Ухвала суду № 1976694, 28.08.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

                                                                                                                      Суддя –доповідач Ханова Р.Ф.

                                                                                                                                 Суддя І інстанції – Кошкош О.О.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 У Х В А Л А

Іменем України

28 серпня   2008 року                                                                         справа № 22-а-8672/08

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів:                       Бадахової Т.П.

                                   Старосуда  М.І.

при секретарі судового засіданняЧуріковій Ю.О.

за участю представників: від позивача:Сергєєва Л.І.– за дов. від 6 травня 2008 рокувід відповідачів:не з”явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавної податкової  інспекції у Старобешівському районі  Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 червня  2008 року по адміністративній справі№ 2-а-8292/08 (суддя Кошкош О.О.)за позовомДержавної податкової  інспекції у Старобешівському районі  Донецької області

до

1)Товариства з обмеженою відповідальністю „Стильський  моноліт”

2)Приватного підприємства „Апекс-2001”

про

скасування коштів

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 червня   2008 року у справі № 2-а-8292/08 відмовлено у позові Державної податкової інспекції  у Старобешівському районі Донецької області  до Товариства з обмеженою відповідальністю „Стильський моноліт”, Приватного підприємства „Апекс – 2001” про стягнення  коштів.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та  задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. 

Відповідачі в судове засідання не з’явились про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином..

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді–доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

            Державною податковою інспекцією у Старобешівському районі проведено виїзну планову документальну  перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю „Стильський моноліт” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2006 року по 31 березня 2007 року за результатами якої складений акт ві  7 вересня 2007 року №444/23-0/33450815 (арк.. справи 5-30).

            За результатами перевірок встановлено, що між відповідачами укладено усну угоду купівлі-продажу комбікорму на суму 30383 грн 00 коп., у тому числі ПДВ на суму 5063 грн 84 коп., згідно податкової накладної №128 від 31 жовтня 2006 року.

Відповідно до угоди  ТОВ „Стильськитй моноліт”  отримав від ПП „Авекс -2001” комбікорм  для курчат у кількості 23, 0 т на загальну суму 30383 грн 00 коп.  у тому числі ПДВ на суму 5063 грн 84 коп. , згідно до  податкової накладної №128 від 31 жовтня 2006 року.  В рахунок  оплати за одержаний  товар  ТОВ „Стильськитй моноліт” відвантажує ПП „Авекс -2001” продукцію власного виробництва-молодняк курей у кількості 3211 штук, на загальну суму 30528 грн 00 коп.,  у тому числі ПДВ у сумі 5088 грн, згідно податкової накладної №8 від 31 жовтня 2006 року

Відповідно до статті  526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до звичаїв ділового  обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з вищевикладеного сторони повністю виконали умови  господарського зобов”язання.

Позивач  вважає вказану угоду  такою, що укладена  з метою суперечною інтересам держави та суспільства, обґрунтовуючи рішенням Господарського суду  м. Києва від 7 жовтня 2003 року , з якого вбачається, що державна реєстрація Приватного підприємства „Апекс-2001”  була скасована. Підставою скасування  державної реєстрації є те, що підприємство з 10 січня 2002 року звіти фінансово-господарську діяльність до податкових органів не надавало більше одного року.  За таких обставин позивач вважає, що ТОВ „Стильський моноліт”  уклав та виконав усну угоду з ТОВ „Авекс-2001”, виходячи з цього, угода укладена з підприємством, яке не має права займатися  господарською діяльністю.

За приписами статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 208 цього кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що  вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї  першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

З огляду на це позивач повинен довести в  чому конкретно полягала завідомо  суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення безпосередньо спірних угод, а також вину сторін у формі умислу.

Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.

Поняття умислу визначене в кримінальному законодавстві і є суб’єктивною умовою настання юридичної відповідальності, яка підлягає в усвідомленні фізичною особою противоправності поведінки, суспільної небезпечності наслідків і бажання їх настання.

Наявність умислу у сторони (або сторін) означає, що виходячи із обставин справи вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати противоправність угоди та суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули та свідомо допускали настання таких наслідків.

Як вбачається з рішення Господарського суду  м. Києва від 7 жовтня 2003 року, вина  безпосередньо юридичної особи у вигляді умислу її повноважних осіб, не  встановлюється.

Відповідно до пункту 4 статті 70 КАСУ обставини, які за  законом  повинні  бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися  ніякими іншими  засобами  доказування,  крім  випадків,  коли  щодо  таких обставин не виникає спору.

Відповідно до пункту 1 статті 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно до приписів статті 86 КАСУ суд  оцінює  докази,  які є у справі,  за своїм внутрішнім переконанням,  що ґрунтується на їх  безпосередньому,  всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України передбачено застосування санкцій щодо стягнення в доход бюджету всього отриманого за господарськими зобов’язаннями, що вчинені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, лише судом. Це правило відповідає приписам статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно  за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є  конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а  адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню частини 1 статті 238 Господарського кодексу України. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених статтею 250 ГК України, яка передбачає, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Основними засадами судочинства відповідно до статті 129 Конституції України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 24, 55, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у у Старобешівському районі  Донецької області  на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 червня  2008 року у справі № 2-а-8292/08 – залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 червня  2008 року у справі № 2-а-8292/08 – залишити без змін.  

            Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 28 серпня  2008 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 28 серпня  2008 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:                                                                                       Р.Ф. Ханова

Судді:                                                                                                    Т.П. Бадахова

                                                                                                                М. І. Старосуд  

З оригіналом згідно:

Суддя                                                                                                         Р.Ф. Ханова