Ухвала суду № 1973786, 12.05.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий по 1-ій інст. Морозюк А.Я., судді Мартинюк В.Я. і Синчук М.М. Справа № 22а-3717/08

Господарський суд Львівської обл. (№ 5/1254-28/174А) Рядок статзвіту № 34

Доповідач: Шавель Р.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2008 року м.Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - судді Шавеля Р.М.,

суддів Олендера І.Я. та Заверухи О.Б.,

при секретарі Романишин О.Р.,

з участю осіб, які взяли участь у справі:

прокурора: - Палига О.І., посвідчення № 388 від 10.10.2003р.,

пред-ків позивача: Ларіонова Р.О., довіреність № 22/573 від 07.05.2007р.,

Андрушко Л.П., довіреність № 22/742 від 13.06.2007р.,

пред-ків відповідача: Гейшева О.О., довіреність № 8680/10-28 від 08.05.2008р.,

Білої І.В., довіреність № 14049/10/0/42 від 06.08.2007р.,

Максимович Г.С., довіреність № 8876/23/10-0 від 21.05.2007р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Львові на постанову господарського суду Львівської обл. від 09.11.2007р. у справі за позовом Військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави Міністерства оборони України в особі уповноваженого органу - Державного підприємства Міністерства оборони /ДП МО/ України «Львівський державний авіаційний ремонтний завод» до Державної податкової інспекції /ДПІ/ у м.Львові та Головного управління Державного казначейства у Львівській обл. про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -

в с т а н о в и л а:o:p>/o:p>

08.06.2007р. Військовий прокурор Західного регіону України звернувся в інтересах держави в особі ДП МО України «Львівський державний авіаційний ремонтний завод» до господарського суду з позовом (Т.1, а.с.3-9), в якому, із врахуванням поданих під час розгляду справи заяв про доповнення та уточнення позовних вимог і ціни позову (Т.3, а.с.137-139, Т.4, а.с.84-86, Т.5, а.с.7-9), просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Львові № 6542301/0/15028 від 21.08.2007р. на загальну суму 882333 грн. 29 коп. та № 6552301/0/15029 від 21.08.2007р. на загальну суму 310994 грн. 74 коп., стягнути через Головне управління державного казначейства України у Львівській області на користь ДП МО України «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість /ПДВ/ в сумі 7622892 грн. 40 коп.

Постановою господарського суду Львівської обл. від 09.11.2007р. заявлений позов задоволений частково, визнані нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Львові № 6542301/0/15028 від 21.08.2007р. на загальну суму 882333 грн. 29 коп. та № 6552301/0/15029 від 21.08.2007р. на загальну суму 310994 грн. 74 коп.; стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України у Львівській області на користь ДП МО України «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» бюджетну заборгованість з ПДВ в сумі 7324531 грн. 09 коп.; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (Т.6, а.с.98-107).

Постанову господарського суду оскаржив відповідач ДПІ в м.Львові, який покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову господарського суду та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю (Т.6, а.с.114-125).

В апеляційній скарзі апелянт вказує, що при винесенні оскаржуваної постанови судом не врахований обовязок податкового органу проводити зустрічні перевірки по підприємствах-постачальниках, що передбачений наказом ДПА України № 350 від 18.08.2005р. «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість»».

Враховуючи наведене, ДПІ у м.Львові направлялися листи-запити в органи державної податкової служби для надання інформаційних довідок по основних постачальниках та проведення зустрічних перевірок підприємств-контрагентів позивача, проводилися виїзні позапланові перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за податкові періоди: березень, квітень, травень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2006 року, січень, лютий, березень, квітень 2007 року, по результатам яких були складені відповідні довідки та акти.

Вказує, що право на відшкодування податку на додану вартість виникає лише при фактичному надходженні податку до Державного бюджету України від продавця, якщо суму податку було сплачено покупцем постачальнику і отриману від покупця суму податку сплачено постачальником до бюджету, а не з самого факту здійснення відповідної операції та сплати покупцем податку в ціні товару.

