Ухвала суду № 1975585, 23.06.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий по 1-ій інст. Морозюк А.Я.                                                                          Справа № 22а-3716/08

Господарський суд Львівської обл. (№ 28/246А)                                                              Рядок статзвіту № 41

Доповідач: Шавель Р.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ              УКРАЇНИ

23 червня 2008 року                                                                                                  м.Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - судді     Шавеля Р.М.,

суддів                          Олендера І.Я. та Заверухи О.Б.,

при секретарі –             Романишин Р.О.,

з участю осіб, які взяли участь у справі:

пред-ка позивача -        Оприск Л.Є., довіреність № 12-5870 від 01.11.2006р.,

пред-ків відповідача -   Мареця В.Г., довіреність № 13546/10-0 від 27.07.2007р.,

                                   Гейшева О.О., довіреність № 8938/41/10-010 від 14.05.2008р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Львові на постанову господарського суду Львівської обл. від 05.11.2007р. у справі за адміністративним позовом Львівського міського комунального підприємства /ЛМКП/ «Львівводоканал» до Державної податкової інспекції /ДПІ/ у м.Львові, за участю прокуратури м.Львова, про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а:o:p>/o:p>

14.08.2007р. позивач ЛМКП «Львівводоканал» звернувся до господарського суду з позовом (а.с.2-4), в якому, із врахуванням поданих під час розгляду додаткових обґрунтувань заявленого позову (а.с.58-60), просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Львові № 0000022430/0/22043 від 12.12.2003р., яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 10085527 грн. 71 коп. за порушення податкового законодавства у вигляді відчуження активів, які перебувають у податковій заставі, без попередньої згоди податкового органу.

Постановою господарського суду Львівської обл. від 05.11.2007р. заявлений позов задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Львові № 0000022430/0/22043 від 12.12.2003р., стягнуто із Державного бюджету України на користь позивача 03 грн. 40 коп. понесених судових витрат (а.с.123-129).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову господарського суду оскаржив відповідач ДПІ у м.Львові, який покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити (а.с.135-141).

Апелянт вказує, що податковим органом встановлено, що ЛМКП «Львівводоканал» здійснювало при наявності податкової застави, яка зареєстрована у відповідному порядку, відчуження активів без попередньої згоди податкового органу; при цьому позивач в порушення вимог пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” здійснював відчуження активів шляхом погашення векселів, емітованих ЛМКП «Львівводоканал», а також шляхом зарахування в рахунок виконаних робіт і отриманих матеріалів, тобто без надходження коштів на розрахункові рахунки підприємства.

Також позивач пропустив трьохрічний строк позовної давності для звернення до суду з позовом про визнання неправомірним і скасування податкового повідомлення-рішення; матеріалами справи доводиться і не заперечується позивачем те, що відчуження активів підприємства відбувалося не за кошти і без погодження з податковим органом, через що спірне податкове повідомлення-рішення слід визнати таким, що прийняте у відповідності до вимог закону.

Заслухавши суддю-доповідача, представників відповідача на підтримання поданої апеляційної скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ДПІ у м.Львові прийнято податкове повідомлення рішення № 0000022430/0/22043 від 12.12.2003р., яким на підставі пп.17.1.8 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов’язкової попередньої згоди податкового органу на відчуження, ЛМКП “Львівводоканал” зобов’язано сплатити штраф у розмірі суми відчуження, визначеної за звичайними цінами, що становить 10085527 грн. 71 коп. (а.с.6).

Підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення слугував Акт перевірки № 8/24-1/03348471 від 10.12.2003р. «Про результати проведення позапланової перевірки ЛМКП “Львівводоканал” з питань дотримання вимог статті 8 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-III “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” при відчуженні активів за період з 01.10.2001р. по 30.06.2003р.» (а.с.7-18).

Зміст проведених платником господарських операцій полягав в тому, що відповідно до договору на поставку продукції від 25.10.2001р. позивач 31.10.2001р. відпустив товар на суму 3573124 грн. 85 коп., за який ЗАТ «Ріна» розрахувалося з ЛМКП “Львівводоканал” простим векселем, емітованим позивачем від 31.10.2001р. (акт прийому передачі векселів від 12.11.2001р.).

