Рішення № 19762233, 20.09.2011, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 2-650/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.09.2011 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі : головуючого судді Чернюк В.Д.,

при секретарі Міщанін Т.М.,

з участю адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миргороді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” про стягнення суми вкладу, просторочених відсотків та пені,-

в с т а н о в и в :

В червні 2011 року позивач звернувся в суд з цим позовом до Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” ( надалі ПАТ„Райффайзен Банк Аваль” ), посилаючись на порушення його прав відповідачем / а.с. 2 3 /.

Під час розгляду справи по суті позивач ОСОБА_2, так само, як і його представник адвокат ОСОБА_1 / а.с. 10, 11 /, заявлений позов підтримали, просили задовольнити його, пояснивши, що 13 червня 2008 року між банком відповідачем, в особі начальника його Миргородського відділення ОСОБА_5 та позивачем ОСОБА_2 був укладений договір на вклад Універсальний, за яким позивач передав банку готівкою 55000 доларів США строком на 12 місяців з відсотковою ставкою по вкладу 26 % річних. На підтвердження отримання та зарахування коштів позивачу було видано відповідний прибутковий валютний ордер. З пояснень сторони позивача вбачається, що звернення ОСОБА_2 до керівництва і дирекції відповідача про повернення суми вкладу і прострочених відсотків, після закінчення строку дії договору, не було задоволено.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи / а.с. 45, 50 /, в судове засідання не зявився. Про причини неявки свого представника відповідач суд не сповістив, подавши письмові заперечення проти позову / а.с. 22 24 /. В справі мається достатньо матеріалів про права та взаємини сторін. Протокольною ухвалою суду відповідно до положень ст. ст. 77, 225 ч. 1 ЦПК України ухвалено справу розглянути у відсутність представника відповідача в порядку її заочного вирішення, проти чого сторона позивача не заперечувала.

Третя особа на стороні відповідача ОСОБА_5, будучи повідомленою про день та час розгляду справи через оголошення у пресі / а.с. 56, 57, 62 /, в судове засідання не прибула, про причини своєї неявки суд не повідомила.

Заслухавши пояснення позивача і його представника, дослідивши письмові докази по справі та проаналізувавши їх в сукупності, суд приходить до висновку про те, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення з наступних обгрунтувань.

Судом встановлено, що 13 червня 2008 року між позивачем ОСОБА_2 та ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” було укладено Договір № 20/02 02/13, за умовами якого позивач передав відповідачу банку терміном на 12 місяців готівкою валютні кошти в сумі 55000 доларів США з виплатою 26 % річних / а.с. 4 /.

Факт передачі позивачем валютних коштів відповідачу на виконання умов вищезгаданого договору підтверджується прибутковим валютним ордером № 5 від 13 червня 2008 року / а.с. 5 /.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

За змістом ст. 631 ч. 2 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення. Статтею 638 ч. 1 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу ( депозиту ) одна сторона ( банк ), що прийняла від другої сторони ( вкладника ) або для неї грошову суму ( вклад ), що надійшла, зобовязується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку встановлених договором.

Статтею 1059 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативноправовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Суд вважає, що договір від 13 червня 2008 року, копію якого надано стороною позивача на підтвердження заявлених вимог, відповідає вимогам згаданих норм, оскільки має просту письмову форму й містить усі істотні умови, необхідні для договору даного виду, а саме: суму вкладу, розмір відсотків за користування вкладом, порядок їх нарахування, термін дії договору.

Пункт 8 глави 2 розділу ІІІ Інструкції про касові операції у банках України передбачає, що після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція ( другий примірник прибуткового касового документа ) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція, або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції, а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Надана позивачем копія прибуткового валютного ордера № 5 від 16 червня 2008 року / а.с. 5 / відповідає вказаним вимогам Інструкції, а отже цей ордер є документом, який підтверджує внесення валютної суми до банку, тобто письмова форма договору банківського вкладу є додержаною.