Наведений висновок випливає із суті поняття податку, його основної функції формування доходів Державного бюджету України, а також поняття платника податку як особи, яка згідно Закону України “Про податок на додану вартість” зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Окрім цього, зазначає, що ДПІ у м.Львові винесено податкове повідомлення-рішення № 6642301/0/21082 від 20.11.2007р. на підставі Акта перевірки № 187/23-4/07684556 від 19.11.2007р., який складений в результаті проведення невиїзної документальної перевірки позивача з питань достовірності визначення відємного значення різниці між сумою податкового кредиту за жовтень, грудень 2006 року, та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за листопад 2006р. та січень 2007р.

Зазначеним повідомленням-рішенням зменшено суму бюджетного відшкодування за листопад 2006р. на 2147073 грн. 50 коп. за листопад 2006 року і на 711910 грн. 83 коп. за січень 2007 року. Вказане повідомлення-рішення не було предметом розгляду по справі, а сума 2858984 грн. 33 коп. входить до спірної суми 7324531 грн. 09 коп.

Також суд не мав права визнавати нечинним в повному обсязі податкове повідомлення-рішення № 6552301/0/15029 від 21.08.2007р., оскільки позивачем не оспорюється період, якого воно стосується (червень 2006 року, 23592 грн. 10 коп. сума, на яку зменшено бюджетне відшкодування по декларації ПДВ за червень 2006 року).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача на підтримання апеляційної скарги та заперечення інших учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ДПІ у м.Львові було проведено документальні перевірки ДП МО України «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за березень, квітень, травень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2006 року, січень, лютий, березень та квітень 2007 року.

За результатами вказаних перевірок складені наступні Акти перевірок та Довідки: Довідка від 10.07.2006р. № 34/23-4/07684556 за березень 2006 року, Довідка від 01.08.2006р. № 46/23-4/07684556 за квітень 2006 року, Акт перевірки від 17.01.2007р. № 6/23-415/07684556 за травень, серпень 2006 року, Довідка від 23.10.2006р. № 124/23-4/07684556 за липень 2006 року, Акт перевірки від 20.12.2006р. №184/23-415/07684556 за вересень 2006 року, Довідка від 31.01.2007р. № 124/23-4/07684556 за жовтень 2006 року, Акт перевірки від 22.02.2007р. № 50/23-4/07684556 за листопад 2006 року, Акт перевірки від 29.03.2007р. № 93/23-4/07684556 за грудень 2006 року, Акт перевірки від 23.04.2007р. № 103/23-4/07684556 за січень 2007 року, Акт перевірки від 24.05.2007р. № 116/23-4/07684556 за лютий 2007 року, Акт перевірки від 25.06.2007р. № 129/23-4/07684556 за березень 2007 року, Довідка від 25.07.2007р. № 147/23-4/07684556 за квітень 2007 року (Т.1, а.с.134-144, 145-165, Т.2, а.с.3-32, 33-52, 55-82, 83-106, 107-126, 128-154, Т.3, а.с.1-19, 20-37, Т.4, а.с.13-25, 26-37).

Вказаними Актами перевірки та Довідками визначено суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню за вищевказані податкові періоди, при цьому у них зазначається про неможливість підтвердження сум бюджетного відшкодування у звязку із неотриманням матеріалів зустрічних перевірок. Частина сум бюджетного відшкодування із зазначених Актів перевірок та Довідок позивачу фактично відшкодована на розрахунковий рахунок, решта сум позивачем на розрахунковий рахунок не отримано.

При винесенні рішення по справі господарським судом вказано на те, що позовні вимоги про стягнення сум бюджетної заборгованості по ПДВ по вищезазначених Актах перевірок та Довідках не включають в себе сум, які були за результатами перевірок окремих періодів зняті з бюджетного відшкодування податковими повідомленнями-рішеннями; позовні вимоги стосуються лише сум, визначених в Довідках та Актах перевірок як непідтверджені матеріалами зустрічних перевірок контрагентів позивача, щодо яких у ДПІ у м.Львові відсутні дані про надходження відповідних сум ПДВ від контрагентів позивача до Державного бюджету України.