Відповідно до договору на поставку продукції від 26.10.2001р. ЛМКП “Львівводоканал” 27.12.2001р. відпустив товар на суму 5776611 грн. 60 коп. за який ЗАТ «Ріна» розрахувалося з ЛМКП “Львівводоканал” простим векселем, емітованим ЛМКП “Львівводоканал” від 27.12.2001р. (акт прийому передачі векселів від 28.12.2001р.) (а.с.61-64).

Також ЛМКП “Львівводоканал” протягом 2002 року відпустило товар ДП «Оргтехбуд» на суму 284856 грн.; Шляховому ремонтно-будівельному управлінню № 1 - на суму 30067 грн. 90 коп., ПП «Обрій» - на суму 27499 грн. 90 коп., МПП фірмі «Кріп» - на суму 71969 грн. 50 коп., ЛКП ЛШЕД Личаківського р-ну - на суми 29903 грн., 11627 грн. 70 коп., 24636,49 грн. та 9987,8 грн., ДКП «Сервісбуд» - на суму 12210 грн. 50 коп., ТзОВ «Захід-Львів» - на суму 58554 грн. 30 коп., ВАТ «Львівшляхрембуд» - на суму 21569 грн. 20 коп., ПП «Галичина-Стиль» - на суму 93679 грн. 30 коп., ТзОВ КТБ «Перун» - на суму 33264 грн., ТзОВ «МВМ-ОКО» - на суму 20348 грн. 40 коп.

Відпуск товару було здійснено в рахунок погашення заборгованості за отримані товари та виконані роботи; також були передані основні засоби на суму 5617 грн. 25 грн. В період здійснення цих операцій все майно та майнові права ЛМКП “Львівводоканал” перебувало в податковій заставі у зв'язку із наявністю податкової заборгованості.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції вірно виходив з того, що ЛМКП “Львівводоканал” здійснював операції з відчуження майна, що використовується у підприємницькій діяльності платника податку (товари і товарні запаси), у зв’язку з чим позивач мав право вільно розпоряджатися активами без погодження з податковим органом.

Під час проведення перевірки податковий орган неправильно визначив природу вищезазначених господарських операцій. Описані господарські операції не є бартером, залік як такий не може вважатися у даному випадку бартерною операцією; в розглядуваній ситуації згідно з ч.1 ст.217 ЦК УРСР (що був чинним на час здійснення описаних господарських операцій) мало місце зарахування зустрічних однорідних грошових вимог. Бартер за своєю правовою природою є договором міни (ст.241 ЦК УРСР, чинного на час здійснення описаних господарських операцій), за яким між сторонами проводиться обмін одного майна на інше майно.

По розглядуваних операціях позивач поставляв товар (ЗАТ “Ріна”) або отримував товар (інші вищевказані підприємства), при цьому між сторонами виникали зустрічні однорідні вимоги про сплату коштів, які були зараховані сторонами, тобто фактично відбувся залік зустрічних однорідних вимог про сплату грошових коштів.

Наведеним спростовується твердження податкового органу про те, що відбулося відчуження позивачем майна не за кошти, оскільки не мав місце обмін одного майна на інше, а мало місце виникнення зустрічних однорідних грошових вимог про сплату коштів, та їх наступне зарахування сторонами.

Таким чином, відсутні передбачені законом підстави для твердження про те, що зазначені вище операції підлягали обов’язковому попередньому узгодженню з податковим органом, наслідком чого є відсутність підстав для застосування до позивача штрафу, передбаченого пп.17.1.8 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Також правильно і обґрунтовано вказано господарським судом на наявністьрішення Конституційного суду України від 24.03.2005р. у справі № 2-рп/2005 /справа № 1-9/2005 про податкову заставу/.

Таким чином, відповідно до закріпленого у ст.8 Конституції України принципу верховенства права, названий пп.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” суперечив Конституції України з дня його прийняття (в тому числі і у перевірений період), і втрата чинності зазначеним підпунктом з дня ухвалення Конституційним судом України рішення від 24.03.2005р. у справі № 2-рп/2005 не звільняє суди від обов'язку оцінювати зміст цього підпункту з точки зору його відповідності Конституції до цієї дати.

