Ухвала суду № 1973785, 12.05.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий по 1-ій інст. Запотічняк О.Д.                                                                     Справа № 22а-2554/08

Господарський суд Львівської обл. (№ 12/176А)                                                              Рядок статзвіту № 35

Доповідач: Шавель Р.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ              УКРАЇНИ

12 травня 2008 року                                                                                                 м.Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - судді     Шавеля Р.М.,

суддів                          Олендера І.Я. та Заверухи О.Б.,

при секретарі –             Романишин О.Р.,

з участю осіб, які взяли участь у справі:

пред-ка позивача -        Іваська .М., довіреність від 05.02.2008р.,

пред-ків відповідача -   Чабана Я.С., начальника,

                                   Московича А.Я., довіреність № 27/10 від 11.04.2008р.,

                                   Андрейка О.О, довіреність № 28/10 від 11.04.2008р.,

                                   Качмарика І.Я., довіреність № 32/23 від 07.05.2008р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської обл. на постанову господарського суду Львівської обл. від 04.10.2007р. у справі за позовом Приватного підприємства /ПП/ «Галичпромбізнес» до Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Мостиському районі Львівської обл. про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и л а:o:p>/o:p>

14.06.2007р. позивач ПП «Галичпромбізнес» звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Мостиському районі Львівської обл. № 0002312300/0 від 16.05.2007р., яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість в сумі 3840656 грн. 08 коп., в тому числі 1920328 грн. 04 коп. основного платежу та 1920328 грн. 04 коп. штрафних санкцій; та податкове повідомлення-рішення ДПІ у Мостиському районі Львівської обл. № 0002322300/0 від 16.05.2007р., яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток підприємств в сумі 280437 грн., в тому числі 247177 грн. основного платежу та 33260 грн. штрафних санкцій; а також стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати (Т.1, а.с.3-5)

Постановою господарського суду Львівської обл. від 04.10.2007р. заявлений позов задоволено, скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Мостиському районі Львівської обл. № 0002312300/0 від 16.05.2007р. та № 0002322300/0 від 16.05.2007р. (Т.2, а.с.123-128).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову господарського суду оскаржив відповідач ДПІ у Мостиському районі Львівської обл., який покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (Т.2, а.с.136-143).

Апелянт вказує, що висновки господарського суду не відповідають вимогам Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Пред’явлені до перевірки документи не містять інформації про економічний ефект для підприємства від використання послуг маркетингу; понесені витрати на придбання цих послуг не оформлені відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання послуг, відсутнє підтвердження фактичного надання цих послуг та їх зв'язок із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, не доведено їх використання підприємством у власній господарській діяльності та відсутня підстава для включення їх без підтвердження відповідними первинними документами до складу валових витрат.

Також виконавець послуг ТзОВ «Квіст-Роуз» не звітується і не знаходиться за місцезнаходженням, податковою міліцією здійснюються заходи по встановленню його місцезнаходження.

Окрім цього, витрати на суму 202821 грн. 63 коп. по договору з ТзОВ «Інвестальянспостачторг» про надання агентських послуг не включені до реєстрів постачальників, не відображені в декларації на прибуток підприємства за 2006 рік, через що вказаний договір і акт виконаних робіт не можуть підтверджувати валових витрат по декларації.

В частині порушень позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» апелянт вказує на те, що постачальник товарів ТзОВ «Квіст-Роуз» фактично не включило суми ПДВ по виписаних податкових накладних до податкового зобов’язання, не сплатило податку до бюджету, його реєстрацію як платника ПДВ анульовано, через що ПП «Галичпромбізнес» неправомірно включило до податкового кредиту суми ПДВ по взаєморозрахунках із вказаним контрагентом.

Щодо порушення податковим органом вимог Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в частині нарахованих штрафних санкцій, то судом не враховані вимоги пп.17.1.6 п.17.1 ст.1 цього Закону; позивачем занижено податкові зобов’язання на суму, яка перевищує великі розміри, встановлені в ст.212 КК України, а тому відповідачем правомірно застосовано до підприємства додаткову штрафну санкцію у розмірі 50 відсотків від суми заниження податкового зобов’язання.

Під час апеляційного розгляду від апелянта надійшло клопотання № 3604/9/10 від 14.04.2008р., в якому ДПІ у Мостиському районі Львівської обл. просить у зв’язку із ліквідацією позивача (ухвала господарського суду Львівської обл. від 31.03.2008р. у справі № 29/13) у порядку ст.203 КАС України скасувати постанову господарського суду як незаконну і необґрунтовану та закрити провадження у справі (Т.2, а.с.171).