Податкові повідомлення-рішення по вказаних сумах на підставі вищезазначених Актів та Довідок не виносилися.

Виходячи із цього ж принципу прокурором також неодноразово уточнювалися позовні вимоги у даній справі на суму бюджетного відшкодування ПДВ, яка була знята з бюджетного відшкодування (Т.3, а.с.137-139, Т.4, а.с.84-86, Т.5, а.с.7-9).

Згідно позиції податкового органу право на відшкодування ПДВ по вказаним періодам виникає лише при фактичному надходженні ПДВ до Державного бюджету України від продавця, якщо суму ПДВ було сплачено покупцем продавцю (постачальникові), а отриману від покупця суму ПДВ було сплачено продавцем (постачальником) до бюджету, а не з самого факту здійснення відповідних господарських операцій та сплати покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Окрім цього, у звязку з надходженням додаткової інформації, ДПІ у м.Львові складено Акти № 153/23-4/07684556 від 17.08.2007р. (Т.4, а.с.108-119) та № 158/23-4/07684556 від 20.08.2007 року (Т.4, а.с.90-18), що охоплюють наведені вище податкові періоди. В Актах стверджується про несплату отриманого від ДП МО Українии «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» податку на додану вартість до бюджету постачальниками продавців товару ТзОВ «Промсервісплюс» та ТзОВ «Галілея». Наведені висновки обґрунтовуються матеріалами зустрічних перевірок ТзОВ «Промсервісплюс» та ТзОВ «Галілея», результати яких висвітлені в зазначених Актах перевірки.

На підставі цих Актів перевірок ДПІ у м.Львові прийняті податкові повідомлення-рішення № 6542301/0/15028 від 21.08.2007р. про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень, вересень 2006 року та січень 2007 року на загальну суму 882333 грн. 29 коп. та № 6552301/0/15029 від 21.08.2007р. про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування ПДВ за березень - грудень 2006 року та січень 2007 року на загальну суму 310994 грн. 74 коп., разом вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 1193328 грн. 03 коп. (Т.4, а.с.88, 89).

Таким чином, сума бюджетної заборгованості з ПДВ 7622892 грн. 40 коп., стягнення якої входить до предмету позову по даній справі, складається із суми, невідшкодованої через відсутність матеріалів зустрічних перевірок, та суми, знятої з бюджетного відшкодування податковими повідомленнями-рішеннями № 6542301/0/15028 від 21.08.2007р. та № 6552301/0/15029 від 21.08.2007р. через стверджувану податковим органом несплату постачальниками продавців товару ТзОВ «Промсервісплюс» та ТзОВ «Галілея» до бюджету.

Як підставно вказано судом першої інстанції, ДП МО України «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» в період з лютого 2006 року по березень 2007 року здійснювало закупівлю товарно-матеріальних цінностей в контрагентів та сплатило при цьому продавцям ПДВ в складі вартості товарів (послуг). Позивач як покупець отримав від продавців відповідні податкові накладні, та включив їх до реєстру отриманих та виданих податкових накладних (Т.1, а.с.10-54). На підставі вказаних документів позивач сформував податковий кредит, розрахував суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, та відобразив їх у деклараціях з ПДВ відповідних податкових періодів. При цьому відповідач ДПІ у м.Львові не має заперечень щодо правильності складання відповідної податкової звітності (Т.1, а.с.55-133).

Крім того, відповідач ДПІ у м.Львові у складених ним Довідках та Актах перевірок не встановив розбіжностей при визначенні позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ в податкових періодах березень 2006 року - квітень 2007 року.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи декларацій з податку на додану вартість, по кожній із них пройшов строк на здійснення бюджетного відшкодування за висновком податкового органу, що передбачений пп.7.7.5, 7.7.6 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Нормами наказу ДПА України № 350 від 18.08.2005р. «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість», на який посилається відповідач ДПІ у м.Львові, проведення зустрічних перевірок визначено як обов'язок податкових органів.