Одночасно з цим договір на вклад Універсальний був підписаний від імені банку повноважною особою ОСОБА_5, оскільки таке повноваження начальника Миргородського відділення Полтавської обласної дирекції ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” як укладення депозитних договорів від імені банку, передбачено довіреністю, виданою їй 27.12.2006 року / а.с. 27 28 /. На час укладення цього договору остання працювала на посаді начальника Миргородського відділення, відповідно до наказу і згідно своєї посадової інструкції / а.с. 29 31 / мала забезпечувати якісне обслуговування клієнтів, залучала та обслуговувала багатих, заможних клієнтів, забезпечувала контроль за організацією касової роботи у відділенні, за збереженням готівки, проведення касових операцій.

Частиною 4 ст. 95 ЦК України встановлено, що керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Згідно ст. 237 ч. 1 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобовязана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Статтею 239 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обовязки особи, яку він представляє.

При таких обставинах суд вважає додержаною письмову форму договору банківського вкладу.

Одночасно з цим суд не може прийняти до уваги посилання представника банку відповідача у письмових запереченнях / а.с. 22 24 / на невідповідність змісту згаданого прибуткового валютного ордеру № 5 від 13 червня 2008 року вимогам Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої Постановою Правління національного банку України від 14 серпня 2003 року №337, оскільки положення вказаної Інструкції встановлюють порядок і вимоги щодо здійснення банками, їх філіями та відділеннями касових операцій і не встановлюють будь яких обовязкових правил поведінки для клієнтів банку. У правовідносинах позивача ОСОБА_2 з банком касову операцію проводила працівник банку, а не сам позивач, а тому останній і не може бути відповідальним за порушення працівниками банку положень згаданої інструкції та інших внутрішніх банківських нормативних документів. Виданий банком ОСОБА_2 прибутковий валютний ордер № 5 від 16 червня 2008 року має підпис посадової особи, достовірність та повноваження якої засвідчені печаткою банку. Отже, цей ордер є документом бухгалтерського обліку, складений представником банку і за його відповідність вимогам нормативних актів несуть відповідальність саме працівники банку, а не вкладник позивач.

Одночасно з цим відповідно до пункту 6.4 Договору від 13.06.2008 року банк відповідач брав на себе зобовязання нести відповідальність за дії службовця, уповноваженого приймати вклади від фізичних осіб ( в даному випадку ОСОБА_5), як за свої власні.

Та обставина, що Постановами Правління ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” №П-79/2 від 27.06.2008 року та АППБ „Аваль” №П-78/8 від 03.11.2004 року встановлені порядок, форми типи і види депозитних договорів не має правового значення, тому, що відповідно до ст. 57 Конституції України, кожному громадянину гарантується право знати свої права та обовязки, а тому закони та інші нормативно правові акти, які визначають права та обовязки громадян, повинні бути доведені до відому населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, які визначають права та обовязки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є недійсними. Вказані нормативно правові акти офіційно не опубліковані і в Єдиний державний реєстр нормативних актів не включені.

Суд не може прийняти до уваги посилання представника банку відповідача в його письмових запереченнях відносно позову на те, що кошти від позивача за зазначеним договором до каси банку не надходили і рахунки по згаданому депозитному договору не відкривалися, оскільки ці обставини не спростовують факту передачі позивачем коштів відповідальному працівнику банку, тим більше, що проведення по касі отриманих коштів та відкриття рахуну не могло залежати від волі вкладника. Крім цього, за умовами згаданого договору (п. 2.2), вказаний рахунок зобовязувався відкрити банк, а у виданих вкладнику валютних ордерах банком було зазначено номер рахунку, який відповідав змісту договору.

Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобовязання мають виконуватися відповідно умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 3.2.3. договору вкладник має право по закінченню строку договору отримувати всі належні йому суми коштів за договором готівкою.

Стаття 1060 ЦК України встановлює що, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобовязаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Умови договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Згідно з положеннями ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається.

Виходячи із аналізу вищенаведеного законодавства, враховуючи факти, встановлені судом, ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” зобовязаний повернути позивачу, внесену останнім суму вкладу по договору, а відмова від такого повернення є неправомірною. Тому суд вважає, що вимога позивача про стягнення суми вкладу ґрунтується на законі, а отже підлягає до задоволення.

При вирішенні позовних вимог в частині стягнення із відповідача відсотків за користування кредитом суд виходить із наступного.