Заслухавши суддю-доповідача, представників відповідача на підтримання поданої апеляційної скарги та заявленого клопотання, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, при цьому постанову господарського суду слід визнати нечинною із закриттям апеляційного провадження у справі, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ДПІ в Мостиському районі Львівської обл. проведено виїзну планову перевірку ПП «Галичпромбізнес» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 22.04.2005р. по 31.12.2006р., за результатами якої складено Акт перевірки № 29/23-0/33434620 від 28.04.2007р. (Т.1, а.с.8-32).

На підставі цього Акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002312300/0 від 16.05.2007р., яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість в сумі 3840656 грн. 08 коп., в тому числі 1920328 грн. 04 коп. основного платежу та 1920328 грн. 04 коп. штрафних санкцій; податкове повідомлення-рішення № 0002322300/0 від 16.05.2007р., яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток підприємств в сумі 280437 грн., в тому числі 247177 грн. основного платежу та 33260 грн. штрафних санкцій (Т.1, а.с.6, 7).

В Акті перевірки відповідач прийшов до висновку про те, що ПП «Галичпромбізнес» неправомірно віднесено до складу валових витрат послуги по маркетинговому дослідженню ринку товарів в сумі 785887 грн. 50 коп.

В обгрунтування такого висновку відповідач покликався на те, що позивачем до валових витрат включено послуги згідно наданих ТзОВ «Квіст-Роуз» актів приймання-здачі виконаних робіт, які не містять інформації про те, що в процесі надання послуг виконавець проводив певну роботу і одержав результати, які замовник може використати в господарській діяльності. Також в Акті перевірки відповідачем встановлено, що позивачем до валових витрат включено двічі послуги маркетингу. В обгрунтування такого висновку відповідач посилається на дані проведеного аналізу по оборотно-сальдових відомостях позивача за 2006 рік по рах.631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками та покупцями», рах.92 «Адміністративні витрати» та рах.28 «Товари», на підставі якого відповідач прийшов до висновку про те, що позивачем в декларацію з податку на прибуток підприємства зайво включено до валових витрат 202822 грн.

Крім цього, в Акті перевірки відповідач прийшов до висновку про те, що протягом періоду, який перевірявся, позивач придбавав товари у ТзОВ «Квіст-Роуз», яке не звітується в податкові органи за місцем свого знаходження, через що має ознаки фіктивності. Даний факт став підставою для висновку про відсутність у ПП «Галичпромбізнес» права на податковий кредит на суму ПДВ 1763150 грн. 54 коп.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції вірно виходив з того, укладені позивачем договори про надання послуг по маркетинговому дослідження ринку товарів № 08/09/07 від 08.08.2006р., № 15/12/67 від 15.11.2006р., № 01/12/30 від 01.11.2006р., № 01/09/17 від 03.08.2006р., № 29/12/89 від 29.11.2006р. (Т.2, а.с.65-71, 72-73, 75-76) полягали в отриманні позивачем відповідної інформації, яка б надала змогу останньому оцінити попит на ринку товарів і в подальшому вчиняти відповідні правочини з метою отримання прибутку.

Таким чином, віднесення до складу валових витрат, пов’язаних з отриманням маркетингових послуг від контрагента позивача, обґрунтовується ст.41 Закону України «Про інформацію», відповідно до якої мета отримання маркетингових послуг полягає в інформаційному задоволенні потреб підприємства інформаційною продукцією.

Крім цього, на виконання укладених з контрагентом договорів про надання послуг ПП «Галичпромбізнес» були надані інформаційні послуги в сумах, що підтверджені актами приймання-передачі виконаних робіт (Т.1 а.с.51-55, 79-83).

Звідси правильним є висновок господарського суду про те, що ПП «Галичпромбізнес» правомірно віднесено до складу валових витрат витрати, пов'язані з отриманням послуг інформаційного характеру, як такі, що пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

У відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» документами, якими підтверджується фактичне надання послуг позивачу, являються акти виконаних робіт, податкові накладні, укладені договори по наданню послуг.

Виходячи з наведеного, господарським судом вірно вказано на те, що отримані позивачем від свого контрагента акти виконаних робіт складені у відповідності із вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та містять в собі визначені п.2 ст.9 цього ж Закону обов'язкові реквізити такі як: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарська операції.

За таких обставин висновок податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток в сумі 196471 грн. 75 коп. та заниження ПДВ внаслідок неправомірного віднесення до податкового кредиту 157177 грн. 40 коп. не грунтується на вимогах чинного податкового законодавства та не відповідає дійсним обставинам справи.

Не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду й твердження апелянта про подвійне віднесення позивачем до складу валових витрат витрат на суму 202822 грн., оскільки висновок податкового органу в цій частині ґрунтується виключно на аналізі даних оборотно-сальдової відомості, в якій не відображено вказаної суми. Між тим, такі дані не є підставою для висновку щодо завищення валових витрат, оскільки ці відомості не є первинними документами, на підставі яких формується бухгалтерський облік.

