Рішення № 19762235, 20.09.2011, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 2-649/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.09.2011 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі : головуючого судді Чернюк В.Д.,

при секретарі Міщанін Т.М.,

з участю адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миргороді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” про стягнення суми вкладу, просторочених відсотків та пені,-

в с т а н о в и в :

В червні 2011 року позивачка звернулася в суд з цим позовом до Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” (надалі ПАТ„Райффайзен Банк Аваль”), посилаючись на порушення її прав відповідачем / а.с. 3 6 /.

Під час розгляду справи по суті позивачка ОСОБА_2, так само, як і її представник адвокат ОСОБА_1 / а.с. 19, 20 /, заявлений позов підтримали, просили задовольнити його, пояснивши, що протягом червня серпня 2008 року між банком відповідачем, в особі начальника його Миргородського відділення ОСОБА_5 та позивачем ОСОБА_2 були укладені договори на вклад Універсальний, за якими позивачка передала банку готівкою долари США та гривни строком на 12 місяців з відсотковими ставками по вкладу відповідно 26 та 23 % річних. На підтвердження отримання та зарахування коштів позивачці було видано відповідні прибуткові валютні ордери та касовий ордер. З пояснень сторони позивача вбачається, що звернення ОСОБА_2 до керівництва і дирекції відповідача про повернення суми вкладів і прострочених відсотків, після закінчення строку дії договорів, не було задоволено.

Представник відповідача ОСОБА_6, яка діяла на підставі відповідної довіреності / а.с. 50 /, заявлений позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні. По суті заявлених вимог пояснила, що договори, на які посилається сторона позивача, між банком та ОСОБА_2 фактично не укладалися, не зареєстровані і не обліковуються в установі банку. Договір банківського вкладу має укладатися в письмовій формі і така форма вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено видачею документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно правовими актами у сфері банківської діяльності чи банківськими правилами. Таких документів стороною позивачів суду не надано, а надані не відповідають Інструкції про касові операції в банках України. Представник Банку ОСОБА_5 не мала повноважень на здійснення касових операцій. З цих підстав заявлені вимоги є безпідставними.

Третя особа на стороні відповідача ОСОБА_5, будучи повідомленою про день та час розгляду справи через оголошення у пресі / а.с. 56, 57, 62 /, в судове засідання не прибула, про причини своєї неявки суд не повідомила.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі та проаналізувавши їх в сукупності, суд приходить до висновку про те, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення з наступних обгрунтувань.

Судом встановлено, що протягом червня серпня 2008 року між позивачкою ОСОБА_2 та ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” було укладено ряд Договорів, за умовами яких позивачка передала відповідачу банку терміном на 12 місяців готівкою валютні кошти та кошти в гривнах з виплатою відповідно 26 та 23 % річних / а.с. 7, 9, 11, 13, 15 /.

Факт передачі позивачкою валютних коштів і коштів у грнивнях відповідачу на виконання умов вищезгаданих договорів підтверджується прибутковими валютними та касовим ордерами / а.с. 8, 10, 12, 14, 16, 17 /.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

За змістом ст. 631 ч. 2 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення. Статтею 638 ч. 1 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу ( депозиту ) одна сторона ( банк ), що прийняла від другої сторони ( вкладника ) або для неї грошову суму ( вклад ), що надійшла, зобовязується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку встановлених договором.

Статтею 1059 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативноправовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Суд вважає, що договори від 13 і 20 червня та 07 серпня 2008 року, копію яких надано стороною позивача на підтвердження заявлених вимог, відповідають вимогам згаданих норм, оскільки мають просту письмову форму й містять усі істотні умови, необхідні для договорів даного виду, а саме: суму вкладу, розмір відсотків за користування вкладом, порядок їх нарахування, термін дії договору.

Пункт 8 глави 2 розділу ІІІ Інструкції про касові операції у банках України передбачає, що після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція, або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції, а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Надані позивачкою копії прибуткових валютних та касового ордерів / а.с. 8, 10, 12, 14, 16, 17 /, відповідають вказаним вимогам Інструкції, а отже ці ордери є документами, які підтверджують внесення валютних і грошових сум до банку, тобто письмова форма договорів банківського вкладу є додержаною.

Одночасно з цим ці договори на вклад Універсальний були підписані від імені банку повноважною особою ОСОБА_5, оскільки таке повноваження начальника Миргородського відділення Полтавської обласної дирекції ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” як укладення депозитних договорів від імені банку, передбачено довіреністю, виданою їй 27.12.2006 року / а.с. 42 43 /. На час укладення цих договорів остання працювала на посаді начальника Миргородського відділення, відповідно до наказу і згідно своєї посадової інструкції / а.с. 44 46 / мала забезпечувати якісне обслуговування клієнтів, залучала та обслуговувала багатих, заможних клієнтів, забезпечувала контроль за організацією касової роботи у відділенні, за збереженням готівки, проведення касових операцій.

