалізації відповідачем владних управлінських функцій відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Саме нормами зазначеного Закону, з урахуванням його преамбули, регулюються всі питання, пов’язані із визначенням та сплатою податку на додану вартість. Наявність у позивача бюджетного відшкодування у відповідних сумах відповідачем не заперечується, спірним є факт підтвердження зазначених сум.

Порядок перевірки відповідачем задекларованого позивачем бюджетного відшкодування передбачений підпунктами 7.7.5 та 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Підпунктом «в» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, у разі з’ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Таким чином, податковий орган як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок, або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

З огляду на принцип допустимості доказів, що визначений частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не вникає спору.

Законом не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утриматися від виконання зазначених дій, що зробив відповідач у справі.  

Як вбачається  з пояснень та актів перевірок, а також доводів апеляційної скарги   підставою не надання висновку на залишок бюджетного відшкодування відповідач вважає неотримання результатів перевірок по всьому ланцюгу до виробника.

Колегія судів зазначає, що нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Колегія судів погоджує висновки суду першої інстанції щодо особливостей бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в межах непрямого податку і зазначає, що податковий орган бажає пов’язати право на таке відшкодування зі сплатою за певними господарськими операціями.     

Колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача на Методичні рекомендації щодо порядку адміністрування Державної податкової адміністрації України, затверджені наказом від 18 серпня 2005 року № 350, та на наказ ДПА України № 196 від 24 квітня 2003 року, оскільки вони не зареєстровані у Міністерстві юстиції України, не є нормативно-правовими актами в розумінні статті 117 Конституції, і не можуть застосовуватися судом з огляду на положення частини 3 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, нормами якої запроваджений принцип  законності, як один з основних принципів адміністративного судочинства.

Колегія судів зазначає, що спір виник внаслідок вільного трактування відповідачем пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає в правовому перевантажені визначених ним слів „поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з  надмірною сплатою”, без врахування далі слів „у випадках, визначених цим Законом”. За наведеним Законом сплата у складі ціни товарів (послуг) здійснюється покупцем (яким є позивач у справі) продавцю, а не до бюджету. Саме це є умовою бюджетного відшкодування покупцю відповідно до підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 24, 112, 184, 194, 195, 196, 198, 200, 203, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 травня 2008 року у справі № 2-а-9230/08- задовольнити частково.

Прийняти відмову позивача від частини позовних вимог та визнати частково нечинною постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 травня 2008 року у справі № 2-а-9230/08 в частині стягнення з Державного бюджету України     сум податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, по даним декларацій за листопад 2007 року та за січень 2008 року у загальній сумі 674705 грн., як відшкодовану за висновками податкового органу №977,978 від 27 червня 2008 року, і закрити провадження у справі щодо зазначеної частини позовних вимог.

В іншій частині постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 травня 2008 року у справі № 2-а-8587/08 – залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 26 серпня 2008 року. Ухвала у повному обсязі складена 26 серпня 2008 року. 

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:                                                                                         Р.Ф. Ханова

Судді:                                                                                                      Т.П.Бадахова

                                                                                                                  М.І. Старосуд

З оригіналом згідно:

Суддя                                                            Р.Ф. Ханова