Із матеріалів справи також вбачається, що позивачем не був відображений в оборотно-сальдовій відомості договір про надання агентських послуг на суму 202821 грн. 63 коп. (Т.1, а.с.91-93).

Таким чином, висновок податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток на суму 50705 грн. 50 коп. є неправомірним, про що вірно вказано судом.

В частині тверджень апелянта про відсутність у позивача права на податковий кредит на суму ПДВ 1763150 грн. 54 коп., а також відсутність обов’язкової умови виникнення права на податковий кредит – встановлення факту надмірної сплати ПДВ до бюджету всіма учасниками по ланцюгу купівлі-продажу товарів, то колегія суддів відхиляє їх як безпідставні, оскільки такі висновки можуть бути пов'язані лише із аналізом права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, яке позивачем за результатами господарських операцій з ТзОВ «Квіст-Роуз» не декларувалось.

В частині підтвердження права ПП «Галичпромбізнес» на податковий кредит за результатами господарської діяльності з ТзОВ «Квіст-Роуз», то господарський суд правильно виходив з вимог п.1.7., пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Ним також вірно вказано на те, що при проведенні перевірки податковим органом встановлена наявність податкових накладних ТзОВ «Квіст-Роуз», до яких відповідач не мав зауважень, не вказував на порушення порядку їх заповнення і недостовірність зазначених у них реквізитів. Також Акт перевірки не вказує про порушення ПП «Галичпромбізнес» вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Аналізуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позивач на підставі п.7.5.1. Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно відніс до податкового кредиту відповідну суму коштів після отримання податкових накладних ТзОВ «Квіст-Роуз», які засвідчують факт придбання платником податку товарів.

Представлені позивачем податкові накладні (Т.1, а.100-150, Т.2, а.с.1-10, 14-20, 71, 74, 77-120) не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає встановленому чинним законодавством.

Сама ж по собі несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Окрім цього, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що сама по собі несплата податку продавцем (в тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

У разі невиконання контрагентом платника податків зобов’язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування такого і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість (Т.1, а.с.78), саме по собі не тягне недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Відповідачем не спростовано доводів позивача про те, що на момент здійснення господарських операцій, він обґрунтовано відніс до податкового кредиту суми податку на додану вартість, які не визнав податковий орган; продавець був внесений до Єдиного державного реєстру, а також мав свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

За таких обставин покупець не може нести відповідальності як за несплату податків продавцем, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Щодо застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі більшому, ніж 50 відсотків із покликанням на пп. 17.1.6. п.17.6 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», то колегія суддів виходить з того, що дана норма передбачає застосування таких санкцій у разі, коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, то такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення, сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Оскільки у відповідача не було підстав для застосування вказаної норми, тому нарахування наведеної штрафної санкції є неправомірним.

За таких обставин сума податкових зобов’язань з податку на додану вартість і податку з прибутку підприємств визначена податковим органом позивачу безпідставно, при цьому неправомірним є нарахування штрафних санкцій, в тому числі і в додатковому розмірі застосованої штрафної санкції.

            Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що заявлений позов підлягає до задоволення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Між тим, згідно постанови господарського суду Львівської обл. від 30.01.2008р. по справі № 29/13 ПП «Галичпромбізнес» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру (Т.2, а.с.156).

Ухвалою цього суду від 31.03.2008р. затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута - ПП «Галичпромбізнес»; вказане підприємство ліквідовано, а провадження у справі про банкрутство припинено (Т.2, а.с.170).

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданої Мостиською районною державною адміністрацією Львівської обл., слідує, що здійснена державна реєстрація припинення юридичної особи у зв’язку із визнанням її банкрутом, запис № 14021170008000157 від 11.04.2008р. (Т.2, а.с.185-187).

Відповідно до ч.2 ст.203 КАС України якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

За таких обставин, приймаючи до уваги факт ліквідації ПП «Галичпромбізнес», яке було стороною по справі, відсутності його правонаступника, постанову господарського суду Львівської обл. від 04.10.2007р. слід визнати нечинною, а провадження за апеляційною скаргою ДПІ у Мостиському районі Львівської обл. - закрити.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.195, ч.2 ст.203, п.5 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Визнати нечинною постанову господарського суду Львівської обл. від 04.10.2007р. у справі за позовом Приватного підприємства «Галичпромбізнес» до Державної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської обл. про скасування податкових повідомлень-рішень.

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської обл. на постанову господарського суду Львівської обл. від 04.10.2007р. – закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий:                                                                                                   Шавель Р.М.

Судді:                                                                                                            Олендер І.Я.

Заверуха О.Б.