Однак, Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить відшкодування податку на додану вартість в залежність від проведення податковими органами перевірок. Призначення податковим органом перевірки платника податку не може продовжити визначений законом термін відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість.

Також із матеріалів справи слідує, що в позивача у всіх вказаних періодах наявне від'ємне значення ПДВ; ним були сплачені у попередньому податковому періоді постачальникам товарів (послуг) суми ПДВ в складі вартості товарів (робіт, послуг), що відповідають сумі заявленого бюджетного відшкодування.

Даний факт не оспорюється відповідачем ДПІ у м.Львові.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач правомірно сформував податковий кредит в лютому 2006 року - березні 2007 року, а також заявив до бюджетного відшкодування суми ПДВ в загальному розмірі 7622892 грн. 40 коп. за податкові періоди березень, квітень, травень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2006 року, січень, лютий, березень та квітень 2007 року, оскільки вони була фактично ним оплачені у попередніх податкових періодах постачальникам товарів(послуг).

В частині суми бюджетного відшкодування в загальному розмірі 1193328 грн. 03 коп., яка була зменшена позивачу на підставі Актів перевірки № 153/23-4/07684556 від 17.08.2007р. та № 158/23-4/07684556 від 20.08.2007р. податковими повідомленнями-рішеннями № 6542301/0/15028 від 21.08.2007р. (за липень, вересень 2006 року та січень 2007 року на загальну суму 882333 грн. 29 коп.) та № 6552301/0/15029 від 21.08.2007р. (за березень - грудень 2006 року та січень 2007 року на загальну суму 310994 грн. 74 коп.) - по взаємовідносинах з ТзОВ «Промсервісплюс» та ТзОВ «Галілея», суд першої інстанції вірно виходив з того, що твердження податкового органу про ненадходження до бюджету сум ПДВ від постачальників продавців товару ТзОВ «Промсервісплюс» та ТзОВ «Галілея», що є підставою для втрати позивачем права на податковий кредит та бюджетне відшкодування сум ПДВ, які були фактично сплачені позивачем в ціні товару ТзОВ «Промсервісплюс» та ТзОВ «Галілея», є безпідставними.

Пункт 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який визначає дату виникнення права платника податку на податковий кредит, не встановлює кореляції між моментом виникнення права на податковий кредит та моментом оплати в бюджет податку на додану вартість.

Відповідно до п.1.3 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

У розглядуваному випадку позивач є покупцем товару (послуг), а платниками податку є його контрагенти - продавці (в даному випадку - ТзОВ «Промсервісплюс» та ТзОВ «Галілея»). Відтак саме на них Законом покладено обов'язок з утримання та внесення до бюджету податку, сплаченого покупцем (позивачем), і вони несуть відповідальність за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п.10.2 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість»). Чинне податкове законодавство, зокрема Закон України «Про податок на додану вартість», не містить положень, відповідно до яких на покупця покладався б обов'язок по сплаті ПДВ не тільки продавцю, але ще й до бюджету.

Невстановлення податковим органом факту сплати до бюджету сум ПДВ наступним контрагентам по ланцюгу, з яким позивач не мав жодних правових відносин, не може впливати на формування податкового кредиту ДП МО України «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» за рахунок фактично сплачених на адресу ТзОВ «Промсервісплюс» та ТзОВ «Галілея» сум ПДВ в складі вартості товарів(робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), при цьому такі витрати повинні бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, подані позивачем платіжні доручення, реєстри податкових накладних, а також податкові накладні ТзОВ «Промсервісплюс» та ТзОВ «Галілея» з їх реєстром, є документами, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість в ціні товару та дають йому право на включення відповідних сум до податкового кредиту, а також на отримання бюджетного відшкодування у порядку, передбаченому п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Отже, позивач, одержавши у встановленому порядку податкові накладні, відповідно до пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно включив суму податку на додану вартість до податкового кредиту.

В цій ситуації податковий орган не має підстав для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування при стверджуваній несплаті цього податку постачальниками продавців товару ТзОВ «Промсервісплюс» та ТзОВ «Галілея», оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого зменшення суми бюджетного відшкодування.