Частиною 4 ст. 95 ЦК України встановлено, що керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Згідно ст. 237 ч. 1 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобовязана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Статтею 239 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обовязки особи, яку він представляє.

При таких обставинах суд вважає додержаною письмову форму договорів банківського вкладу.

Одночасно з цим суд не може прийняти до уваги посилання представника банку відповідача на невідповідність змісту прибуткових валютних та касового ордерів вимогам Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої Постановою Правління національного банку України від 14 серпня 2003 року №337, оскільки положення вказаної Інструкції встановлюють порядок і вимоги щодо здійснення банками, їх філіями та відділеннями касових операцій і не встановлюють будь яких обовязкових правил поведінки для клієнтів банку. У правовідносинах позивачки ОСОБА_2 з банком касову операцію проводила працівник банку, а не сама позивачка, а тому остання і не може бути відповідальною за порушення працівниками банку положень згаданої інструкції та інших внутрішніх банківських нормативних документів. Видані банком ОСОБА_2 прибуткові валютні та касовий ордери мають підпис посадової особи, достовірність та повноваження якої засвідчені печаткою банку. Отже, ці ордери є документами бухгалтерського обліку, складені представником банку і за їх відповідність вимогам нормативних актів несуть відповідальність саме працівники банку, а не вкладник позивачка.

Одночасно з цим відповідно до пункту 6.4 укладених депозитних договорів банк відповідач брав на себе зобовязання нести відповідальність за дії службовця, уповноваженого приймати вклади від фізичних осіб ( в даному випадку ОСОБА_5), як за свої власні.

Та обставина, що Постановами Правління ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” №П-79/2 від 27.06.2008 року та АППБ „Аваль” №П-78/8 від 03.11.2004 року встановлені порядок, форми типи і види депозитних договорів не має правового значення, тому, що відповідно до ст. 57 Конституції України, кожному громадянину гарантується право знати свої права та обовязки, а тому закони та інші нормативно правові акти, які визначають права та обовязки громадян, повинні бути доведені до відому населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, які визначають права та обовязки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є недійсними. Вказані нормативно правові акти офіційно не опубліковані і в Єдиний державний реєстр нормативних актів не включені.

Суд не може прийняти до уваги посилання представника банку відповідача на те, що кошти від позивачки за зазначеними договорами до каси банку не надходили і рахунки по згаданим депозитним договорам не відкривалися, оскільки ці обставини не спростовують факту передачі позивачкою коштів відповідальному працівнику банку, тим більше, що проведення по касі отриманих коштів та відкриття рахунків не могло залежати від волі вкладника. Крім цього, за умовами згаданих договорів (п. 2.2), вказані рахунки зобовязувався відкрити банк, а у виданих вкладнику валютних і касовому ордерах банком було зазначено номер рахунків, які відповідали змісту договорів.

Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобовязання мають виконуватися відповідно умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 3.2.3. Договоріво вкладник має право по закінченню строку договору отримувати всі належні йому суми коштів за договором готівкою.

Стаття 1060 ЦК України встановлює що, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобовязаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Умови договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Згідно з положеннями ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається.

Виходячи із аналізу вищенаведеного законодавства, враховуючи факти, встановлені судом, ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” зобовязаний повернути позивачці, внесені останньою суми вкладів по договорам, а відмова від такого повернення є неправомірною. Тому суд вважає, що вимога позивачки про стягнення суми вкладів ґрунтується на законі, а отже підлягає до задоволення.

При вирішенні позовних вимог в частині стягнення із відповідача відсотків за користування кредитом суд виходить із наступного.

З письмових заперечень проти позову ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” вбачається, що на дату укладення спірних договорів на вклади у ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” діяли максимальні розміри процентних ставок у доларах США 9,75 % річних, а у гривнях 15 % річних / а.с. 38, 40 /. Це ж підтверджено і представником відповідача при розгляді справи.

Даних про те, що начальник Миргородського відділення АТ „Райффайзен Банк Аваль” ОСОБА_5 мала повноваження укладати договори по депозитним вкладам з більш високими відсотками судом не встановлено і таких доказів стороною позивача суду не надано.