Втрата чинності названою нормою закону з дня ухвалення рішення Конституційного суду України від 24.03.2005р. у справі № 2-рп/2005, не свідчить про те, що цей підпункт відповідав Конституції України в період з 01.10.2001р. (дати набрання чинності ст.8 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”) до 24.03.2005р. (дата ухвалення рішення Конституційного суду України від 24.03.2005р. у справі № 2-рп/2005), а зміст самого рішення Конституційного суду України прямо вказує на невідповідність цього підпункту Конституції України.

Наведене ще раз вказує на те, що встановлення Конституційним судом України неконституційності пп.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” має правове значення для кваліфікації правовідносин, які існували до прийняття Рішення Конституційного суду України від 24.03.2005р. у справі № 2-рп/2005.

Таким чином, письмовому узгодженню з податковим органом підлягають лише операції з відчуження активів при умові, що вартість цих активів рівна сумі податкового боргу чи менша від суми податкового боргу. Розпорядження іншими активами (у разі, якщо у платника залишаються в наявності активи вартістю, достатньою для погашення суми податкового боргу), не є порушення встановлених законом правил податкової застави з огляду на те, що на ці активи податкова застава не поширюється.

Як вбачається із матеріалів справи, сума податкового боргу ЛМКП “Львівводоканал” станом на 25.10.2001р. становила 1491471 грн. 83 коп., а станом на кінець 2002 року – 8104092 грн. 94 коп. В той же час вартість необоротних активів (в тому числі основних засобів) ЛМКП «Львівводоканал» становила на 01.10.2001р. - 1067036600 грн., на 01.01.2002р. - 1058643700 грн., на 01.01.2003р. - 1013280800 грн. (а.с.42, 104, 105-118).

Таким чином, вартість активів ЛМКП “Львівводоканал” в період відчуження майна, описаного в Акті перевірки, в декілька разів перевищувала суму податкового боргу позивача в цей період.

З наведеного слідує, що відчуження майна, про яке йдеться в акті перевірки, здійснено із суми активів, що перевищує розмір податкового боргу. Докази здійснення опису активів, що перебувають в податковій заставі, саме на зазначене майно, яке відчужувалося позивачем, в матеріалах справи відсутні, як і відсутні відповідні посилання на це в акті перевірки.

Таким чином, відсутні передбачені законом підстави для твердження про те, що зазначені вище операції підлягали обов'язковому попередньому узгодженню з податковим органом, наслідком чого є відсутність підстав для застосування до позивача штрафу, передбаченого пп.17.1.8 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Вірно зазначено господарським судом про те, що посилання позивача на пропуск відповідачем при прийнятті спірного податкового повідомлення - рішення строку застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст.250 Господарського кодексу /ГК/ України, є помилковим, оскільки спірне податкове повідомлення-рішення було прийнято 12.12.2003р., коли ще не набрав чинності Господарський кодекс України, і було відсутнє в законодавстві визначення поняття адміністративно-господарських санкцій, порядку та строків їх застосування.

Відхиляються колегією суддів як безпідставні твердження відповідача про пропуск позивачем трьохрічного терміну позовної давності при зверненні з даним позовом, встановленого ст.257 Цивільного кодексу /ЦК/ України, оскільки зазначені положення ЦК України стосуються терміну захисту порушеного цивільного права; не можуть бути кваліфіковані як позовна давність і строки звернення до суду з позовами, що випливають з адміністративних правовідносин.

Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не містить визначення строку позовної давності на оскарження податкового повідомлення-рішення.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам закону та порушує законні права та інтереси позивача, тому дає суду підстави для його скасування, через що заявлений позов підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Львові на постанову господарського суду Львівської обл. від 05.11.2007р. залишити без задоволення, а згадану постанову господарського суду – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий:                                                                                                   Шавель Р.М.

Судді:                                                                                                            Олендер І.Я.

Заверуха О.Б.