З письмових заперечень проти позову ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” і додатків до них вбачається, що на дату укладення спірного договору на вклади у ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” діяли максимальні розміри процентних ставок у доларах США 9,75 % річних / а.с. 22 26 /.

Даних про те, що начальник Миргородського відділення АТ „Райффайзен Банк Аваль” ОСОБА_5 мала повноваження укладати договори по депозитним вкладам з більш високими відсотками судом не встановлено і таких доказів стороною позивача суду не надано.

Зважаючи на наведене, суд вважає, що при визначенні відсоткової ставки по спірному депозитному вкладу у доларах слід виходити з розміру 9,75 % річних, а не 26 % річних, як це зазначено в договорі, оскільки стягнення більших відсотків, ніж офіційно встановив Банк, не відповідатиме положенням ст. ст. 5, 44 Закону України „Про банки і банківську діяльність”.

Виходячи із меж позовних вимог про стягнення на користь позивачки річних відсотків по вкладу в доларах США та, беручи до уваги положення пункту 2.4.2 Договору від 13 червня 2008 року, суд вважає, що відсотки за користування грошовими коштами вкладника мають нараховуватися протягом дії строкового вкладу, а тому із ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” на користь ОСОБА_2, необхідно стягнути заборговані відсотки по вкладу у доларах США в загальній сумі 5362,5 доларів США ( 55000 х 9,75% : 100 % ).

При вирішення позовних вимог ОСОБА_2 щодо стягнення пені у розмірі 0.05 % від неповернутої суми вкладу за кожен день затримки відповідно до п. 4.1 укладеного договору суд виходить із положень ст. 258 ЦК України про спеціальну позовну давність відносно стягнення пені в один рік. Тому ці вимоги підлягають до часткового задоволення із стягненням пені за 365 днів прострочення, що становить 978,2 доларів.

Понесені позивачем ОСОБА_2 судові витрати по оплаті інформаційно технічного забезпечення розгляду справи та витрати на публікацію оголошення в пресі про виклик третьої особи, які документально підтверджені / а.с. 1, 59, 61, 62 / на загальну суму 240 гривень, підлягають до часткового відшкодування за рахунок відповідача згідно до положень ст. 88 ч. 1 ЦПК України, за якою, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При розгляді справи стороною позивача заявлено та підтримано позовні вимоги в національній валюті України з урахуванням курсу долара США на час розгляду справи ( 797 гривень за 100 доларів США ) на загальну суму 712976,27 гривень. Проте, до задоволення ці вимоги підлягають в загальній сумі 453942,5 гривни. Отже, позовні вимоги щодо відшкодування понесених судових витрат підлягають до задоволення на 63,66 % від задоволених вимог, що в загальній сумі становить ( 240 гр. х 63,66 % : 100 % ) 153, 78 гривни.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 62, 64, 77, 88, 208, 214, 215, 224, 225, 226 ЦПК України, ст. ст. 95, 203, 232, 237, 239, 244, 258, 526, 536, 549 ч. 3, 625, 626, 631, 1058, 1059 1061, 1074 ЦК України, пунктами 1.1, 2.1, 2.4.1, 2,4.2, 2.5, 3.1.1, 3.2.1, 3.2.2., 3.2.3, 3.3.2, 4.2, 6.4 Договору на вклад Універсальний № 20/02 02/13 від 13 червня 2008 року, пунктом 8 глави 2 розділу III Інструкції про касові операції у банках України, ст. 17 Загальної декларації прав людини, ст. ст. 41, 57, 99 Конституції України, суд ,-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” ( юридична адреса 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909, МФО 300001 ) на користь ОСОБА_2 в рахунок повернення депозитного вкладу по Договору на вклад Універсальний № 20/02 02/13 від 13 червня 2008 року 55000 доларів США, в рахунок відсотків по цьому вкладу 5362,5 доларів США, в рахунок пені за цим договором 978,2 доларів США всього, стягнувши за даним договором 56956,4 доларів США, що в гривневому еквіваленті на час винесення цього рішення становить 453942,5 гривни.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування судових витрат по оплаті витрат з інформаційно технічного забезпечення розгляду справи та витрат на публікацію оголошення в пресі 153 ( сто пятдесят три ) гривни 78 копійок.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” відмовити.

Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:В. Д. Чернюк