Зважаючи на наведене, суд вважає, що при визначенні відсоткової ставки по спірним депозитним вкладам у доларах і гривнях слід виходити з розміру відповіно 9,75 та 15 % річних, а не 26 та 23 % річних, як це зазначено в договорах, оскільки стягнення більших відсотків, ніж офіційно встановив Банк, не відповідатиме положенням ст. ст. 5, 44 Закону України „Про банки і банківську діяльність”.

Виходячи із меж позовних вимог про стягнення на користь позивачки річних відсотків по вкладу в доларах США і гривнях та, беручи до уваги положення пункту 2.4.2 укладених Договорів, суд вважає, що відсотки за користування грошовими коштами вкладника мають нараховуватися протягом дії строкового вкладу, а тому із ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” на користь ОСОБА_2, необхідно стягнути заборговані відсотки по вкладах у доларах США в загальній сумі 12675 доларів США ( 130000 х 9,75% :100% ), а в гривнях в сумі 1500 гривень ( 10000 х 15% : 100%).

При вирішенні позовних вимог ОСОБА_2 щодо стягнення пені у розмірі 0.05 % від неповернутих сум вкладів за кожен день затримки відповідно до п. 4.1 укладених договорів суд виходить із положень ст. 258 ЦК України про спеціальну позовну давність відносно стягнення пені в один рік. Тому ці вимоги підлягають до часткового задоволення із стягненням пені за 365 днів прострочення, що відповідно становить 23725 доларів США ( 130000 х 0,05 : 100%= 65 Х 365 ) та 1825 гривень ( 10000 х 0,05 : 100% = 5 х 365 ).

Понесені позивачкою ОСОБА_2 судові витрати по оплаті судового збору, витрат з інформаційно технічного забезпечення розгляду справи, та витрати по публікації оголошення в пресі, які документально підтверджені / а.с. 1, 2, 59, 61, 62 / на загальну суму 1940 гривень, підлягають до часткового відшкодування за рахунок відповідача згідно до положень ст. 88 ч. 1 ЦПК України, за якою, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При розгляді справи стороною позивачки заявлено та підтримано позовні вимоги в національній валюті України з урахуванням курсу долару США на час розгляду справи ( 797 гривень за 100 доларів США ) на загальну суму 1671432 гривни. Проте, до задоволення ці вимоги підлягають в загальній сумі 1339533 гривни. Отже, позовні вимоги щодо відшкодування понесених судових витрат підлягають до задоволення на 80,14 % від задоволених вимог, що в загальній сумі становить ( 1940 гр. х 80,14 % : 100 % ) 1554,71 гривни.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 62, 64, 88, 208, 214, 215 ЦПК України, ст. ст. 95, 203, 232, 237, 239, 244, 258, 526, 536, 549 ч. 3, 625, 626, 631, 1058, 1059, 1060, 1061, 1074 ЦК України, пунктами 1.1, 2.1, 2.4.1, 2,4.2, 2.5, 3.1.1, 3.2.1, 3.2.2., 3.2.3, 3.3.2, 4.2, 6.4 Договорів на вклад Універсальний № 20/02 02/13 від 13 червня 2008 року, № 20/02 02/18 від 20 червня 2008 року, № 20/02 02/07 від 07 серпня 2008 року, № 20/02 02/08 від 07 серпня 2008 року, № 20/02 02/09 від 07 серпня 2008 року, пунктом 8 глави 2 розділу III Інструкції про касові операції у банках України, ст. 17 Загальної декларації прав людини, ст. ст. 41, 57, 99 Конституції України, суд ,-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” ( юридична адреса 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909, МФО 300001 ) на користь ОСОБА_2 в рахунок повернення депозитних вкладів по Договорам на вклад Універсальний: № 20/02 02/13 від 13 червня 2008 року, № 20/02 02/18 від 20 червня 2008 року, № 20/02 02/08 від 07 серпня 2008 року, № 20/02 02/09 від 07 серпня 2008 року 130000 доларів США, в рахунок відсотків по цим вкладам 12675 доларів США, в рахунок пені за цими договорами 23725 доларів США, всього, стягнувши за даними договорами 166400 доларів США.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” ( юридична адреса 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909, МФО 300001 ) на користь ОСОБА_2 в рахунок повернення депозитного вкладу по Договору на вклад Універсальний № 20/02 02/07 від 07 серпня 2008 року 10000 гривень, в рахунок відсотків по цьому вкладу 1500 гривень, в рахунок пені за цим договором 1825 гривень всього, стягнувши за даним договором 13325 гривень.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування судових витрат по оплаті судового збору, витрат з інформаційно технічного забезпечення розгляду справи та витрат на публікацію оголошення в пресі 1554 ( одну тисячу пятсот пятдесят чотири ) гривни 71 копійку.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:В. Д. Чернюк