З огляду на вищенаведене, в ДПІ у м.Львові не було правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень № 6542301/0/15028 від 21.08.2007р. на загальну суму 882333 грн. 29 коп. та № 6552301/0/15029 від 21.08.2007р. на загальну суму 310994 грн. 74 коп., а тому такі правомірно визнані нечинними господарським судом.

Також судом правильно відмовлено в задоволенні позову у частині стягнення ПДВ в розмірі 298361 гри 31 коп., оскільки відповідачем ДПІ у м.Львові направлено до Головного управління державного казначейства України у Львівській області висновки на відшкодування ПДВ в сумі 44750 грн. 82 коп. по декларації № 2775162 за липень 2006 року, в сумі 168250 грн. 94 коп. по декларації № 824 за вересень 2006 року, в сумі 85359 грн. 55 коп. по декларації № 1363 за жовтень 2006 року, всього на суму 298361 грн. 31 коп., що підтверджується Реєстром № 17 від 05.11.2007р. (Т.6, а.с.93-94).

Відмовляючи в задоволенні цих вимог, суд виходив з того, що питання бюджетного відшкодування суми ПДВ 298361 грн. 31 коп. вирішено шляхом подання відповідного висновку податковим органом органу державного казначейства, а тому дана сума не підлягає стягненню на користь позивача судовим рішенням, так як це матиме своїм наслідком подвійне відшкодування цієї суми (чи висновком податкового органу та за рішенням суду, відповідно до п.4.1 «Порядку відшкодування податку на додану вартість»).

Колегія суддів відхиляє покликання апелянта на наявність податкового повідомлення-рішення № 6642301/0/21082 від 20.11.2007р., винесеного на підставі Акта перевірки № 187/23-4/07684556 від 19.11.2007р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування за листопад 2006р. на 2147073 грн. 50 коп. за листопад 2006 року і на 711910 грн. 83 коп. за січень 2007 року, що входять до спірної суми 7324531 грн. 09 коп., оскільки вказані податкові повідомлення-рішення були прийняті податковим органом після винесення судового рішення по справі, не були предметом судового розгляду.

Також колегія суддів вважає, що наявність вказаного податкового повідомлення-рішення та результати його оскарження можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами в порядку ст.ст.245-248 КАС України, оскільки факти наявності таких не були і не могли бути відомі сторонам на час розгляду справи.

Щодо доводів апелянта про відсутність в суду права визнавати нечинним в повному обсязі податкове повідомлення-рішення № 6552301/0/15029 від 21.08.2007р., оскільки позивачем не оспорюється період, якого воно стосується (червень 2006 року, 23592 грн. 10 коп. сума, на яку зменшено бюджетне відшкодування по декларації ПДВ за червень 2006 року), то зміст заявлених позовних вимог вказує на те, що останнім оспорюється вказане податкове повідомлення-рішення у повному обсязі, через що вказані твердження слід вважати необґрунтованими (Т.4, а.с.84-86, Т.5, а.с.7-9).

В частині покликань апелянта на часткову сплату позивачу суми бюджетного відшкодування після винесення судового рішення , то колегія суддів не вважає їх підставою для зміни або часткового скасування постанови суду першої інстанції, при цьому сторони для уникнення стягнення надмірних сум не позбавлені можливості остаточну суму бюджетного відшкодування визначити в ході виконавчого провадження.

Наведена обставина також розцінюється колегією суддів як часткове визнання апелянтом вимог позивача.

Оскільки з наданих позивачем доказів вбачається правомірність віднесення спірних сум до складу свого податкового кредиту та бюджетного відшкодування, порушення позивачем податкового законодавства, визначені у вищезазначених Актах перевірок, є необґрунтованими і такими, що не відповідають дійсності, тому відповідальність до позивача не застосовується, а спірні податкові повідомлення-рішення мають бути визнані нечинними.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Львові на постанову господарського суду Львівської обл. від 09.11.2007р. залишити без задоволення, а згадану постанову господарського суду без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: Шавель Р.М.

Судді: Олендер І.Я.

Заверуха О.Б.